Войти
Закрыть

Станіслав Чернілевський (народився 1950 р.)

6 Клас

«Я народився поміж двох річок — невеличкою річкою Жван з її мілинами та глибинами й могутнім і тихим Дністром з його вирами та потужною течією — так поетично починає розповідь про себе сучасний український письменник Станіслав Болеславович Чернілевський. — Може, через те я так люблю водночас і найтонші, найдрібніші порухи й великі, могутні рухи. Десь у четвертому класі я зіграв на сцені першу роль — хлопчика, що вкрав на колгоспному полі огірки, а мама його присовістила, і він, каючись, відніс їх назад. Береги Дністра, де я жив, були райськи благодатними: там росли колгоспні груші, яблука, сливи, абрикоси, виноград. Там були баштани. Природно, що поночі ми, хлопчаки, ватагою пробиралися ярами й цупили кавуни та дині або ж огірки й помідори, поки сторож не гнався за нами. У житті було не так, як на сцені, але що дивно: обидві ролі я грав по-дитячому щиро й самовіддано. Правди є різні, а істина одна. Як і одне дитинство на все життя. Воно завжди — щастя. Може, єдине щастя в житті. Найдорожче. Як матір». Талант до поетичного слова виявився рано: учнем четвертого класу Станіслав надрукував свій перший вірш про Тараса Шевченка в районній газеті. Пізніше С. Чернілевський навчався навпереміну в трьох вищих навчальних закладах: у Київському університеті на філологічному факультеті, у Київському театральному інституті на факультеті кінорежисури, а також у Вінницькому педагогічному інституті. Упродовж життя працював учителем, потім — на Київській кіностудії імені О. Довженка....

Володимир Винниченко (1880—1951)

6 Клас

Володимир Кирилович Винниченко народився в м. Єлисаветграді (нині — м. Кіровоград). Змалку хлопчик ріс здібним, упевненим у собі, умів за будь-яких обставин твердо захищати свою позицію. Мама згадує, що Володя «сусідських дітей тримав трохи... в терорі, бо був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий... Надзвичайно любив волю, повітря, рух. Був гордим, незалежним у вчинках і рішеннях правдолюбцем». Ці риси вдачі притаманні його літературному герою Федькові, з яким ви познайомитеся, прочитавши оповідання «Федько-халамидник». Спочатку Володимир навчався в початковій школі, а згодом у Єлисаветградській чоловічій класичній гімназії. Це був досить демократичний навчальний заклад, у якому здобували освіту не тільки діти дворян і чиновників, а й міщан, цеховиків і навіть селян. Володимирові-гімназисту не раз докоряли, указуючи на його простий одяг і українську мову: «Мы тебя учим не на свинопаса, а на чиновника». А він тій зверхності кидав свій напівхлоп’ячий виклик: наприклад, на випускний іспит одягнув солом’яного бриля, вишиту сорочку, а на руку взяв кирею1. 1 Кирея (заст.) — верхній довгий чоловічий одяг. Усвідомлення свого становища не пригнічувало хлопця, проте породжувало в нього протест. У старших класах він узяв участь у революційній організації, написав бунтарську поему, за яку дістав тиждень «карцеру»... Документа про закінчення Єлисаветградської гімназії Володимиру не видали, проте згодом він склав іспити за середню освіту екстерном у Златопільській гімназії. Потім продовжував навчання на юридичному факультеті Київського університету....

Леся Українка (1871—1913)

6 Клас

Леся Українка народилася в м. Новограді-Волинському на Волині. Батьки поетеси були освіченими людьми: мама — відома письменниця Олена Пчілка, батько — юрист. У родині панувала атмосфера любові до української мови, культури, звичаїв і традицій. Лариса була допитливою дівчинкою, у чотири роки вже читала, а в п’ять написала змістовного листа своєму дядькові — професору Михайлові Драгоманову. Саме в цьому віці вона попросила батьків називати себе Лесею. Найбільше дівчинка любила гратися зі старшим братом Михайлом. Її дитинство минало серед чудової волинської природи. Вона любила співати й танцювати, вишивати й виготовляти іграшки. Пробувати свої сили в літературі Леся почала рано: у дев’ять років написала першого вірша «Надія», який присвятила своїй тітці, засланій за політичні погляди до Сибіру. Перший друкований твір побачив світ, коли дівчинці було тринадцять (вірш «Конвалія»), Змалку Леся Українка виявляла хист до навчання, вивчила десять іноземних мов, а ще любила музику (грала на фортепіано) й малювання. У родині Косачів улаштовували літературні й народні свята. Саме Леся була їх сценаристом, режисером і костюмером....

