Войти
Закрыть

Іван Малкович (Народився 1961 р.)

8 Клас

Іван Малкович народився 10 травня 1961 р. в м. Нижній Березів Івано-Франківської області. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музичного училища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. На Всеукраїнському семінарі молодих авторів дев’ятнадцятирічного І. Малковича було визнано найкращим поетом. Вихід його першої книжки гаряче вітала Л. Костенко. Митець заснував видавництво дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», яке нині асоціюється з красивими та цікавими книжками для тих, кому «від 2 до 102» (такий віковий читацький діапазон визначає видавець для своїх видань). Нині І. Малкович мешкає в Києві зі своєю родиною — дружиною і двома синами. Пише поезії та казки. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2017). ЯНГОЛ - НАШ ОБЕРІГ Згідно із християнським ученням, кожну людину протягом життя супроводжує янгол-охоронець. При цьому людина має право вибирати, як їй будувати своє життя: хтось іде легкими шляхами, а хтось торує важкі дороги. Ліричний герой балади І. Малковича «Із янголом на плечі», напевно, вибрав собі непростий шлях пошуків, коли доводиться долати різні перешкоди. Янгол ліричного героя ледь живий. А чи стане йому снаги пройти життя до кінця та донести свого охоронця на плечі, не розгубивши тією дорогою чеснот? І ми віримо в перемогу добрих сил, приймаючи побажання з іншого вірша поета — «З нічних молитов»: «Хай кожен в цім світі спасеться...»...

Василь Герасим’юк (Народився 1956 р.)

8 Клас

Василь Герасим’юк народився 18 серпня 1956 р. в м. Караганді (Казахстан), куди були вислані його батько і мати. Потім родина повернулася на батьківщину, у рідне с. Прокураву, що на Гуцульщині. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у провідних видавництвах, нині автор і ведучий радіо- та телепередач. В. Герасим’юк — автор поетичних збірок «Смереки», «Потоки», «Космацький узір», «Кров і легіт». У його поезіях живе екзотика Карпат, його герої - національно свідомі особистості, які люблять і бережуть традиції та звичаї свого краю. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2003). Одна з найколоритніших поезій В. Герасим’юка — вірш «Чоловічий танець». Він написаний у формі звертання до юнака, який повинен стати дорослим, відчути на собі вагу чоловічих обов’язків і відповідальності, силу побратимства й міцної чоловічої дружби. Із самого початку ми стаємо ніби учасниками аркана — гуцульського чоловічого танку, відчуваємо його енергетику, наче відбувається ритуал посвячення. Під час першого прочитання вірша не відразу впадає в око біблійний мотив страждання Ісуса Христа як свідомий вибір спасіння ближніх, що вгадується в описі трагічної української історії, позначеної постійною необхідністю українського чоловіцтва виборювати державну незалежність....

Олена Матушек (Народилася 1953 р.)

8 Клас

Олена Матушек народилася 26 квітня 1953 р. в м. Запоріжжі. Після закінчення середньої школи якийсь час працювала на заводі «Азовсталь», але серце прагло творчості, тож майбутня поетеса вирушає до Києва. 1976 р. вона закінчила факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Працювала в редакціях газет «Вечірній Київ», «Київський вісник», журналів «Краса і мода», «Ранок». У збірці «Телефон довіри» мисткиня поетично осмислює неперехідність людського буття, його духовних і моральних цінностей. Лірична героїня її поезій — наша сучасниця, яка сприймає світ небайдужим серцем, завжди стає на захист правди, любові та добра. У вірші «Порятуйте красу» простими словами сказано про високе — чисту природу, чесність, привітне, добре слово, безкорисливу любов, душевну чистоту. Усе це лірична героїня називає красою. І якщо ми рятуватимемо цю красу, то вона порятує нас....

Дмитро Павличко (Народився 1929 р.)

8 Клас

Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові, що на Івано-Франківщині, у багатодітній селянській родині. Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблуневому, потім навчався в Коломийській гімназії. Вищу філологічну освіту здобув у Львівському університеті. Працював у журналах «Жовтень» і «Всесвіт». Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з’явилася в 1953 р. Пізніше побачили світ такі поетичні книжки: «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» і «Правда кличе» (1958), «Пальмова віть» (1962), «Гранослов» (1968), «Сонети подільської осені» (1973), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994) та ін. Окрім поетичної творчості, Д. Павличко захоплюється перекладом художніх творів англійської, іспанської, італійської, французької, португальської та багатьох слов’янських літератур; працює на ниві літературознавства; бере активну участь у громадсько-політичному житті держави (організатор Народного Руху України, депутат Верховної Ради України кількох скликань, посол України в Словацькій Республіці й у Республіці Польщі). Також Д. Павличко має здобутки і в українському кінематографі: він написав сценарії для фільмів «Сон» і «Захар Беркут». Митець велику увагу приділяє сонету (сьогодні ви ознайомитеся із цим літературним жанром). Але найбільше Д. Павличко прославився як поет-пісняр. Багато його віршів, покладених на музику, стали популярними в народі, зокрема «Лелеченьки», «Два кольори», «Впали роси на покоси», «Явір і яворина», «Долиною туман тече», «Я стужився, мила, за тобою...». Дуже плідно поет працював у тандемі з композитором О. Білашем....

Василь Голобородько (Народився 1945 р.)

8 Клас

Василь Голобородько народився 7 квітня 1945 р. в с. Адріанополі Луганської області за місяць до закінчення Другої світової війни — найжорстокішої в історії людства. Поет пише: «Моє дитинство припало на післявоєнні роки, але запам’яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до закінчення війни, а ті, коли люди вже стали жити заможніше й з їхніх очей зник отой характерний полиск голоду, що так нівечить образ гарного обличчя». Розповідаючи про своє дитинство, письменник згадує все найкраще й найцікавіше, що відбувалося в його житті. «Зовсім малим, у віці посівальника, мати будила мене зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише перейти. Заходив я до хати вісником свята, мені раділи, підводили до покутя1, я сипав із жмені пшеничне зерно й промовляв поздоровлення з Новим роком, як мене навчила мати. З радісним відчуттям виходив я з хати, обдарований кількома монетами грошей і жменькою цукерок із бубликом, бо я порадував сусідів: і тітку, і дядька, і дітей їхніх. Уже як ходив до школи (школа в нашому селі на той час була семирічною та українськомовною), то з однолітками ходив колядувати. Але вже так, ніби переступаючи межу забороненого, бо в школі обов’язково нагадають перед усіма учнями тих, хто ходив колядувати. Здається, недовго й протримався той давній звичай після нашого колядування. Умер той звичай...» Були часи, коли в Україні влада не поважала народних традицій та обрядів сивої давнини. Натомість поет зберігає їхню казковість і таємничість у своїх творах, адже віками, з покоління в покоління, народ передавав свою історію та культуру через пісню, казку й обряд. Тому фольклорний струмінь у поезії В. Голобородька особливо відчутний. Прочитайте твори митця й насолодіться їхньою чистотою, образністю та мудрістю....

Володимир Підпалий (1936-1973)

