Войти
Закрыть

Сучасна проза, есеїстика. Софія Андрухович (нар. 1982 р.)

11 Клас

Події роману відбуваються 1900 р. в Станіславові (нині Івано-Франківськ, рідне місто авторки). Головна героїня, від імені якої й ведеться розповідь, - Стефанія Чорненько (для друзів і господарів - Стефа) - українська дівчина-сирота, довгочасна служниця в домі доктора Анґера, а на час дії в романі - куховарка й покоївка його дочки Аделі й зятя-художника Петра. Стефа завдячує доктору Анкеру своїм безбідним існуванням у дитячі літа, адже він із милосердя взяв дівчинку до себе після страшної пожежі, в якій згоріла і його пишна оселя, й хатинка убогих Стефиних батьків. У чужій родині Стефі було так комфортно, що без служби в цьому домі вона вже не уявляє свого життя. Урешті, перед смертю доктор Анґер, як здається Стефі, просив її не покидати його рідної дочки. Героїня потай вимріює, що вона - нешлюбна дочка доктора Анґера, хоч загалом прекрасно усвідомлює, що це вигадка і що їй самій уже давно треба влаштовувати власне життя, заводити сім'ю. Однак покинути хворобливу («бліду і напівпрозору») Аделю фізично здорова Стефа не може. Продавець риби Велвеле пропонує панні Чорненько одружитися з ним і їхати за кордон, та дівчина відмовляється. Стефа всюди супроводжує господарів, безцеремонно вростає в їхнє життя (доктор Анґер, до речі, саме цього боявся найбільше: «Ви з Аделею - як два дерева, що сплелися стовбурами. Подумай про неї, подумай про своє життя»), врешті-решт стає «сторожовим псом моралі» не тільки у новому будинку художника Петра, який увесь свій талант вклав у цю химерну будову, й Аделі, а й навіть береться контролювати чистоту стосунків священика Йосипа Рідного та його хворобливої вагітної дружини. Тож Аделя не випадково починає остерігатися Стефи: «Я не знаю, хто ти: сестра, служниця, мама, моя наглядачка?»....

Сучасна проза, есеїстика. Марія Матіос (нар. 1959 р.)

11 Клас

Три новели роману «Майже ніколи не навпаки» пов'язані спільними героями та інтригою й у сукупності стають родинною сагою (як назвала роман авторка) односельців - Чев'юків, Варварчуків, Кейванів. Спочатку читач має можливість ознайомитися зі змістом новели «Чотири - як рідні - брати», потім - «Будьте здорові, тату» й уже наостанок - з новелою «Гойданка життя», у якій усі таємниці розкриваються, торжествує страшна правда. «Сюжети розгортаються, наче клубок ниток, який пустили додолу. Світ постає як чудернацька мозаїка, складати яку може лише Бог... Хочеться засуджувати Грицька, Івана, Олексу, Петруню з Дмитриком... Але - з темряви проступають нові фрагменти мозаїки - і приходить розуміння, що у кожного в шафі заховано скелет. І якщо про це забувати, можна так і не побачити всієї картини, заплутати клубок - і ніколи вже не розплутати його». Дар'я Анцибор Поневіряння другорядних персонажів - Мариньки Богодухої та Олекси Німого - виступають тлом родинної саги, підтвердженням того, що страждають усі, а щастя - мало й воно майже не дістається нікому (винятком у творі виявляється лише подружжя Павла і Доці Чев'юків, яким заздрить стара Василина, рідна мати Павла)....

Сучасна проза, есеїстика. Сергій Жадан (нар. 1974 р.)

