Войти
Закрыть

Літературознавчий словник 8 клас Авраменко (поглиблене вивчення філології) 2021

8 Клас

Анапест — трискладова стопа з наголосом на третьому складі. Антитеза — зіставлення протилежних явищ, понять і характерів для посилення враження. Громадянська лірика — твори, у яких думки й переживання викликані суспільно-політичними подіями. Гумор — відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому та жартівливому тоні. Дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі. Драматичний твір — літературний твір, побудований на основі вчинків персонажів та їхніх висловлювань, дія в якому показана в діалогах, монологах, полілогах героїв безпосередньо перед глядачами (або читачами) у теперішньому часі. Драматург — письменник, який створює драматичні твори для постановки на сцені. Дума — віршований ліро-епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконують речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри. Епічний твір — розповідний твір, у якому життя змальовано у формі авторської розповіді про людей і їхні вчинки. Імпровізація — процес одночасного складання та виконання якогось твору. Інтимна лірика — вірші, у яких настрій ліричного героя викликаний особистими переживаннями. Іронія — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення; насмішка, замаскована зовнішньо благопристойною формою (висловлювання набуває в певному тексті протилежного значення). Історична поема — поема, у якій зображено героїчні постаті й події минулого. Історичні пісні — народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб. Кобзарі (лірники, бандуристи) — українські народні співці, творці й виконавці історичних пісень і дум, які супроводжували спів грою на кобзі, бандурі чи лірі. Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири відображено смішне, висміяно негативні явища, риси вдачі людей....
0 Переглянути

Олег Чорногуз (Народився 1936 р.)

8 Клас

Олег Чорногуз народився 15 квітня 1936 р. в с. Іванові, що на Вінниччині. Про своє дитинство та юність письменник пише так: «Батько мій був лікарем-ветеринаром, а мама — домогосподаркою. Сім’я в нас була велика: я — тринадцята дитина. Навчався в Іванівській середній школі, але десять класів там не закінчив, бо мене виключили за перші сатиричні вірші на високопоставлених осіб, до яких належали вчителі й директор школи. У школі створив разом із товаришами свою першу сатиричну стінгазету. Продовжив навчання в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ). Після закінчення десятирічки вирішив піти у військове училище. Навчався добре, та через деякий час усе ж проміняв автомат Калашникова на перо сатирика». О. Чорногуз навчався на факультеті журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Понад 20 років працював у журналі «Перець». Написав багато сатиричних і гумористичних творів. У збірці «Веселі поради» автор дає настанови, як розгадувати сни, як поводити себе в кінотеатрі, як вибирати імена — і все це він робить у гумористичному стилі на «живих прикладах». До речі... Гумор є невід’ємною частиною життя О. Чорногуза. Він любить жартувати із себе: «Народився я, як ви вже здогадалися, у гнізді чорногуза, й оскільки чорногузи, які сиділи в гнізді на нашій хаті, приносили господарям тільки щастя, то ніхто з моїх дідусів, бабусь, батьків їх зі стріхи не зганяв і гнізд не руйнував. Може, саме тому я народився щасливим. Хоча свого часу моє прізвище в УРЕ ("Українська радянська енциклопедія”) написали з малої літери, ще й латинкою пояснили: "будує хатку, з родини журавлиних". Я про те при нагоді сказав Бажану1. На що Микола Платонович мені відповів: "Я знав, що ти великий гуморист, але не знав, що такий колючий. Не можна, щоб в УРЕ не було такого гумориста”. І справді, у наступному перевиданні я побачив своє прізвище з великої літери»....
0 Переглянути

Валентин Чемерис (1936-2016)

