Войти
Закрыть

Григорій Сковорода (1722—1794). Творча спадщина Григорія Сковороди

9 Клас

Байки Г. Сковорода почав писати у 1760 р. під час викладання в Харківському колегіумі і згодом скомпонував цілу рукописну збірку «Байки харківські». Крім використання «мандрівних» байок, український мислитель став автором оригінальних фабул, розширив тематику жанру байки, надав їй національного колориту. Пригадайте Античного байкаря-раба Езопа вважають батьком жанру світової байки, для якої характерні алегорія (під образами тварин, рослин, стихійних явиш, природи тощо за їхніми провідними рисами чи ознаками читачі вгадують людей із певним характером, соціальним станом, професією), фабула (стисло подані подія або вчинок) і на рівні тексту чи підтексту яскраво виражена мораль. Українські народні байки, як і відповідні твори Езопа чи Г. Сковороди, - прозові. Мораль у фольклорних творах такого жанру здебільшого відсутня, оскільки повчальність гранично зрозуміла й без цього. Наприклад, в українській народній байці «Мудра Ворона» йдеться про те, як у літню спеку Ворона побачила глечик із водою, що його принесли в поле женці. До води у глечику дотягнутися Ворона не могла, бо шийка глека була вузька, а води мало, тому почала носити й кидати в посудину камінці. Рівень води піднявся, й кмітлива Ворона щасливо втамувала спрагу. «Сковорода чи не першим серед філософів Нового часу висунув ідею, що справжнє людське щастя забезпечується лише "сродною працею”. Ця ідея червоною ниткою проходить крізь усі його "Байки Харьковскія” і філософські діалоги»....
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794). Життя як легенда

9 Клас

Навіть для своїх сучасників Григорій Сковорода видавався людиною-легендою. Тож нічого дивного в тому нема, що чим далі в часі віддалялася його доба, тим цікавішим для українців ставав мандрівний філософ, перший український байкар, поет, у творчості якого вже звучали виразні тони не силабічної, що була характерною для давньої української літератури, а силабо-тонічної системи віршування. «Своєю творчістю Сковорода підсумував найвищі досягнення давнього українського письменства... Він підводив давню українську літературу до тієї межі, за якою відразу поставала нова українська література». Василь Яременко Народився Григорій Савич Сковорода 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухи на тодішній Київщині (нині це Полтавська обл.). Оскільки на сволоці в хаті, де з’явився на світ Григорій, була вирізьблена ціла молитва, то, ймовірно, хтось у родині навіть священникував. Непересічні здібності не по літах розумного Грицька проявлялися дуже рано. Трирічним він уже знав напам’ять не лише молитви, а й усі колядки, щедрівки і віншування, які тільки міг усно перейняти від родичів і сусідів. Виростав хлопчина у середовищі, багатому на історичні перекази та легенди. Початкову освіту, як тоді було прийнято для більшості дітей селянського походження, Григорій здобув у місцевого дяка....
0 Переглянути

Ренесанс і Бароко в давній Україні. Зв’язок української барокової літератури з музикою, архітектурою, образотворчим та декоративно-ужитковим мистецтвом

9 Клас

Як зазначає Д. Чижевський, спочатку поняття «бароко» застосовувалося переважно до сфери пластичних мистецтв (архітектури, скульптури, малярства). Пізніше помітили, що музика і література мають з ними спільні риси. Саме в музиці, на думку М. Максимовича, найважливіша особливість стилю бароко - захопити, вразити, зворушити слухача - не звучить, а промовляє, живе, обпікає, роздирає душу. Глибиною душевних переживань і українськими інтонаціями сповнена барокова музика композитора Максима Березовського (1745-1777), автора духовної музики Артемія Веделя (1767 (за іншими даними 1770 або й 1772)-1808), а також великого майстра хорової музики Дмитра Бортнянського (1751-1825). З іменами цих українських геніїв, слава яких вийшла далеко за межі батьківщини, колишніх вихованців Глухівської співацької школи, що збагатили своїми талантами столичну російську культуру, пов’язаний розвиток симфонічної музики: концертів, кантат, ораторій. Феномен їхнього мистецтва полягав у поєднанні бездоганного професіоналізму найвищого європейського рівня з народними українськими традиціями. Доля талановитих композиторів була трагічною. Артемія Веделя зачинили в будинку для божевільних на дев’ять жахливих і страдницьких літ, а його музику заборонили. До самогубства був доведений російськими заздрісниками-інтриганами Максим Березовський. Від могили Дмитра Бортнянського в Петербурзі не залишилося й сліду. На основі народнопісенних традицій народилися романси літературного походження («Стоїть явір над горою», «Всякому місту звичай і права» Г. Сковороди, «Їхав козак за Дунай» Семена Климовського, низка популярних пісень «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри...», авторство яких приписують полтавській піснярці Марусі Чурай (1625-1653). Розвиток стилю бароко в Україні мав свої особливості. Оскільки в цей історичний період частина українських земель перебувала у складі католицької Польщі, вплив цієї держави на українську культуру був вагомим. Так, українська барокова архітектура західних земель тяжіла до традицій латинських, натомість центральне і східне українське мистецтво - до місцевих, тобто набувало самобутності й автентичних рис (козацьке бароко). Найяскравіше відмінності між західним і центрально-східним українським бароко виявилися передусім в архітектурі, менше - у скульптурі, і майже не різнилося в образотворчому мистецтві....
0 Переглянути

Ренесанс і Бароко в давній Україні. Історично-мемуарна проза

9 Клас

Козацькі літописи було названо літописами за аналогією з історіографічними творами Київської Русі. Насправді це історично-мемуарна проза, тобто спогади очевидців чи близьких у часі до певних історичних подій людей, які у своїх записах використовували свідчення їх учасників та документи. Автори, на відміну від давньоруських літописців, - не духовні особи, не монастирські ченці, а переважно люди військові чи й цивільні. Автори козацьких літописів використовували фольклорні твори, найчастіше думу «Хмельницький і Барабаш», уміщували відгуки іноземних мандрівників, польських істориків. «Козацьких літописців не просто цікавило походження козаків - їх запалювала участь козацтва у славних подіях XVII ст. і, зокрема, національно-визвольної війни 1648-1657 рр. під проводом Б. Хмельницького». Володимир Полєк • «Літопис Самовидця» Текст історіографічного твору невідомого автора виявив Пантелеймон Куліш. Оскільки розповідь у творі велася від першої особи, він назвав його «Літописом Самовидця», дав цьому літописові, просякнутому «українським козацько-старшинським патріотизмом», блискучу оцінку, назвавши його цінним історичним джерелом і визначною пам’яткою української літератури XVII ст. Також П. Куліш використав окремі матеріали цього козацького літопису для створення «Чорної ради» - першого українського історичного роману....
0 Переглянути

Ренесанс і Бароко в давній Україні. Літературні здобутки доби українського Бароко

9 Клас

Література українського Бароко засвідчила великий життєлюбний потенціал народу, його стійкість у протистоянні випробуванням, самобутність, велику творчу обдарованість. Ця історична доба була цінна тим, що не відкидала і не заперечувала культурних набутків минулого й повсякчас дбала про майбутнє. Бароко (від італ. «дивний», «химерний») - напрям у мистецтві та літературі XVІІ-XVІІІ ст., який прийшов на зміну Ренесансові, але не став його запереченням. Для барокової літератури характерні пишномовність, мінливість, ускладнена форма художніх творів, поєднання релігійних і світських мотивів, бажання справити сильне враження (використання гіпербол, парадоксів, протиставлень, гротеску; декоративність; театральність). Доба Бароко в Україні тривала з кінця XVI й аж до кінця XVIII ст. Українське бароко мало такі історичні та культурно-освітні передумови формування: загострення соціальних, міжконфесійних, міжнаціональних суперечностей; значний вплив козацтва на життя України; полеміка між православними і католиками, запозичення українськими авторами стильових прийомів у польських письменників; заснування шкіл, де викладали поетику і риторику, які виховували європейський літературний смак; витіснення візантійства з національної культури. Стиль бароко в Україні мав виразні національні особливості: синтез ідей Середньовіччя, Ренесансу і Просвітництва; релігійність (переважання духовної поезії);...
0 Переглянути

