Войти
Закрыть

«...істинний знавець серця людського...»: Микола Гоголь (1809-1852)

9 Клас , Українська література 9 клас Коваленко, Бернадська (повторне видання) 2022

 

«...істинний знавець серця людського...»: Микола Гоголь

МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ ГОГОЛЬ

1809-1852

Звичайно ж, Гоголь — це російський письменник, але це — український геній.

Ліна Костенко

Пригадайте!

Пригадайте з уроків зарубіжної літератури, що вам відомо про життя і творчість М. В. Гоголя. Які твори цього письменника вам подобаються?

Життєвий і творчий шлях письменника

Протягом майже півтора століття триває затята українсько-російська боротьба за генія Миколу Гоголя. Народжений у центральній частині України, на Полтавщині, він писав свої твори лише російською мовою; люблячи свою батьківщину, став ідеологом Російської імперії. У чому ж його феномен як письменника?

Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня (20 березня) 1809 р. в селі Василівці на Полтавщині в родовому помісті дворян Гоголів-Яновських. Батьки Ніколи, як називали сина в родині, з гордістю носили подвійне прізвище як пам’ять про славних предків. Натомість Микола вже в юнацькі роки відмовився він польського за походженням прізвища Яновський на користь козацького — Гоголь.

У батьковому роду були представники заможної козацької старшини. Найвідоміший із них — полковник козацького війська часів Богдана Хмельницького Остап Гоголь, який отримав шляхетський титул від польського короля за заслуги у війні проти Московії. Миколина мати походила з українсько-польського аристократичного роду.

Як і багато дітей українських дворян першої половини XIX ст., хлопчик виховувався в змішаному українсько-російському середовищі. Батьки розмовляли між собою і листувалися переважно російською зі значними домішками українських слів, із селянами та деякими знайомими дворянами — українською. У родині також знали польську й передплачували польські літературні журнали. Тому малий Нікола змалку засвоїв три мови.

Роки дитинства хлопчика були багаті на театрально-музичні враження. Батько майбутнього письменника служив у багатого аристократа й свого далекого родича Д. Трощинського. У його маєтку в селі Кибинці він часто організовував театральні вистави, на які з’їжджалися знатні поміщики з усієї округи. Василь Афанасійович Гоголь не лише здійснював постановки, а й сам писав для них драматичні твори українською мовою. У маєтку Д. Трощинського часто гостювали відомі українські аристократи, які були активними учасниками таємних політичних організацій та виступали за автономію України. На формування образу України в майбутнього письменника вплинули також твори українських письменників, передусім визначного земляка-полтавця Івана Котляревського, знайомство з українськими народними піснями й баладами. Вони формували в юного М. Гоголя шанобливе ставлення до українського народу, виховували патріотичні почуття. Пізніше він так писав про українську пісню: «Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого...».

Початкову освіту М. Гоголь здобув удома, потім продовжив навчання в Полтавському повітовому училищі, а з 1821 по 1828 р. — у Ніжинській гімназії вищих наук. Хоч головним завданням гімназії була підготовка дітей аристократів до державної служби в імперії, серед викладачів і студентів панував дух вільнолюбства, захоплення і вивчення історії та культури українського народу. На цій патріотичній хвилі юний М. Гоголь почав вести записну книжку під назвою «Книга всякой всячины, или Подручная энциклопедия». У неї він занотовував уривки з «Граматики» О. Павловського, фольклорних збірок М. Цертелєва та М. Максимовича, лексикографічний, етнографічний і фольклорний матеріали. Сюди ж він включив цитати з поеми «Енеїда» І. Котляревського.

У ніжинський період М. Гоголь збирає відомості для українсько-російського словника, починає сам писати твори й занотовує їх у гімназійний рукописний журнал. Зокрема, юнак створює повість за вальтерскоттівським зразком на українську історичну тему «Гетьман», яка, щоправда, не збереглася.

