За емоційним наповненням балада подібна до ліричної пісні, однак вона має сюжет, розповідає про події та вчинки героїв та їхні стосунки з іншими людьми. У баладному сюжеті майже завжди наявне щось незвичайне, небуденне. При цьому героями балад є переважно прості люди, які опиняються в незвичайних життєвих ситуаціях.

Однією з ознак баладного сюжету є трагізм: найчастіше зображувані події не мають щасливого завершення. Не випадково відомий фольклорист Олексій Дей назвав баладу «епосом нещасливих людських доль». Із трагізмом пов'язана ще одна важлива риса баладного твору — драматизм, тобто напруженість дії. Ця ознака виявляється в динамічному розвитку подій, в емоційних діалогах і монологах. Така художня організація допомагає краще зобразити глибокі переживання, емоційні потрясіння героїв.

Гурт стародавньої музики «Хорея Козацька»

Цікаво, що балада прямо або опосередковано передає якесь повчання, моральну оцінку зображуваних подій. Іноді вона містить окремо подані повчальні узагальнення (частіше кінцівки, рідше зачини).

У баладних творах широко представлені народна символіка, давні міфологічні мотиви (найчастіше метаморфоза — чарівне перетворення людини на рослину або птаха). Для балади характерний прийом гіперболи. Як правило, вона використовується для зображення душевних страждань, іноді — коли виникає потреба підкреслити незвичайні властивості героїв, посилити драматизм дії.

За багатьма художніми ознаками балада близька до ліричної пісні. Вона містить традиційні порівняння, постійні епітети, нерідко в ній уживаються слова в зменшено-пестливих формах. Як і лірична пісня, балада спрямована на те, щоб зворушити слухачів, спонукати емоційний відгук, співпереживання.

Опрацьовуємо прочитане

1. Які жанрові ознаки балади? Коли виникла більшість українських балад?

2. Хто найчастіше є героями баладних творів?

3. Які художні образи та прийоми трапляються в баладах?

4. Чи виникло у вас бажання прочитати твори цього жанру? Чому?

РОЗМАЇТТЯ НАРОДНИХ БАЛАД

Балади можуть бути присвячені різноманітним явищам людського життя, тому їх дуже складно класифікувати. Основну частину українських балад становлять легендарні, історичні, сімейні та любовні.

До легендарних належать балади, що відобразили найдавніші міфологічні уявлення українців. Для них характерне зображення фантастичних подій. Герої в ситуації складного морального вибору або через фатальну безвихідь зазнають чарівної метаморфози — скажімо, дівчина перетворюється на рослину або птаха. Прикладом легендарної балади є «Ой чиє ж то жито, чиї то покоси»: доведена лихою свекрухою до відчаю, героїня перетворюється на тополю.

Історичні балади за тематикою дещо нагадують історичні пісні, однак вони не мають на меті докладно зобразити саму історичну подію. Увага зосереджується на вираженні емоцій, до яких спонукала ця подія. Наприклад, до історичних балад належить твір «Ой на горі вогонь горить».

Сімейні балади розкривають тему стосунків між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами й сестрами («Віддав брат сестроньку в чужу сторононьку»).

У любовних баладах основними мотивами є кохання, ревнощі, розлука, зрада. Приклад любовної балади — відома пісня «Ой не ходи, Грицю», авторство якої приписують легендарній Марусі Чурай.

Опрацьовуємо прочитане

1. Про які види народних балад ви дізналися?

2. Що таке метаморфоза? У яких баладах використовується цей мотив?

3. Чим історичні балади відрізняються від історичних пісень?

4. У чому особливості сімейних і любовних балад?

5. Який вид балад вас найбільше зацікавив? Чому?

ТРАГЕДІЯ ВТРАТИ В БАЛАДІ «ОЙ ЛЕТІЛА СТРІЛА»

Твір має виразний трагедійний характер. В експозиційній частині наявна згадка про загибель «вдовиного сина». При цьому відсутня будь-яка історична конкретика в розкритті причини трагедії, що саме і є характерним для історичної балади. Зрозуміло лише, що фатальну стрілу випустив ворог, бо «стріла з-за синього моря». Самого ворога теж ніяк не означено.

Основний зміст балади становить образне втілення жіночих страждань, спричинених смертю близької людини. Важливо врахувати, що «вдовиний син» був єдиним чоловіком у родині, він залишався опорою й захисником одразу для трьох жінок — матері, коханої й сестри.

Глибина трагедії передається за допомогою символічних образів трьох зозуль, які оплакують загиблого. Не випадково зозуля в народі найчастіше символізує горе, смуток, нещастя й смерть. Зозуля, що сіла «в головах» — мати загиблого, «край серденька» — «то його миленька», у ногах — сестра. Троїста символіка допомагає увиразнити рівень скорботи: сльози матері — немов «Дунай розлився», біля сестри — «слізок криниця», але біля коханої «земля сухенька». Скорбота визначає й рівень пам'яті: матінка оплакуватиме сина, «поки жити буде», сестриця — «поки не забуде», а «миленька плаче, поки його бачить».

У баладі важливе не лише трагедійне переживання. У ній відбилося також характерне народне уявлення про міру спорідненості в сімейному житті. Важливим є й морально-філософський погляд на те, який слід у серцях близьких залишає по собі людина.

Ой летіла стріла

Ой летіла стріла

З-за синього моря.

Ой де ж вона впала?

— На вдовинім полі.

