Марко Вовчок

(1833—1907)

1. Розгляньте репродукції картин і дайте відповіді на запитання.

В. Максимов. З дипломом

М. Неврев. Умовляння

А. Які деталі свідчать про те, що зображено людей у побуті ХІХ ст.?

Б. Яке враження справляють на вас жінки, зображені на картинах?

В. Чи наявний мотив соціальної нерівності в цих роботах? Якщо так, то в чому він виявляється?

2. Прочитайте життєпис Марка Вовчка й стисло перекажіть його.

Марко Вовчок (справжнє прізвище, ім'я та по батькові Марія Олександрівна Вілінська) народилася 22 грудня 1833 р. в с. Єкатерининському Орловської губернії (Росія)у родині збіднілого дворянина. Батько Марії помер, коли вона була ще зовсім маленькою. Мати одружилася з поміщиком, який жорстоко ставився до своїх кріпаків (спогади про нього та його поводження з людьми стануть у майбутньому матеріалом для деяких художніх творів письменниці).

Дівчина запам'ятала науку матері: «Не знатимеш хоч кілька мов, не вважай себе культурною людиною». Марія навчалася в жіночому пансіоні в Харкові, потім повернулася в Орел, де виховувала тітчиних дітей. Саме тут, в Орлі, вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком (етнографом і фольклористом) Опанасом Марковичем, який був засланий у це місто за участь у Кирило-Мефодіївському братстві.

У 1851 р. Марія одружилася з О. Марковичем і виїхала в Україну, де, досліджуючи разом із чоловіком фольклор, вивчила українську мову, яку чула з дитинства у своєму домі (її мати любила народні пісні й часто їх співала). Студіюючи фольклор в українських селах, Марія засвоювала народні звичаї, обряди, побут. Страждання українських селян стали її власними, майбутня письменниця усвідомлювала, що треба якось протидіяти рабству в закріпаченій Україні. Вона почала писати твори. Літературна діяльність письменниці веде відлік від 1856 р. Вона пише під прибраним ім'ям Марко Вовчок.

У 1857 р. в Петербурзі побачила світ збірка «Народні оповідання» Марка Вовчка, твори молодої письменниці набувають великої популярності. Через два роки вона з чоловіком переїздить до російської столиці. У Петербурзі Марко Вовчок стає окрасою гурту українських культурних діячів.

Захворівши, у 1859 р. Марко Вовчок лікується в Німеччині, де знайомиться з ученими Д. Менделєєвим та І. Сєченовим. Потім письменниця їде до Лондона, де спілкується з представниками передової російської інтелігенції, вирушає на лікування до Італії, де зміцнює своє здоров'я, набирається вражень і натхнення на творчість. У західноєвропейських країнах вона спілкувалася з О. Герценом, І. Тургенєвим, Л. Толстим, брала участь в організації матеріалів і поширенні герценівського «Колокола».

Пізніше із сином Богданом Марко Вовчок переїздить до Парижа, де проводить кілька років (1860-1866). Знання французької мови відкрили великі можливості для письменницької діяльності Марка Вовчка у Франції: вона пише, перекладає, до речі, деякі твори з її «Народних оповідань» настільки полюбилися парижанам, що витримали по декілька перевидань, зокрема повість-казку «Маруся» видавали 20 (!) разів. Вона була нагороджена премією Французької академії й стала класичним твором дитячої літератури.

Саме у Франції письменницю застала звістка про передчасну смерть Т. Шевченка, який називав Марка Вовчка своєю «донею», а себе — її «хрещеним батьком». Промовистими є рядки з вірша Т. Шевченка «Марку Вовчку»:

Недавно я поза Уралом

Блукав і Господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких

Людей неситих. (...)

За кордоном Марко Вовчок прожила 8 років, потім повернулася до Петербурга, де провела наступні 10 років. Тут були видані (у журналі «Отечественные записки») найкращі її романи російською мовою: «Живая душа», «Теплое гнёздышко» та ін. У ці роки письменниця редагує журнал «Переводи лучших иностранных писателей», сама перекладає твори Ж. Верна, Ч. Дарвіна, Г. К. Андерсена, П. Брема.

За чітку громадянську позицію Марка Вовчка починають переслідувати, а за повість «Кармелюк» її збиралися навіть притягнути до суду. Вона переживає душевне потрясіння, починає хворіти й покидає Петербург назавжди.

Після смерті чоловіка Марко Вовчок вийшла заміж за Михайла Лобача-Жученка.

Сім років письменниця жила серед чистої, неймовірної краси природи Богуславщини, що під Києвом. Тут вона збирала фольклор, займалася письменницькою діяльністю.

Кінець свого життя Марко Вовчок провела на Кавказі. Письменниця померла 10 серпня 1907 р. в Кабардино-Балкарії — у м. Нальчику, де й похована.

Зауважте!

Маючи намір вивчити українську мову, славетний російський класик І. Тургенєв звернувся до Т. Шевченка, щоб той порекомендував, прозу якого українського письменника варто читати як зразок чистої літературної мови. Український класик відповів: «Марка Вовчка, бо він один знає нашу мову». Цей факт дуже красномовний.

До речі...

У період, коли жила та творила Марко Вовчок, деякі жінки підписували свої твори чоловічим іменем, наприклад Жорж Санд. Марія Маркович (Марковичівна) узяла собі ім'я, похідне від прізвища чоловіка (Марко Вовчок), і, надрукувавши в Петербурзі «Народні оповідання», стала знаменитою.

3. Прочитайте повість Марка Вовчка «Інститутка».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 9 клас Авраменко 2017", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)