Я — читач, або Перевіряємо себе. Усна народна творчість: збережена мудрість народу
- 5-01-2023, 13:31
- 229
| ... |
Народні співці — кобзарі, бандуристи, лірники
- 5-01-2023, 13:30
- 278
| У цьому розділі йдеться про народних співців — кобзарів, бандуристів і лірників. Вони були спадкоємцями гуслярів-билинників Київської Русі. Попрацюйте в парі! Якою була традиція виконання творів героїчного епосу в інших європейських країнах? Доповніть відповіді одне одного. Історичні пісні та думи в Україні виконували народні співці — кобзарі, бандуристи та лірники. Цікава думка «В Україні від села до села і від хати до хати ходять похилі віком дідусі-кобзарі і співають пісні про минулу славу, про зруйновану могутність хоробрих козаків, пісні, в яких правдиво... змальована історія, звичаї цього народу, пісні великої історичної вартості... У жодного слов’янського народу національний історичний епос так своєрідно не розвинувся, як в українців... Навіть те, про що історія, літописи, які зберігаються в монастирях, не дають жодної довідки, збереглося в народних піснях неспотвореним і правдивим», — писав ще в XIX ст. німецький учений Г. Тріттен. Як бачимо, саме народних співців Г. Тріттен вважає творцями та поширювачами історичних пісень і дум, а самі твори — хранителями історичної пам’яті народу. Хто ж вони — кобзарі, бандуристи та лірники? Це народні співці й музиканти. Ще до початку ХІХ ст. в Україні їх називали Божими людьми, або старцями, згодом їх почали величати кобзарями. Ними часто ставали покалічені в боях козаки, які мали музичний хист, або ті, які вже за віком не могли воювати. Хоч у сучасників образ кобзаря асоціюється зі сліпим виконавцем народних дум і пісень, але на народних картинах козака Мамая зображено молодим, здоровим і зрячим. На полотні він виконує пісню в супроводі кобзи, але в будь-яку хвилину готовий стати до бою.... |
Дума про думи
- 5-01-2023, 13:30
- 211
| Унікальним явищем у світовій художній культурі є українська дума. «Терпкими соками суворої і величної історії, волелюбністю народного серця і незміреною любов’ю до рідної, навпіл засіяної зерном і кров’ю землі вирощена українська дума, — писав М. Стельмах, — не в затишку біля домашнього вогнища, а на сплюндрованих вогнем і мечем поселеннях, не під дзвін золотої бджоли, а під гадючий посвист петлі татарського ординця і зловісний блиск турецького ятагана народжувався наш героїчний епос. Народжувався він там, де жив, страждав і боровся український народ: на вселюдних, розколиханих тяжкими звістками майданах і в орлиних гніздах Запорозької Січі, в турецькій неволі і в кривавих січах проти чужоземних людоїдів і поневолювачів. Звитяжна боротьба українського народу проти чужоземних завойовників — це основа нашого героїчного епосу». Спочатку в козацькому середовищі думи називали запорозькими або козацькими псалмами, козацькими притчами або просто притчами, розказами. М. Максимович уперше назвав твори цього жанру думами. Появі дум передувала давньоруська традиція складання героїчних пісень про подвиги князів і дружини. Деякі дослідники проводять паралелі між думами та билинами, які також мали героїчний зміст і виконувались у супроводі музичного інструмента. Давньоруські літописи розповідають про виконавців таких творів. У поемі «Слово про похід Ігорів» згадано про співця Бояна:... |
Пісня на ім'я Маруся Чурай
- 5-01-2023, 13:28
- 247
| Про Марусю Чурай, якій приписують до двадцяти популярних пісень, розповідають завжди з епітетом легендарна. Причому не тільки автори, які скептично ставляться до існування дівчини-піснярки, а й ті, хто переконує, що вона — реальна особа. Історія ця майже детективна, тож спробуймо її з’ясувати. Культурні діячі, які вірять в існування Марусі Чурай, спираючись на народні перекази та приписувані їй твори, наводять доволі детальну біографію легендарної піснярки. На їхню думку, вона народилася 1625 р. в Полтаві в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Він був патріотом, волелюбною людиною, хоробро воював проти польської шляхти. Разом з українським гетьманом Павлюком був ув’язнений польським гетьманом Потоцьким і страчений у Варшаві. Відомий дослідник українського фольклору М. Максимович у своєму збірнику українських народних пісень наводить пісню, у якій згадано ім’я Чурая:... |
Про що розповідають українські історичні пісні
- 5-01-2023, 13:27
- 246