11 Клас

Три новели роману «Майже ніколи не навпаки» пов'язані спільними героями та інтригою й у сукупності стають родинною сагою (як назвала роман авторка) односельців - Чев'юків, Варварчуків, Кейванів. Спочатку читач має можливість ознайомитися зі змістом новели «Чотири - як рідні - брати», потім - «Будьте здорові, тату» й уже наостанок - з новелою «Гойданка життя», у якій усі таємниці розкриваються, торжествує страшна правда. «Сюжети розгортаються, наче клубок ниток, який пустили додолу. Світ постає як чудернацька мозаїка, складати яку може лише Бог... Хочеться засуджувати Грицька, Івана, Олексу, Петруню з Дмитриком... Але - з темряви проступають нові фрагменти мозаїки - і приходить розуміння, що у кожного в шафі заховано скелет. І якщо про це забувати, можна так і не побачити всієї картини, заплутати клубок - і ніколи вже не розплутати його». Дар'я Анцибор Поневіряння другорядних персонажів - Мариньки Богодухої та Олекси Німого - виступають тлом родинної саги, підтвердженням того, що страждають усі, а щастя - мало й воно майже не дістається нікому (винятком у творі виявляється лише подружжя Павла і Доці Чев'юків, яким заздрить стара Василина, рідна мати Павла). Хоча роман Марії Матіос має чітко означені просторово-часові рамки (гуцульське село в часи Австро-Угорської імперії), своєю проблематикою він зачіпає багато «вічних» тем і проблем: кохання, щастя, гнітюча самотність людини навіть у лоні власної сім'ї....

Сучасна проза, есеїстика. Оксана Забужко (нар. 1960 р.)

11 Клас

Твір Оксани Забужко сюжетно пов'язаний із казками «Про дідову і бабину дочку», «Калинова сопілка», «Казка про убиту сестру та калинову дудку». Письменниця ускладнює сімейну драму, яка зрітиме доти, доки не переросте у вбивство сестрою сестри. Покривджена майбутня мати героїнь повісті з величезної образи на свого батька, який відмовився її видати заміж за коханого, виходить за першого-ліпшого, і цим необдуманим учинком руйнує і власну долю, і надію на злагоду й любов у сім'ї Василя. Народження дівчинки із «сатанинським» знаком над лобом примушує матір кривити душею: переконувати саму себе й тлумачити знак неповного місяця (надщербленого нічного світила, яке насправді провіщає скаліченість долі) як місяця-молодика. Проте черниця, яка випадково заходить в оселю, благає цю родину віддати старшу доньку в монастир, оскільки тільки там її можна врятувати. Народжується друга дочка - Оленка і стає батьковою улюбленицею. Дівчата дорослішають. Ганна несподівано робиться віщункою: легко вгадує, де копати криницю, на відстані відчуває появу потопельника й навіть епідемію чуми. Оленка ж постійно провокує сестру й скаржиться на Ганну батькові, чого та простити не може, бо також хоче відчувати батьківську ласку, яку завжди має тільки молодша. Водночас над хатою Марії і Василя нависає містичне попередження: матері Ганни й Оленки постійно сниться її батько, але щоразу все страшнішим, Василь впадає в тугу, сама Ганна відчуває, що рідна хата її гнітить, навіть «випихає з себе», а русалки, хоч і не наближаються, бо в Ганни за поясом полин, та мають її за свою, і дівчина це інтуїтивно відчуває. Сватання Дмитра (на якого накинула оком Ганна та зопалу відмовила) до Оленки перетворює старшу сестру на фурію. Ганна розуміє, що може вбити Оленку, намагається ті думки погасити, навіть звертається до священика, щоб розтлумачив біблійну притчу про Каїна та Авеля, проте не отримує належної підтримки від панотця....

Сучасна проза, есеїстика. Юрій Андрухович (нар. 1960 р.)

11 Клас

Есе Ю. Андруховича «Shevchenko is OK» складається з чотирьох частин: «Харизма1», «Культ», «Поляки» й «Слава світу». Здебільшого есеїст веде мову про загальновідомі події, але робить власні логічні наголоси, які допомагають читачам збагнути непересічність і велич Тараса Шевченка. 1 Харизма - особлива властивість непересічних людей притягувати до себе увагу; якість, яка допомагає впливати на інших, прищеплюючи їм свої переконання, ідеологію, мотивувати їх до активних дій. У першій частині - «Харизма» - автор зупиняється в основному на загальновідомих фактах біографії Т. Шевченка, виході «Кобзаря»: «Він був темою. Розмови про нього точилися за грою в карти, на чаюваннях, при знайомствах і візитах, у книгарнях. Театрах, перед церквою, на масляних і великодніх балах... Він виникав також у службовому листуванні - і це тривало ще довгі десятиліття по його смерті... В Україні привселюдні декламації "Кобзаря” на всіляких мішано-шляхетсько-козацьких зібраннях викликають цілі вибухи ревного2, просвітленого плачу... Навіть шевченківські опущені додолу вуса - еталонний знак національної свідомості - з часом почнуть називати "плач України”». 2 Ревний (архаїчне) - щирий, чистосердечний. «Якщо ми нині знаємо дещо про ситуацію в Україні, духовний клімат, традиції та проблеми цього краю.., то великою мірою через посередництво Юрія Андруховича». Карл Шлегель...

Сучасна проза, есеїстика

11 Клас

Для художньої літератури кінця ХХ - початку ХХІ ст. характерне розмаїття авторських стилів, літературних жанрів, композиційних особливостей і сюжетних колізій, вона представлена творчістю письменників різних поколінь. Літературознавиця Роксана Харчук поділяє українських письменників - залежно від ідеологічної спрямованості їхніх творів - на «західників» (Ю. Андрухович, Ю. Іздрик) та «ґрунтівців» (В. Медвідь, Олесь Ульяненко, Є. Пашковський, С. Процюк). Письменник і літературознавець Володимир Даниленко виділяє серед сучасних майстрів прози «традиціоналістів», «неотрадиціоністів», які поєднують «патріархальний» стиль із сучасними західноєвропейськими й американськими мистецькими прийомами, та «західників». За умовно територіальним принципом українську прозу поділяють на житомирську або київсько-житомирську й галицьку або галицько-станіславську. У представників київсько-житомирської школи переважають екзистенційні мотиви, герої їхніх творів - інтелектуали, інтелігенти. Представники галицької школи заперечують громадянську роль митця, підтримують постмодернізм і західні впливи в українській літературі. Критик Ігор Бондар-Терещенко виокремлює ще й третю школу - східноукраїнську, до якої зараховує митців, які мешкають у великих російськомовних містах (насамперед у Харкові й Дніпрі), але пишуть книжки українською мовою, що засвідчує їхню авторську позицію і національну самоідентифікацію....

Сучасна поезія. Сергій Жадан (нар. 1974 р.)

11 Клас

Цей вірш - взірець сучасної інтимної лірики. Тут маємо не просто пейзажну замальовку чи зображення емоцій закоханого юнака, а насамперед гостре відчуття дорослішання й неминучої розлуки з коханою. Лірика Жадана - виразно урбаністична, а одним із центральних ландшафтів його поезії є Харків. Образність, пов'язана з небом, висотою, символізує юнацький романтизм і недосяжність ідеалу: Образ висоти у вірші асоціюється із чистотою взаємин, безкорисливих почуттів і щирих намірів. Теперішній холод у душі як ознаку втрати передано образами інію, сліз на віях («Все, що трималось вій, / голос печальний, плач, / я скидаю на твій / Автовідповідач»). Ліричному героєві стає водночас боляче й солодко від взаємного віддалення в передчутті нового щастя. Проте найголовнішим виявляється не очікування майбутнього кохання, а дорослішання, вміння брати уроки з минулого, зберігати внутрішню красу душі, подібну до крихкого очерету. Образ очерету як ламкої і крихкої сутності щастя, а надалі - юної душі, в цій поезії гармоніює з настроєм ліричного героя і його почуттями, усвідомленням того, що для закоханої пари цей досвід виявився також різним....

Сучасна поезія. Марія Матіос (нар. 1959 р.)