У гімназії М. Гоголь бере активну участь у постановці театралізованих вистав, виконуючи обов’язки і режисера, і декоратора, й актора. Особливо запам’яталися ніжинським студентам його комічні ролі, зокрема в «Недоростку» Фонвізіна. Учителі й учні одностайно пророкують М. Гоголеві блискучу акторську кар’єру в столиці. Але юнак щиро прагне присвятити себе громадянському служінню країні: «Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага».

У першій половині XIX ст. українська інтелігенція була поставлена в умови вибору між українським патріотизмом і російськими привілеями й безпекою. Тому батьки Гоголя розуміють, що життєвий успіх сина може забезпечити лише віддане служіння імперії. Закінчивши Ніжинську гімназію, у 1828 р. М. Гоголь переїжджає до Санкт-Петербурга і влаштовується на державну службу. Але омріяна російська столиця розчарувала молодого провінціала. Він сумує за Україною, та й кар’єра службовця вже мало приваблює амбітного юнака. У 1831 р. М. Гоголь полишає службу і влаштовується працювати вчителем історії у школі для молодих дворянок. Розробляючи лекції, він заглиблюється в історію. Саме в цей час майбутній письменник усвідомлює велику національну й культурну відмінність між українцями та росіянами. У Петербурзі до М. Гоголя приходить розуміння своєї національної ідентичності. Його ностальгійні1 почуття роздмухували також патріотично налаштовані співвітчизники в Петербурзі і мода в північній столиці на все українське. На цій хвилі юнак починає писати твори на українську тематику. Двотомник М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831-1832) російськомовна читацька аудиторія сприйняла прихильно. Легкий стиль оповіді, захопливі сюжети, поєднання реального й фантастичного, тонкий гумор, зрештою, простакуватий, але такий симпатичний оповідач-малорос Рудий Панько, — усе приваблювало російського читача. Але російський читач не знайшов у творах великоросійського національного пафосу. Зі сторінок двотомника до нього зверталася... Україна. Автор опоетизовував її, у романтичних традиціях змальовував її народ, ідеалізував українське життя, виявляв велику любов до своєї батьківщини. У повістях М. Гоголь зобразив український народ як літературного героя, причому героя позитивного. У численних народних характерах автор утілив такі прекрасні його якості, як розум, кмітливість, духовна сила, вільнолюбність, шляхетність.

1 Ностальгія — почуття суму за батьківщиною.

Життя в сірому й непривітному Петербурзі стає для М. Гоголя нестерпним. Він шукає привід повернутися в Україну. Коли ж йому трапилася нагода посісти посаду викладача історії в новоствореному Київському університеті імені Святого Володимира, він з неприхованою радістю пише своєму другові М. Максимовичу, ректорові цього навчального закладу: «Туди, туди! до Києва! в древній, в прекрасний Київ!» М. Гоголя приваблює українська історія. Він з ентузіазмом будує нові творчі плани: «Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір’їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!.. Багато можна буде зробити добра».

Ярослав Гладкий. Гоголь у Києві

Хоча М. Гоголь не отримав жаданої посади, його не полишає думка про діяльність професора-історика. У 1834 р. він посів місце професора Петербурзького університету. У цей час М. Гоголь пише в одному з листів: «Я весь тепер занурився в історію малоросійську і всесвітню; і та й інша у мене починають рухатися...». У своїх наукових викладах М. Гоголь представляє історію як розвиток людства в напрямі до прогресу.

У цей же період він не полишає літературну діяльність. Письменник працює над книгами «Арабески» й «Миргород» (1835). Протягом 1839-1842 рр. Він знову повертається до української тематики. Він створює другу редакцію повісті «Тарас Бульба» — великого епічного полотна з української історії.