8 Клас

Валентин Чемерис народився 8 липня 1936 р. в с. Заїчинцях Полтавської області. Потім родина переїхала до м. Дніпропетровська (нині м. Дніпро), де майбутній письменник закінчив школу. Саме тут розпочалася творчість митця. Навчався в Літературному інституті імені О. М. Горького (м. Москва). Багато років працював у редакції газети «Літературна Україна». Свій творчий шлях В. Чемерис розпочав як сатирик-гуморист, хоча в його творчому доробку є історичні твори, багато з яких перекладено іноземними мовами. П. Глазовий назвав його «добрим вигадьком і штукарем», адже читати ці твори — це задоволення. Письменник видав багато веселих збірок із гуморесками, пародіями й повістями. В. Чемерис помер 4 грудня 2016 р. в м. Києві. Сьогодні ви почнете читати одну з гумористичних повістей письменника. Ви станете свідками подій, що розгортаються в селі Великі Чаплі: дружба й перше кохання, зрада, дуель і перше побачення. Усе це В. Чемерис приправив гумористичним соусом у повісті «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання». ВІТЬКА + ГАЛЯ, АБО ПОВІСТЬ ПРО ПЕРШЕ КОХАННЯ Повість (Скорочено) Частина перша. ДУЕЛЬ Ех, Вітько, Вітько!.. 25 липня 1964 року в селі Великі Чаплі мала відбутися незвичайна подія: о сьомій годині ранку Вітька Горобець буде стріляти ся на дуелі з Петром Білим за селом, біля третього колгоспного ставка. Якраз отам, де три плакучі верби до самої води схилили свої довгі, гнучкі віти, де колись Вітька потай від рибника витяг на вудку отакезного дзеркального коропа, котрого в нього потім украв кіт Васька......
0 Переглянути

Остап Вишня (1889-1956)

8 Клас

Остап Вишня народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва, що на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області). Батьки були простими селянами, про них письменник так писав у гуморесці «Моя автобіографія»: «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитися Милосердному». Майбутній письменник навчався в сільській школі, потім — у повітовій. Заповітною мрією хлопця було стати вчителем, проте на здобуття освіти в Глухівській учительській семінарії в родини грошей не було. Тож батько віддав Павла на навчання до військової фельдшерської1 школи (м. Київ), оскільки мав пільгу (як колишній солдат) на безкоштовне навчання сина у військовому закладі. 1917 р. юнак вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, проте через події громадянської війни змушений був покинути навчання. П. Губенко поринув у вир київського бурхливого життя: «Як ударила революція — завертівся. Будував Україну. Бігав із Центральної ради в університет, а з університету в Центральну раду. Тоді до св. Софії, зі св. Софії до "Просвіти”, з "Просвіти” на мітинг, з мітингу на збори, із зборів у Центральну раду, із Центральної ради на з’їзд, із з’їзду на конференцію, з конференції в Центральну раду. До того було ніколи, що просто страх... Хотілося, щоб і у війську бути, і в парламенті бути, і по всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати... Державний муж, одне слово». П. Губенко працював перекладачем, був редактором журналу «Червоний перець», виконував обов’язки секретаря в редакції газети «Селянська правда». Саме в ній 1921 р. була надрукована усмішка «Чудака, їй-богу!» під псевдонімом Остап Вишня. Гуморист стає популярним, його твори друкують багато газет і журналів по всій Україні. Пише нариси, фейлетони, створює новий жанр гумористичної прози — усмішки. Протягом 1920-х років із-під пера Остапа Вишні вийшли 23 книжки. Твори гумориста були опубліковані стотисячними накладами — ось чому митця називають «королем українського тиражу»....
0 Переглянути

Володимир Самійленко (1864-1925)

8 Клас

Володимир Самійленко народився 3 лютого 1864 р. в с. Великі Сорочинці, що на Полтавщині. Мати письменника походила з кріпацької родини, батько був поміщиком. Багатій хоч і не одружився з матір’ю, проте від сина не відмовився. Після смерті поміщика мати Володимира отримала в спадок землю, чималу суму грошей і пенсію на виховання сина. Завдяки спадку Володимир навчався в Полтавській гімназії, де й почав писати свої перші вірші. Навчання продовжив на історико-філологічному факультеті Київського університету. У Києві В. Самійленко познайомився з І. Нечуєм-Левицьким і Лесею Українкою. Вивчення французької, італійської, іспанської та польської мов, поглиблення знань із давньогрецької і латини сприяли формуванню В. Самійленка як майбутнього перекладача творів світової літератури. За характером він був людиною незібраною і надзвичайно добродушною. Словом безодня він називав будь-яке місце, де складав якісь речі, бо там здебільшого панував безлад, тому щось потрібне було важко знайти. До «безодні» належали редакційна шафа в управі (у ній були книжки та журнали), домашня етажерка й кишені одягу, у яких зберігалося багато зайвого. Письменник міг годинами шукати потрібний документ і жартувати при цьому так, що ніхто й не думав на нього ображатися. Почуття гумору В. Самійленка позначилося і на його творчості: значну частину літературного доробку письменника становлять гумористичні й сатиричні твори. Життя митця було пов’язане із Чернігівщиною, Вінниччиною, Галичиною та Києвом. В. Самійленко помер 12 серпня 1925 р. Його поховали за козацьким звичаєм: з козацьким поясом попереду, із червоною китайкою на домовині та березовим хрестом....
0 Переглянути

