Войти
Закрыть

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861). «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

9 Клас

Історія створення. Т. Шевченко написав «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» в 1845 р. Цей твір, як і поема «Сон» («У всякого своя доля...»), не міг пройти крізь лещата цензури, тому розходився в списках, які були знайдені й у членів Кирило-Мефодіївського товариства. Послання фігурувало в слідчій справі й також вплинуло на жорстокий вирок його автору. Уперше твір надруковано в 1859 р. в лейпцизькому виданні «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». Ідейно-тематичний зміст. Як і в поемі «Сон» («У всякого своя доля...»), у посланні Т. Шевченко художньо розкрив найголовніший соціальний конфлікт свого часу — протистояння закріпаченого народу й панів-кріпосників. Проте в «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» ця суперечність набула нових відтінків. З одного боку, поет продовжує тему «земляків», а з іншого — увиразнює її. Один з них, чи не найважливіший, у розгортанні думки про те, що і пани, і пригноблені селяни — нащадки «славних прадідів великих», які боролися за Україну, її волю. Звідки ж узялися «погані правнуки»? На думку поета, це козацька старшина, яка, дбаючи про власні інтереси, зрадила народ, перетворилася на кріпосників-визискувачів «незрящих гречкосіїв», також козацьких правнуків. Так у посланні вимальовуються два образні ряди: сучасна поетові національна «еліта», яка втрачає людську подобу, бо запрягає людей «в тяжкі ярма», дере з них шкуру. Це жорстокі кріпосники, які схиляються перед закордонною освітою, проте забули рідну культуру, літературу, мову, історію. Вони одягли на себе фальшиву маску народолюбців, а насправді визискують простий люд. Саме народ і є другим образним рядом, який змальовує Т. Шевченко. Тяжка підневільна праця знесилила його, перетворила на раба....
0 Переглянути

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861). «Кавказ»

9 Клас

Історія створення. Поема Т. Шевченка «Кавказ» написана в 1845 р. під час перебування поета в Україні. Поштовхом до роботи над нею, ймовірно, стала трагічна звістка про смерть поетового щирого друга Якова де Бальмена (1813-1845) на Кавказі. З ним Т. Шевченко познайомився в 1843 р.: колишній кріпак й освічений молодий граф щиро заприятелювали. Вони були майже ровесниками, їх об'єднали спільні творчі інтереси. Яків де Бальмен (це прізвище шотландського походження, у Шотландії жили його предки) народився на Полтавщині, здобув блискучу освіту в Ніжинській гімназії, захоплювався літературою й живописом. Яків де Бальмен зробив для поета чудовий подарунок: переписав «Кобзаря» та «Гайдамаків» латинським алфавітом в окремий альбом, ілюстрував його й передав Т. Шевченкові з надією, що з такою книжкою зможуть ознайомитися інші слов'янські народи. Саме Я. де Бальмену поет присвятив поему «Кавказ». Уперше твір надруковано разом з віршами О. Пушкіна в Лейпцигу 1859 р. Ідейно-тематичний зміст. Головна тема твору — несправедлива війна Росії з горцями, художнє осмислення загарбницької політики царизму на Кавказі. Вона розкривається багатогранно через почуття ліричного героя: від печалі й суму за вбитим другом до грізних звинувачень царизму, до заклику знищити несправедливий суспільний лад:...
0 Переглянути

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861). «Сон» («У всякого своя доля...»)

9 Клас

Історія написання. Повернувшись до Петербурга після подорожі до України, під великим враженням від побаченого, Т. Шевченко в 1844 р. пише поему «Сон» («У всякого своя доля...»). Вона поширювалася в рукописних списках, зокрема серед членів Кирило-Мефодіївського братства. Коли арештовували В. Білозерського1 та М. Костомарова — учасників цієї організації, то в них було знайдено текст поеми. Слідство використало художній твір як основний доказ антиурядової діяльності Т. Шевченка. Цар Микола І особисто брав участь у визначенні вироку поету, найсуворішого серед усіх учасників братства. Так, скажімо, М. Костомаров був засланий до Саратова, де працював у статистичному комітеті, а також мав змогу займатися науковою діяльністю як історик. Т. Шевченка ж відправлено в солдати із забороною писати й малювати. 1 Білозерський Василь Михайлович (1825-1899) — український громадський і культурний діяч, один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства, брат Ганни Барвінок, дружини П. Куліша. За життя поета твір не друкувався. Уперше «Сон» («У всякого своя доля...») побачив світ у 1907 р. Ідейно-тематичний зміст. Тексту поеми передує епіграф з Євангелія від Іоанна: «Люди (світ) не можуть прийняти істини, доки не побачать і не пізнають її». Вам відомо, що в художньому творі не може бути нічого випадкового. Це стосується й епіграфа, який покликаний скеровувати читача до правильного сприйняття змісту написаного, його суті. Тож розуміння й пізнання якої істини має на увазі поет?...
0 Переглянути

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861). «До Основ'яненка»

9 Клас

Історія написання. Вірш Т. Шевченка «До Основ'яненка» створено 1839 р. Це один з восьми творів, який увійшов до першого «Кобзаря», виданого 1840 р. Прочитавши його, вдумливий учень неминуче поставить перед собою питання: чому у творі, присвяченому Г. Квітці-Основ'яненку, йдеться переважно про історичні реалії? Відповідь на нього стане зрозумілою, якщо пригадати, що підштовхнуло Т. Шевченка до такого творчого задуму. Річ у тім, що поет ознайомився з історичним нарисом Г. Квітки-Основ'яненка про Антона Головатого — кошового отамана Чорноморського козацького війська. На той час поет знав Г. Квітку-Основ'яненка як українського письменника, можна сказати, що їхнє знайомство було заочним, через посередництво Є. Гребінки, який у листах до прозаїка захоплено й щиро писав про молодого талановитого поета. Сам Г. Квітка-Основ'яненко схвально відгукнувся про «Кобзар» і поему «Гайдамаки», листувався з Т. Шевченком, але особисто з ним не зустрічався. Під враженням від прочитаного історичного нарису, у якому йшлося про легендарну постать А. Головатого, оспівану в народних думах і піснях, а також згадувалося зруйнування Запорозької Січі, Т. Шевченко написав вірш-послання «До Основ'яненка»....
0 Переглянути

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861)

9 Клас

Тарас Шевченко — геніальний поет, вірний син народу, пророк національного відродження. Він жив і творив з іменем України, прославляв її минуле, прозирав у майбутнє й картав сучасників за довготерпіння, покірність. І понад усе любив просту людину, співчував її стражденному існуванню, пролитим нею сльозам. Сьогодні немає українця, хто б не читав «Кобзаря», хто б не знав хоча б одну поезію Т. Шевченка напам'ять, хто б не співав «Реве та стогне Дніпр широкий...». Поет був, є і буде совістю нації, її сумлінням навіки. Іван Дзюба справедливо зазначив: «Шевченко, як явище велике й вічно живе, — невичерпний, нескінченний і незупинний». • Під час вручення Національної шевченківської премії 2017 року письменник і видавець Іван Малкович наголосив: «Я мрію дожити до того моменту, коли дітям у школі перестануть сльозливо оповідати про "горепашного кріпака”, який служив безправним та безсловесним попихачем у панів, а замінять парадигму і вестимуть натхненну мову про неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, який без тата і мами, без, здавалося, жодних шансів на успіх створив сам себе». Знайдіть в Інтернеті повний текст виступу Івана Малковича і сформулюйте для себе відповідь на проблемне питання: «Для чого сучасний молодий українець має знати творчість Тараса Григоровича Шевченка?»....
0 Переглянути

«...істинний знавець серця людського...»: Микола Гоголь (1809—1852). «Тарас Бульба»

