У цьому монолозі вже згорьованої жінки не лише інтуїтивне передбачення трагічних подій, а й відчай і жах, вона ж бо відповідає не лише за себе, а й за новонароджену дитину. Тому такою психологічно напруженою і драматичною є зустріч Катерини із чумаками. Для них жінка (а вона соромливо заховала дитинча) нагадує молодицю, яка повертається із прощі, значить, очистилася від гріхів. Сама ж Катерина відчуває неймовірне приниження як грішна покритка, яка заради сина просить милостиню.

Другий трагічний удар долі — випадкова зустріч із коханим Іваном, який брутально і говорить, і поводиться із збезчещеною жінкою. Діалог Катерини й пана виписаний Т. Шевченком на високих емоційних регістрах, які так точно і влучно розкривають її внутрішній стан. Спочатку — щире, із самісінького серця запитання до коханого: «Де ти так барився?». Далі — повне нерозуміння того, чому він відганяє Катрусю. Потім — уже розпач і біль: «І ти мене покидаєш? / А ти ж присягався!» Для дівчини найстрашніше, як виявляється, — порушити обіцянку, бо вона ще хоче вірити в доброту й порядність того, хто її занапастив. Коли ж спокусник кидає вкрай жорстокі й байдужі слова, принижена Катерина забуває про себе. Вона здатна на ще більші приниження — стати наймичкою для офіцера, дозволити кохатися з іншою, ні словом не нагадувати про себе. І все це заради сина, заради його блага. Але серце пана глухе. Ще раз поет повернеться до цього реалістичного образу у фінальній частині поеми — своєрідному епілозі. Сцена зустрічі батька та сина-жебрака символічна: батько вдруге відцурався від своєї дитини.

Так образно Т. Шевченко засуджує ту прірву — і соціальну, і моральну, — яка пролягла між багатими і бідними, між добром і злом, між щирістю і ницістю.

Сюжет і композиція. Конфлікт у поемі «Катерина» багатоаспектний. Поет відтворив соціальні відносини як протистояння влади багатих і безправ’я бідних. Він також зобразив суперечності між героїнею та її оточенням на рівні побутовому (ставлення до покритки односельців). Додаткових штрихів набуває конфлікт завдяки тому, що москаль — людина іншої ментальності. Тому світ український протиставляється світові чужому. І, нарешті, морально-етичний конфлікт розкриває дві моралі — народну й панську (антимораль). Незважаючи на такий багатий зміст, сюжет поеми «Катерина» простий у своїй довершеності. Це низка епізодів, через які й змальовано трагічну долю покритки: побачення з офіцером, народження позашлюбного сина, вигнання збезчещеної дівчини з рідної домівки, з рідного села, поневіряння на чужині, випадкова зустріч Катерини зі спокусником та самогубство. В узагальненому вигляді ці події об’єднані мотивом шляху — хресного шляху страждань збезчещеної жінки, самотньої душі, покинутої напризволяще матері з дитиною. Справді, за сюжетним перебігом вигнання Катерини із села — це епізод з першого розділу поеми, а далі, вже у другому розділі, починається трагічна дорога Катерини з дитям назустріч своїй смерті.

Композиційно твір складається з п’яти розділів. Емоційно-наснажена розповідь про долю покритки в кожному з них розмикається ліричними відступами та авторським коментарем. Їхня тематика різноманітна — пристрасний роздум про суспільну несправедливість, примхливість долі, тяжке сирітське життя, материнський обов’язок.

Поема має присвяту російському поетові Василю Андрійовичу Жуковському, який брав безпосередню участь у викупі Т. Шевченка з кріпацтва. На пам’ять про день викупу — 22 квітня (за старим стилем) 1838 р. — поет присвятив йому твір. Варто нагадати, що російський поет — незаконнонароджений син поміщика й полонянки-турчанки, яку також можна вважати покриткою.

Жанр. «Катерина» — перша за часом написання велика ліро-епічна поема Т. Шевченка. Її жанровий різновид — соціально-побутова поема. Це твір, у якому поєднується художнє зображення певного зрізу суспільства й побуту окремої групи людей. Поет використав як зразок байронічну романтичну поему, поширену в багатьох європейських літературах того часу. Для неї характерна вільна, не скута правилами композиція, фрагментарність сюжету, ліричні відступи, філософські міркування автора. Проте Т. Шевченко цю жанрову форму наповнив національним змістом. Він запозичив історію зрадженого щирого почуття із самого життя і створив на її основі зворушливу розповідь про занапащену долю української дівчини, яка стала символом скривдженої України, уособленням розтоптаної любові й материнства.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Як ви оцінюєте вчинки та дії Катерини?

2. Чому Т. Шевченко надзвичайно стисло говорить про історію стосунків Катерини й офіцера?

3. Випишіть у зошит деталі портрета Катерини. Чим він нагадує народні українські пісні? Чому?

4. Чи можна вважати, що на сторінках твору Т. Шевченка «Катерина» вирують по-справжньому шекспірівські пристрасті? Доведіть це цитатами з тексту.

5. Визначте роль пейзажу у творі.

6. Проаналізуйте композицію поеми Т. Шевченка «Катерина».

7. Яку функцію виконують у поемі ліричні відступи?

8. Чому на початку поеми «Катерина» Т. Шевченко називає звабника дівчини «москаликом»?

9. Прочитайте міркування відомого літературознавця Григорія Клочека про поему Т. Шевченка «Катерина»:

«Уживане Шевченком слово "москаль” виявляло, думається, його бажання підкреслити національну автентичність українського народу. Шевченко майже не вдавався до слів "Росія”, "російський”, бо в той час уже відчутною була тенденція позначати цим словом усі народи, що входили до складу Російської імперії. Отже, вживане Шевченком слово "москаль” зовсім не говорить про якесь негативне ставлення поета до російського народу. Проте немає сумніву, що в "Катерині” це слово сповнене негативного смислу».