Але М. Гоголь не може одночасно повноцінно віддаватися письменницькій справі й викладацькій роботі, тому змушений полишити службу та професійно присвятити себе літературі. Її він розглядає як одну з форм свого служіння Російській державі. Можливо, саме такими міркуваннями пояснюється зміна з 1836 р. тематики його творів з української на російську. Але видима демонстрація проросійських поглядів у літературних творах усе-таки не збігалася з його неприйняттям Росії, яку він виявляє у приватних листах до найближчих людей.

Вибір у творчості на користь «російськості» пов’язаний передусім з тим, що в 30-40-х роках XIX ст. в імперії все менше місця залишається для подвійної українсько-російської ідентичності. Перед українськими інтелігентами щораз жорсткіше постає дилема: або суто російське, або українське. Частина друзів М. Гоголя й російська критика радять йому покинути вузьку українську тематику, яка не зможе принести всеросійської слави, і розробляти великоросійську. Публіка очікує від М. Гоголя оспівування російської історії, яка буде представлена не менш талановито, ніж українська. І письменник починає писати твори, присвячені російському життю, створює комедію «Ревізор», поему «Мертві душі». Але замість пафосу й гордого утвердження російського життя читач побачив... глузливий сміх. У жодному науковому чи художньому творі М. Гоголь не зміг опоетизувати російську історію і російський народ так, як він представив українські. Для нього Росія — це корумпована бюрократія, аморальність, духовна убогість.

Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків себе та істини. Він ніколи не повертається вже до української тематики, хоч внутрішньо зберігає вірність своїй малій батьківщині.

Пробувши тривалий час за кордоном, М. Гоголь у 1847 р. повертається в Росію. Незадовго перед смертю він спалює другий том поеми «Мертві душі».

4 березня (21 лютого) 1852 р. після тяжкої хвороби письменник відійшов у вічність.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть, які обставини в дитинстві вплинули на формування патріотичних почуттів М. Гоголя.

2. Поясніть, як у збірці «Вечори на хуторі біля Диканьки» виявилися національні симпатії автора.

3. Чому М. Гоголь переходить у своїй творчості до російської тематики? Що для неї було характерним?

4. Розгляньте репродукцію портрета М. Гоголя, виконану сучасним українським митцем В. Слєпченком. Поясніть задум художника.

Володимир Слєпченко. Гоголь (із серії «Обрані часом»)

«ТАРАС БУЛЬБА»1

Історія створення повісті

У 1835 ρ. побачила світ збірка М. Гоголя «Миргород». Об’єднуючи в одному збірнику історичну повість «Тарас Бульба» і «Старосвітські поміщики» та «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», автор тим само представляє романтичну антитезу між героїчним минулим і безкрилою українською сучасністю.

1 Чинна програма рекомендує читати першу редакцію повісті в перекладі Миколи Садовського, за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича.

Продовжуючи українську тематику, започатковану «Вечорами на хуторі біля Диканьки», М. Гоголь у повісті «Тарас Бульба» звертається до теми героїчного минулого українського народу в першій половині XVII ст. Центральними дійовими особами твору є українські козаки. Авторський текст у редакції 1835 р. проукраїнський, він рясніє словами Україна, нація, козацька нація. У ньому козаки — це вільнолюбні українці, які відстоюють свою православну віру, звичаї та національну гідність у боротьбі проти Польщі.

Владислав Єрко. Обкладинка українського видання повісті «Тарас Бульба» (2005 р.)

Після виходу у світ «Тараса Бульби» російська читацька аудиторія очікувала від М. Гоголя аналогічного масштабного епічного полотна на російському національному ґрунті. Але письменник був нездатним задовольнити такі бажання. Російська історія його не надихала, вона була для нього чужа, а отже, не могла збудити письменницької уяви. Щоб виправдати очікування російських читачів і критиків, у 1839-1842 рр. письменник береться за другу редакцію повісті «Тарас Бульба», суттєво русифікуючи первісний текст. У ній він виявляє свою лояльність до російського імперського шовінізму та підтримує його цінності.