| Історична пісня має строфічну (куплетну) будову: вона складається з рівновеликих за кількістю віршорядків строф, об’єднаних сталим віршовим ритмом, в основі якого повторюване чергування наголошених і ненаголошених складів. Ритміка історичної пісні підпорядкована мелодії, під яку її виконували. У ній поєднано елементи епосу (наявний сюжет) та лірики (віршова форма, потужне емоційне начало). Оскільки в центрі твору — епізод боротьби проти поневолювачів, історичній пісні часто притаманна гіперболізація подій чи рис характеру героїв. З поетичних засобів їй властиве використання постійних епітетів (вражі воріженьки, чисте поле, славне військо запорозьке), метафор (чорна рілля зорана і кулями засіяна), образів-символів (козак — орел, вороже військо — чорні круки). Часто автори вдаються до прийому паралелізму, зіставляючи явища природи із суспільно-політичним життям (Чи не той то хміль, / Що коло тичин в’ється? // Ой той то Хмельницький, / Що з ляхами б’ється). Уперше термін «історичні пісні» використав у своїй статті «О малороссийских песнях» М. Гоголь. ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ 1. Поясніть, у чому відмінність історичної пісні від літопису. Прочитайте в статті підручника речення, яке підтверджуватиме відповідь. 2. Попрацюйте в групі. Визначте й запишіть, що спільне, а в чому відмінності між історичною і козацькою піснями. Оформіть узагальнення в таблиці або схемі. 3. Поясніть, чому українську пісню називають душею народу. 4. Поміркуйте, чому історичні пісні мають велике значення, хоч вони не відтворюють факти документально. 5. Порівняйте образи козаків на картинах Опанаса Сластіона «Запорожець» і Сергія Васильківського «Тип запорожця». Що спільного в зображенні образу козака? Яке враження справляють на вас ці картини?... |
Усна народна творчість: збережена мудрість народу
- 5-01-2023, 13:25
- 233
| Чи замислювалися ви, чому в ХХІ столітті, у час розвитку високих технологій і комп’ютерної техніки, молоді виконавці створюють фольклорні ансамблі, а вітчизняні й закордонні концертні зали переповнені під час виступів таких славнозвісних колективів, як Національна заслужена академічна капела України «Думка», Національний заслужений академічний український народний хор ім. Григорія Верьовки, Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди чи Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. П. П. Вірського? Чому ми всі, такі заклопотані, облишуємо свої справи, щоб послухати автентичну народну мелодію? Чому, зрештою, молодь на кілька днів виривається з кола своїх повсякденних обов’язків, щоб узяти участь у фольклорно-етнографічному фестивалі? Магія народної творчості вабить нас. Вона входить у наше єство змалку й неусвідомлено для нас самих впливає на думки, почуття, устремління. Народна творчість протягує незримі нитки від кожного з нас до великої спільноти під назвою УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД. Патріотизм, щирість виявлення почуттів, задушевність, різноманітність жанрів, багатство мелодій — ось неповний перелік надбань творчості наших предків. У вінку народних мелодій унікальним явищем є історичні пісні та думи. Минули століття, а вони й досі вражають слухачів. У цих творах винятково гармонійно поєдналися глибина змісту й мелодійність звучання. Відомий український фольклорист, етнограф і композитор Філарет Колесса в праці «Українська усна словесність» писав: «Знаменною прикметою української народної поезії є велике багатство та краса історичних пісень та дум, у яких замикається неначе поетичний літопис українського народу. З цього погляду, крім сербів, українцям не дорівнює ні один з європейських народів».... |
Вступ, або Як зрозуміти магію художнього слова
- 5-01-2023, 13:22
- 234
| Протягом тисячоліть мільйони мислителів працювали на духовний розвиток суспільства. Імена більшості з них залишилися для нащадків невідомими. Безсмертя здобули лише ті, хто написав вершинні мистецькі твори, здійснив значні наукові винаходи, хоч вони, звісно, спиралися на досягнення попередників. Саме літературні шедеври змушують нас міркувати, можливо, часом і посперечатися з автором, а значить, стимулюють нас до розвитку, до вироблення вміння бачити світ під різними кутами зору. Письменники розуміють, що кожна ЛЮДИНА унікальна, тому своїми творами намагаються «очистити» її від нашарувань буденності, розвинути її неповторність. Вони саме тому й геніальні, що пробуджують у людині кращі риси, прагнуть до її перетворення, а відтак — до вдосконалення світу. Їхні твори поза часом. Історія кожному з митців відводить своє місце. Процес відбору кращих духовних надбань людства визначний сучасний письменник Умберто Еко1 образно сформулював так: «Культура пам’ятає лише піки творення, Гімалаї...». Тож, ознайомлюючись із шедеврами, ви під’єднуєтеся до колосальної енергії любові, яку концентрує мистецтво, долучаєтеся до ідей, які ніколи не втратять для людства актуальності. Але, щоб зрозуміти генія, треба постійно підніматися духовно до його рівня, самому трішки ставати генієм. Розвинути в собі кращі якості людині допомагають літературні твори.... |
Я — читач, або перевіряємо себе. Свято українського гумору
- 5-01-2023, 13:12
- 280
| ... |
Веселки творчості Валентина Чемериса (народився 1936 р.)
