Поет небезпричинно підсумовує пройдений життєвий шлях, звертаючись до персоніфікованого образу Долі: «Мій друже вбогий, нелукавий!». Особливої щирості тону надає використання улюблених епітетів Шевченка - «вбогий», «нелукавий», а вживання заперечної форми (нелукавий - замість щирий) творить максимально насичену емоційну атмосферу. У цей монолог-звернення ліричного героя вкраплюється діалогічне мовлення Долі, її обіцянка: «З нас будуть люде». Ліричний герой не докоряє, тільки з гіркотою нагадує: «А ти збрехала». Поетова доля, як і його сумління, безкомпромісна: «Ми просто йшли; у нас нема / Зерна неправди за собою».

Микола Бондаренко. Останні вірші Кобзаря (1989)

Надзвичайно містка Шевченкова метафора, трансформована з народнопісенної творчості, водночас поєднана із заперечною формою, здатна створити високий пафос вірша - сповіді перед собою й посланцями з вічності: Долею, Музою, Славою, які в Шевченкових творах такі ж вагомі й важливі, як Воля і Добро. Це ті міцні підвалини, на яких тримається український світ Кобзаря від його ранньої лірики до останніх віршів.

Поетична творчість Т. Шевченка після повернення із заслання характеризується переважанням інтимно-філософської (медитативної) лірики. Іноді з-під поетового пера з’являються навіть ліричні медитації політичного змісту («Я не нездужаю, нівроку...»). Глибокий психологізм, автобіографізм прикметний і для творів інтимного плану, що були написані в час і після фатального кохання поета до Ликери Полусмак. Історія виникнення цього почуття й гіркого розчарування знайшла своє поетичне вираження в низці творів: «Росли укупочці, зросли...», «Ликері», «Барвінок цвів і зеленів...», «Л.». Ліричний герой цих творів переживає всі відтінки болючої драми: від надії на створення щасливої родини, висловленої в піднесено-урочистих рядках притчевої форми («Росли укупочці, зросли...»), до щемливого жалю за сном, що не збувся («Барвінок цвів і зеленів...»), а відтак сповідається рядками, сповнених відчаю й самотності («Якби з ким сісти хліба з’їсти...»).

Тарас Шевченко. Портрет Ликери Полусмак (1860)

Медитацію «Росли укупочці, зросли...» (червень 1860 р.) Шевченко написав після знайомства з Ликерою Полусмак. Його уява вже малювала гармонію родинного життя, і передчуття щастя вилилося поетичними рядками майже молитовного змісту. Поезія складається з двох частин: у першій автор малює образ ідеальної подружньої пари, таких собі українських Філемона й Бавкіду - біблійне подружжя, що зуміло крізь роки пронести святість родинних стосунків. Друга частина - думки ліричного героя, висловлені в молитовній формі, про цінність подружжя і людського життя взагалі.

Безперечно, вірш «Росли укупочці, зросли...» - автобіографічний, однак не варто ототожнювати самого Т. Шевченка з ліричним героєм поетичного твору, ставити між ними знак абсолютної рівності. Вірш не слід розглядати як частинку реальної біографії поета, оскільки лірика - це розповідь «про свій час і про себе в цьому часі». У переживаннях ліричного героя кожен читач пізнає власні переживання. І якщо стосунки з Ликерою не мали щасливого фіналу, як ідеться у вірші, то для читачів поезії (і на час написання твору, і сьогодні, і в майбутньому) не настільки важливо, що спонукало до народження цих рядків. Набагато важливіше інше: глибинне філософське, ліричне звучання, їхня здатність торкнутися струн людської душі. Саме тому, що поетичний геній Т. Шевченка в його медитативній ліриці виливається у світовідчутті, настроях, переживаннях ліричного героя, здатного розкрити найглибші, найщиріші, найсокровенніші думки й почуття людини, його поезія володіє такою силою емоційного впливу.

Діалог із текстом

• 1. Чому мотиви поетичних творів, написаних Шевченком за час перебування під слідством, надзвичайно різноманітні?
• 2. З якої причини Іван Франко назвав саме українську хату центром поетичного світу в поезії «Садок вишневий коло хати...»?
• 3. Чим суголосні, а чим - відмінні вірші Т. Шевченка «І виріс я на чужині...» та «Якби ви знали, паничі...»? Якими показано кріпаків і кріпацтво в Україні?
• 4. Яка роль у створенні настроєвої тональності вірша «І виріс я на чужині...» художніх образів «найкращеє село», «поклони тяжкії», «доля добрая»?
• 5. Який прийом використовує поет, щоб показати жахливу картину зубожіння кріпаків? Як саме змальовані люди? Яку рису своїх земляків засуджує поет?
• 6. Порівняйте картину українського села, змальовану в поезіях «І виріс я на чужині...» та «Якби ви знали, паничі...», із поезією «Садок вишневий коло хати...». Чому колористика запропонованих вам для зіставлення й порівняння творів разюче відмінна?
• 7. Знайдіть у другій частині вірша «І виріс я на чужині...» метафору, розкрийте її роль в ідейно-художньому спрямуванні твору.
• 8. Знайдіть рядки, у яких звучить ідея поезії «І виріс я на чужині...».
• 9. Прочитайте триптих «Доля», «Муза», «Слава». Чому ці знакові поезії мають певний зв'язок із Шевченковим «Заповітом»?
• 10. Пригадайте, що таке образ-символ. Розкрийте символічні образи Долі, Музи і Слави на основі віршів Т. Шевченка.
• 11. Що ви знаєте про долю з фольклорних джерел? Чим відрізняється Шевченкова інтерпретація цього образу від народної?
• 12. Доведіть, що поезія «Доля» - лірична медитація.
• 13. Як передано плин часу в поезії Т. Шевченка?
• 14. Пригадайте, що таке притча. Що саме надає поезії «Доля» притчевого відтінку?
• 15. Порівняйте поезії «Ми вкупочці колись росли...», «Зійшлись, побрались, поєднались...» та «Росли укупочці, зросли...». Визначте жанр цих творів.
• 16. Підготуйте виступ на тему: «Яким уявляв Шевченко родинне щастя?» Обов'язково згадайте, як відбились у Шевченкових поезіях національні і загальнолюдські цінності.

Діалоги текстів

1. У яких художніх творах та біографіях митців, що їх ви вивчали в попередніх класах, ви вже зустрічалися з образами-символами Слави, Долі, Музи?

2. Чи опрацьовували ви взірці ліричних медитацій на уроках зарубіжної літератури? Чим вони вас зворушили?

3. Хто з ваших улюблених українських та зарубіжних митців міг би повторити ці слова Т. Шевченка:

Ми не лукавили з тобою,