У виданні 1842 р. козаки — це частина великоросійської нації, які вже не пишаються своєю самобутністю, а виявляють свою відданість російському цареві та матінці-Русі, під якою розуміється Росія. Події відбуваються тепер на «південноросійських» землях, і цим автор обґрунтовує споконвічну належність України Російській імперії. Герої нової редакції твору зображені мучениками за справу об’єднання України з Росією. Козаки, котрі гинуть у героїчній битві при Дубно, згадують у своїх останніх словах не Україну або козацьку славу, а руську землю. Вони помирають як зразкові російські патріоти зі словами: «Нехай згинуть усі вороги й славиться на віки вічні Руська земля!». Але в «Тарасі Бульбі» в редакції 1842 р. автор утверджує «велику» російську націю без згадки про жодного етнічного росіянина в ролі персонажа!

Наскільки погляди М. Гоголя, висловлені в редакції «Тараса Бульби» 1842 р., були суголосними з позицією інших українських культурних діячів? На жаль, вони йшли з нею врозріз. Видання фольклорних, історичних, етнографічних збірників, вихід у світ першої збірки Т. Шевченка «Кобзар», зрештою, заснування Кирило-Мефодіївського товариства мали на меті сформувати в українців почуття національної самобутності, відстояти їхнє право бути самостійним об’єктом історії. У той час як Т. Шевченко своїми творами будив земляків від летаргійного сну, М. Гоголь повістю «Тарас Бульба» 1842 р. давав зрозуміти, що він дистанціюється від національних борінь в Україні. І якщо Тарас Шевченко бачив у перспективі історичне майбутнє свого народу й активно працював заради його наближення, то Микола Гоголь героїчну історію України розглядав лише як її втрачене минуле.

Історичні координати

Створюючи романтичну історичну повість «Тарас Бульба», М. Гоголь уважно вивчав історичні документи (козацькі літописи, «Історію русів», мемуари, щоденникові записи сучасників), фольклорні твори. За літературний взірець він обрав роман В. Скотта «Веверлі», у якому автор досліджує соціальні та політичні передумови повстання якобитів.

Точних історичних дат у повісті М. Гоголь не визначив. Події відбуваються між 1596 і 1641 рр. Розпочинаються вони після прийняття Берестейської унії, яка спричинила національно-релігійне українсько-польське протистояння, а завершуються приблизно в 1641 р. після смерті гетьмана Остряниці. Через сім років потому розпочалася Визвольна війна українського народу проти польського поневолення під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657). Наслідком українсько-польської війни стало приєднання частини українських земель до складу Московського царства.

Отже, повість М. Гоголя «Тарас Бульба», як і «Веверлі» В. Скотта, зображувала епізоди, які були своєрідною прелюдією до подальших історично значущих для нації подій.

Ідейно-тематичні домінанти

У повісті «Тарас Бульба» М. Гоголь розробляє тему героїчної боротьби українського народу проти національного, релігійного та соціального поневолення в XVII ст. й досліджує передумови, які викликали в 1648 р. початок Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Автор розкриває головний історичний конфлікт, який визначав життя українського народу в XVII—XVIII ст., — боротьбу козацтва проти Польщі й турецько-татарських завойовників за національну, релігійну та соціальну свободу. Зображуючи Запорозьку Січ, М. Гоголь підкреслює її нерозривний зв’язок з усім українським народом, її роль у захисті народних інтересів. Саме із Січі, від козацтва, поширювався вільнолюбний дух на всю Україну, вважав письменник.

Для зображення двох ворожих таборів автор використовує антитезу. У повісті чітко відтворено дві ворожі сили — український народ і польська шляхта. М. Гоголь контрастно змальовує два загони під Дубном: пишно одягнені пихаті польські шляхтичі та мужні козаки, байдужі до свого зовнішнього вигляду. Контраст між «ясновельможними панами» й козаками поглиблюється в епізоді страти українських героїв на майдані у Варшаві. Оповідач висловлює щирий захват приреченими на смерть козаками, які в найкритичнішу мить свого життя не втрачали шляхетності й гідності. Із зображених картин знущань над українським народом у повісті випливала думка про справедливість народної помсти. І хоч батальні картини розправи козаків над народними кривдниками вражали своєю жорстокістю, вони були художньо вмотивованими та сприймалися як розплата й народна помста гнобителям.

М. Гоголь утверджує думку, що в горнилі народної боротьби гартується потужне почуття любові українського народу до своєї батьківщини.

Отже, ідеєю повісті є уславлення козацтва як захисника інтересів українського народу, заклик любити свою батьківщину.

Умираючи, козаки розуміють, що їхня смерть потрібна для майбутньої перемоги. В усвідомленні безсмертя народу — справжній оптимізм повісті, її героїчний пафос.

Сюжет і композиція повісті

Сюжет повісті розвивається однолінійно. Оповідь розпочинається з епізоду зустрічі Тараса Бульби зі своїми синами Остапом й Андрієм, які повернулися додому після навчання в Києво-Могилянській академії. Прагнучи зміцнити чоловічі характери синів, батько на наступний день вирушає з ними на Запорозьку Січ. Молоді козаки вивчають там звичаї та побут козацтва, тренуються в мистецтві володіння зброєю. Розповідь про історичні обставини, на тлі яких відбуватимуться події, є експозицією твору.

Тарас Бульба, незадоволений мирним козацьким життям, яке організував на Січі кошовий отаман, підбурює козаків переобрати його. Дізнавшись про безчинства, які чинять польські ксьондзи та шляхтичі на українських землях, і про жорстоку розправу над гетьманом і полковниками, козаки виступають у похід. Цей епізод виконує в повісті роль зав’язки.

Запорожці оточують польське місто Дубно і тримають його в облозі. Одного разу вночі до Андрія приходить татарка — служниця польської панночки, у яку він закохався, ще навчаючись у Київській академії. Піддавшись своїм почуттям, юнак переходить на бік ворога. Коли Тарас Бульба дізнається про це, то вирішує помститися синові-зраднику. Під час воєнної сутички козаків з польськими військами Тарасові побратими заманюють Андрія до лісу — і батько вбиває свого сина. У виснажливому бою в полон потрапив Остап і тяжко був поранений Тарас. Ці події, що розвиваються щоразу з більшим напруженням, становлять розвиток дії.

Видужавши, старший Бульба пробирається в Дубно, щоб визволити свого сина. Але було запізно — Остапа карають на смерть. Вороги спалюють на вогні також Тараса. Епізоди загибелі сина, а пізніше батька є кульмінацією твору.

Особливість композиції повісті — це наявність у ній значної кількості позасюжетних елементів. Це пейзажі, інтер’єр Тарасової оселі й картини побуту на Запорозькій Січі, спогади Бульби про свою козацьку молодість, а також спогади Андрія про його знайомство в Києві з дочкою польського воєводи. Позасюжетні елементи покликані створити правдиву панораму українського життя, на тлі якого розгортаються події. Мальовничі описи природи у творі слугують для розкриття характерів героїв, вираження авторських ліричних почуттів.

Оповідач у повісті — пристрасний патріот своєї батьківщини. Чимало епізодів твору характеризуються ліризмом, що виражається в частих окликах оповідача, його зверненні до героїв, у ліричних відступах автора.

Характеристика героїв повісті

Працюючи над «Тарасом Бульбою», М. Гоголь не ставив за мету зобразити реальних історичних діячів. Він прагнув створити узагальнений героїчний образ з народу, який присвячує життя служінню батьківщині. Автор змальовує Запорозьку Січ як осередок вольності, а козаків — носіями кращих лицарських якостей. Письменник зображує і тисячі безіменних героїв, й індивідуальні образи Тараса Бульби, Остапа, Андрія, козацьких сподвижників Шила, Кукобенка, Демида Поповича, Бовдюга тощо. Вони — представники народу, носії кращих рис національного характеру.