9 Клас

У 1835 р. побачила світ збірка М. Гоголя «Миргород». Об'єднуючи в одному збірнику історичну повість «Тарас Бульба» і «Старосвітські поміщики» та «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем», автор тим само представляє романтичну антитезу між героїчним минулим і безкрилою українською сучасністю. 1 Чинна програма рекомендує читати повість у перекладі Миколи Садовського, за редакцією Івана Малковича та Євгена Поповича. Продовжуючи українську тематику, започатковану «Вечорами на хуторі біля Диканьки», М. Гоголь у повісті «Тарас Бульба» звертається до теми героїчного минулого українського народу в першій половині XVII ст. Центральними дійовими особами твору є українські козаки. Авторський текст у редакції 1835 р. проукраїнський, він рясніє словами Україна, нація, козацька нація. У ньому козаки — це вільнолюбні українці, які відстоюють свою православну віру, звичаї й національну гідність у боротьбі проти Польщі....
0 Переглянути

«...істинний знавець серця людського...»: Микола Гоголь (1809—1852)

9 Клас

Протягом майже півтора століття триває затята українсько-російська боротьба за генія Миколу Гоголя. Народжений у центральній частині України, на Полтавщині, він писав свої твори лише російською мовою; люблячи свою батьківщину, став ідеологом Російської імперії. У чому ж його феномен як письменника? Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня (20 березня) 1809 р. в селі Василівці на Полтавщині в родовому помісті дворян Гоголів-Яновських. Батьки «Ніколи», як називали сина в родині, з гордістю носили подвійне прізвище як пам'ять про славних предків. Натомість Микола вже в юнацькі роки відмовився він польського за походженням прізвища Яновський на користь козацького Гоголя. У батьковому роду були представники заможної козацької старшини. Найвідоміший із них — полковник козацького війська часів Богдана Хмельницького Остап Гоголь, який отримав шляхетський титул від польського короля за заслуги у війні проти Московії. Миколина мати походила з українсько-польського аристократичного роду. Як і багато дітей українських дворян першої половини ХІХ ст., хлопчик виховувався в змішаному українсько-російському середовищі. Батьки розмовляли між собою й листувалися переважно російською зі значними домішками українських слів, із селянами та деякими знайомими дворянами — українською. У родині також знали польську й передплачували польські літературні журнали. Тому малий Нікола змалку засвоїв три мови. Роки дитинства хлопчика були багаті на театрально-музичні враження. Батько майбутнього письменника служив у багатого аристократа й свого далекого родича Д. Трощинського. У його маєтку в селі Кибинці він часто організовував театральні вистави, на які з'їжджалися знатні поміщики з усієї округи. Василь Афанасійович Гоголь не лише здійснював постановки, а й сам писав для них драматичні твори українською мовою. У маєтку Д. Трощинського часто гостювали відомі українські аристократи, які були активними учасниками таємних політичних організацій та виступали за автономію України. На формування образу України в майбутнього письменника вплинули також твори українських письменників, у першу чергу, визначного земляка-полтавця Івана Котляревського, знайомство з українськими народними піснями й баладами. Вони формували в юного Гоголя шанобливе ставлення до українського народу, виховували патріотичні почуття. Пізніше він так писав про українську пісню: «Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не...
0 Переглянути

Література українського романтизму

9 Клас

Романтизм — один із провідних напрямів у мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. в Німеччині, Англії та Франції, а на початку XIX ст. поширився у країнах Центральної та Південно-Східної Європи, зокрема в Україні. Його поява збіглася в часі з формуванням європейських націй. У попередні століття серед мільйонів європейців не було усвідомлення належності до великої спільноти під назвою «нація». Вони сприймали себе передусім членами «малої батьківщини». Для німця, скажімо, це була Саксонія чи Баварія, для француза — Нормандія або Шампань, для італійця — Тосканське графство тощо. Та й наші предки частіше ідентифікували себе полтавцями, подолянами чи волинянами, аніж українцями. На початку XIX ст. ситуація докорінно змінилася. Вивчення історії, фольклору й етнографії відкрило закономірність: окремі великі групи людей мають спільні ознаки в мові, культурі, характері, навіть більше — як і окрема людина, кожна така спільнота наділена розумом і свідомістю, може бути вільною чи перебувати в рабстві. Разом із цими ідеями приходить розуміння того, що кожна нація повинна бути суверенною, мати свою державу й самостійно визначати власну долю. Тому постало важливе завдання — виховання національної гідності, а за відсутності національного суверенітету — виборювання права на самостійне національне життя й державність....
0 Переглянути

Засновник з Основи: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778—1843). «Маруся»

9 Клас

Сентиментально-реалістична соціально-побутова повість «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненка побачила світ у 1833 р. Це перший прозовий твір у новій літературі, написаний українською мовою. Задум створити епічне полотно з народного життя саме українською мовою виник у письменника як реакція на погляди тієї частини сучасників, яка скептично ставилася до виражальних можливостей «селянської» мови. Українська вважалася в часи Г. Квітки-Основ'яненка грубою й обмеженою, не здатною до вираження глибоких думок, як це могли робити інші розвинені мови. Щоб переконати читачів у тому, що українською мовою можна передати найтонші почуття й переживання героїв, письменник береться за написання повісті «Маруся». «Я написав "Марусю” і довів, що від малоросійської мови можна розчулитися», — писав він в одному з листів. У повісті розповідається про родину Наума Дрота і трагічну долю його доньки Марусі. Отже, змалювання історії кохання Марусі й Василя, а також життя і побуту українського села в першій половині ХІХ ст. є темою повісті. Описуючи винятковий епізод про пристрасне кохання та смерть головної героїні, автор водночас виходить на широке узагальнення народного життя. Г. Квітка-Основ'яненко в образах Марусі, Василя, Наума зображує «маленьку» людину, здатну кохати, радіти й страждати. Зі сторінок повісті перед читачем поставали не просто селяни, головне призначення яких — працювати, а люди щирої душі, з глибокими душевними переживаннями....
0 Переглянути

Засновник з Основи: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778—1843)

9 Клас

Григорій Федорович Квітка — засновник прози в новій українській літературі. Народився 29 (18) листопада 1778 р. в слободі Основа, що на Харківщині, у родині відомих на всю Слобідську Україну дворян. Предки письменника належали до стародавнього козацько-старшинського роду. На Харківщині Квіткам належало багато земель, численні маєтності. Предки Григорія брали активну участь у громадському та релігійному житті міста, були у своєму краї щедрими благодійниками. Дитинство письменника пройшло в родовому маєтку. Саме тут він здобув домашню освіту. Батьки Григорія були освіченими людьми, вдома мали велику бібліотеку. Хлопчик багато читав, слухав народні пісні й балади у виконанні селян. У батьківському маєтку Г. Квітка брав участь у постановках домашніх вистав, причому полюбляв виконувати комічні ролі. З родиною Квіток був добре знайомий Григорій Савич Сковорода, він неодноразово гостював у них. Поета-філософа тут дуже шанували, а малий Григорій вивчав напам'ять твори великого мудреця. Філософські погляди Г. Сковороди вплинули також на формування світогляду Г. Квітки, він близько сприйняв сковородинську ідею служіння народові. У дитинстві Григорій був кволим і хворобливим хлопчиком. У п'ятирічному віці через хворобу він утратив зір, який, за сімейними переказами, повернула йому ікона Озерянської Божої Матері. Релігійне домашнє оточення й таке чудодійне зцілення сформували в Г. Квітки релігійний світогляд, переконання в тому, що все життя людини підпорядковане волі Божій. Тому нікого не здивувало, коли на двадцять шостому році життя він облишив військову службу й упродовж майже десяти місяців пробув послушником у монастирі. Переказують, що намовив його на такий крок знову ж таки старший Григорій — Сковорода. Але в послушницьке життя юнак переніс деякі свої світські захоплення. Так, наприклад, у келії Григорія з дозволу настоятеля монастиря стояв клавір, на якому він полюбляв грати. Так само добре юнак виконував твори на флейті, мав різнобічні музичні інтереси....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 83 84 85 86 87 88 89 90 91 ... 229
Назад

Навігація