Опрацьовуємо прочитане

• 1. Які мотиви переважають у народних піснях про кохання?
• 2. Хто є основними персонажами пісень про кохання?
• 3. Які особливості зображення почуття закоханості властиві таким пісням?
• 4*. Щоб наочніше представити особливості народних пісень про кохання, за матеріалом статті підручника «Народні пісні про кохання» в робочому зошиті складіть схему. У відповідному розділі електронного додатка до підручника на interactive.ranok.com.ua знайдіть приклад виконання цього завдання. Порівняйте схему, запропоновану в додатку, з тією, яку склали ви. За потреби доповніть свою схему.

ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ НАРОДНОЇ ЛІРИКИ

Передавати в ліричних піснях емоційні стани, переживання, душевні порухи закоханих допомагають різноманітні художні прийоми й засоби.

Пісні можуть мати монологічну або діалогічну будову. У першому випадку твір постає як емоційна сповідь героїні або героя, у другому — це розмова дівчини й парубка: сповнена ніжності, коли почуття взаємні, або ж гостра й напружена, якщо йдеться про нерозділене кохання.

Поширеним прийомом у ліричних творах є художній паралелізм, який передбачає зіставлення людського життя, зокрема душевних переживань, з явищами довкілля. Картини природи в цьому випадку сприяють розкриттю психологічного стану героїв.

Помітну роль у ліричних піснях відіграє традиційна символіка, що має давнє міфологічне походження. Скажімо, пара голубів — пара закоханих, зірка — дівчина, місяць — парубок. До поширених художніх засобів належать постійні епітети, які ніби злилися з означуваними словами в певну єдність (карі очі, чорні брови, темна ніч). Нерідко для створення художньої атмосфери довірливості, інтимності вживаються слова в зменшено-пестливих формах: дівчинонька, козаченько, серденько.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Яку будову можуть мати пісні про кохання? Пригадайте вивчені у 8 класі пісні Марусі Чурай. Яким із них властива монологічна будова? Які побудовані у формі діалогу?
• 2. У чому суть художнього паралелізму? Наведіть приклади використання цього прийому у фольклорних творах.
• 3. Наведіть приклади традиційної символіки у фольклорних піснях.
• 4. Поясніть, чому в народній ліриці використовують слова в зменшено-пестливих формах.

Порівнюємо твори різних видів мистецтва

• 5*. Роздивіться репродукції картин К. Трутовського і М. Примаченко на с. 14. Уявіть, що сюжети цих картин відтворено в піснях про кохання. Про що будуть ці пісні? Яким настроєм вони будуть сповнені?

ВІЧНА ТАЇНА КОХАННЯ («МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ...»)

Поєднання щастя й ніжності, а також гранична відвертість характерні для героя цієї пісні.

У трьох невеличких пісенних куплетах розкривається драматична історія закоханого серця. Чудовий нічний пейзаж на початку пісні допомагає посилити ефект інтимності. Закохані залишаються немовби сам на сам у цілому світі: місяць, зорі, самотній човен у морі й пісня, яка розповідає вічну історію кохання («любились — розійшлися — навіки зійшлися знов»).

Майстерно передається своєрідний стан любовної «зачарованості» героя, його приреченість бути разом із дівчиною, очі якої наділені магічною здатністю «зводить людей».

Пісня, серце, очі — ключові образи твору. За допомогою характерних порівнянь — очі дівчини то «темні, як нічка», то «ясні, як день», — твориться враження мінливості, яке асоціативно вказує на темні й світлі сторінки в любовних взаєминах. Слова в зменшено-пестливих формах (нічка, зіроньки, серденько) підтримують загальну ніжну тональність, а наявні повтори й алітерації («Ой, очі, очі, очі дівочі...») додають пісенному твору інтонаційної виразності.