Тарас Бульба — досвідчений козацький ватажок. Він був «із числа тих корінних, старих полковників: весь був він створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру».

Характер Тараса Бульби автор подає в розвитку. На початку твору він — полковник, інтриган, який підбурює козаків виступити в похід лише заради того, щоб його сини у воєнних діях набули бойового досвіду. Тарас спричинив поділ козацького війська на два загони під Дубном, і цим призвів ослаблення сил козаків і, зрештою, до їхньої поразки.

Тарас Шевченко. Зустріч Тараса Бульби із синами (ілюстрація до повісті М. Гоголя)

Водночас Тарас Бульба — хоробрий воїн, для якого на першому місці — відданість козацькій справі. Навіть вчинки своїх дітей він оцінює крізь призму їхнього ставлення до ворогів. Для нього Андрій після зради козакам — лише відступник від віри й народу. Фанатична відданість справі переважає в Тараса Бульби над родинними зв’язками. Він убиває власного сина, навіть не зробивши спроби з ним порозумітися. Так само Тарас не стримується й виступає на захист православної віри в польській в’язниці, що перешкоджає йому побачитися перед смертю з Остапом.

Цікаву інтерпретацію образу Тараса Бульби подала американська дослідниця творчості М. Гоголя Едита Бояновська. Вона звертає увагу на епізод, коли Тарас Бульба потрапляє до рук ворогів. Це сталося не тому, що переважали їхні сили чи герой виснажився в боротьбі. Він нахилився під час погоні підняти люльку, яка випала. Люлька — це не тільки предмет для куріння тютюну, в українській мові це слово означає також і дитячу колиску. Тим самим М. Гоголь ніби натякає, що Тараса наздоганяє смерть за його фанатичну відданість справі, яка стала на перешкоді збереженню власних дітей, родинних стосунків.

До останнього епізоду автор зображує Тараса Бульбу героєм. Після смерті Остапа він повертається в Україну й приєднується до повстання гетьмана Остряниці, щоб помститися за сина. Тарас до останнього подиху бореться з ворогами українського народу. Автор зображує його месником, національним лідером, борцем за інтереси народу.

Схожі до Тараса Бульби за головними рисами характеру та поведінки й інші герої повісті, насамперед Остап. Ще змалку він марив життям на Січі. Не бажаючи навчатися, хлопець чотири рази закопував свій буквар у землю. Лише погрози батька, що син ніколи не побачить Запорозької Січі, змусили Остапа закінчити академію.

У першій зустрічі з батьком хлопець доводить, що він має сили послужитися козацькій справі. Рішучий і сильний у боротьбі з ворогом, Остап ніжний і чулий до своєї матері. Їдучи степом на Запорозьку Січ, він весь час думав про неї, і серце його щемить від швидкої розлуки з ненею.

Остап мав сильну волю й рішучий характер. Він був надійним товаришем у бойових походах, ніколи не зраджував своїх побратимів. У ньому, «незважаючи на молодість, вже були помітні риси майбутнього вождя»: «холоднокровно, майже неприродно для двадцятидворічного, він за одну мить міг оцінити всю небезпеку і весь стан справ». Під час сутичок із ворогами герой розумно вів бій. Складалося враження, що «Остапу... було на роду написано... важке знання вершити ратні справи».

Остап відважно поводить себе перед стратою. Він звертається до своїх побратимів-козаків із закликом померти мужньо й гідно, як істинні християни. Образом Остапа автор підкреслює, що кращі риси характеру героя були сформовані в жорстоких випробуваннях, у війні за народні інтереси.

Молодший Остапів брат Андрій — цілковита його протилежність. Він навчався охоче й без напруги, був винахідливіший за брата. Андрій, як і Остап, «також кипів жагою подвигу, але разом з нею душа його була доступна також іншим почуттям». У боях він виявляв хоробрість, але був нерозважливий, рвався туди, куди ніколи б не наважився козак зі холодним розумом: «Андрій весь поринув у чарівну музику куль і мечів. Він не знав, що то значить обмірковувати, чи розраховувати, або вимірювати заздалегідь свої і чужі сили».

