На тлі нічного пейзажу з’являється образ човна. Він пов’язаний із водною стихією і є уособленням людського життя, непередбачуваних подій. Човен на морі може служити як натяком на самотність, так і на боротьбу людини з життєвими обставинами.

Зорова картина плавно перетікає в іншу сферу - слухову. Хлопець чує голос коханої, яка співає в човні, тому до пісні, яка лунає, використано епітети «мила», «люба». Символами чуттєвої сфери виступає серце козака, яке «мре», та очі дівчини, які «темні, як нічка, ясні, як день».

«Цвіте терен, цвіте терен...». Доволі часто в піснях про кохання фігурує мотив зради. Уже сама назва символізує важкі життєві шляхи, перешкоди, страждання. Любов не принесла щастя, а стала важким випробуванням: «Хто в любові не знається, той горя не знає». Ймовірна зрада коханого породжує душевний неспокій. Дівчина тяжко переживає ситуацію невизначеності: «Вечороньки не доїла, нічки не доспала».

Микола Пимоненко. Ревнощі (1901)

Покинута ніби намагається забути коханого і водночас не втрачає надії на його повернення, постійно виглядає його. Психологічна напруга зростає, коли розпач породжує гіркі слова, близькі до прокляття: «Нехай іде, нехай їде, нехай не вернеться...». Підтвердженням народного розуміння зради як найбільшого гріха звучать слова: «Не дасть йому Господь щастя...». Довірливий тон оповіді переконує слухачів у тому, що дівчина покохала, нехтуючи застереження оточення. Засліплена почуттями, вона, цілком імовірно, обрала не того, кого було варто: «Що всі люди оминали, а ви полюбили».

«Сонце низенько...». Мотив зради в коханні звучить і в цій пісні. Закохана дівчина не здатна без великих переживань і страждань переживати людського поговору про женихання її хлопця до іншої: «А твій миленький там за рікою, склонив головку, стоїть з другою». Водна стихія не тільки розділяє закоханих, а й розтинає простір на дві частини - тут, там, колись, тепер. Водночас вона виступає символом плину часу, зміни почуттів, сліз. Дівчина помирає від розчарування і туги. Її смерть оспівано як сон, що забезпечив перехід у краще життя. Коли парубок повертається, він ще не усвідомлює трагічності ситуації.

Пісня оповідає, що наречений накриває мертву дівчину хустиною. Хустина й досі широко використовується у весільних обрядах. В українців існував звичай, за яким дівчина дарувала вишиту хустку своєму нареченому перед розлукою, наприклад воєнним походом. На противагу очікуваному одруженню з’являється образ смерті: «Не встану, милий, гуляй з другою, бо моє серце вже під земльою». Варто зауважити, що смерть козака в бою в народних піснях також описується як шлюб: «Не плач, мамо, не журися, / Бо вже син твій оженився: / Узяв собі паняночку - / В чистім полі земляночку».

У пісні «Сонце низенько...» вибудовується уявний діалог між хлопцем і дівчиною, а серце виступає джерелом почуттів, які не можна повернути; використовуються характерні для фольклорних текстів художні засоби: постійні епітети, символи, повтори, звертання, риторичні запитання, зменшувально-пестливі слова. Саме цю пісню частково переробив і використав у п’єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревський.

«Ой під вишнею, під черешнею...». Жартівливу пісню «Ой під вишнею, під черешнею...» науковці довго вважали фольклорною, аж поки не було виявлено рукопису вертепної драми Йосипа Обонкіона-Баті, про якого сьогодні не знаємо майже нічого: ні років життя, ні місця народження, ні посади. Перекладач його твору з давньої української - сучасний письменник Валерій Шевчук - лише висловлює здогад, що Йосип Обонкіон-Батя - найімовірніше, митець пізнього Бароко. Як це було характерно для того часу в Україні, автори старалися певним чином залишити згадку про себе, найчастіше першими буквами поетичних рядків увіковічнити власне ім’я та прізвище в художньому тексті, а відповідні букви зумисно виокремлювали графічно, розмальовували чи подавали значно більшими за розміром, ніж інші літери. Тож у творі давньоукраїнського вертепу «Цар Ірод» пісня «Ой під вишнею, під черешнею...» мала такий вигляд:

ОЙ під вишенькою, під черешенькою

Стояв старий з молодою, як із ягодою.

І просилася, і молилася:

Пусти мене, старий діду, на улицю погулять.

Ой і сам не піду, і тебе не пущу,

Бо ти ж мене, старенького, та й покинеш на біду.

Ой не кидай мене, бабусенько моя,

На чужій стороні при лихій годині.

Куплю тобі хатку, іще й сіножатку,

І ставок, і млинок, і вишневенький садок.