Кого ж вона вбила?

— Вдовиного сина.

Немає нікого

Плакати по ньому.

Летять три зозуленьки,

І всі три рябенькі:

Одна прилетіла,

В головоньках сіла;

Друга прилетіла,

Край серденька сіла;

Третя прилетіла

Та в ніженьках сіла.

Що в головках сіла —

То матінка рідна;

Сіла край серденька —

То його миленька;

А в ніженьках сіла —

То його сестриця.

Де матінка плаче,

Там Дунай розлився;

Де плаче сестриця,

Там слізок криниця;

Де плаче миленька —

Там земля сухенька.

Ой матінка плаче,

Поки жити буде;

А сестриця плаче,

Поки не забуде;

А миленька плаче,

Поки його бачить...

Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір

1. Хто оплакує загиблого в баладі? Кому з героїнь найбільше співчуваєте?

2. Яким символічним образом позначено плакальниць?

3. Визначте реалістичні й фантастичні елементи в баладі. Запис у робочий зошит зробіть у зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми).

4. До якої тематичної групи належить ця балада? Обґрунтуйте свою думку.

Досліджуємо самостійно

5. Зозуля — поширений символічний образ в українському фольклорі. У світовій міфології символіка цього птаха суперечлива: у грецьких повір'ях зозуля віщує загибель, в Індії та Японії це символ кохання. В українській народній творчості зозуля також нерідко є провісницею лихих подій, зокрема смерті. Водночас вона може своїм куванням віщувати довге життя, попереджати героя про небезпеку. Часто в образі зозулі змальовується жінка, що тужить за померлим, або ж узагалі нещасливі жінки (у баладах родинно-побутової тематики). Яке символічне значення має образ зозулі в баладі «Ой летіла стріла»? Які народні погляди на родинні стосунки відобразились у творі? Чому в ті часи родина без чоловіка вважалася беззахисною, і як це змінилося зараз?

Виявляємо творчі здібності

6. Роздивіться репродукцію картини Т. Пати «Зозуля на калині». Поміркуйте, якого символічного значення набуває образ зозулі на картині художниці.

Зозуля на калині (Тетяна Пата, 1968)

7. Уявіть себе ілюстратором / ілюстраторкою книжки народних балад. Які ілюстрації до балади «Ой летіла стріла» намалювали б ви? Які кольори переважали б на вашій ілюстрації? Свої міркування обґрунтуйте.

ОБРАЗ НАРОДНОГО ЗАХИСНИКА В БАЛАДІ «ОЙ НА ГОРІ ВОГОНЬ ГОРИТЬ»

Для кращого сприйняття твору «Ой на горі вогонь горить» треба звернутися до історичного контексту, а саме до подій козацької доби. У ті неспокійні часи важливу роль відігравала сторожова прикордонна служба, яка мала вчасно попереджати основні козацькі сили про наближення ворога. Сигнали про небезпеку подавали за допомогою вогнища, яке розпалювали на пагорбі. Можна було здалеку побачити тривожне повідомлення й підготуватися до оборони.

Розповідь про трагічну загибель сторожового козака в баладі «Ой на горі вогонь горить» цілком відповідає історичній реальності.

Козак не уникнув нерівного бою з ворогом. Можливо, він міг би врятуватися втечею, однак залишився, щоб розпалити вогонь і попередити побратимів про ворожу навалу. Він загинув як герой, захищаючи рідний край від страшної загрози. Очі його накриті китайкою, поряд із загиблим його вірний кінь, у головах ворон — вісник смерті. Сама смерть символічно порівнюється з весіллям (козак був неодруженим, парубком), тільки нареченою постає «в чистім полі земляночка», тобто земля, у якій поховано козака.

«Ой на горі вогонь горить» (Амвросій Ждаха, 1912)

Переживання трагедії, непоправної втрати висувається наперед. У нашій уяві постає панорамний простір, що дає змогу краще зрозуміти, заради чого загинув козак. Гора, на якій палає вогнище, під нею «порубаний, постріляний» вартовий, нарешті, степова дорога, що веде до батьківської оселі. У тій оселі — мати і сестра, мирне життя та спокій яких охороняв полеглий.

Твір насичений символічними образами: ворон — птах, пов'язаний зі світом мертвих, кінь — відданий помічник козака, який передає рідним трагічну звістку. А батьківська домівка сприймається як символ усієї батьківщини, заради якої й віддав життя її вірний син і захисник.

Ой на горі вогонь горить

Ой на горі вогонь горить,

А в долині козак лежить,

Порубаний, постріляний,

Китайкою1 покриваний.

Накрив очі осокою,

А ніженьки китайкою.

А ніженьки китайкою,

А рученьки нагайкою.

Що в головах ворон кряче,

А в ніженьках коник плаче.

«Ой коню мій вороненький,

Товаришу мій вірненький!

Не плач, коню, надо мною.

Не бий землі під собою.

Біжи, коню, дорогою,

Степовою широкою.

Та прибіжиш під батьків двір,

Та вдаришся об частокіл.

Як прибіжиш під ворота,

Стукни-грюкни коло плота.

Вийде сестра — розгнуздає.

Вийде мати — розпитає:

— Ой коню мій вороненький,

А де ж мій син молоденький?

— Не плач, мати, не журися.

Та вже ж твій син оженився.

Та взяв собі паняночку,

В чистім полі земляночку».

1 Китайка — спочатку — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина.