Пісні літературного походження
- 10-01-2023, 10:43
- 185
6 Клас , Українська література 6 клас Авраменко
Пісні літературного походження
Часто буває так, що якусь пісню знає й співає багато людей, але хто її автор, відомо не всім. Такі твори називають народними піснями літературного походження. Серед них: «Пісня про рушник» Андрія Малишка, «Два кольори» Дмитра Павличка, «Як тебе не любити, Києве мій» Дмитра Луценка та багато інших. Ці пісні особливі, адже їх знає і любить весь народ. Є в них щось магнетичне, ніжне, рідне, що приваблює, запам’ятовується:
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала...
Напевно, усім знайомі ці теплі рядки Андрія Малишка.
Літературна пісня — це пісня, слова якої написані конкретною людиною.
Народними піснями літературного походження можна вважати й урочисті пісні, серед них: «Ще не вмерла України...» Павла Чубинського, «Молитва» Олександра Кониського, «Ой у лузі червона калина похилилася» Степана Чарнецького й Григорія Труха, «Як тебе не любити, Києве мій» Дмитра Луценка.
Пісня «Ще не вмерла України...» є Гімном України. Гімн — це урочиста пісня. Він зародився ще в Стародавній Греції як хвала на честь богів. Гімни бувають державні, релігійні, партійні, на честь видатних подій чи героїв, їх виконують під час урочистих подій.
Пісню «Ще не вмерла України...» написав Павло Чубинський у 1862 р., а мелодію до неї створив композитор Михайло Вербицький. У той час Україна не мала своєї державності: її землі входили до складу різних імперій. З 1918 р. цю пісню виконували вже як Державний Гімн Української Народної Республіки. За радянських часів вона була заборонена, але з проголошенням незалежності нашої держави її було повернуто до життя.
Зауважте!
Назви державних атрибутів пишуть з великої букви: Гімн України, Прапор України, Герб України. У загальному значенні слова гімн, прапор і герб пишуть з малої букви.
ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНИ...
Слова Павла Чубинського
Музика Михайла Вербицького
Ще не вмерла України
І слава, і воля,
Ще нам, браття-українці,
Усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки,
Як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття,
У своїй сторонці.
Станем, браття, всі за волю,
Від Сяну1 до Дону,
В ріднім краї панувати
Не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться,
І Дніпро зрадіє,
Ще на нашій Україні
Доленька доспіє.
Душу й тіло ми положим
За нашу свободу
І покажем, що ми, браття,
Козацького роду.
1 Сян — права притока Вісли, невелика річка, що протікає на кордоні між Україною й Польщею.
До речі...
З другої половини XIX ст. неофіційним гімном українці вважали вірш Тараса Шевченка «Як умру, то поховайте...», відомий як «Заповіт».
МОЛИТВА
Слова Олександра Кониського
Музика Миколи Лисенка
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світла промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний:
Нам Україну храни,
Всі свої ласки й щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа!
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!
НАРОДНА ЛЕГЕНДА ПРО ДІВЧИНУ-УКРАЇНУ, ЯКУ ГОСПОДЬ ОБДАРУВАВ ПІСНЕЮ
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну й порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону, але раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку , руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.
— Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.
— Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Брати мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів і сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
— Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
— Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому й з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
1. Музику до пісні «Ще не вмерла України...» написав
- А Микола Лисенко
- Б Михайло Вербицький
- В Кирило Стеценко
- Г Микола Леонтович
2. У гімнах Стародавньої Греції оспівували
- А красу жінки
- Б силу богів
- В батьківщину
- Г простих людей
3. Установіть відповідність (за «Народною легендою про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею»).
4. Яку пісню називають гімном?
5. Які бувають гімни? Коли і як їх виконують?
6. Як ви розумієте слова Станем, браття, всі за волю від Сяну до Дону?
7. Знайдіть у пісні «Ще не вмерла України...» приклади персоніфікації й запишіть їх у робочий зошит.
8. Що спільного між «Молитвою» О. Кониського та «Народною легендою про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею»?
9. Який вірш Т. Шевченка за часів бездержавності співали як неофіційний гімн?
10. Яке значення має національний гімн у житті народу?
11. Прочитайте й перекажіть «Народну легенду про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею».
12. Поміркуйте, чому «Молитву» О. Кониського виконують як духовний гімн України.
- 1. Вивчити напам'ять пісню П. Чубинського «Ще не вмерла України...».
- 2. Намалювати ілюстрацію до «Народної легенди про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею» (за бажанням).
Стрілецькі пісні
Пісні, що були створені й побутували серед січових стрільців під час національно-визвольної боротьби українського народу, називають стрілецькими.
Найвідомішу стрілецьку пісню «Ой у лузі червона калина похилилася» тривалий час виконували як гімн. І хоч українські патріоти зазнали поразки у визвольних змаганнях, проте вони залишили в історії яскравий і героїчний спомин, заповівши нам завжди прагнути до свободи та незалежності.
ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА ПОХИЛИЛАСЯ
Слова Степана Чарнецького, Григорія Труха
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан1
Визволяти наших українців з московських кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з москалями тан.
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців!
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
1 Тан — танок.
Неофіційний гімн Києва
Пісня Дмитра Луценка «Як тебе не любити, Києве мій» є неофіційним гімном Києва. Ця пісня набула великої популярності через красу образів і гарну мелодію, яку на замовлення до Дня Києва написав композитор Ігор Шамо всього за одну ніч! Відтоді пісню співають у столиці нашої держави під час урочистостей.
ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КИЄВЕ МІЙ
Слова Дмитра Луценка
Музика Ігоря Шамо
Грає море зелене, тихий день догора.
Дорогими для мене стали схили Дніпра,
Де колишуться віти закоханих мрій...
Як тебе не любити, Києве мій!
Де колишуться віти закоханих мрій...
Як тебе не любити, Києве мій!
В очі дивляться канни, серце в них переллю.
Хай розкажуть коханій, як я вірно люблю.
Буду мріяти й жити на крилах надій...
Як тебе не любити, Києве мій!
Буду мріяти й жити на крилах надій...
Як тебе не любити, Києве мій!
Спить натомлене місто мирним, лагідним сном.
Ген вогні, як намисто, розцвіли над Дніпром.
Вечорів оксамити, мов щастя прибій...
Як тебе не любити, Києве мій!
Вечорів оксамити, мов щастя прибій...
Як тебе не любити, Києве мій!
Ю. Хіміч. Михайлівський монастир. 2002 р.
1. Музику до пісні «Як тебе не любити Києве мій» написав
- А Микола Лисенко
- Б Михайло Вербицький
- В Кирило Стеценко
- Г Ігор Шамо
2. Прочитайте уривок із пісні.
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
У цих рядках використано
- А порівняння
- Б антоніми
- В синоніми
- Г епітети
3. Прочитайте уривок із пісні.
В очі дивляться канни, серце в них переллю.
Хай розкажуть коханій, як я вірно люблю.
У цих рядках використано
- А гіперболу
- Б порівняння
- В персоніфікацію
- Г анафору
4. Хто такі січові стрільці? Які пісні називають стрілецькими?
5. Що ви знаєте про калину як символ? Що вона означає в пісні С. Чарнецького й Г. Труха «Ой у лузі червона калина похилилася»?
6. Як ви розумієте слова Марширують наші добровольці у кривавий тан?
7. За якими ознаками пісню «Ой у лузі червона калина похилилася» вважали гімном?
8. Що ви знаєте про створення пісні Д. Луценка й І. Шамо «Як тебе не любити, Києве мій»?
9. Згадайте, що таке анафора й повтор (рефрен). Знайдіть приклади цих художніх засобів у пісні «Ой у лузі червона калина похилилася».
10. Чим, на вашу думку, полюбилась українцям пісня «Як тебе не любити, Києве мій»?
11. Опишіть своїми словами, який вигляд має вечірній Київ у пісні «Як тебе не любити, Києве мій».
12. Доберіть заголовок до кожної строфи пісні «Ой у лузі червона калина похилилася», запишіть у робочий зошит.
- 1. Вивчити напам'ять одну з пісень («Як тебе не любити, Києве мій», «Молитва», «Ой у лузі червона калина похилилася»).
- 2. Знайти в мережі Інтернет інформацію про січових стрільців і підготувати невелике повідомлення (7-10 речень) про їхню діяльність (за бажанням).
Коментарі (0)