11 Клас

Цикл «Триєдина перспектива» складається з трьох римованих поезій, у яких описано жіночий досвід. У першій поезії зображено драму дорослішання жінки. Чоловічий світ у вірші залишається загрозливим тлом. Спроба ліричної героїні усамітнитися не дасть бажаних результатів, адже замість спокою і рятівної душевної рівноваги вона отримає тільки зневагу і погорду. Попри це жіноча душа досягне вищої орбіти, з'явиться самодостатність, самоповага й віра у власні сили. Образ-символ аркана для жінки виявиться тією стихією, яка допоможе їй вистояти й змужніти («Тебе крутитиме аркан - / На витривалість сольний танець») Такій жінці вже не страшні обмови-пересуди й усі зовнішні оцінки її вчинків або вдачі, адже судити себе саму отримує право лише вона. Другий вірш циклу - це переживання ліричною героїнею «драми статі»: щоб чогось у світі досягти, виявляється, треба було народитися чоловіком. Проте змужніла героїня, влучно названа «Некоронованою королевою», не показує перед натовпом власного страху і невпевненості. У третій поезії авторка говорить про те, що жінці важливо завжди залишатися собою, попри кпини, заздрість і намагання інших засудити її за непокірність («Верхи смерек - твої пуанти, / І косми хмар - твій колорит. / Танцюй сама. / Комедіанти / Хай свій ладнають реквізит. // Бо твій аркан не стане вальсом, / Хоч не жіночий то є хист. / Назвуть зухвальство - зубоскальством, / І навздогін приліплять свист»). В останній строфі лірична героїня акцентує на винятковості яскравих особистостей обох статей, які завжди почуваються в соціумі «білими воронами», тому вже йдеться не просто про жінку, а про людину взагалі. Назва вірша - символічна, адже йдеться про три ймовірні життєві перспективи жінки: самотність, суспільний осуд, самодостатність....

Сучасна поезія. Юрій Іздрик (нар. 1962 р.)

11 Клас

До молитви як спілкування людини з Богом Ю. Іздрик звертався не раз. Інша річ, що до розшифрування смислу молитви як дійства ставлення у поета неоднозначне. У вірші «Аргентина» Ю. Іздрик писав: «я бачив молитву як камінь / я бачив молитву як танець / я бачив молитву маленьку як вічко у дверях на дно». Вірш набув особливо широкого розголосу після демонстрації проекту відеопоезії «Україна. З вірою в серці». Тоді його прочитав актор Остап Ступка. Причиною ж появи самого ролика стали події Антитерористичної операції на сході України, починаючи з квітня 2014 р. й до кульмінації в момент Іловайського котла в серпні, коли загинули сотні українських захисників. Чи не з цієї причини читачі вважають вірш «Молитва» проханням бійця, зверненим до Бога, щоб той не залишав його у хвилину страшної небезпеки. Передчуття покинутості на початку вірша переконують читача, що розмова з Богом ліричного героя у критичній ситуації стає ниточкою Аріадни й допомагає людині вибратися з пекельних обставин:...

Сучасна поезія. Юрій Андрухович (нар. 1960 р.)

11 Клас

Тож незважаючи на іронічний стиль («з горища / небесна ковбаня ближча», «згори в декольте заглядає»), астролог як рольовий ліричний герой цієї поезії - досить симпатична постать, хоч біднішої від нього людини, мабуть, нема в цілому місті («живе на горищі / там зимно, там вітер свище»). Вірш римований, написаний дактилем, має риси балади. Вірш «Пісня мандрівного спудея» Рольовий ліричний герой цього вірша Ю. Андруховича - освічений юнак. Це спудей1, який увесь рік сумлінно вивчав риторику й по етику. Він сам уміє складати чудові поезії, але насмілюється їх читати лише траві й вітрам, бо знає, що високу поезію далеко не кожен слухач здатний розуміти й належно оцінити. Але водночас цей питомо український спудей - ще й веселий дотепник, який добре знає, як здатна розчулити слухачів лірична пісня, як прості люди люблять жарти й дотепи. Спудей називає чортенятами власні витівки, веселі жарти, які найбільше подобаються невибагливій публіці. 1 Спудеї - студенти Києво-Могилянської та Острозької академій. Улітку й під час різдвяних свят вирушали в мандрівку по селах: колядували, ходили з вертепною скринькою, співали церковних і народних пісень, демонстрували короткі сценки - інтермедії, заробляючи собі на харчі....

Навігація