Вчинками героя рухали егоїстичні інтереси: закохавшись у польську панянку, він зрадив своїх товаришів, у бою повернув проти них зброю.

Однак при зустрічі з батьком Андрій поводить себе приречено. Він не намагається чинити батькові опір і покірно приймає смерть від Тарасової руки.

Отже, у повісті «Тарас Бульба» М. Гоголь прославляє визвольну боротьбу українського народу, стає на захист його національних інтересів.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть про історію створення повісті «Тарас Бульба». Визначте її жанрові особливості.

2. Яка історична основа твору? Який проміжок часу у ньому зображено?

3. Визначте тему, ідею, конфлікт повісті. Як цей конфлікт розвивається?

4. Назвіть елементи сюжету «Тараса Бульби». Які особливості композиції твору?

5. Порівняйте, як у І частині твору Остапа й Андрія зустрічає батько, а як мати. Який висновок ви можете зробити про стосунки в родині?

6. Виразно прочитайте уривок з другої частини від слів «Увечері весь степ зовсім змінився...» до кінця абзацу. Чому опис степу посідає таке значне місце у творі? Чому М. Гоголь вводить його саме в II розділі, де змальовується дорога козаків з дому на Січ?

7. Розкажіть, як М. Гоголь змальовує Запорозьку Січ. Відповідь підтверджуйте цитатами. Яка поведінка на Січі Тарасових синів?

8. Порівняйте, як поводять себе в бою Остап й Андрій. Які риси їх характеру виявляються в цьому епізоді?

9. Поясніть, чому Андрій зрадив своїх побратимів. Як ви оцінюєте його вчинок? Як на його місці повелися б ви?

10. Розкажіть, у яких основних моментах сюжету ми бачимо Тараса Бульбу. Як розвивається його характер протягом повісті? У чому сила Тараса Бульби?

11. Знайдіть у тексті й прочитайте цитати, які виявляють, як ставиться до Тараса Бульби оповідач.

12. Доберіть епізоди, у яких у повісті втілюється тема масового героїзму й високого патріотичного почуття.

13. Як ви думаєте, чому перед стратою Остап звертається до свого батька?

  • 1. Доберіть цитати до характеристики головних героїв твору.
  • 2. Складіть простий або складний план до характеристик Тараса Бульби, Остапа й Андрія.
  • 3. Напишіть твір на тему «У чому сила бойового братерства?» (за повістю «Тарас Бульба») або «Тарас Бульба — народний герой».
  • 4. Усно поясніть слова Ліни Костенко, обрані як епіграф до теми.

Євген Кибрик. Тарас Бульба

Євген Кибрик. Остап

Євген Кибрик. Андрій

Література в колі мистецтв

1. Доберіть репродукції картин українських художників/художниць на козацьку тематику. Одну з них опишіть (за вибором).

2. У мережі Інтернет перегляньте запис опери Миколи Лисенка «Тарас Бульба». У робочому зошиті напишіть відгук.

3. Доберіть матеріал про ілюстрації до повісті «Тарас Бульба». Підготуйте повідомлення і виставку ілюстрацій, що сподобалися вам найбільше.

Михайло Дерегус. Тарас Бульба попереду козацького війська

ВАШІ ЛІТЕРАТУРНІ ПРОЄКТИ

Дослідіть тему екранізації повісті «Тарас Бульба». Перегляньте одну з них й організуйте обговорення в соцмережах.

ВИ — ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ

Напишіть від імені Остапа, який чекає страти, листа до матері. Про що, на вашу думку, він міг їй розповісти?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно
 

Коментарі (0)

Додавання коментаря

  • оновити, якщо не видно коду