Олесь Бердник (1926-2003)

8 Клас

Олесь (Олександр) Бердник народився 27 листопада 1926 р. в с. Вавиловому Херсонської області (нині Миколаївська область). Однак у документах зазначено іншу дату народження — 25 грудня 1927 р. Цікава історія розбіжності справжньої та офіційної дати народження письменника. Батько Олександра через засніжені шляхи зміг дістатися до управи, щоб зареєструвати сина, лише через місяць після його народження. Але секретар сільради допустив дві помилки: указав поточну дату як день народження та написав рік, котрий тільки мав настати. Ця плутанина врятувала Олександра від відправлення до Німеччини в роки нацистської окупації України. Пізніше він узяв собі літературне ім’я Олесь. Олесь Бердник, учасник Другої світової війни, отримав поранення, демобілізувався 1946 р. Екстерном закінчив сім класів середньої школи, потім — театральну студію при Київському драматичному театрі ім. І. Франка. Олесь Бердник помер 18 березня 2003 р. У літературі відомий як письменник-фантаст. Його фантастична повість «Хто зважиться — вогняним наречеться» розповідає про безстрашного Славка та його подругу Ліну, які наважилися на космічну подорож у Країну Квітів. Чи долетять підлітки до невідомої планети, ви дізнаєтеся, прочитавши цей цікавий і захопливий твір. ХТО ЗВАЖИТЬСЯ - ВОГНЯНИМ НАРЕЧЕТЬСЯ Повість (Уривки) Горобина ніч ...Не знати звідки зірвалася буря. Понад селом прокотився смерч, стіна куряви піднялася з поля, чорна хмара закрила місяць. Страшна блискавиця розкраяла темінь, стьобнула вогняним батогом у просторі, ніби підганяючи ліниві стихії погоди. Свічкою спалахнула скирта соломи за лісом, гучно забамкав пожежний дзвін, скликаючи до негаданої праці пожежників....
0 Переглянути

Ніна Бічуя (Народилася 1937 р.)

8 Клас

Ніна Бічуя народилася 24 серпня 1937 р. в м. Києві. Закінчила факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працювала журналісткою. Перекладає твори художньої літератури з польської мови на українську. Нині мешкає у Львові. Пропонуємо вам фрагмент інтерв’ю з письменницею. — Пані Ніно, коли до Вас прийшло усвідомлення того, що письменництво — справа Вашого життя? — Одразу після того, як почала читати. Хоч у той час і йшла війна, проте мама навчила мене читати, коли мені було п’ять років. Розпочала я з поважних книжок — інших не було. Першою книжкою, яку прочитала, була повість Марка Твена «Принц і жебрак». — Ця книжка була у Вашій домашній бібліотеці? — Ні. У нас у ті роки й дому не було... Коли я пішла до школи, зошитів не було. Писала на берегах газети — пером. Чорнило ми робили з бузини. А газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило розливалося... Так ми вчилися. — Ви й досі пишете ручкою на аркуші паперу або користуєтеся друкарською машинкою, а не комп’ютером... — Так. А крім мене, так працює, наприклад, Роман Іваничук. Він, до речі, каже, що з ним закінчиться епоха письменників, у яких думка — на кінчику пера. Рано чи пізно настане час, коли на Землі більше не буде людей, які у своєму житті бачили дерев’яне перо, каламар, чорнило... Добре це чи погано? Не знаю... (Г. Гузьо. Газета «Високий замок», 2012 р.). Пропонуємо вам прочитати цікаву історію стосунків між вашими ровесниками. Історія захоплива й повчальна. У ній ви, можливо, упізнаєте себе або ж своїх знайомих... Це — повість «Шпага Славка Беркути»....
0 Переглянути

Степан Процюк (Народився 1964 р.)

