Войти
Закрыть

Найдавніші рукописні книги Київської Русі. Ізборник Святослава

9 Клас

За чималою кількістю українізмів, ужитих у творі, учені висловлюють припущення, що манускрипт було написано в Києві, звідки його перевезли на території, що належать нині Росії, де він зберігається нині в Московському історичному музеї. Книжку, з якої переписано Ізборник, імовірно, було створено на замовлення царя Симеона, на час правління якого припадав економічний і культурний розквіт Болгарського царства. На початку Х ст. він замовив переклад збірника з грецької на старослов'янську. До Київської Русі, вірогідно, рукопис потрапив після походу князя Святослава на Балкани. Із книги було зроблено кілька списків1, найдавнішим з яких вважають київську копію, виконану в 1073 р. за вказівкою сина Ярослава Мудрого Святослава. Але в наукових колах існує й інша версія, згідно з якою до Києва привезли грецький примірник, котрий перекладали київські тлумачі. 1 Список — рукописна копія твору з оригіналу. В Ізборнику Святослава вміщено статті з богослов'я, філософії, історії, літератури, географії, біології, педагогіки та інших галузей знань, авторами яких були десятки діячів того часу. Порівнявши стиль написання літер, науковці дійшли висновку, що переписували книжку в Києві двоє майстрів. Один з них залишив своє ім'я в кінці твору: «Закінчено цю книгу рукою грішного Іоанна»....
0 Переглянути

Найдавніші рукописні книги Київської Русі. Остромирове Євангеліє

9 Клас

Як ви вже знаєте, у православному Середньовіччі, щоб наблизитися до осягнення Бога, утвердитися у вірі й зміцнити свій дух, людині необхідно було «денно і нощно» читати християнську літературу. Мистецтво читання полягало в повільному, зосередженому й обдуманому сприйнятті написаного «вьсем сердцьм». Читач мав багаторазово перечитувати важливі місця, щоб проникнути в глибину змісту. Така культура читання вчила відсторонюватися від земного й осягати «духовними очима» невидимий оку світ. Найдавнішими творами перекладної літератури Київської Русі, що збереглися до наших днів і були призначені для щоденного читання, є Остромирове Євангеліє та Ізборник Святослава. У 2011 р. за рішенням ЮНЕСКО Остромирове Євангеліє1 (1056-1057) було включено до реєстру «Пам'ять світу»2 як шедевр києворуського мистецтва. Це найдавніша копія перекладу частини тексту Біблії на старослов'янську мову, яку здійснили Кирило і Мефодій. Замовив її посадник3 Новгорода в 1054-1057 рр., полководець і відомий державний діяч Київської Русі Остромир. Він належав до одного з найшанованіших руських родів. Припускають, що його дідом був дядько князя Володимира Хрестителя Добриня, якого вважають можливим прототипом фольклорного героя Добрині Микитовича....
0 Переглянути

Розвиток писемності після хрещення Руси-України

9 Клас

Стрімкий розвиток науки і техніки на початку ХХІ ст. змінив життя людства до невпізнаваності. Комп'ютерні технології відкрили нові можливості: миттєво поширюється інформація, з'являються нові професії, а скептики припускають, що електронна книжка назавжди витіснить друковану. Наше стрімке життя щомиті спрямоване в майбутнє. У цих умовах виникають логічні запитання: чи варто оглядатися на минуле, перечитувати давні фоліанти, розглядати вицвілі від часу фрески або розмірковувати над лінією орнаменту в стародавніх церквах? Відповіді повертають нас до роздумів про історичне буття народу, неперервний зв'язок поколінь. Людина — не метелик-одноденка, який весело перелітає з квітки на квітку й не знає, що було вчора й що з ним буде завтра. У її долі переплелися минуле, сучасне й прийдешнє. Людина — продукт свого часу і своєї країни. Почуття Батьківщини завжди нерозривно поєднане в неї з відчуттям причетності до історії та культури свого народу. Можливо, саме тому в години лихоліття народ шукає духовного опертя в прикладах з історії й творах мистецтва?...
0 Переглянути

Українські народні балади: героїка складних людських доль («Ой летіла стріла...», «Ой на горі вогонь горить...»)

