Словник термінів і понять

Автор/авторка — особа, яка творить неповторний художній світ.

Алегорія (інакомовлення) — втілення певної абстрактної ідеї в конкретному образі тварини, рослини або предмета.

Алюзія — натяк, що відсилає до певного сюжету чи образу, культурного явища, історичної події в розрахунку на проникливість читача, який може цей натяк зрозуміти.

Афоризм — лаконічний влучний вислів.

Байка — віршове або прозове алегоричне оповідання повчального змісту.

Балада — ліро-епічний поетичний твір фантастичного, історико-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматичним напруженим сюжетом.

Бароко — література й мистецтво епохи, у якій панували ідеї мінливості світу, декоративна пишність.

Бурлеск — стиль, в основі якого лежить контраст між серйозною темою і комічним характером її трактування.

Вічні образи — літературні образи, до яких у різні часи зверталися представники різних національних літератур. Наприклад: Прометей, Ісус Христос, Богородиця.

Вічні теми — літературні теми загальнолюдського значення (життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, людина і природа).

Гіпербола — художнє перебільшення якостей людини, явища, предмета.

Громадянська поезія — поетичні твори, у яких розкриваються соціальні й національні мотиви.

Гротеск — літературний прийом, який будується на поєднанні несумісних явищ: фантастичного й реального, прекрасного й потворного, правдоподібності й карикатури.

Гумор — відображення смішного в людині й житті. Гумор частіше відображає добродушне ставлення, не містить різкої критики об'єкта висміювання.

Діалог — розмова двох осіб у літературному творі.

Драма — один із літературних родів, що змальовує дійсність у дії. Драма тісно пов'язана з театром, вона призначена для сценічного втілення.

Драматизм — загострена напруженість дії в художньому творі.

Дума — ліро-епічний твір, що виконується речитативом народними співцями — бандуристами, кобзарями, лірниками.

Езопівська мова — мова, яка передає думки в замаскованій формі, за допомогою натяків, алегоризму.

Елегія — сумна лірична поезія.

Епіграф — цитата, уміщена перед текстом твору або його розділами, яка визначає основну ідею чи тему твору, вказує на авторську позицію.

Епізод — відносно самостійний фрагмент сюжету твору.

Епітет — художнє означення.

Епос — рід літератури, організуючою рисою якого виступає оповідь.

Естетика — наука про прекрасне, про загальні закони краси й художньої творчості.

Запозичення — використання автором уже відомих мотивів, образів, ідей, художніх засобів і прийомів.

Ідея — основна думка художнього твору.

Інтер'єр — змалювання з художньою метою внутрішніх приміщень помешкання.

Іронія — вид зображення, що передає глузливо-критичне ставлення до предмета зображення.

Історичні пісні — ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події та історичних осіб.

Історичний роман — великий епічний твір про минуле, який поєднує історичну правду з художнім вимислом.

Комедія — драматичний твір, у якому за допомогою гумору та сатири висміюються негативні явища дійсності.

Композиція — побудова твору.

Контраст — різка протилежність, протиставлення.

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів у художньому творі.

Кульмінація — момент найвищого емоційного напруження, загострення дії.

Куплет — назва строфи в народній пісні.

Ліризм — піднесено-емоційне переживання події чи явища.

Лірика — рід літератури, в основу якого покладено емоції, переживання людини.

Ліричний відступ — прийом у літературному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої думки й почуття з приводу подій чи героїв твору.

Ліричний герой/героїня — умовна особа, яка є насієм думок, переживань у ліричному творі.

Ліро-епічний твір — літературний твір, у якому поєднались зображально-виражальні засоби лірики й епосу.

Літопис — літературно-історична пам'ятка часів Київської Русі та козацької доби.

Медитація — жанр ліричної поезії, герой якої розмірковує над складними питаннями сенсу життя, власної долі.

Метафора — образний вислів, що розкриває ознаки одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого предмета чи явища.

Монолог — розгорнуте висловлювання, що належить одній людині й виражає її думки та переживання. Від діалогу монолог відрізняється тим, що є самодостатнім висловлюванням, не вимагає відповіді.

Мотив — тема ліричного твору або неподільна смислова одиниця сюжету.

Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на одному або кількох епізодах із життя небагатьох персонажів.

Паралелізм — художній прийом, що передбачає зіставлення людського життя з описами природи з метою повнішого розкриття психологічного стану героїв.

Пародія — комічне наслідування іншого художнього твору.

Пейзаж — опис природи в літературному творі.

Персонам — дійова особа літературного твору. Виділяють головних, другорядних, епізодичних персонажів.

Персоніфікація — уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям.

Підтекст — прихований зміст твору.

Повість — епічний твір частіше з однолінійним сюжетом, який за широтою зображення дійсності посідає проміжне місце між оповіданням і романом.

Поема — ліро-епічний чи епічний твір, у якому зображено значні події та яскраві характери.

Порівняння — пояснення одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою сполучників як, мов, немов, наче, ніби та ін.

Послання — ліричний твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб.

Портрет — зображення зовнішності людини в літературному творі.

Притча — філософсько-алегоричний повчальний твір.

Прототип — реальна особа, життя й діяльність якої покладено в основу створеного письменником образу персонажа.

Псалми — духовна лірика, пісні релігійного змісту.

Псевдонім — вигадане ім'я та прізвище письменника або письменниці.

Публіцистика — твори, що висвітлюють актуальні суспільні проблеми.

Реалізм — літературний напрям, якому поступився місцем романтизм. Письменники-реалісти вважали своїм основним завданням правдиве й точне відтворення дійсності.

Ремарка — авторське пояснення в драматичному творі, яке стосується умов дії, вигляду чи поведінки дійових осіб.

Ренесанс — епоха в європейській культурі, що настала після Середньовіччя. Представники Ренесансу орієнтувались на гуманістичні ідеали, відродження античного ідеалу гармонійної краси.

Рима — співзвучне закінчення рядків у поетичному творі.

Роман — великий епічний твір, що має кілька сюжетних ліній і зображує життя багатьох персонажів.

Романс — ліричний твір із наспівною інтонацією, який виконується під музичний акомпанемент.

Романтизм — літературний напрям, у світоглядній основі якого лежить розбіжність між дійсністю і мрією. Він віддзеркалює розчарування людини в щоденних проявах життя й розбудовує сферу фантазії та мрії.

Сатира — гостре викриття негативних явищ.

Сентименталізм — літературна течія, представники якої в осмисленні людини і світу на перше місце ставили почуття.

Синоніми — слова, різні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом.

Строфа — повторювана сполука рядків у поетичному творі.

Сюжет — подія чи система подій у літературному творі.

Тема — коло подій, явищ, зображених у творі.

Травестія — жартівлива поетична переробка, яка «перелицьовує» оригінал, надає йому іншого історичного, культурного, національного забарвлення.

Трагедія — драматичний твір із гострим непримиренним конфліктом, який завершується загибеллю героя.

Умовність — порушення правдоподібності зображення з художньою метою.

Усна народна творчість — словесна частина мистецьких явищ народної культури.

Характер — образ людини з властивими їй індивідуальними рисами, що зумовлюють її поведінку, ставлення до інших людей.

Хроніка — твір, у якому виклад подій ведеться в хронологічному порядку.

Художні засоби — сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких постає художній світ твору.

Шкільна драма — п'єси навчального призначення, що складали репертуар давніх українських театрів.

Пам’ятка № 1. ЯК ЧИТАТИ ВИРАЗНО

1. Прочитайте текст уважно мовчки.

2. Визначте авторське та власне ставлення до зображених подій, персонажів твору й подумайте, яка інтонація підійде, щоб його передати.

3. З’ясуйте, у яких місцях тексту слід зробити павзи.

4. Визначте, які слова, речення ви хочете виділити силою голосу, інтонацією, жестом.

5. Читайте, чітко вимовляючи слова, дотримуючись павз у кінці речення, між абзацами й частинами тексту. Стежте за чіткістю своєї дикції.

6. Виділяйте голосом важливі смислові місця.

Пам’ятка № 2. ПЛАН АНАЛІЗУ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ

1. Назва твору, ім’я автора.

2. Рік написання, збірка, до якої входить твір.

3. Жанр твору.

4. Тема, ідея.

5. Композиція твору.

6. Ключові образи твору.

7. Засоби виразності:

• тропи;
• синтаксичні засоби;
• фонічна організація твору.

8. Рими, спосіб римування.

9. Сприйняття твору читачами та критиками, його актуальність.

10. Власна думка про твір.

Пам’ятка № 3. ПЛАН АНАЛІЗУ ЕПІЧНОГО І ДРАМАТИЧНОГО ТВОРІВ

1. Короткі відомості про автора, його місце в літературі.

2. Історія написання і видання твору.

3. Життєва основа твору.

4. Жанрові особливості.

5. Тема, ідея, конфлікт, проблематика твору.

6. Особливості сюжету та композиції, їхня роль у розкритті поставлених проблем.

7. Позасюжетні елементи та їхнє значення:

• назва твору;
• присвяти, епіграфи;
• описи;
• авторські відступи.

8. Система образів твору.

9. Мова твору (лексика, тропи, синтаксичні фігури).

10. Підсумок:

• художня цінність твору, його місце в доробку автора;
• сприйняття критиками й читачами;
• екранізації, сценічні постановки;
• власна думка про твір.

Пам’ятка № 4. ПЛАН ХАРАКТЕРИСТИКИ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ-ПЕРСОНАЖА

1. Ім’я персонажа.

2. Соціальне становище.

3. Зовнішній вигляд.

4. Своєрідність світогляду.

5. Взаємодія з іншими персонажами твору.

6. Ставлення автора до персонажа, у чому воно виявляється.

7. Значення персонажа для розкриття ідеї та проблематики твору.

Пам’ятка № 5. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗІВ-ПЕРСОНАЖІВ

1. Установіть, що спільного між персонажами:

• в інтелектуальному розвитку (інтелект, освіта, погляди на світ і людину, життєва мета);
• у духовному розвитку (ставлення до людей, позитивні й негативні якості характеру);
• у соціальному плані (матеріальне становище, професійна та інша діяльність).

2. Визначте, що відрізняє персонажів одне від одного.

3. З’ясуйте, яким є ставлення автора до персонажів.

4. Висловте власне ставлення до образів, створених автором.

Пам’ятка № 6. ЯК НАПИСАТИ ВІДГУК ПРО ХУДОЖНІЙ ТВІР (КНИГУ, КІНОФІЛЬМ ТОЩО)

1. Зазначте автора/авторку (творців) і назву твору.

2. Назвіть тему твору.

3. Наведіть короткий зміст твору.

4. Визначте проблеми, які автор порушив у творі.

5. Висловте свою думку про твір: що в ньому особливо сподобалось або не сподобалося, запам’яталося.

6. Зробіть висновок: про що автор спонукав вас замислитися, що нового відкрив твір (якщо це екранізація книги, то наскільки творцям фільму вдалося передати її зміст).

Пам’ятка № 7. ЯК ПИСАТИ ТВІР-РОЗДУМ (БУДУВАТИ УСНЕ МІРКУВАННЯ)

1. У творі-роздумі необхідно продемонструвати здатність не лише розмірковувати, а й пояснювати та переконувати. Тому міркування варто будувати за схемою:

основна думка (теза) → аргументи (докази) → висновок

2. Обміркуйте й сформулюйте тезу та аргументи. Складіть план твору, враховуючи в ньому кількість і зміст аргументів.

3. Напишіть (продумайте) міркування. Дотримуйтесь складеного плану.

4. Стежте за вживанням займенників для зв’язку речень у текст. Як аргументи використовуйте цитати.

5. Дотримуйтесь поділу тексту на абзаци.

6. Зробіть короткий висновок, узагальнивши написане (сказане).

Пам’ятка № 8. ЯК ПІДГОТУВАТИ ПРОЄКТ

Проєкт — це індивідуальна або колективна конкретна практично-творча справа, поетапний рух до мети, прийнятої та усвідомленої учнем.

Етапи роботи

І. Планування.

1. Визначення теми, мети проєкту, форми кінцевого продукту.

2. Визначення джерел інформації, способів її збирання та аналізу, способу презентації продукту, процедур та критеріїв оцінювання результатів.

II. Дослідження.

1. Збір інформації.

2. Аналіз інформації, формулювання висновків.

III. Подання результатів.

1. Оформлення кінцевого продукту.

2. Звіт або презентація продукту.

IV. Оцінювання результатів.

Пам’ятка № 9. ЯК ОЦІНИТИ ВИСТУП (ПОВІДОМЛЕННЯ, ПРЕЗЕНТАЦІЮ ПРОЄКТУ) ОДНОКЛАСНИКА/ОДНОКЛАСНИЦІ

1. Визначте, чи відповідає виступ заявленій темі.

2. Установіть, наскільки раціонально дібрано матеріал: чи немає непотрібних фактів, невідповідних темі деталей.

3. Зверніть увагу, чи визначена головна думка виступу.

4. Оцініть форму виступу: чи послідовно викладено факти, чи доведено запропоновані положення, чи достатньо багатим є словниковий запас доповідача.

5. Відзначте особливості мовлення (темп, емоційне забарвлення).

Пам’ятка № 10. ЯК СКЛАСТИ КОНСПЕКТ ТЕКСТУ

1. Уважно прочитайте весь текст. Виділіть слова, речення, що передають основну думку тексту.

2. Розділіть текст на частини.

3. Прочитайте першу частину, виділіть у ній головне. Сформулюйте головну думку уривка двома-трьома реченнями. Запишіть їх.

4. Ту саму роботу виконайте з іншими частинами тексту.

5. Перевірте себе. Прочитайте конспект, переконайтеся, що він відображає основні положення тексту й допомагає пригадати, відтворити його зміст.

Пам’ятка № 11. ПАСПОРТ ТВОРУ

• Автор/авторка твору:

• Назва твору:

• Вид літератури, до якого належить твір (епос, лірика, драма, ліро-епос):

• Жанр твору:

• Тема твору:

• Ідея твору:

• Образи-персонажі:

• головні образи-персонажі —
• другорядні образи-персонажі —

• Інші види образів (образ-пейзаж, образ-портрет, образ-інтер’єр; зорові, слухові, тактильні образи тощо):

• Особливості мови твору, приклади засобів художньої виразності:

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 9 клас Борзенко, Лобусова (Повторне видання) 2022", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)