• Вплив на розвиток літератури навчальних закладів. Навчання в Острозькій і Києво-Могилянській академіях переорієнтовується з греко-слов'янського на латинське. Унаслідок цього поглиблюються зв'язки з Європою, активізуються переклади наукових і художніх творів. Через переклади засвоюються нові європейські мистецькі здобутки. У братських школах й академіях починають викладати риторику й поетику, навчають правил написання поетичних і драматичних творів (так звані шкільні вірші та шкільні драми).

• Використання кількох мов для написання творів (церковнослов'янської, книжної староукраїнської, латинської, польської).

Бароко в українському образотворчому й музичному мистецтві

Українське бароко в архітектурі, образотворчому й музичному мистецтві розвивалося на ґрунті європейських мистецьких набутків. Інтелектуали того часу намагалися справити сильне естетичне враження на людину, зворушити її, розбурхати емоції.

Поділена між Росією та Річчю Посполитою Україна нерівномірно засвоює стильові ознаки європейського бароко в архітектурі. На західноукраїнських землях, що входили до складу Речі Посполитої і де європейські культурні впливи були сильніші, релігійних і світських будівель у стилі бароко споруджено значно більше, ніж на Лівобережжі. До нашого часу збереглося чимало зразків барокової архітектури на Львівщині, Житомирщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині, Хмельниччині тощо. Надзвичайною красою відзначаються культові та світські барокові споруди у Львові: костел Стрітення, палац Любомирських, митрополичі палати, костел святого Антонія, костел Марії Магдалини, костел бернардинців, барокове оздоблення Золотої каплиці Латинського собору та багато інших. Над декоруванням споруд у той час працювали найвизначніші скульптори свого часу, а роботи одного з них — Івана Пінзеля — визнані в усьому світі.

Іван Пінзель. Скульптурне зображення в Покровській церкві (у Бучачі на Тернопільщині)

На Лівобережній Україні також розпочинається будівництво споруд у стилі бароко, передусім церков, але відбувалося воно переважно в Києві.

У київському ландшафті й досі виділяються своєю ошатністю корпуси Києво-Могилянської академії, дзвіниця Києво-Печерської лаври, будинок митрополита в Софійському соборі. Їхній автор — архітектор німецького походження Йоганн-Ґоттфрід Шедель, який опановував секрети професії в німецьких зодчих і дві третини своїх робіт виконав в Україні. Його учнем і послідовником був український архітектор Іван Григорович Григорович-Барський. І досі в Києві височіють споруди, виконані за його проектами: Покровська та Набережно-Микільська церкви, фонтан Самсон на Подолі. Він також проводив будівельні роботи в Кирилівському монастирі, реконструював церкву Богородиці Пирогощі в Києві, спорудив собор Різдва Богородиці та будинок полкової канцелярії в Козельці та Спасо-Преображенський собор у Золотоноші.

Іван Григорович-Барський. Собор Різдва Богородиці (у Козельці на Чернігівщині)

Будівництво великої кількості храмових споруд потребувало для їхнього декорування творів образотворчого мистецтва. У різних куточках Лівобережної України утворювалися осередки іконописного мистецтва, колективні й безіменні автори розмальовували високохудожні іконописи, які вражали своєю майстерністю. Українські живописці засвоювали ренесансно-барокові особливості живопису, але наповнювали їх місцевим колоритом, чим сприяли збереженню національних художніх традицій.

Довершених мистецьких форм досягли художники при розписі церков Троїцької в Чернігові та Преображенської в Сорочинцях тощо.

З розвитком книгодрукування в Україні в XVII—XVIII ст. активно розвивається граверне мистецтво. Найвизначнішими його представниками стали Олександр і Леонтій Тарасевичі, Іван Щирський, Григорій Левицький (батько Дмитра Левицького), Іван Мігура, Никодим Зубрицький. У своєму ремеслі вони спиралися на новітні європейські досягнення, але зберігали та розвивали народні традиції.

Бароко в музиці виявлялося в засвоєнні прийомів церковного багатоголосного співу, який у попередні століття зародився в Західній Європі. У братських школах, колегіумах та академіях готували співаків для півчої в церквах, при навчальних закладах діяли хори й оркестри. На теренах України працювали три найвідоміші центри музичної підготовки: Січова співацька школа, Києво-Могилянська академія та Глухівська музична школа. Після навчання в цих закладах найбільш здібних хлопчиків забирали до придворної капели в Петербурзі.

Вихованцями Києво-Могилянської академії були відомі українські композитори Максим Березовський та Артем Ведель, Глухівської музичної школи — Дмитро Бортнянський. Їхня творчість спиралася на українські фольклорні традиції, але водночас вийшла далеко за національні межі й сягнула європейських висот.

Пам'ятники Максиму Березовському і Дмитру Бортнянському в Глухові

• За допомогою знань, отриманих на уроках історії України й мистецтва, розкажіть про внесок Максима Березовського і Дмитра Бортнянського у світову музичну культуру. Поміркуйте, чому пам'ятники цим митцям установлені саме в Глухові на Сумщині.