9 Клас

Термін «балада» походить від грецького ballo, що означає «рухатися», а в латинській мові слово із цим коренем мало значення «танцювати». На півдні Франції, у Провансі, де зародилася балада, так називали пісні, які супроводжували народне танцювально-драматичне дійство. Поступово вона втратила свою функцію супроводжувати танець та елементи музичності, а на перший план вийшли епічність і драматизм у поєднанні з ліризмом. Балада — це ліро-епічний твір історичного або соціально-побутового змісту із драматичним сюжетом, що, як правило, закінчується перевтіленням героїв. Як бачимо, за тематикою балади подібні до суспільно-побутових і родинно-побутових пісень. Але відмінність між ними полягає в тому, що балади мають більшою або меншою мірою виражений сюжет. Майже неможливо знайти теми, яка не була б відображена в баладах. У них змальовано різні стосунки між людьми (коханими, членами родини, ворогами); її персонажами є як герої, що віддають життя заради батьківщини, так і негідники (розбійники, вбивці тощо). Більше того — балада може зображувати зв'язок людини з потойбічним світом (духами, мерцями, демонами), фантастичні явища й незвичайні перетворення. Головну мету творення балад точно сформулював фольклорист Олександр Дей: «Відтворюючи несподівано гострі конфлікти та психологічні стани в хвилини найвищого напруження людських пристрастей і переживань у переважно трагічних ситуаціях, балади викликають глибокі зворушення...»...
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності. Жартівливі пісні («Ой під вишнею, під черешнею...»)

9 Клас

Жартівливі пісні були невід'ємною частиною життя народу. Вони лунали на вечорницях, досвітках, весіллях, у святкові дні та в побуті, підбадьорювали людей, розважали їх і піднімали настрій. Але водночас жартівливі пісні виконували й важливу виховну роль. У невимушеній формі вони вказували на вади в поведінці чи характері людини і, заперечуючи їх веселим сміхом, утверджували найважливіші народні морально-етичні норми. Жартівливі пісні — фольклорні музичні твори гумористичного чи сатиричного змісту. Вони могли бути і самостійними музичними творами, і приспівками до танцю. На відміну від інших тематичних груп родинно-побутових пісень, які могли виконуватися як у широкому колі, так і на самоті, жартівливі пісні завжди потребували гурту, що підтримає дотеп співака веселим сміхом. • Про взаємини парубка та дівчини. У них відображено різні сторони стосунків молоді: залицяння хлопця, запрошення дівчини на побачення, описи зовнішності, поведінки, рис характеру коханого / коханої, страждання через зраду («Ой на горі два дубки, два дубки...», «Ой, дівчино-рибчино, куди йдеш?...», «По дорозі жук, жук, по дорозі чорний...»). До цієї групи належать також жартівливі пісні, у яких мати або стає на заваді коханню дочки, або прагне видати її заміж за багатого, хоч і нелюбого чоловіка («На вулиці скрипка грає...», «Ой била мене мати...», «Ой хотіла мене мати за першого дати...»)....
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності. Удовині й сирітські пісні

9 Клас

Особливим зворушенням пройняті родинно-побутові пісні, що змальовують долю вдів і сиріт. Український народ виявляв співчуття до них, підтримував знедолених. У ліричних піснях цієї групи автори використовували всі можливі засоби, щоб вплинути на почуття слухачів і розчулити їх. Такі твори, як правило, залишають поза увагою обставини, за яких жінка овдовіла чи діти осиротіли. На перший план виступають драматичні переживання героїв. Для вдовиці — це клопіт, як виростити дітей, вести господарство, обробляти самотужки землю. Щоб вирішити ці побутові проблеми, мати чоловічу підтримку, вона прагнула вдруге вийти заміж. Але рідко коли їй вдавалося влаштувати знову подружнє життя, і це прирікало жінку на страждання. Матері забороняли своїм синам одружуватися із вдовами, вважаючи їх чарівницями, які можуть звести чоловіка зі світу:...
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності. Пісні про сімейне життя й родинні стосунки

9 Клас

Як і пісні про кохання, ліричні твори, присвячені сімейному життю, рідко оспівували подружнє щастя. Його здебільшого затьмарювали певні стосунки між членами родини, які стали серйозною, а часто й нездоланною перешкодою на шляху до щастя. Причинами були, як правило, або конфлікти між чоловіком і дружиною, або складнощі у стосунках одного з подружжя з іншими членами родини. Це збурювало емоції, які знаходили свій вияв у сімейно-побутових піснях. Велику групу пісень про сімейне життя написано від імені жінки, яка найбільше потерпала від членів родини. Ще І. Я. Франко у своїй розвідці «Жіноча неволя в руських піснях народних» зазначав, що «між жіночими піснями... стрічаємо дуже багато так сумовитих, так жалібно болющих, розкриваючи нам таку многоту недолі, що, вдумавшись в ті пісні і в те життя, котре їх викликало, не можемо не спитати самих себе: невже ж се правда?.. Особливо замужня жінка винаходить у своїй жизні чимраз нові рани і незгоди, на котрі нарікає в піснях»....
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності. Пісні про кохання й дошлюбні взаємини («Місяць на небі, зіроньки сяють...», «Цвіте терен, цвіте терен...», «Сонце низенько...»)

9 Клас

Пісні про кохання присвячені відтворенню стосунків закоханих. Ліричним героєм у них може бути і дівчина, і хлопець. У монолозі-сповіді одного з них передаються емоції, викликані певною драматичною подією. Рідко, коли родинно-побутова пісня оспівує щасливе кохання, адже воно не потребує розради й емоційної допомоги. «Табу, "мовчанки печать” на саме кохання народ і його поети наклали, очевидно, тому, що в кожному випадку воно — типове, однакове, а не індивідуальне», — зазначає літературознавець М. К. Наєнко. Натомість трагічні обставини, які стояли на перешкоді щастю закоханих, збурювали сильні почуття й переживання, що знаходили відображення в ліричних творах. Самих драматичних подій народ у піснях не згадував, реальне життя ніби відступало на другий план, бо в центрі уваги було лише переживання ліричним героєм подій цього життя. У ній відтворено напружений і драматичний епізод: юнак слухає дівочу пісню про розлуку та порівнює її зі своїми непростими стосунками з коханою. У пісні ліричного героя зображено надмірно чутливим. Досягається таке враження через використання гіперболи: він плаче, коли чує дівочий спів, у козака від голосу дівчини «серденько мре». Як і в усіх народних піснях, портрет ліричної героїні тут змальовано через деталі. Юнак згадує лише її очі, які «темні, як нічка, ясні, як день». Але цього достатньо, щоб скласти уявлення про його ідеал жіночої краси й ставлення до нього коханої. Ліризму пісні, крім пестливих слів і постійних епітетів, надає романтичний пейзаж: Місяць на небі, зіроньки сяють, / Тихо по морю човен пливе......
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності

9 Клас

Коли мова заходить про український патріотизм, то навіть ті, для кого слово «Батьківщина» — не порожній звук, часто починають мислити шаблонами. У цьому контексті лунає традиційно «мова калинова», «пісня солов’їна», а вишиванки й рушники стають зовнішнім — необхідним, але формальним атрибутом вияву патріотизму. Частина з нас збайдужіла до української мови й вільно послуговується мовою сусіднього народу, наше серце іноді холодно мовчить, коли лунає українська народна пісня. А між тим нам є чим пишатися! Мовознавці вважають українську мову за милозвучністю другою у світі після італійської, а українським народним пісням немає рівних серед народів світу! Жодна нація за всю історію не створила такої кількості пісень, як українці, — визнає ЮНЕСКО1. За найскромнішими підрахунками — близько 200 тисяч, за іншими — майже півмільйона! Коли їх слухаєш, то чуєш, як крізь століття до тебе промовляє твій величний народ. Українські народні пісні, як і танці, вишиванки, рушники, козацькі звичаї, традиції — це той генетичний національний код, який зв'язує покоління невидимою, але міцною ниточкою. Бути патріотом — це не тільки заявляти, що любиш свою Батьківщину. Бути патріотом — означає послуговуватися мовою народу України, знати його історію, культуру й розуміти, як духовні надбання, створені нашими предками понад тисячоліття тому, пронести в майбутнє, передати наступним поколінням. 1 ЮНЕСКО — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національних культур, охороні пам'яток культури тощо....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 87 88 89 90 91 92 93 94 95 ... 229
Назад

Навігація