Притча — це повчальна розповідь, мета якої — викласти духовні чи моральні істини. Сюжет твору будується на певній життєвій ситуації чи спостереженнях, з яких випливає дидактична ідея, тобто настанова.

Зміст притчі. Молодший син забирає свою частку батьківського спадку й вирушає в чужі краї. У лінощах і розпусті він змарнував багатство. Збіднівши, наймається пасти свиней, що в Палестині в часи Ісуса Христа означало найбільше приниження. Умираючи від голоду, він вирішив повернутися додому. Батько несказанно зрадів синові, що розкаявся, влаштував бенкет і накрив найбагатший стіл. Старшому синові, який був смиренний, жив увесь час із ним і тяжко працював у господарстві, він так пояснив свою поведінку: «Ти ж завжди зі мною, дитино, і все моє — це й твоє! Веселитися і тішитися треба нам, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропащий — і знайшовся!»

Мораль притчі випливає з її змісту: на небесах більше буде радості за одного грішника, який кається, ніж за праведника, що не потребує покаяння.

У притчі Ісус показує себе милосердним покровителем грішників, яких він любить безкорисливою любов'ю. Він не заперечує свободу особистості: людина може здійснити свій вибір, що не збігається з волею Господа, але тоді вона втратить свою гідність і свободу. Усвідомивши ж свої провини й розкаявшись, грішник зможе прийти до Ісуса, здобути спасіння душі та пережити радість прощення. Притча навчає, що тільки той буде по-справжньому вільним і щасливим, хто розуміє наміри Отця і Його волю.

Центральним в оповіді є образ батька, який дбає не про власне багатство чи інтереси, а про порятунок молодшого сина. Він поважає його вибір, коли той хоче покинути батьківський дім, і радо приймає його після каяття. Водночас батько засуджує старшого сина за його образи. Він пояснює, що недостатньо жити в отчому домі, щоб бути праведним. Потрібно уміти пробачати своїх ближніх і наповнювати своє серце любов'ю до них.

Рембрандт. Повернення блудного сина

Тарас Шевченко. У в'язниці (серія «Притчі про блудного сина»)