Короткий словник літературознавчих термінів

Алегорія — це художній прийом, що полягає в наділенні тварин, рослин і предметів рисами характеру й особливостями поведінки людини.

Віршована мова — це мова, яка має ритм, вона розмірена.

Гіпербола — це художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності. Улюблений засіб народної творчості.

Головний герой чи головна героїня літературного твору — це дійова особа, що перебуває в центрі уваги письменника/письменниці, з нею пов’язані основні події твору. Головні герої/героїні наділені яскравими характерами, їх зображають широко, усебічно.

Дійова особа — образ, що наділений яскравим характером, його зображено у взаєминах із довкіллям. Дійовими особами в казках, байках і фантастичних творах, крім людини, можуть бути й тварини, рослини, речі, природні стихії та фантастичні істоти.

Драматичний твір — це художній твір, що призначений для постановки на сцені.

Другорядний герой чи другорядна героїня літературного твору — це ті персонажі, які відіграють у творі допоміжну роль. Вони сприяють глибшому висвітленню характеру та вчинків головних героїв.

Загадка — це короткий та дотепний опис людей, тварин, предметів, подій та явищ, які треба розпізнати й відгадати.

Легенда — це усний прозовий народнопоетичний розповідний твір казкового або фантастичного характеру про давноминулі події міфологічного змісту.

Ліричний герой — образ особи, яка в ліричному творі розкриває свої душевні переживання, почуття: піднесення, смуток, щастя, хвилювання, любов та ін.

Ліричний твір — це твір, у якому виражено думки, почуття та переживання людини в певних обставинах, під впливом певних подій.

Літературна казка — це авторський художній твір у прозовій чи віршованій формі, заснований на фольклорних джерелах, або й цілком оригінальний. За основу казки взято вигадані події, які мають фантастичний характер. Кінцівка є переважно оптимістична: добро перемагає зло.

Літопис — найдавніший вид літератури. Це розміщені в часовій послідовності коротенькі замітки й докладні оповідання про історичні події.

Метафора — це слово чи словосполучення, яке розкриває ознаки та властивості одного явища або предмета через перенесення на них ознак іншого явища чи предмета: засипаний піском часу (дуже давній), оповитий серпанком загадковості (таємничий).

Міф — це розповідь, що передає уявлення наших далеких предків про створення світу, його будову, про богів і демонів, різних фантастичних істот.

Мова автора — розповідь (оповідь) від імені розповідача (оповідача) у літературних творах.

Мова персонажів — репліки дійових осіб.

Народна казка — це усне народне оповідання про вигадані події, що сприймаються як реальні. Вигадка в ній пов’язується із життям людини, з її мріями про кращу долю.

Народний переказ — це усне оповідання про визначні історичні події та їхніх героїв і героїнь. За змістом перекази близькі до легенд, проте в них значно менше (а іноді й немає) фантастичних елементів і більше фактичних подій та достовірності.

Образне слово — особливе поетичне слово (або група слів), яке вражає красою, незвичайністю та загадковістю.

Оповідання — це невеликий прозовий твір про якусь подію із життя одного/однієї чи кількох героїв/героїнь протягом короткого проміжку часу.

Пейзаж — це опис природи в художньому творі.

Персоніфікація — образний вислів, у якому ознаки людини переносять на неживий предмет чи явище (одним словом, олюднення), наприклад: танцюють сніжинки, спить камінь.

Портрет — це змалювання зовнішнього вигляду літературних героїв чи героїнь.

Приказка — це образний вислів, що влучно характеризує людину, але, на відміну від прислів’я, висловлює думку неповно.

Прислів'я — довершений за змістом вислів про риси та вчинки людей із повчальним характером.

Рима — це співзвучні закінчення рядків у віршованому творі.

Ритм — це розміреність і злагодженість у звучанні.

Строфа — це кілька рядків, згрупованих за змістом та інтонаційно. Вона може об’єднувати два рядки (двовірш), три рядки (тривірш), чотири рядки (чотиривірш) і більше.

Фольклор, або усна народна творчість, — колективна художня творча діяльність народу, яка зберегла знання про життя та природу, давні культи й вірування, а також думки, уявлення, почуття та переживання людей.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно