Войти
Закрыть

Іван Франко. «Легенда про вічне життя»

10 Клас

«Легенда про вічне життя» входить до збірки І. Франка «Мій Ізмарагд» (1898). Збірка складається з циклів «Поклони», «Паренетікон», «Притчі», «Легенди», «По селах», «До Бразилії». Наскрізний мотив збірки Івана Франка «Мій Ізмарагд» — любов до людей і наполеглива праця задля гармонії та щастя — втілює загальнолюдські моральні цінності, на які орієнтується кожна чесна людина. У передмові до збірки «Мій Ізмарагд»Іван Франко писав: «Мені давно хотілося написати подібну книжку... Староруський автор не без розмислу назвав свою збірку «Ізмарагдом». Він, очевидно, вірив в те, що кажеться про сей камінь у звіснім апокрифічнім сказанню: «Измарагдъ светел єсть, яко и лице человече видеть въ немъ яко въ зерцале». Отсими простими словами висказано й моє найвище бажання як писателя і поета: щоб моє слово було ясне і щоби в ньому, як в дзеркалі, виднілося людське, щиролюдське лице. Львів, д[ня] 15 падолиста 1897». Довідник читача Ізмарагд — літературні збірки творів релігійно-дидактичного (повчального) змісту, що складалися в XIII—XIV ст. у Русі-Україні, поширювалися в рукописних списках (копіях) серед східних слов'ян до XVIII ст. Іван Франко змалечку добре знав Святе Письмо й неодноразово вдавався до інтерпретації християнських гуманістичних ідей. Його твір «Легенда про вічне життя» є ліричним роздумом про вічні цінності, призначення людини, роль і місце кохання в житті. Він є неперевершеним взірцем філософської лірики, позаяк поет художньо осмислює позачасові питання буття, намагається знайти на них відповіді....

Іван Франко. «Чого являєшся мені...»

10 Клас

Вірш «Чого являєшся мені...» — це зворушливий монолог, що розкриває увесь спектр емоцій безнадійно закоханого ліричного героя. Автор намагається передати щонайменші тони й напівтони душевних страждань, які принесло нездійснене кохання до неприступної і гордої красуні. Тільки уві сні світлі спогади про зародження щирого почуття дають йому спокій і порятунок. Умовно поезію можна поділити на дві частини: перша — від початку до слів «...у серці здавлюю на дні», друга — від слів «О ні!» до кінця. Перша частина сповнена сумом, схвильованістю, слабкою надією ліричного героя на взаємність, рясніє запитаннями до коханої: Чого являєшся мені у сні? Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні... Образ дівчини поет малює за допомогою епітетів і порівнянь, а драматизм страждань ліричного героя передає використанням метафор і повторів. Немов криниці дно студене... Чому уста твої німі?.. Душевне сум’яття, емоційне збудження ліричного героя відтворені змінним ритмом поезії, який утворюється чергуванням різноскладових рядків: від двоскладових до дев’ ятиск ладових....

Іван Франко. «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...»

10 Клас

Іван Франко писав: «...Уже листуючись з моєю теперішнього жінкою, я здалеку пізнав одну панночку-польку і закохався в неї. От ся любов перемучила мене дальших 10 літ». Ім’я цієї панночки — Целіна Журовська. Саме їй присвячено вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...». Коли згодом Целіну запитають, чому вона не відповіла взаємністю Франкові, вона відверто скаже, що не кохала, бо Франко не був синьооким брюнетом (саме такі подобалися Целіні), не мав солідного становища, грошей і навіть реальних сподівань здобути їх у найближчій перспективі. Радість і смуток — два полюси кохання, і це добре усвідомлює ліричний герой поезії. Заради коханої він ладен «згубити душу», але не зрадити коханню, бо воно для нього — сенс життя. Тебе кидаючи, любити мушу, Тебе кохаючи, загублю душу. Кохана може бути безжальною (її «слово Остре, як бритва», «усміх — скрута») і лагідною (уста як «тиха молитва»). Здобути її любов, добрий погляд і лагідну усмішку так само важко, як дістати зернятко з твердого горіха. Завдяки використанню багатої образної палітри (зорових і слухових образів, образів-емоцій, тропів тощо) автор передає всю гаму почуттів закоханого серця ліричного героя (журбу, смуток, радість, надію), а поезія набуває естетичної довершеності та особливого ліризму....

