Войти
Закрыть

Мужність інтелектуального опору: з української поезії ХХ століття

8 Клас

Після жовтневого перевороту 1917 р. та п'яти років кровопролить громадянської війни в 1922 р. на уламках колишньої Російської імперії утворено Союз Радянських Соціалістичних Республік (скорочено — СРСР, або Радянський Союз). Щоб утихомирити опір народу, що виявляв відверту непокору, і зміцнити свою владу, більшовики пішли на тимчасові поступки. Вони запровадили нову економічну політику, що дала відносну свободу підприємницької діяльності, та українізацію, яка полягала в запровадженні української мови в органах управління, освіті й культурі. Унаслідок таких кроків 20-30-ті роки стали періодом національного відродження та зростання національної свідомості українського народу. Розвиток культури в цей час досягає такого високого рівня, якого Україна не знала за всю попередню історію. Хвиля національного відродження підносить творчість таких митців, як Микола Хвильовий, М. Зеров, Григорій Косинка, М. Рильський, О. Довженко, М. Яловий, В. Сосюра, Л. Курбас, Г. Верьовка та ін. Зміцнивши владу, більшовики вже на початку 30-х років починають проводити політику переслідувань і репресій проти української інтелігенції. Усіх, хто виявляв патріотичні почуття до України та самостійність мислення, звинувачували в націоналізмі й жорстоко розправлялись із ними. Літературно-мистецьке покоління 30-х років ХХ ст., понівечене та знищене радянською владою, згодом отримало назву «розстріляного відродження». Вершиною цинізму1 став розстріл 3 листопада 1937 р. «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» понад сотні найталановитіших українських митців нового покоління, культурних діячів європейського рівня, цвіту української нації. Це Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Михайло Яловий та інші. Репресії щодо українських митців тривали протягом усього ХХ ст. У цих умовах більшість письменників (В. Сосюра, П. Тичина, М. Рильський та ін.) вимушені були працювати в умовах тиску та партійного (владного) керівництва літературою....
0 Переглянути

Сила в слові: Леся Українка (1871—1913)

8 Клас

У 50-60-х роках XIX ст., ще за життя Т Шевченка, постають численні організації культурно-просвітницького спрямування — громади. Першу з них у Санкт-Петербурзі утворили колишні члени Кирило-Мефодіївського братства. Згодом свідома українська інтелігенція заснувала подібні товариства по всій території Наддніпрянської України. Найактивніша Київська громада налічувала понад 200 членів. Громадівці головною метою своєї діяльності ставили підвищення освітнього й культурного рівня народу та формування національної свідомості. Відкриття недільних шкіл1 для робітників, збирання етнографічних матеріалів, друк творів для народу — ось неповний перелік їхніх справ. Ця праця часто вимагала зречення особистого життя, фінансових пожертв на загальну справу, підпорядкування власних інтересів громадським. Але навіть культурницьку діяльність самодержавна влада сприймала як загрозу. Щоб задушити «український сепаратизм», нищівного удару було завдано перш за все по мові. Валуєвський циркуляр 1863 р. заборонив видання шкільної та релігійної літератури українською мовою, а Емський указ 1876 р. — друк будь-яких україномовних книжок. Українська культура та освіта зазнали великих втрат. Були заборонені театральні вистави українською, народні пісні доводилося друкувати латинськими літерами, а українську художню літературу — так званою «ярижкою», тобто тільки літерами, які є в російській абетці. Показовий приклад того часу: у Києві лікарів, які спілкувалися з пацієнтами українською мовою, позбавляли права на практику....
0 Переглянути

Разом зі своїм народом — на віки: Тарас Григорович Шевченко (1814—1861)

8 Клас

Перша половина XIX ст. Українські землі поділено між двома великими імперіями. Лівобережна, Слобідська, Правобережна та південні території увійшли до складу Російської, а Галичина, Буковина та Закарпаття — до Австрійської імперії. Політика обох держав була колоніальною, мала антиукраїнський та антинародний характер. Але градус політичного й соціального тиску на українців у цих країнах був різний. На політику Австрійської імперії значний вплив мали європейські революційні рухи. Революції 1789 р. та 1830 р., а особливо революція 1848-1849 рр., що охопила всю Європу, відкрили шлях до демократичних змін у цих країнах, змели кріпосницьке рабство. Це були кілька повстань у різних частинах Європи проти монархічного правління1. Свобода, рівність, братерство — ці революційні гасла під тиском народу почали втілюватись у конкретні демократичні зміни. На початку ХІХ ст. завершується формування європейських націй та літературних мов. Якщо в попередні століття розподіл у середині суспільства відбувався за станами (землевласник, шляхтич — з одного боку, ремісник, селянин — з іншого), то тепер громадяни країни почали усвідомлювати свою національну спільність і самобутність незалежно від належності до соціального прошарку. У цей час починає бурхливо розвиватися культура зі своїми чітко вираженими національними особливостями. У першій половині ХІХ ст. творять німецькі та австрійські митці й діячі науки Й. В. Ґете, Г. Гейне, Е. Гофман, Л. ван Бетховен, Ф. Шуберт, Р. Вагнер, Ф. Шлегель, Ф. Шеллінг, Г. Гегель, Л. Фейєрбах; французи В. Гюго, О. де Бальзак, Г. Берліоз, Е. Делакруа, Т. Жерико, К. де Сен-Сімон, М. Фур'є; англійці Дж. Байрон, Ч. Діккенс, В. Скотт, Д. Констебл, Дж. Тернер; італійці Н. Паганіні, Дж. Россіні, Д. Доніцетті; поляки А. Міцкевич, Ю. Словацький, З. Красінський, С. Монюшко, М. Огінський, Ф. Шопен та інші....
0 Переглянути

