|
Народна казка - один із найдавніших видів фольклору (усної народної творчості). Казки складали в глибоку давнину і передавали від покоління до покоління. Їх створювали сотні й тисячі людей, тому їх і називають народними. Казки вчать, що таке добро і зло; що можна, а чого не можна робити; які вчинки люди схвалюють, а які осуджують. Вчать мудрості, доносять до наших сердець могутній дух предків, їхні погляди на життя. А ще казки розвивають мислення, підживлюють фантазію і дарують кожному те, чого йому в реальному житті бракує - комусь чарівної сили, комусь вічної молодості, комусь неземної краси. Казки люблять усі: малі й дорослі, бо в казках утілені мрії і завжди перемагає добро. Казки кожного народу відображають його культурні традиції, звичаї, цінності, стереотипи. КАЗКА кличе нас у МАНДРИ, велить бути в житті СМІЛИВИМИ і МУДРИМИ, долати перешкоди й біди та не забувати ДОБРА світового, бо тільки цим і вимірюється наша людська СУТНІСТЬ. Валерій Шевчук Національний колорит української народної казки відображений у мові, у дрібницях побуту (сопілка, піч, рушник, глечик, віз, човник, булава), у мальовничих пейзажах (похилена верба, червона калина, спокійна річечка, широкий степ, польова доріжка), в укладі життя, переважно сільського. Українці завжди шанували такі риси характеру людей, як працьовитість, волелюбність, кмітливість, емоційність, гостинність, почуття гумору. Тому персонажі казок, яких наділено такими рисами, викликають у нас захоплення, замилування, а ті, хто виявляє хвалькуватість, користолюбство, нечесність, хитрування, пихатість, підлість, - осуд і сміх....
|