Тарас Шевченко (1814—1861)

6 Клас

Тарас Григорович Шевченко — геніальна й дуже цікава особистість. Не багатьом удавалося піднятися з колін кріпака до рівня вільної й освіченої людини, стати відомим на весь світ. Сьогодні ми розглянемо період життя поета в Петербурзі. Як відомо, Тарас був кріпаком пана Енгельгардта. Він мусив покинути рідний край і поїхати за своїм паном до Петербурга — столиці Росії. Це місто — надзвичайно красиве — не могло не вплинути на художньо обдарованого Тараса. Білими ночами він любив приходити в Літній сад, де перемальовував скульптури. Якось за цим благородним заняттям хлопця помітив Іван Сошенко — студент Петербурзької академії мистецтв, родом з України. Земляки заприятелювали. Саме І. Сошенко першим виявив у Т. Шевченка талант і сприяв його викупу з кріпацтва. Спочатку він увів Тараса в коло української й російської інтелігенції, познайомив з поетами Євгеном Гребінкою і Василем Жуковським, з художниками Карлом Брюлловим та Олексієм Венеціановим. Вони й допомогли викупити українського митця з неволі. Дві з половиною тисячі рублів (нечувана на той час сума) — ось ціна свободи Тараса Шевченка. Енгельгардт, бачачи, що передові люди Росії дбають про поета, заправив такі великі гроші за його свободу......

Микола Вороний (1871—1938)

6 Клас

Микола Кіндратович Вороний народився на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область), але дитинство його минуло на Харківщині. Майбутнього поета-патріота виховував старий дід Павло. Незважаючи на те що двадцять п’ять років дід прослужив в уланському полку, він не зрусифікувався — усі сто років свого життя (!) розмовляв тільки українською. А ось прапрадід Миколи Вороного по материнській лінії був ректором Києво-Могилянської академії — першого вищого навчального закладу в Східній Європі. Поет успадкував від своїх предків найкраще: патріотизм, силу волі, глибокий розум... Змалку Микола захоплювався творами Ф. Купера, Ж. Верна, Т. Шевченка, багато віршів якого знав напам’ять. У Ростові-на-Дону разом з іншими гімназистами майбутній поет організував гурток «Українська громада», через який зазнав переслідувань з боку уряду. Йому було закрито шлях до здобуття вищої освіти, а також заборонено проживати в столиці. Тож юнак мусив переїхати до Австрії, де й вступив до Віденського університету. Доля звела його з Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою, Іваном Франком, Павлом Тичиною, Миколою Лисенком, які справили на поета велике враження. Микола Вороний відомий не тільки як поет, а і як літературний та театральний критик, актор, режисер, знавець музики й живопису, перекладач. Пропонуємо вам ознайомитися з цікавою поемою М. Вороного «Євшан-зілля». Її сюжет постав на основі літописної легенди. Ви перенесетеся майже на тисячу років у минуле й відчуєте аромат чарівного євшан-зілля......

Пісні літературного походження

6 Клас

Часто буває так, що якусь пісню знає й співає багато людей, але хто її автор, відомо не всім. Такі твори називають народними піснями літературного походження. Серед них: «Пісня про рушник» Андрія Малишка, «Два кольори» Дмитра Павличка, «Як тебе не любити, Києве мій» Дмитра Луценка та багато інших. Ці пісні особливі, адже їх знає і любить весь народ. Є в них щось магнетичне, ніжне, рідне, що приваблює, запам’ятовується: Напевно, усім знайомі ці теплі рядки Андрія Малишка. Літературна пісня — це пісня, слова якої написані конкретною людиною. Народними піснями літературного походження можна вважати й урочисті пісні, серед них: «Ще не вмерла України...» Павла Чубинського, «Молитва» Олександра Кониського, «Ой у лузі червона калина похилилася» Степана Чарнецького й Григорія Труха, «Як тебе не любити, Києве мій» Дмитра Луценка. Пісня «Ще не вмерла України...» є Гімном України. Гімн — це урочиста пісня. Він зародився ще в Стародавній Греції як хвала на честь богів. Гімни бувають державні, релігійні, партійні, на честь видатних подій чи героїв, їх виконують під час урочистих подій. Пісню «Ще не вмерла України...» написав Павло Чубинський у 1862 р., а мелодію до неї створив композитор Михайло Вербицький. У той час Україна не мала своєї державності: її землі входили до складу різних імперій. З 1918 р. цю пісню виконували вже як Державний Гімн Української Народної Республіки. За радянських часів вона була заборонена, але з проголошенням незалежності нашої держави її було повернуто до життя....