Світло української поезії

8 Клас

Поетичні твори — це емоційна реакція автора на одну з миттєвостей життя. Саме тому вони, як правило, не мають розгорнутого подієвого сюжету й невеликі за обсягом. У поетичних творах висловлюється почуття та переживання через образ ліричного героя, який узагальнено виражає емоції багатьох людей або самого автора. Завдання ліричного героя — відтворити широку гаму почуттів і переживань, викликаних певною подією. Досягнути мети йому вдається переважно через монолог, а основним засобом викладу стає емоційний роздум. У поезії значно більшу, ніж у прозі, роль відіграють різні види тропів, звуконаслідування, побудова фрази тощо. Усі твори, у яких відтворена почуттєва сфера людини, належать до ліричних. Лірика — це один із трьох родів художньої літератури (поряд з епосом і драмою), у якому навколишню дійсність відтворено через вираження почуттів і переживань ліричного героя. Найпоширенішими жанрами (різновидами) ліричних творів є ліричний вірш, пісня, романс, елегія, сонет тощо. Відповідно до тематики всі поетичні твори умовно поділяють на чотири види: пейзажна, особиста (інтимна), громадянська (патріотична) та філософська лірика. Зважайте на умовність такого поділу: у творі, наприклад, громадянські мотиви можуть поєднуватись як із філософськими, так і з особистими чи пейзажними. Дехто з літературознавців навіть вважає, що чим довершеніший вірш, тим більше аспектів життя людини він зачіпає. Так, любов до Батьківщини, якщо вона справжня, — невіддільна від осмислення свого місця у світі, призначення в житті, тому якщо в поезії порушено ці проблеми одночасно, то в такому вірші громадянська лірика буде поєднана з філософською....
0 Переглянути

Народні співці — кобзарі, бандуристи, лірники

8 Клас

«В Україні від села до села і від хати до хати ходять похилі віком дідусі-кобзарі і співають пісні про минулу славу, про зруйновану могутність хоробрих козаків, пісні, в яких правдиво... змальована історія, звичаї цього народу, пісні великої історичної вартості... У жодного слов'янського народу національний історичний епос так своєрідно не розвинувся, як в українців... Навіть те, про що історія, літописи, які зберігаються в монастирях, не дають жодної довідки, збереглося в народних піснях неспотвореним і правдивим», — писав ще в XIX ст. німецький учений Г. Тріттен. Як бачимо, саме народних співців Г. Тріттен вважає творцями та поширювачами історичних пісень і дум, а самі твори — хранителями історичної пам'яті народу. Хто ж вони — кобзарі, бандуристи та лірники? Це народні співці й музиканти. Ще до початку ХІХ ст. в Україні їх називали Божими людьми або старцями, згодом їх почали величати кобзарями. Ними часто ставали покалічені в боях козаки, які мали музичний хист, або ті, які вже за віком не могли воювати. Хоч у сучасників образ кобзаря асоціюється зі сліпим виконавцем народних дум і пісень, але на народних картинах козака Мамая зображено молодим, здоровим і зрячим. На полотні він виконує пісню в супроводі кобзи, але в будь-яку хвилину готовий стати до бою....
0 Переглянути

Дума про думи

8 Клас

Унікальним явищем у світовій художній культурі є українська дума. «Терпкими соками суворої і величної історії, волелюбністю народного серця і незміреною любов'ю до рідної, навпіл засіяної зерном і кров'ю землі вирощена українська дума, — писав М. Стельмах, — не в затишку біля домашнього вогнища, а на сплюндрованих вогнем і мечем поселеннях, не під дзвін золотої бджоли, а під гадючий посвист петлі татарського ординця і зловісний блиск турецького ятагана народжувався наш героїчний епос. Народжувався він там, де жив, страждав і боровся український народ: на вселюдних, розколиханих тяжкими звістками майданах і в орлиних гніздах Запорозької Січі, в турецькій неволі і в кривавих січах проти чужоземних людоїдів і поневолювачів. Звитяжна боротьба українського народу проти чужоземних завойовників — це основа нашого героїчного епосу». Спочатку в козацькому середовищі думи називали запорозькими або козацькими псалмами, козацькими притчами або просто притчами, розказами. М. Максимович уперше назвав твори цього жанру думами. Появі дум передувала давньоруська традиція складання героїчних пісень про подвиги князів і дружини. Деякі дослідники проводять паралелі між думами та билинами, які також мали героїчний зміст і виконувались у супроводі музичного інструмента. Давньоруські літописи розповідають про виконавців таких творів. У поемі «Слово про похід Ігорів» згадано про співця Бояна:...
0 Переглянути