Іван Франко. Збірка «Зів'яле листя» (1886—1896)

10 Клас

Збірка «Зів’яле листя» має підзаголовок «Лірична драма» й уособлює втрачені надії ліричного героя, нерозділене кохання, сум і розпач від неможливості здійснити омріяне, виплекане. Образ зів’ялого листя є алегоричним, автор визначає його як «завмерлеє в серці кохання». Зів’яле листя асоціюється з трьома силуетами тієї самої постаті, трьома етапами розвитку пристрасті, обожнення жіночності. Хоч автобіографічні мотиви посідають у збірці вагоме місце, однак не слід ототожнювати ліричного героя з автором, адже митець має право на певні художні узагальнення, домисел. Слід усвідомлювати й абрактність жіночого образу, у якому немає сенсу шукати риси конкретних жінок, яких кохав І. Франко. Збірка складається з трьох частин (так званих жмутків), що співвідносяться з трьома подіями в житті ліричного героя. Тричі йому «являється любов», і, втретє зазнавши фіаско, герой зневіряються, відмовляється від боротьби за своє щастя. У першому «жмутку» є вірші з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» І. Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього «жмутка» — переживання ліричного героя, спричинені нещасливим коханням. Автобіографічними мотивами вирізняється в збірці поезія «Тричі мені являлася любов», у якій І. Франко повідав про щастя й горе, радості й муки кохання. У вірші автор згадує про перше своє кохання — О. Рошкевич, про горду княгиню Ю. Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу — Ц. Журовеьку, яка так і не стала його дружиною....

Іван Франко. «Сікстинська Мадонна»

10 Клас

На створення І. Франком поетичного шедевра «Сікстинська Мадонна» вплинуло його захоплення творами італійських майстрів. Це картини Санті Рафаеля, зокрема його «Сікстинська Мадонна», на якій зображено жінку-матір із немовлям на руках, яка так органічно поєднує земне та небесне начало. Іншим джерелом натхнення І. Франка були твори видатних італійських поетів А. Данте й Ф. Петрарки, які у своїх поезіях оспівували неперевершену красу й високу духовність земної жінки. Ліричний герой сонета зачарований красою святої жінки-матері, яка уособлює чистоту, духовність, щирість, добро. Возвеличення Мадонни поєднується з готовністю ліричного героя боронити її світлий образ. Провідним мотивом сонета є безмежна влада високого мистецтва над почуттями людей. Автор підкреслює, що справжня краса невіддільна від добра, а справжнє мистецтво непідвладне часу, воно не старіє і має непереборний вплив на душу людини. Використання епітетів, порівнянь, риторичних запитань, емоційних окликів та звертань допомагає поету передати піднесений емоційний стан свого героя....

Іван Франко. «Гімн» («Замість пролога»)

10 Клас

У суспільстві завжди є і будуть люди, небайдужі до чужого болю й нещастя, непримиренні борці з неправдою, несправедливістю. Вони свідомо обирають шлях боротьби, не бояться переслідувань і покарань, упевнено прямують уперед і ведуть за собою інших. Образ вічного революціонера — це уособлення нездоланного людського духу, який не спинити, не зламати і не знищити. Біль автора від підміни духовних цінностей матеріальними не веде до апатії та зневіри. Франко — оптиміст, він вірить, що новий день настане і «зла руїна» впаде. Але такий поступ сам по собі не здійсниться, для цього потрібно максимально сконцентруватися й докорінно змінити погляди на життя. Не ридать, а добувати Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі... І. Франко вірить у щасливе майбутнє українського народу і прагне пробудити патріотичні почуття читачів, їхнє вільнолюбство, гордість за свою батьківщину, відчуття причетності до її історії, культурних здобутків. Енергійний ритм поезії, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відображали визвольні настрої передової української інтелігенції та поневоленого, але сильного духом народу....