8 Клас

Степан Процюк народився 13 серпня 1964 р. в с. Кутах Бродівського району (нині Буський район), що на Львівщині. Закінчивши Івано-Франківський педагогічний інститут, майбутній письменник вибирає собі наукову стезю — вступає до аспірантури в Києві та здобуває ступінь кандидата філологічних наук. Потім викладає українську літературу в Прикарпатському університеті в Івано-Франківську. С. Процюк пише як віршовані, так і прозові твори. Одна з яскравих граней його таланту — література для підлітків. Великої популярності набула трилогія про Марійку й Костика, третю частину якої — «Аргонавти» - пропонуємо вам прочитати. Події розгортаються в маленькому українському місті Старомихайлівці. Герої твору зустрічаються, ведуть романтичні розмови, освідчуються одне одному, переживають різні житейські труднощі. А які ж саме? Відповідь шукайте в самому творі. Але перед тим прочитайте інформацію про аргонавтів. До речі... Аргонавти — учасники морського походу в Колхіду — західну частину Закавказзя. Тут вони мали знайти золоте руно. Аргонавти вирушили на кораблі «Арго». Їхнім ватажком був Ясон — давньогрецький герой. Переживши безліч пригод, вони виконали завдання та повернули руно в Грецію. А заволодіти золотим руном Ясону допомогла чарівниця Медея — донька колхідського царя Еета, з якою потім Ясон одружився. Золоте руно — шкура золотого барана, на якому брат Фрікс і сестра Гелла тікали від мачухи Іно. Після загибелі сестри Фрікс потрапив до казкової східної землі Еї (пізніше ототожнюваної з Колхідою) і був прийнятий тамтешнім володарем Еетом. Він приніс барана в жертву Зевсові як опікунові втікачів....
0 Переглянути

Борис Харчук (1931-1988)

8 Клас

Борис Харчук народився 13 вересня 1931 р. в с. Лозах, що на Тернопільщині, у селянській родині. Здобув добру освіту: навчався в Кременецькому ліцеї, у Полтавському педагогічному інституті, на Вищих літературних курсах у Москві. Працював журналістом, науковим співробітником, редактором журналів. Написав багато творів для дітей і про дітей. Найвідоміші з них зібрано в книжці «Горохове чудо». До цієї збірки ввійшло й оповідання «Діана», з яким ви сьогодні ознайомитеся. Це твір про вірність, любов, турботу про природу та тварин. Хто ж така Діана, на чию честь названо оповідання? Відповідь ви знайдете в однойменному оповіданні Б. Харчука. Б. Харчук помер 16 січня 1988 р. в м. Ризі (Латвія). ДІАНА Оповідання (Уривки) Цуценя привезли вдосвіта. Марта не бачила й не чула. Вона ще спала. А сон літнього світанку солодкий. Дівчинка зійшла з веранди — із-за гори Городище над Ясинецьким лісом сходило сонце. Велике, яскраве, купалося в синьому ставку, відбивалося та блищало в рясних росах на вишнях і, здавалося, викотившись на трасу, їхало селом. Небо палало, земля прокидалася....
0 Переглянути

Олександр Довженко (1894-1956)

8 Клас

Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 р. в с. В’юнищі (нині смт. Сосниця), що на Чернігівщині, у родині неписьменних селян. Батько і мати мали 14 дітей, з яких вижило лише двоє — Сашко та Поліна, майбутня лікарка. Олександр спочатку навчався в Глухівському вчительському інституті, потім учителював у Житомирі та Києві. Він мріяв навчатися в Академії мистецтв, бо відчував потяг до малярства, проте вступив на економічний факультет Київського комерційного інституту. 1921 р. О. Довженка направили за кордон на дипломатичну службу. Цікавими були життя та робота у Варшаві, Парижі, Лондоні, Берліні... У німецькій столиці Олександр приватно навчався в майстерні відомого в Європі художника В. Єккеля, часто відвідував лекції в Берлінській академічній вищій школі образотворчого мистецтва. Повернувшись в Україну, О. Довженко став знаним у мистецьких колах художником-ілюстратором, автором політичних карикатур. 1926 р. митець потрапляє до Одеси, яка в ті часи була колискою українського кіномистецтва, що тільки зароджувалося. Тут він зрозумів, що кіно — його природна стихія. Перші кінороботи митця «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання» мали успіх, а фільм «Земля» приніс йому світову славу. 1933 р. О. Довженко переїхав до Москви, потім працював на Далекому Сході, тут він зняв фільм «Аероград»....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 32
Назад

Навігація