Пісня на ім'я Маруся Чурай

8 Клас

Про Марусю Чурай, якій приписують до двадцяти популярних пісень, розповідають завжди з епітетом легендарна. Причому не тільки автори, які скептично ставляться до існування дівчини-піснярки, а й ті, хто переконує, що вона — реальна особа. Історія ця майже детективна, тож спробуймо її з'ясувати. Культурні діячі, які вірять в існування Марусі Чурай, спираючись на народні перекази та приписувані їй твори, наводять доволі детальну біографію легендарної піснярки. На їхню думку, вона народилася 1625 р. в Полтаві в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Він був патріотом, волелюбною людиною, хоробро воював проти польської шляхти. Разом із українським гетьманом Павлюком був ув'язнений польським гетьманом Потоцьким і страчений у Варшаві. Відомий дослідник українського фольклору М. Максимович у своєму збірнику українських народних пісень наводить пісню, у якій згадано ім'я Чурая:...
0 Переглянути

Про що розповідають українські історичні пісні

8 Клас

Історична пісня має строфічну (куплетну) будову: вона складається з рівновеликих за кількістю віршорядків строф, об’єднаних сталим віршовим ритмом, в основі якого — повторюване чергування наголошених і ненаголошених складів. Ритміка історичної пісні підпорядкована мелодії, під яку її виконували. У ній поєднано елементи епосу (наявний сюжет) та лірики (віршова форма, потужне емоційне начало). Оскільки в центрі твору — епізод боротьби проти поневолювачів, історичній пісні часто притаманна гіперболізація подій чи рис характеру героїв. З поетичних засобів їй властиве використання постійних епітетів (вражі воріженьки, чисте поле, славне військо запорозьке), метафор (чорна рілля зорана і кулями засіяна), образів-символів (козак — орел, вороже військо — чорні круки). Часто автори вдаються до прийому паралелізму, зіставляючи явища природи із суспільно-політичним життям (Чине той то хміль, / Що коло тичин в’ється? // Ой той то Хмельницький, / Що з ляхами б’ється). Уперше термін «історичні пісні» використав у своїй статті «О малороссийских песнях» М. Гоголь. ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ 1. Поясніть, у чому відмінність історичної пісні від літопису. Прочитайте в статті підручника речення, яке підтверджуватиме відповідь. 2. Попрацюйте в групі. Визначте й запишіть, що спільне, а в чому відмінності між історичною та козацькою піснями. Оформіть узагальнення в таблиці чи схемі. 3. Поясніть, чому українську пісню називають душею народу. 4. Поміркуйте, чому історичні пісні мають велике значення, хоч вони не відтворюють факти документально. 5. Порівняйте образи козака на картинах Опанаса Сластіона «Запорожець» та Сергія Васильківського «Тип запорожця». Що спільного в зображенні образу козака? Яке враження справляють на вас ці картини?...
0 Переглянути

Усна народна творчість: збережена мудрість народу

8 Клас

Чи замислювалися ви, чому в XXI столітті, у час розвитку високих технологій і комп’ютерної техніки, молоді виконавці створюють фольклорні ансамблі, а вітчизняні й закордонні концертні зали переповнені під час виступів таких славнозвісних колективів, як Національна заслужена академічна капела України «Думка», Національний заслужений академічний український народний хор ім. Григорія Верьовки, Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г. І. Майбороди чи Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. Π. П. Вірського? Чому ми всі, такі заклопотані, облишуємо свої справи, щоб послухати автентичну народну мелодію? Чому, зрештою, молодь на кілька днів виривається з кола своїх повсякденних обов’язків, щоб узяти участь у фольклорно-етнографічному фестивалі? Магія народної творчості вабить нас. Вона входить у наше єство змалку й неусвідомлено для нас самих впливає на думки, почуття, устремління. Народна творчість протягує незримі нитки від кожного з нас до великої спільноти під назвою УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД. Патріотизм, щирість виявлення почуттів, задушевність, різноманітність жанрів, багатство мелодій — ось неповний перелік надбань творчості наших предків. У вінку народних мелодій унікальним явищем є історичні пісні та думи. Минули століття, а вони й досі вражають слухачів. У цих творах винятково гармонійно поєдналися глибина змісту й мелодійність звучання. Відомий український фольклорист, етнограф і композитор Філарет Колесса в праці «Українська усна словесність» писав: «Знаменною прикметою української народної поезії є велике багатство і краса історичних пісень та дум, у яких замикається неначе поетичний літопис українського народу. З цього погляду, крім сербів, українцям не дорівнює ні один із європейських народів»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22 ... 32
Назад

Навігація