Іван Франко. Збірка «З вершин і низин» (1887, 1893)

10 Клас

Перше видання збірки І. Франка «З вершин і низин», присвячене дружині Ользі Хоружинській, побачило світ у 1887 р. Друге видання, перероблене й доповнене, вийшло у 1893 р. Ідеєю збірки було показати «вершини» і «низини» людського духу — «духу, що тіло рве до бою», у його вічному прагненні перемоги загальнолюдських цінностей — добра, істини, справедливості, чесності, свободи — усього того, що робить людину щасливою і вільною духовно. Композиційно збірка складається з семи розділів: перші три (містять ліричні твори: «De Profundis» («З глибини»), «Профілі і маски», «Сонети»); чотири останні — «оповідна» епічна поезія: «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди». Збірка відкривається поезією «Гімн», що виконує роль своєрідного прологу, створює загальний настрій, налаштовує на емоційно-ціннісний діалог читача з ліричним героєм. Цикл «Веснянки» можна вважати оптимістичним передбаченням автором тих політичних змін, що мають відбутися в українському суспільстві. Весняне пробудження землі перегукується зі сподіваннями ліричного героя на пробудження патріотизму в серцях його співвітчизників, устремління людського духу до нових звершень. У «Веснянках» І. Франко виводить колективний образ інтелігентів-сіячів, образ рідної землі, розмірковує над сенсом і завданнями власної творчості, формулює своє мистецьке кредо....

Іван Франко. Художній світ лірики Івана Франка

10 Клас

Митець і його епоха. «Франкові загалом судилося творити на переломі різних епох (доби романтизму й позитивізму, позитивізму й модернізму), на межі геокультурних просторів (Львів виконував роль культурного мосту між Західною та Східною Європою, до якої належала ціла Україна). Франкові разом з іншими західноукраїнськими митцями випало також виводити українську літературу як активний чинник у центрально- та східноєвропейський контекст... Друкуючись у німецьких, польських, російських, угорських і чеських виданнях, вільно володіючи декількома мовами, Франко забезпечував українській літературі загальнослов’янський і світовий авторитет. Разом зі своїм поколінням він виборював їй, як сам стверджував, «права горожанства серед цивілізованих народів світу» (Т. Гундорова, літературознавець)....

Іван Франко. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Зовнішність. «Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте... А заговорить — і вже здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!» (М. Коцюбинський). Вдача. «Франко був дуже точною, старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати час на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний же час був ласкавим порадником, привітним господарем... Він швидко вирішував будь-яку справу, швидко писав. Ця швидкість поєднувалась у нього з високою якістю, бо до слова він ставився надзвичайно вимогливо». Батько «терпіти не міг людей, які не додержували слова, не виконували обіцянок, не приходили в умовлений час...» (Т. Франко, син І. Франка). «...Нерадо робив нові знайомства і неохотно запускався в розмови... був мовчазний і не любив звірятися перед ким-будь» (М. Мочульський, літературознавець). Захоплення. Любив Іван Франко прикрашати подвір’я свого будинку. Кругом хати, як згадує донька поета Анна, росли яблуні, груші, вишні, а обіч стежки — кущі порічок, аґрусу, малини... Письменник дуже любив тварин. Часто їхня оселя нагадувала «звірячу клініку» з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на вулиці й лікували вдома. Франка вважають засновником туристичного руху в Галичині. Ще в студентські роки він організовував піші мандрівки Галичиною і Карпатами. Один із віршів, написаний із цієї нагоди, став спортивним гімном Галичини. Справжньою пристрастю була риболовля: без вудок, голими руками віртуозно ловив форель....

Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля»

10 Клас

  Шлях до читача. Комедія «Мартин Боруля» була надрукована у львівському журналі «Зоря» у 1891 р. Хоча вперше п’єса поставлена в м. Новочеркаську в 1887 р. На сторінках преси згадка про виставу з’являється під час гастролей театру М. Кропивницького в 1887 р. «Мартина Борулю» ставили чотири рази в Москві, шість разів - у Петербурзі. Тодішня московська і петербурзька періодика високо оцінила художні якості комедії й високомистецьке її втілення. 10 листопада 1891 р. прем’єра вистави «Мартин Боруля» відбулася в Коломиї, а згодом у Станіславі та Львові. Життєва основа твору. В основі п’єси - життя однієї селянської родини. Прототипом головного героя можна вважати батька драматурга Карпа Адамовича, який тривалий час намагався довести своє дворянство і бодай дітей вивести із селянського стану. Та всі намагання Карпа Тобілевича були марними. У документах його прізвище фігурувало у двох різновидах: Тобілевич і Тебілевич, тому рішення про дворянський титул виявилося не на користь позивача. Батько, як і головний герой комедії, мало не помер від образи й жалю....

Навігація