Ренесанс і Бароко в давній Україні. Українська література доби Ренесансу

9 Клас

Із зарубіжної літератури ви вже знаєте, що в часи Ренесансу в Західній Європі (XIV-XVI ст.) прокинулася цікавість до античності, а в центрі мистецьких студій опинилася людина, красива не тільки душею, а й тілом. Якщо в часи Середньовіччя передові люди шукали індивідуального порятунку душі, то Ренесанс, за визначенням Дмитра Чижевського, «не стільки "відкрив”, себто знайшов людину», скільки виокремив її з цілості матеріального та духовного всесвіту. Відродження, або Ренесанс, - історичний період у культурі, мистецтві, у тому числі й літературі, країн Європи у XV-XVI ст. У цей час мовами літератур окремих народів стають національні мови, у красному письменстві й образотворчому мистецтві зароджується реалістичне бачення світу. В Україні епоха Ренесансу почалася дещо пізніше (друга половина XVI - перша половина XVII ст.). У другій половині XVI ст. українська література перебувала під впливом європейського гуманізму й візантійської традиції. Представники останньої, такі як Іван Вишенський, Йов Княгиницький, Йов Почаївський, Ісая Копинський, прославляли християнську громаду з її орієнтацією на загальну рівність. Представники ренесансного антропоцентризму1 та християнського гуманізму - Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський, Дем’‎ян Наливайко та інші - проповідували активну діяльну особистість, а захоплення вченням Арістотеля сприяло розриву з візантійством, наближуючи суспільство до європейського ідеалу. 1 Антропоцентризм - зосередження на людині....
0 Переглянути

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України. «Слово о полку Ігоревім, Ігоря, сина Святослава, внука Олега...»

9 Клас

Жоден із літературних шедеврів не віддалений від нас так сильно, як «Слово о полку Ігоревім...» (написання цього твору сучасні науковці датують 1185 р. або двома-трьома роками пізніше). І хоча понад два століття не було знайдено жодного іншого списку «Слова о полку Ігоревім...», окрім того, що був утрачений у Москві під час війни Російської імперії з Наполеоном, саме цей твір щоразу спричиняє появу нових досліджень і наукових відкриттів, а текст пам’ятки доводить її оригінальність, незважаючи на те що неодноразово з’являлися сумніви, чи це не значно пізніша в часі підробка. «Світова література знає небагато творів, які б протягом століть захоплювали нові й нові покоління, перетинали межі країн і материків, здобували все ширшу й гучнішу славу. І саме до таких пам’яток належить безсмертне "Слово о полку Ігоревім...” - героїчна, сповнена палкої любові до вітчизни, до свого народу пісня-заклик, яка лине з сивих віків Київської Русі і гаряче відлунює в наших серцях». Леонід Махновець Подібних до нього творів - за рівнем творчого обдарування автора й потенційною силою впливу на слухачів або читачів - у давній українській літературі немає, хоча існують релігійні та художні тексти, написані в період, близький до створення «Слова о полку Ігоревім...»: «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Сказання про князів Бориса і Гліба», «Повість про осліплення Василька Теребовлянського». • Історія знахідки Як засвідчують факти, десятисторінкове «Слово о полку Ігоревім...» було виявлене у збірнику оригінальних і перекладних давньоруських творів на початку 90-х рр. XVIII ст. колекціонером стародавніх шедеврів рукописної спадщини, археологом-аматором і водночас обер-прокурором Святійшого Синоду, президентом Академії мистецтв Росії - графом Олексієм Мусіним-Пушкіним (1744-1817), який, за його ж свідченнями, купив цей стародавній текст разом з іншими старовинними творами в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоіля Биковського в 1791 р. Проте відомо, що майже двадцять років рукописний текст «Слова о полку Ігоревім...» був доступний лише близькому колу друзів-науковців О. Мусіна-Пушкіна, які навряд чи не розуміли, що тримають у руках літературну пам’ятку, що здатна принести велику славу народові, якому належить. Тільки з причини незаконного придбання обачний і далекоглядний обер-прокурор не квапився широко оприлюднювати шедевр. Не секрет, що в ті часи Катерина II вимагала, щоб кожен старовинний рукопис...
0 Переглянути

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України. Житійна література Русі-України

