Тестові завдання до розділу «Український гумор»
- 3-01-2023, 13:35
- 321
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
Є письменники, що вміють розмовляти з дорослими і маленькими читачами, вміють смішити і разом з тим розповідати про найсерйозніші речі - незалежність Вітчизни, її історію. Уява письменника може вільно переносити його читачів до фантастичних світів, а потім запропонована розмова може торкатися вкрай серйозних речей, над якими замислюється кожен. І ось читач завмирає над романами - роздумами письменника Валентина Чемериса. Із найбільш цікавими сторінками, що належать його перу, познайомитесь тепер і ви. Валентин Лукич Чемерис народився на Полтавщині в селянській родині. З 1953 року майбутній письменник жив і працював у Дніпропетровську. Саме тут почався його шлях у велику літературу. До Спілки письменників його було прийнято в 1963 році. Визнання Чемерис здобув спершу як поет-сатирик. Про веселі й дотепні сюжети написаних ним творів ви можете здогадатися навіть за назвами виданих збірок: «Сватання по телефону», «Хто на току, а хто й на боку», «Вуса № 3». За блискучу сатиричну й гумористичну творчість письменник був удостоєний літературної премії імені Остапа Вишні. Між іншим, саме Валентин Чемерис здійснив унікальну творчу акцію: зібрав докупи і видав антологію «Українські анекдоти»! Але не лише сатира і гумор заволоділи уявою письменника. У його творчій лабораторії мешкають загадково прекрасні образи героїв української історії. Напевно, ви з ними познайомитесь пізніше. І, будьте певні, одержите справжню насолоду! Адже недаремно за свої історичні твори автор одержав престижну літературну премію імені Дмитра Яворницького. Для того, хто пише історичні твори, вищої премії немає, бо Дмитро Яворницький - відомий український письменник та історик, що написав «Історію Запорізької Січі». Серед кращих історичних романів Валентина Чемериса - «Ольвія», «Смерть Атея», «Фортеця на Бористені».... |
... |
Цікаво, що твори Юрія Винничука знані в багатьох країнах світу. Вони перекладалися в Англії, Аргентині, Білорусі, Канаді, Німеччині, Польщі, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За його казками знято мультфільми «Історія одного Поросятка» та «Як метелик вивчав життя». Має він і дуже оригінальну відзнаку - «Галицький лицар», а також - «Золотий письменник України». І вже зовсім оригінальним званням його було нагороджено за унікальне видання «Кнайпи Львова» - «Посол галицької кухні». У його літературному доробку чимало надзвичайно цікавих творів, які ви напевно прочитаєте згодом, у старших класах, бо нині переконаєтесь, знайомлячися з його повістю-казкою «Місце для дракона», наскільки це глибокий і яскравий письменник. (...) Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. Були це особливі сни, бо з’являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи, й тому-то він із такою шанобою до них ставився, що навіть оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій. Небавом навіть собаки призвичаїлися до нового розпорядку, хоч, правда, кілька з них вже поплатилося життям за те, що о тій святій порі дозволили собі продерти горлянку.... |
Володимир Дрозд - постать неординарна в українській літературі. Рідко трапляється так, щоб двадцятитрьохлітній юнак, видавши першу збірку новел і оповідань, був одразу прийнятий до Спілки письменників! А потім молодий прозаїк досконалив свою майстерність уже не тільки в невеликих за обсягом (хоча містких) новелах та оповіданнях, але й у творах великих жанрів: романах, романах-біографіях відомих особистостей та повістях. Ці твори остаточно закріпили за ним визнання прихильників-читачів та широкої громадськості. Що для вас є символом українства? В автобіографії Володимир Дрозд писав: «Син колгоспника з глухого поліського села». Але саме воно, це село Петрушин на Чернігівщині, стало навіки тим прихистком, до якого повертаються герої митця - за правдою, щирістю, істинністю земного буття, рятуючись від втрати душевної ідентичності. Біографія Дрозда - це його твори. І ті, що були даниною часові, і ті, у яких він прагнув бути максимально чесним - і з собою, і зі своїми читачами. За словами письменника, його «завжди цікавило, що сказати, а не як сказати». І він справді відкриває перед нами такі незбагненні міфологічні світи! Звідки вони? Послухаймо його самого: «Була реальність мого дитинства. До всього - наші поліські ліси й болота з усім їхнім "чортовинням”... Та ще багатюща народна словесна творчість, з якою я вперше ознайомився не з книг, а з вуст людей...». Дослідники прози Володимира Дрозда підкреслюють, що він один з тих письменників, хто утвердив у національній літературі феномен химерної прози, тобто письма, насиченого міфологічністю, філософськими роздумами, художньою умовністю.... |
У нашій літературі Ніна Бічуя унікальна або майже унікальна багатьма речами: вона працює в жанрі історичної новелістики, чимало її текстів присвячені темі театру, вона пише для дорослих та дітей, багато перекладає. Говорячи про тексти Ніни Бічуї, не можна обминути мову письменниці - вона заворожує. Для вас, своїх юних читачів, написала Ніна Бічуя мудру й цікаву книжку - «Шпага Славка Беркути». У цій книзі чимало вагомих думок, які змусять замислитися кожного читача. Герої її повісті чимось схожі на всіх вас, нинішніх школярів. Хоч писався твір давно. А схожі вони тому, що в усі часи були вічні цінності: дружба, взаємоповага, справедливість, мужність. І цінувалися такі чесноти завжди однаково. І потреба в них завжди була максимально великою. «Шпага Славка Беркути» - шкільний роман, написаний Ніною Бічуєю і вперше виданий у 1968 році. Ви познайомитеся з героями цієї повісті і відчуєте, що вони стали вашими друзями. Ви полюбите їх на все життя, адже вони ніколи не зрадять вас, натомість завжди прийдуть на допомогу в скрутну хвилину, бо знатимуть, що порадити вам, що підказати.... |
Коли фашистська Німеччина напала на Україну, Олександр Петрович попросився добровольцем на фронт. Ті, хто бачив його в перші, найстрашніші дні війни, - пригадували схудле, зчорніле від болю обличчя, загострені вилиці, сухий гарячий блиск в очах. Одним із перших українських письменників звернувся він до народу з пристрасною статтею «Ворог буде розгромлений». А потім були безмежні у своїй щирості рядки воєнної новелістики, які сколихнули серце кожного, хто міг її прочитати. Вони писалися фронтовим кореспондентом, людиною, яка сама дивилася в обличчя смерті, яка кожного з героїв своїх новел знала особисто, дивилася йому у вічі. Письменник створив цілий ряд оповідань та новел: «Стій, смерть, зупинись!», «Відступник», «На колючому дроті», «Мати», «Ніч перед боєм». У цих творах із надзвичайною переконливістю змальовано героїзм людей, що боронили рідну землю від оскаженілого ворога, незламність духу народу, який не бажав коритися загарбникові. Ця проза воєнних літ - особлива. У ній Довженко відкрив усі грані свого унікального таланту. Він виступав як пристрасний лірик, романтик, публіцист, сатирик.... |
Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег» - так сказав про себе письменник, який творив не лише українську - європейську літературу і культуру. Інтелігент і аристократ духу, людина високого морального обов’язку й рідкісного таланту, Михайло Михайлович залишив нам у спадок твори надзвичайні: правдиві, чарівні, вічні, як саме життя, яке він любив над усе на світі... Павло Тичина, чий шлях у велику літературу був освячений благословенням М. Коцюбинського, говорив, що «великі світочі людства давно вже розступились, щоб дати місце і йому в шерензі борців, мислителів і шукачів правди». Як ви гадаєте, чи впливає на творчість письменника те, оптиміст він чи песиміст у житті? А якщо впливає, то як саме? Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року в місті Вінниці. Про свої дитячі спогади М. Коцюбинський писав: «...Цей святвечір, маланки, ці колядки й щедрівки мають для мене значення, промовляють до мене згадками щасливих дитячих літ, віють поезією давніх, доісторичних часів...». Лагідне дитяче прізвисько - Муся - по-своєму характеризувало доброго, спокійного, допитливого хлопчика, якого мати обожнювала, а інші родичі щиро любили і шанували за розум, порядність, дисциплінованість. Через матеріальну скруту талановитий юнак не зміг здобути вищу освіту. Учився лише в початковій школі в місті Барі, а згодом у Шаргородській бурсі. Подальшу освіту здобував самотужки. Бажання вчитися і наполегливість зробили з нього інтелігента європейського ґатунку.... |
... |
Український театр, його історію неможливо уявити без яскравої особистості Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого), який не лише заклав підвалини національної драматургії, а й уславив український театр на весь світ. Крилатими фразами з його комедій буквально насичений наш побут, а безсмертні образи живуть на сцені вже близько ста років! Ви, напевно, вже розумієте: якщо твір витримав нелегкий іспит часом, то це справжня класика, якою могла б пишатися будь-яка література світу. Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці поблизу Єлисаветграда (нині - Кіровоград) у родині збіднілого шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Ця талановита родина дала українській культурі таких славних діячів, як Панас Саксаганський, Микола Садовський, Марія Садовська-Барілотті. Любов до театрального мистецтва в Івана Тобілевича родом з дитинства. Мати любила вистави мандрівних театральних труп, особливо «Наталку Полтавку», і захоплено розповідала про них дітям. Чотирикласну Бобринецьку повітову школу Карпенко-Карий закінчив за три роки (1856-1859). На цьому, власне, офіційна освіта завершилася, бо матеріальна скрута великої родини змушувала йти на заробітки. Вища освіта, університет так і залишилися недосяжною мрією, бо з 14-ти років хлопчина вже працював писарчуком у канцелярії. Понад 20 років терпів осоружну канцелярську працю Іван Тобілевич, заробляючи собі на прожиття. З 1864 року, часу переїзду на службу до Бобринця, почалося справжнє захоплення театром і невтомна праця на його ниві. Пригадайте, яку освіту мали українські письменники, відомі вам. Чому шлях до освіти для них був настільки складним? Чи просто сучасній людині з провінційного містечка або села здобути освіту?... |