Лірник (Антін Монастирський, 1916)

До окремого тематичного циклу належать твори, що розповідають про перебування полонених у неволі («Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі»).

Чимало історико-героїчних дум присвячено зображенню національно-визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького («Хмельницький та Барабаш», «Перемога під Корсунем», «Іван Богун»). У них оспівується звитяга українських воїнів, дається висока оцінка діяльності найкращих представників козацької старшини.

Окремо виділяють групу соціально-побутових дум («Удова і три сини», «Брат і сестра»). Герої таких дум є, як правило, безіменними, а картини суспільного життя у цих творах мають узагальнений характер. У соціально-побутових думах розглядаються різні взаємини між людьми.

Бандурист (Дмитро Безперчий, початок 1860-х)

Опрацьовуємо прочитане

1. Що таке народна дума? Коли з’явилися перші думи?

2. Назвіть основні теми народних дум. Унаочніть здобуту інформацію за допомогою схеми або таблиці.

3. Під акомпанемент яких музичних інструментів виконують думи?

4. Що таке речитатив?

ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНИХ ДУМ

Думи мають специфічну, властиву тільки їм художню організацію. Зазвичай у них є зачин (заспів, заплачка) і традиційна кінцівка (славослів’я). Між цими складниками тексту думи й міститься розповідна частина з усіма елементами, властивими епічному сюжету — зав’язкою, розвитком дії, кульмінацією, розв’язкою. Розповідь у думах докладна й повільна, нерідко із повторами, які допомагають краще запам’ятати твір і виділити в ньому найсуттєвіше.

Особливістю дум є нерівноскладовість: рядки, що римуються, можуть бути різними за розміром. Рима здебільшого дієслівна, часто римується по декілька рядків поспіль. На відміну від історичних пісень, думи не поділяються на строфи, натомість складаються з мовних тирад (періодів) із різною кількістю рядків, причому кожна тирада формулює окрему завершену думку або образ.

Перебендя (Іван Їжакевич, 1938)

Національна капела бандуристів України ім. Г. Майбороди біля пам’ятника О. Вересаю в с. Сокиринці

У поетичній мові народних дум поширені постійні епітети, які майже завжди стоять при тих самих словах. Скажімо, чисте поле, синє море, козак молоденький. У думах часто зустрічаються тавтологічні звороти — повтори, які затримують увагу слухачів з метою посилення емоційного впливу на нього: плаче-ридає, думає-гадає, щастя-доля, рано-пораненьку, вовки-сіроманці, турки-яничари тощо.

Опрацьовуємо прочитане

1. З яких основних частин складається дума?

2. Визначте особливості віршування в народних думах. Що таке тирада?

3. Наведіть приклади постійних епітетів.

4. Яку роль у думах відіграють тавтологічні звороти?

5. Складіть план поданого в підручнику тексту «Художні особливості народних дум». За планом підготуйте усну розповідь.

ВИКОНАВЦІ НАРОДНИХ ДУМ

Виконання думи вимагає від співця високого рівня професійної підготовки. Виконавців народних дум називають кобзарями, бандуристами, лірниками — залежно від обраного співцем музичного інструмента. У давні часи використовували кобзу, пізніше, унаслідок її вдосконалення, виникла бандура — більш складний струнний інструмент.

Щоб оволодіти технікою гри, кобзар нерідко проходив досить тривалий період учнівства. Існували навіть спеціальні школи кобзарської майстерності. До них брали обдарованих, але частіше незрячих дітей, які впродовж кількох років засвоювали репертуар та особливості його виконання. Як правило, кобзарі провадили мандрівне життя, багато спілкувалися з людьми.

Видатний кобзар О. Вересай із дружиною Пріською, співачкою (1873)

Кобзар-сліпець із хлопчиком-поводирем (Сергій Васильківський, 1900)

Український народ зберіг пам’ять про видатних виконавців. Найбільш відомим кобзарем ХІХ століття був Остап Вересай, який захоплював слухачів своїм талантом. На знак глибокої пошани геніальний український поет Тарас Шевченко подарував йому свою книжку. Також прославилися кобзарі Іван Стрічка, Андрій Шут, Іван Крюковський, Гнат Гончаренко, Михайло Кравченко.

У наш час кобзарська справа поступово відроджується. Відкриваються школи кобзарів й окремі класи кобзарського мистецтва, де навчають гри на бандурі та інших національних музичних інструментах. Серед сучасних виконавців уславилися майстерністю брати Василь та Микола Литвини, Василь Нечепа. Кобзарське мистецтво ретельно зберігає Національна капела бандуристів України імені Г. Майбороди — відомий творчий колектив, який поєднує національну основу з надзвичайно високим рівнем виконавської майстерності.

Опрацьовуємо прочитане

1. Як називають виконавців народних дум?

2. Чому для виконання думи необхідна спеціальна освіта?

3. Хто прославився виконанням дум у ХІХ столітті?

4. Назвіть сучасних виконавців народних дум.

5. У мережі Інтернет знайдіть записи дум у виконанні Національної капели бандуристів. Яке враження справили на вас ці записи?

Готуємо проєкт

6. Чи існують кобзарські школи в області, регіоні, де ви мешкаєте? Чи існували вони в минулому? Підготуйте проєкт «Кобзарі рідного краю».

ПОЛОНЯНКА З УКРАЇНИ

(«МАРУСЯ БОГУСЛАВКА»)

Із циклу народних дум про перебування полонених у турецькій неволі особливим драматизмом вирізняється «Маруся Богуславка». Героїня думи — українка, дочка священника з міста Богуслава.

Потрапивши до турецького полону, вона підкорила серце турецького вельможі, стала його дружиною. Прийнявши чужу віру, Маруся не забула свого походження — сумує за батьками, за рідною землею. Вона щиро співчуває українським козакам, які ось уже «тридцять літ у неволі пробувають». У переддень великого християнського свята — у Великодню суботу — Маруся з особливою гостротою переживає тугу за батьківською домівкою. Можливо, саме тоді за покликом свого серця вона приймає важливе рішення. Саме на Великдень, скориставшись відсутністю чоловіка, Маруся відпускає козаків на волю.

Пам’ятник Марусі Богуславці в м. Богуславі (Марія Короткевич, Вольдемар Богдановський, 1981)

Прощаючись із козаками, Маруся Богуславка передає звістку батькам і водночас просить, щоб вони не збирали гроші для її викупу: «Бо вже я потурчилась, побусурменилась...».

Героїня, яка відмовляється повернутися на батьківщину, не викликає зневаги. Навпаки, ми співчуваємо полонянці, котра, утративши підтримку близьких людей, далеко від рідної землі, була змушена скоритися обставинам. Однак при цьому вона не зреклася свого роду та не зачерствіла душею. Звільняючи козаків із темниці, Маруся добре розуміла, чим це їй загрожує. Та, попри небезпеку, вона все ж таки допомогла своїм землякам.

Загальний піднесений настрій думи посилюється кінцівкою твору — щирою молитвою за всіх невільників.

Драматична історія про Марусю Богуславку набула значної популярності. Вона підтримувала переконання, що за будь-яких обставин важливо залишатися людиною, співчувати чужим стражданням, допомагати скривдженим.

До художнього осмислення образу Марусі Богуславки зверталися відомі письменники і письменниці: Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, Іван Багряний, Марія Пригара, Ліна Костенко.

Читацький практикум

• Прочитайте твір. Виконайте завдання.

Маруся Богуславка

Що на Чорному морі,