Ой не хочу хатки, ані сіножатки,

Ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

Бо ти, старий дідуган, ізігнувся, як дуга,

А я молоденька, гуляти раденька.

Ти в запічку: «Кахи-кахи!»

Я з молодим: «Хихи-хихи!»

Дарія Войнова. Ілюстрація до жартівливої української народної пісні «Ой під вишнею, під черешнею...» (2013)

Цю пісню на нижньому поверсі вертепної скриньки виконував Дід, залицяючись до Баби, яка, проте, аж ніяк не асоціювалася з молодою дружиною підстаркуватого чоловіка, про яких ідеться в народній пісні, що суттєво відрізняється від первинного авторського тексту. Віками відшліфована багатьма виконавцями фольклорна жартівлива пісня виразно засвідчує, що молодиця аж ніяк не є старою, тому слова «Ой не кидай мене, бабусенько моя, / На чужій стороні при лихій годині» народ замінив іншими, більш доречними й промовистими: «Бо ти мене, старенького, покинути хочеш». Також перший рядок пісні «Ой під вишенькою, під черешенькою» пристосовано для пісенного виконання більш вдалими словами: «Ой під вишнею, під черешнею...». До того ж стояти можна під високим деревом, а не тоненьким одно- чи дворічним саджанцем, як засвідчувала пестлива форма відповідних слів цього твору в тексті вертепної драми.

Пісня побудована у вигляді діалогу, і хоч основна партія в ній належить заможному чоловікові, який переконаний, що матеріальні цінності в житті найважливіші, прихована в підтексті твору жіноча неволя в такому нерівному за віком і посагом подружжі викликає співчуття у виконавців та слухачів, тому персонажа пісні народ уявляє як комічного невдаху, акцентуючи на його безпорадності навести лад у своїй сім’ї, і водночас неприхованому заграванні його шлюбної дружини з молодими чоловіками чи парубками в присутності діда.

Жартівливі пісні - особлива група надзвичайно цікавих перлин цього жанру в українському фольклорі. Вони однозначно свідчать про життєрадісний характер нації, вміння кепкувати з усього, що не відповідає моральним устоям і нормам.

Крім загальновідомої «Ой під вишнею, під черешнею...», ілюстрації до якої на паперових килимках висіли на стінах мало не кожної селянської хати, до жартівливих пісень належать не менш колоритні й популярні, такі як «Ой там на товчку, на базарі жінки чоловіків продавали», «Ой що то за шум учинився, що комар та й на мусі оженився». Якщо в першій із цих двох добрим гумором відзначено силу характеру українських жінок, які домінують у сім’ї і часто верховодять власним чоловіком, то друга пісня в дещо прихованій формі висміює Катерину II і Григорія Потьомкіна.

Жартівливі куплети зустрічаються в козацьких та історичних фольклорних співанках. Наприклад, у пісні «Ой на горі женці жнуть» йдеться про типового козарлюгу часів гетьмана Дорошенка, якогось Сагайдачного, який нібито ні з сього, ні з того покинув осіле родинне життя, свою сім’ю і подався в запорожці, а тому «проміняв жінку / на тютюн та люльку, / необачний».

Основними ознаками жартівливих пісень є гумор, іронія, змалювання комічних ситуацій, тому навіть у наші дні вони користуються особливою популярністю у виконавців-співаків та вдячних слухачів.

Діалог із текстом

• 1. На які тематичні групи поділяють родинно-побутові пісні?
• 2. Назвіть, наводячи приклади, найпоширеніші мотиви народних пісень про кохання.
• 3. Які художні засоби найчастіше використовують у піснях про кохання? Наведіть приклади.
• 4. Наведіть приклади зорових і слухових образів у пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють...». Яка їхня роль у цьому фольклорному тексті?
• 5. Чи притаманна пісні «Сонце низенько...» символіка? Аргументуйте відповідь.
• 6. Хто з ліричних персонажів пісні «Ой під вишнею, під черешнею...» вам найбільше імпонує?
• 7. Доберіть колискову пісню, яка вам найбільше подобається, і вивчіть її на пам'ять

Мистецькі діалоги

1. Розгляньте зображення. Які художні засоби використовує митець, щоб привернути увагу глядача до кущів розквітлого терну? Як ви думаєте, чому народна пісня про любов і зраду торкається саме терну? Яку символічність несе терен у Біблії?

Йосип Бокшай. Терен цвіте (1997)

2. За допомогою Інтернету або інших джерел інформації знайдіть 2-3 картини (на ваш вибір), якими можна проілюструвати народні пісні про кохання. Укажіть назву, автора і рік написання мистецького твору. Опишіть картину, яка вам найбільше імпонує.

3. Підготуйте усний виступ про ставлення Миколи Лисенка до народних пісень та його власні обробки цих шедеврів.