Народні колискові пісні

6 Клас

Одна з перших пісень, яку чує людина у своєму житті, — колискова (або ж колисанка). Її співають, коли заколисують дитину, аби її приспати. Ці пісні ніжні, у них мати висловлює свою любов до дитини, роздуми про майбутнє, побажання, щоб вона виросла доброю, сильною, красивою та працьовитою. Колисковим пісням притаманна проста мелодія, розмірений ритм, що нагадує гойдання колиски. Звичайно ж, колискові виконують спокійним, тихим голосом, що може переходити в шепіт. У піснях цього жанру багато слів із пестливими суфіксами. Герої пісень, окрім самої дитини, здебільшого ніжні, м’які, пухнасті: котики-воркотики, птахи, свійські тварини. Свою дитину в пісні мати називає сонечком, квіточкою чи пташеням....

Календарно-обрядові пісні. Пісні весняного циклу

6 Клас

У ті далекі часи, коли виник цей жанр пісень, люди сприймали прихід весни як боротьбу двох сил — холоду й тепла. Для того щоб допомогти весні подолати зиму, вони топили в річці солом’яне опудало зими або спалювали його, носили зображення сонця й водили хороводи. Різновидом веснянок є гаївки, які виконують тільки під час Великодніх свят. До речі... І веснянки, і гаївки — пісні переважно дівочі, рідко допускаються до участі в іграх хлопці. Зазвичай вони тільки приглядаються до гри, прислухаються до співу й час від часу, спровоковані насмішками дівчат, уриваються в юрбу й на хвилину переривають забаву....

Календарно-обрядові пісні. Пісні зимового циклу

6 Клас

Пісні зимового циклу пов’язані не лише з періодом очікування весни, а й із стародавніми міфами про народження Всесвіту. Головне свято зими — Різдво, яке відзначають здавна за спеціальним сценарієм. До зимового циклу належать колядки й щедрівки. Саме колядки виконують із нагоди Різдва. У цих піснях бажають здоров’я, успіху й процвітання родині, а ще — урожаю на ниві й багатого приплоду худоби. Звичайно ж, у колядках величають народження Ісуса Христа. Одним із найпоширеніших жанрів календарно-обрядових пісень зимового циклу є щедрівки. На відміну від колядок, що первісно супроводжували магічне дійство, пов’язане з народженням Усесвіту та божества сонця Коляди, щедрівки є піснями іншого свята — Нового року. Щедрівки — старовинні обрядові величальні пісні, які виконують під Новий рік (у Щедрий вечір). Мета цього свята — ублагати духів неба й землі сприяти в господарстві. Обов’язковими персонажами святкового дійства, під час якого виконували щедрівки, були Маланка (дочка богині Лади) і Василь (місяць). Чому в щедрівках іноді наявний образ ластівки? Адже вона прилітає навесні. Колись наші предки святкували прихід Нового року в березні, під час весняного рівнодення. Ось чому в щедрівках згадувалося про поле, квіти, приліт ластівки......

Календарно-обрядові пісні. Пісні літнього циклу

6 Клас

Ви, напевно, відчуваєте, що назва русальні пісні якось пов’язана з русалками. Це так. Хто такі русалки? У слов’янській міфології русалками називали богинь земної води, які живуть на дні водоймищ. Вони дуже гарні з лиця, тіло в них блакитне чи синє, зелені або чорні очі та довгі пухнасті вії. На перший погляд, русалки радісні й безтурботні, а насправді доля їхня сумна. За повір’ям, пальці на ногах з’єднані перетинкою, як у гусей, що видно по їхніх слідах. Русалку може побачити лише щаслива людина, але якщо вона комусь розкаже про це, то з нею станеться велике лихо. Місяць — їхнє сонце. Найбільше русалок з’являється ясної місячної ночі на Святому тижні (перед Зеленими святами). Саме цієї пори, коли квітує жито, вони виходять на берег, аби трохи просохнути. Русалки полюють за гарними парубками, заманюючи їх чудовими піснями. Спіймавши, залоскочують парубка до смерті, а потім затягують у воду. Вони не мають душі, а тільки серце. Здавна вважали, що злі вітри та зливи — це робота русалок. Щоб хліба визріли й дали багатий урожай, потрібна тиха й тепла погода з невеликими дощами. Тому люди проводили обряди проганяння, або проводи, русалок. Це дійство відбувалося під час русального тижня (кінець травня — початок червня). Тривалий час в Україні жінки на русальний тиждень розвішували на деревах полотно, яке мали для себе взяти русалки на сорочки....

Навігація