Войти
Закрыть

Автор і читач

10 Клас

Ім'я автора можемо знайти на книжковій обкладинці. А сама книга складає окремий художній світ — створену уявою письменника образну картину дійсності. У цьому світі найповніше розкривається духовне багатство авторської особистості. Однак література не може функціонувати без читачів. Вони виступають повноправними учасниками художньої комунікації. Спочатку автор породжує власний художній світ і пропонує його читачеві. Узявши до рук книжку, читач у процесі сприйняття (своєрідної співтворчості) у своїй уяві ніби заново вибудовує цей художній світ, проходячи власний, але в чомусь близький до авторського, шлях духовної діяльності. Завдяки цьому збагачується творчий досвід самого читача, який залучається до мистецького процесу. У художньому спілкуванні між автором і читачами формується особливий духовний простір пізнання світу, а мистецтво слова стає важливим засобом духовно-емоційного спілкування між людьми, у ході якого досягається творче порозуміння. Саме в процесі художньої комунікації повною мірою реалізуються всі основні функції словесного мистецтва — людина долучається до прекрасного, засвоює нові знання про світ, визначає орієнтири для саморозвитку....

Література та інші види мистецтва

10 Клас

Художня література покликана задовольняти духовні потреби. Вона долучає нас до багатого духовного досвіду людства. На це здатні й інші види мистецтва — музика, живопис, скульптура, театр, кінематограф тощо. Види мистецтва різняться за способом відображення дійсності та за матеріалом, який вони використовують. Література особлива тим, що послуговується словесним матеріалом — її визначають як мистецтво слова. Головна функція будь-якого мистецтва — естетична, яка полягає в здатності митецьких творів викликати в читача, глядача, слухача духовно-інтелектуальну втіху, збагачувати його внутрішній світ. Завдяки цій функції література пробуджує наші творчі здібності, навчає мислити образами, помічати й цінувати красу в щоденному житті, прагнути до ідеалу....

Олександр Олесь (1878—1944). «О слово рідне! Орле скутий!..»

10 Клас

Олександру Олесю належить авторство низки драматичних творів неоромантичного й символістського характеру. Драматичний етюд «По дорозі в Казку» поєднав риси обох цих напрямів. Від неоромантизму у творі — конфлікт між мрією та дійсністю, героєм і юрбою, а від символізму — уникнення життєвої конкретики й символічний підтекст. Та й сам жанр драматичного етюду здебільшого використовувався в символізмі, адже він представляє, як правило, лише якийсь один епізод з одноплановими персонажами, котрі сприймаються як образи-символи. У драматичному етюді Олександра Олеся знаходимо саме такі образи: Він і юрба. Дівчина, Хлопчик із Казки. А сюжет твору по-справжньому розкривається лише завдяки підтексту: Він веде юрбу з темного лісу до далекої Казки, де завжди світить сонце. Дорогою люди втомлюються і зневірюються, а їхнє ставлення до провідника змінюється — від захоплення й сліпого обожнення до неприхованої зневаги. Він і сам починає сумніватися, чи не помилився у виборі шляху. Висміявши й закидавши свого лідера камінням, розчарована юрба повертає до лісу. І тоді до смертельно пораненого провідника виходить Хлопчик, який відхиляє гілки дерев і показує сонячне проміння й таку близьку браму омріяної...

Олександр Олесь (1878—1944). Чари ночі

10 Клас

Зрозуміло, чому саме поет використав на позначення рідного слова образ «скутого орла». Він символізує волелюбність і великі, ще не задіяні повною мірою потенційні можливості мови в розбудові національного життя. У часи випробувань саме мова допомагала українцям опиратися поневоленню. Вона й досі залишається ефективною духовною зброєю в боротьбі за свободу й незалежність. У першій строфі автор указав не лише на загрозу з боку чужинців-поневолювачів. Він порушив важливе питання внутрішньої несвободи та пов'язав його з проблемою батьків і дітей. Слово — це ще й «співочий грім батьків», «дітьми безпам'ятно забутий». Не в останню чергу байдужість і забуття самих українців спричинилися до обмеження можливостей рідного слова. Друга строфа встановлює стійкі асоціації між мовою й батьківщиною. А деякі рядки взагалі сприймаються як алюзії до відомих образів Шевченкового «Заповіту» («Шовковий спів степів широких, / Дніпра між ними левій рев...»)....

Олександр Олесь (1878—1944). «З журбою радість обнялась...»

10 Клас

«Чари ночі» представляють інтимну лірику Олександра Олеся. У творі поєдналися традиційні для інтимної поезії мотиви кохання, молодості, щастя. Образність не надто складна й теж традиційна: весна, солов'ї, пісні, верби й квітки... Настрій піднесений, тон урочистий, а емоції переливаються через край. Автор чи не навмисно вдається до спрощення, щоб відтворити оптимізм і безапеляційність молодості, щиро переконаної у своїй правоті. Та й сама природа в солов'їному співі промовляє: «Цілуй, цілуй, цілуй її — / Знов молодість не буде». Паралелізм відіграє важливу роль у художній організації твору. Він допомагає підтримувати загальне відчуття гармонії й рівноваги між людиною та довкіллям. Весняний солов'їний спів викликає в уяві читачів усталену асоціацію: весна — пора кохання. Одухотворена природа представлена відповідними образами: «Поглянь, уся земля тремтить / В палких обіймах ночі...». Та й весь твір організовано так, що немов сама природа «промовляє» до читача: у солов'їному співі «оприявнюється» монолог-звернення до уявного адресата....

Олександр Олесь (1878—1944)

10 Клас

Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь — літературний псевдонім) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля Харківської губернії (нині — Сумська область). Батьків рід був чумацьким, материн — селянський. Батько майбутнього поета працював на рибних промислах на Волзі, де й загинув, коли Олександрові виповнилося 11 років. Мати залишилася «з трьома дітьми й трьома карбованцями в кишені». Попри матеріальні нестатки, багато уваги приділяла вихованню дітей, дбала про їхню освіту. Здобувши початкову освіту в сільській школі, Олександр у п'ятнадцятирічному віці вступив до хліборобської школи в містечку Деркачі, що під Харковом. Під час навчання заробляв на життя репетиторством. Закінчивши школу, деякий час був вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, а з 1903 року став студентом Харківського ветеринарного інституту, який закінчив у 1908 році. Одружившись зі студенткою Бестужівських курсів В. Свадковською, Олександр Олесь оселився в Петербурзі, де навчалася дружина. Згодом разом із дружиною переїхав до Києва, працював ветеринарним лікарем. Олександр Олесь привітав Лютневу революцію та утвердження Української Народної Республіки. На хвилі революційного піднесення прагнув реалізувати себе в журналістиці. Однак жовтневий переворот 1917 року та пізніша більшовицька інтервенція в Україну змусили поета змінити плани. У 1919 році він виїхав спочатку до Будапешта, а потім до Відня. Від 1923 року письменник жив у Празі. В еміграції займався літературною й журналістською працею. Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року в Празі....

Микола Вороний (1871—1938). Блакитна Панна

10 Клас

Твір написаний у дусі символізму — це ліричний роздум, позбавлений життєвої конкретики. Не випадковим є й прийом сну («Різьблю свій сон...») який дозволяє відтворити в уяві риси ідеального жіночого образу та навіяні ним враження. З окремих деталей вимальовується реальна зустріч: осінній вечір і жіночий силует на «туманному обрії». Жінка постає немов загадкова й велична інфанта (принцеса), а «дух сполоханий» і серце ліричного героя відгукуються на жіночу красу почуттям «побожної хвали». «Яснозоряна» усмішка незвично поєднана з «холодним полиском очей», які вражають душу героя: «І я схилився упокорено, /Діткнутий лезом двох мечей». У жіночому образі поєдналися краса й недоступність ідеалу. Герой відчуває захват і схиляння перед красою («Освячений, в солодкій муці я / Був по той бік добра і зла...»), і навіть революція в момент піднесеного переживання краси здається йому чимось другорядним та несуттєвим. Авторську позицію допомагає пояснити відомий ще з античних часів крилатий вислів «Vita brevis, ars longa», що перекладається як «Життя коротке, мистецтво вічне». У поезії символіста М. Вороного революційні перетворення втрачають свій пріоритет і поступаються вічній красі. Авторські неологізми сприяють підтриманню характерної для символізму загадкової художньої «атмосфери» твору («акордами проміннострунними», «килимами вогнелунними», «у завивалі мрійнотканому»). Поет сміливо експериментує зі словом, витворюючи яскраві й свіжі образи....

Микола Вороний (1871—1938)

10 Клас

Микола Кіндратович Вороний народився б грудня 1871 року на Катеринославщині (нині — Дніпропетровська область). Його батько був ремісником і дрібним торгівцем. Дитинство М. Вороного минуло в Харкові. Навчався він у Харківському й Ростовському реальному училищах, у гімназії в Ростові-на-Дону. У сьомому класі гімназії за участь у революційній організації потрапив під нагляд поліції, через що втратив можливість вступити до університету. Виїхав за кордон, здобував освіту у Віденському та Львівському університетах. У Львові М. Вороний займався журналістською й театральною працею, заприятелював з І. Франком. У 1897 році одержав від відомого драматурга й режисера М. Кропивницького запрошення вступити до його акторської трупи. Кілька років провів у складі різних театральних колективів. А в 1901 році залишив театр, був службовцем у Катеринодарі, Харкові, Одесі, Чернігові. З 1910 року М. Вороний постійно жив у Києві, поєднував активну літературну працю з театральною. Події Лютневої революції 1917 року та проголошення Української Народної Республіки зустрів із великим піднесенням. Різко негативно поставився до більшовицького перевороту в жовтні 1917 року. У 1920 році М. Вороний емігрував до Польщі. В Україну повернувся лише в 1926 році, жив і працював у Харкові та в Києві, займався переважно театральною й літературною діяльністю. З початком масових репресій проти української інтелігенції, розгорнутих комуністичною владою, зазнав переслідувань, у 1934 році за вигаданим обвинуваченням був висланий за межі України....

Навігація