9 Клас

До оригінальної літератури княжої Русі-України належала також житійна література (житія, агіографія1) - розповіді про духовних і світських осіб, канонізованих християнською церквою. Поява таких творів пов’язана з необхідністю зміцнити політичну, національну і релігійну самостійність Київської держави, що вимагало канонізації руських святих. Канонізація ж потребувала літературного оформлення їхніх біографій. Тому в середині XI ст. з’явилися агіографічні твори про княгиню Ольгу, князів Володимира, Бориса, Гліба тощо. Від власне біографії житія відрізняються релігійною спрямованістю. Агіограф2 ставив за мету подати взірець життя святого, що мало б викликати у читача бажання наслідувати гідний приклад. Сформувалися два типи збірників житій: календарні і некалендарні. У календарних збірниках житія розміщувалися в порядку днів пам’яті святих. Це Четьї Мінеї (у них життя святого розгорталось у формі своєрідної новели чи повісті); Прологи (або Синаксарі) - своєрідні біографічні довідники; Соборники і Торжественники (житія найшанованіших святих у порядку християнських свят за сонячним і місячним календарем). До некалендарних збірників належать Патерики3 (Отечники), у яких житія і фрагменти житій розміщувалися у формальній (Азбучний патерик), тематичній чи територіальній (Єгипетський, Римський, Синайський патерики) послідовності. Головними сюжетами оповідань чи новел Патериків були подвиги уславлених святих, мучеників, аскетів, які оповідач подавав так, наче бачив їх своїми очима....
0 Переглянути

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України. «Повчання дітям» Володимира Мономаха

9 Клас

В оригінальній писемній спадщині Київської Русі особливе значення має твір «Повчання дітям», автором якого вважають знаменитого державного і військового діяча, онука Ярослава Мудрого - великого київського князя Володимира Мономаха (1113-1125). У «Повісті минулих літ» та Київському літописі подано ідеалізований образ цього правителя - державотворця, лицаря, неухильного сповідника заповідей Божих. Автор «Повчання дітям», на думку історика Миколи Костомарова, «тримав знамено спільної для всіх правди і збирав під нього сили Руської землі». Текст твору зберігся в Лаврентіївському списку під іншою датою, але, як вважають дослідники, цю високохудожню річ було створено близько 1117 р., оскільки фраза «сидячи на санях» тоді означала «наприкінці життєвого шляху», «перед самою смертю», адже покійників у Київській Русі навіть у теплу пору року до місця поховання везли на санях. Поважний вік правителя, яким був Володимир Мономах, дає підстави вести мову про те, що князь при житті мав величезний авторитет, за роки свого державного рільництва нагромадив належний досвід і небезпідставно хотів поділитися з нащадками своїми роздумами про державні справи і морально-естетичними поглядами....
0 Переглянути

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України. «Повість минулих літ»

9 Клас

Перекладна література відчутно впливала на розвиток оригінального українського письменства. Оригінальна література на кінець XI ст. стала однією з найрозвиненіших і найбагатших літератур світу. Вона розкривала такі головні теми: утвердження християнства в Київській державі та потрактування його як людинолюбства і духовної та національної величі; єдності Руської землі, її захисту від зовнішніх ворогів. Найпершими зразками оригінальної літератури були літописи. Літопис (від слів «літо», тобто рік, і «писати») - найдавніший жанр історично-мемуарної прози, у якому в хронологічному порядку, рік за роком записували події, а також фрагменти міфів, житій святих, легенд, дружинного епосу, вояцьких повістей тощо. Літописи вважають водночас як історичними, так і літературними текстами. За часом написання розрізняють літописи Київської Русі (XI-XIV ст.) і козацькі літописи (XVІІ-XVІІІ ст.). Названо жанр за початком фрази: «В літо [...]». У літературному українському Середньовіччі укладено кілька літописів, першим серед яких є «Повість минулих літ» - пам’ятка, створена під впливом візантійських хронік. Укладена «Повість...» на основі літописних зведень і редакцій, що існували раніше; вона увібрала документи, перекази, легенди, повісті, дружинний (героїчний) епос, свідчення сучасників....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 102 103 104 105 106 107 108 109 110 ... 229
Назад

Навігація