8 Клас

Володимир Підпалий народився 9 травня 1936 р. в с. Лазірках на Полтавщині в сім’ї залізничника. Коли хлопчику було сім років, батько загинув під час форсування Дніпра. Поет гірко зізнавався: «Дитинство... украла війна в мого покоління». У школі дуже багато читав, любив літературу й історію. Володимир працював у тракторній бригаді, служив на флоті, а після демобілізації закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Упродовж подальшого життя був редактором у різних видавництвах. У царині художньої літератури прославився як поет. В. Підпалий помер 24 листопада 1973 р. в м. Києві від невиліковної хвороби. Прочитавши подані нижче уривки з «Автобіографії» В. Підпалого, ви дізнаєтеся про дитинство поета. «У травні 1939 року в дитячих яслах, що містилися в обійсті тодішнього голови сільської ради, робили уколи. Загледівши небезпеку від жінки в білому халаті, я заховався під ліжко, а коли вона хотіла витягти мене, я направив на неї важезного нагана, якого надибав під подушкою. Був переполох, цукерки; нагана я віддав, за що відразу був покараний: окрім уколу, щеміли днів зо два вуха. На четвертому році життя батько дозволив мені посидіти на коні. Уже дорослим я кілька разів убивався з коней до смерті, але в серці разом із страхом падіння посилилася любов до гриви й вітру від швидкого галопу. Із тварин найбільше жалію собак і волів. Перших, що все розуміють, а сказати не вміють. Волів — що терплять, хоча могли б і не терпіти, — силу яку ж мають, але чого варте їхнє терпіння! Навіть у людей, коли вони важко живуть, не такі сумні очі»....

Володимир Сосюра (1898-1965)

8 Клас

Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 р. в м. Дебальцевому Донецької області. Дитячі роки поета минули в с. Третя Рота, куди переїхала його сім’я. В автобіографічному романі «Третя Рота» В. Сосюра так описує родину: «...За походженням мати була сербкою, хоча прізвище мала Локотош, що угорською мовою означає "слюсар”. Батько за походженням був французом — правильне прізвище "Соссюр”, навіть із префіксом "де”. Пономаренко Пантелеймон Кіндратович, який читав початок цього роману, сказав мені, що я ніякий не француз і що моє правильне прізвище не Соссюр, а Сюсюра (і звідки він це взяв, бо в документах нашого колишнього волосного правління я дійсно записаний на прізвище Сюсюра). Але дід мій підписувався Соссюр і казав, що наше прізвище українізували писарі». Володя здобув початкову освіту під опікою батька, який, будучи креслярем за фахом, працював і шахтарем, і писарем, і вчителем, й адвокатом. Після двокласної сільської школи юнак навчався в ремісничому училищі, а потім в агрономічній школі. Вищу освіту здобував на робітфаці Харківського інституту народної освіти. У романі «Третя Рота» він згадує цікавий випадок, який трапився з ним під час навчання в цьому закладі. «І от я на третьому триместрі робітфаку ХІНО. До класу входить викладач української літератури Єрофеїв. Між іншим, тоді вийшла друком хрестоматія з української літератури, укладена професором Плеваком, й основники-студенти вивчали мене по всій Україні, а я навчався на робітфаці. Цікаво? Такі "казуси” могли бути тільки за диктатури пролетаріату. Єрофеїв почав за списком знайомитись із робітфаківцями. Коли він дійшов до мене й назвав моє прізвище, я підвівся....

Леся Українка (1871-1913)

8 Клас

Леся Українка народилася 25 лютого 1871 р. в м. Новограді-Волинському (нині Житомирська область) у родині українських інтелігентів. Батько Петро Косач був повітовим службовцем — юристом, людиною передових поглядів; мати Олена Пчілка — українською письменницею. Леся навчилася читати в чотири роки, а в п’ять — грала на фортепіано й навіть написала змістовний лист своєму дядькові Михайлу Драгоманову (відомий український учений та громадський діяч). У родині Косачів панувала повага до народних звичаїв і традицій. У сім’ї Леся була другою дитиною із шести. Вона найбільше дружила зі старшим братом Михайлом. Якось узимку на свято Водохреща разом із Михайлом Леся пішла на річку Стир. Вона настільки захопилася побаченим, що навіть не помітила, як замочила ноги в крижаній воді. Після того дівчинка почала тяжко хворіти. Спочатку батьки думали, що це звичайна застуда, проте згодом київський хірург поставив страшний діагноз — туберкульоз кісток. Лесі в цей час ще не виповнилося і десяти років! Потім патологічний процес поширився на легені й нирки. Тож із дитинства вона мала рішучий характер, засвоївши одне правило, яке впродовж життя її підтримувало: «Щоб не плакать, я сміялась». З 1882 р. постійним місцем проживання сім’ї Косачів стало с. Колодяжне. Саме тут, на Волині, серед розкішної і чарівної природи формувався стиль майбутньої поетеси. До речі, любов до природи стане провідним мотивом усієї її творчості....

Іван Франко (1856-1916)

8 Клас

Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичах, неподалік від м. Львова. Родина Франків була досить заможною: батько мав понад тринадцять гектарів поля, славився як добрий коваль. Мати мала чудовий голос, співала дітям, розповідала казки. Саме це сприяло формуванню в майбутнього поета глибокого розуміння неповторної краси природи й людини. Іван ріс допитливим хлопчиком, мав добру пам’ять. За два роки початкової школи він навчився читати й писати українською, польською та німецькою мовами. Коли хлопцеві виповнилося вісім років, батьки віддали його до так званої «нормальної школи» Дрогобича. За підсумками навчального року він став найкращим учнем. Його успіхами особливо тішився батько, про це письменник згадував так: «Я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб отримати нагороду, то я почув, що він голосно заплакав». А через два місяці батька не стало. Іван почав заробляти на життя, пишучи однокласникам твори. Із цього часу вчитель почав дивуватися: усі учні так раптово порозумнішали, не списують, кожний розкриває тему по-своєму. Після смерті батька хворій матері було складно утримувати велике господарство. Тож згодом вона одружилася з Гринем Гавриликом, який ставився до дітей Франкової родини як до рідних....

Тарас Шевченко (1814-1861)

8 Клас

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моршщях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у кріпацькій родині. Про дитинство знаного у світі поета й художника ви вже дізналися в попередніх класах, тож тепер поведемо розмову про доросле життя митця. У сімнадцятирічному віці Т. Шевченко прибув до м. Петербурга разом із челяддю пана Енгельгардта. Вирішивши мати кваліфікованого майстра та зваживши на невідступні Тарасові прохання, поміщик дозволив йому вчитися малювати. Учителем юнака був В. Ширяев, відомий майстер декоративних розписів. У його майстерні Тарас пройшов певну малярську підготовку, брав участь у виконанні живописних робіт в урядових будинках, виготовленні декорацій для петербурзьких театрів. У вільний від роботи час білими ночами юний художник змальовував статуї в Літньому саду. Вирішальне значення для нього мала зустріч із земляком — художником Іваном Сошенком, який увів юнака в коло найвідоміших діячів української та російської культури, познайомив з Є. Гребінкою, К. Брюлловим, О. Венеціановим і В. Жуковським. Помітивши великий талант Тараса, вони вирішили викупити його з кріпацтва й дати змогу здобути класичну освіту. Марно К. Брюллов та О. Венеціанов намагалися переконати пана Енгельгардта відпустити на волю талановитого кріпака: поміщик зажадав від них нечувану на той час суму — 2500 карбованців. Щоб дістати такі гроші, К. Брюллов написав портрет поета В. Жуковського, який служив при царському дворі. Картину розіграли в лотерею, і бажану суму грошей було зібрано. 22 квітня 1838 р. Енгельгардт усе ж таки підписав відпускну, а 25 квітня на квартирі К. Брюллова в Академії мистецтв В. Жуковський вручив її Т. Шевченку. Ось як І. Сошенко описує цей день: «Нараз до кімнати моєї через вікно стрибає Тарас, ледве мене не звалив із ніг, кидається мені на шию і гукає: "Воля! Воля!” — "Чи не здурів ти, — кажу, — Тарасе?” А він усе своє — підстрибує та гукає: "Воля! Воля!”»...

Навігація