- 5-01-2023, 13:12
- 247
| Валентин Володимирович Чемерис народився 8 липня 1936 р. в с. Заїчинці на Полтавщині. Мала батьківщина письменника — це унікальне, як він вважає, місце. Село розташоване на півострові, який із трьох сторін омиває річка Хорол. Змалку Валентин любив ходити в плавні, спостерігати за птаством, слухати його співи. Саме мальовничі куточки природи навчили його відчувати й цінувати красу світу. І коли письменник згадує про дитинство, то перед уявним зором завжди постають пейзажі рідної Полтавщини. Дуже рано хлопчина захопився книжками. Він увесь час був у полоні тих образів і подій, про які читав. За це в селі його навіть вважали дещо дивакуватим: щойно видасться вільна годинка — хлопці беруться гратися, а Валентин — за книжку. Він був кращим читачем у сільській та шкільній бібліотеках і навіть книгоношею — приносив книжки додому літнім людям. Художня література розвинула уяву й фантазію майбутнього письменника. Уже в сьомому класі Валя Чемерис почав писати поезії. Книжні образи були такими яскравими, що й сам міг написати про море, якого ніколи не бачив, про кохання, якого ще не звідав. Але перша спроба надрукувати вірші була невдалою: редакція повернула їх молодому авторові з порадою писати про передовиків виробництва1. Незважаючи на першу невдачу, Валентин вважав себе кращим поетом — якщо не в усьому селі, то, принаймні, у школі, а ні — то в класі вже точно. Яке ж було здивування, коли після смерті Сталіна в районній газеті надрукували вірш його однокласника, де були рядки: «Ми підем незламно, нестримно вперед...». Такі твори Валентин писати не хотів. Тому все написане (а писав багато) складав у шухляду, а потім — рвав. І тільки через п'ятнадцять років після смерті Сталіна надрукували його перші твори, але не поезії — гуморески.... |
Свято українського гумору
- 5-01-2023, 13:12
- 254
| Після опрацювання розділу ви краще навчитеся розуміти тонкощі творення комічного в літературному творі. • Визначте, які завдання із запропонованих вище ви вважаєте найважливішими. Додайте до них інші, що є значущими саме для вас. Подумайте, як досягатимете запланованого. Останній розділ підручника розпочнемо з висловлювань двох авторитетних давньогрецьких мислителів — Плутарха1 й Аристотеля2. Перший із них у свій час писав, що «часто... слово чи жарт краще розкривають вдачу людини, ніж битви...». Аристотель — навпаки, вважав, що смішне — це «помилка й неподобство; нікому не заподіює страждання і ні для кого не згубне». 1 Плутарх (бл. 46-120/125 рр. н.е.) — давньогрецький письменник, історик і філософ-мораліст. 2 Аристотель (384-322 рр. до н.е.) — давньогрецький учений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки. • Прокоментуйте ці тези. Хто з мислителів, на вашу думку, мав рацію? Чому ви так думаєте? На підтвердження власних слів наводьте аргументи. Сміх як зброю в розвінчанні людських недоліків використовували ще наші предки. Спочатку він служив для висміювання ворогів, супротивників і чужинців. Пригадайте, наприклад, епізод із легенди про князя Ігоря, який збирав у древлян данину. Коли нічого було віддавати, люди почали просто сміятися — і князь відступив.... |