Читацький практикум

Чари ночі

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її,—

Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе —

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмілій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани...

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, —

ГориІ Життя — єдина мить,

Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, спів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люде,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі...

Та знай: над нас — боги скупі,

Над нас — глухі й нечулі...»

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її:

Знов молодість не буде!»

1904

Виявляємо літературну компетентність

1. Які мотиви поєднались у вірші «Чари ночі»?

2. Яким є панівний настрій твору?

3. До кого звертається ліричний герой?

4. У чому полягає суть цього звернення?

5. Яку роль у розкритті провідного мотиву відіграють образи весняної природи?

Ділимося думками і враженнями

6. Чому поезія, покладена на музику, стала відомим романсом? Що, на вашу думку, сприяло її популярності?

• ПОЕЗІЯ «О СЛОВО РІДНЕ! ОРЛЕ СКУТИЙ!..»

Твір «О слово рідне! Орле скутий!..» належить до громадянської лірики. Автор у ньому осмислив тему рідного слова в народному житті.

Для повнішого розуміння поезії слід урахувати історико-культурний контекст. Твір був написаний у 1907 році, після кількох десятиліть переслідування українського слова. Валуєвський циркуляр та Емський акт забороняли повноцінне використання української мови, і лише після революції 1905 року заборони поступово відходили в минуле.

Тарас Шевченко

(Алла Горська, 1960)

Зрозуміло, чому саме поет використав на позначення рідного слова образ «скутого орла». Він символізує волелюбність і великі, ще не задіяні повною мірою потенційні можливості мови в розбудові національного життя. У часи випробувань саме мова допомагала українцям опиратися поневоленню. Вона й досі залишається ефективною духовною зброєю в боротьбі за свободу й незалежність.

У першій строфі автор указав не лише на загрозу з боку чужинців-поневолювачів. Він порушив важливе питання внутрішньої несвободи та пов'язав його з проблемою батьків і дітей. Слово — це ще й «співочий грім батьків», «дітьми безпам'ятно забутий». Не в останню чергу байдужість і забуття самих українців спричинилися до обмеження можливостей рідного слова.

Друга строфа встановлює стійкі асоціації між мовою й батьківщиною. А деякі рядки взагалі сприймаються як алюзії до відомих образів Шевченкового «Заповіту» («Шовковий спів степів широких, / Дніпра між ними левій рев...»).

У третій строфі символ слова-меча перегукується з образністю поезії Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця...». Однак в Олександра Олеся слово не лише «меч», а й «сонце», здатне осяяти й очистити «дощами судними» рідну землю.

Ця спроможність слова змінювати й оновлювати життя розкривається в майстерному поєднанні яскравої символіки й піднесеної ораторської інтонації.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно