Войти
Закрыть

Павло Тичина (1891—1967)

9 Клас

Відомий український поет. Народився 23 січня 1891 р. в с. Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка. Від батька перейняв любов до малювання та співів. Вчився спочатку в земській початковій школі в селі Піски. Пізніше закінчив бурсу. Під час навчання у Чернігівській духовній семінарії П. Тичина захоплювався музикою, малюванням, співав у церковному хорі. Відвідував «суботи» Михайла Коцюбинського — зібрання творчої молоді. Вони справили значний вплив на становлення творчості Тичини. Саме Михайло Коцюбинський уперше назвав Павла справжнім поетом. Вищу освіту здобув у Київському комерційному інституті, але життєвий шлях митця був назавжди пов'язаний з мистецтвом, літературою. Працював у харківському журналі «Червоний шлях», був директором Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, очолював Міністерство освіти. Лауреат державних літературних премій, мав урядові нагороди. У 1918 р. вийшла перша збірка П. Тичини «Сонячні кларнети». Він автор збірок «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України». Відомий і як перекладач, знав кілька мов....
0 Переглянути

Леся Українка (1871—1913)

9 Клас

Видатна українська письменниця народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський у дворянській родині. Її мати була також письменницею, відомою під ім'ям Олена Пчілка. Родина мешкала в Луцьку та Ковелі, але дитинство переважно минало в мальовничому волинському селі Колодяжному, серед розкішної природи, в товаристві сільських дітей. Леся виділялася здібностями та старанністю. Виявляла інтерес до малярства, мала хист до музики, старанно вчилася грати на фортепіано. У листі до свого дядька Михайла Драгоманова 1890 року вона писала: «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт». Цей «жарт» — початок туберкульозу кісток, з яким вона буде боротися все своє життя. Взимку 1881 року в Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді. Згодом лікар визначив тяжкий діагноз: туберкульоз кісток. Після операції лівої руки в жовтні 1883 року Леся вже не могла мріяти про високу професійну майстерність музиканта. Хвороба спричинилася до того, що дівчинка зовсім не ходила до школи. Вона не закінчила жодного навчального закладу. Та здібна до науки і дуже працьовита, Леся стала високоосвіченою людиною, однією з найоригінальніших поеток у світовому красному письменстві....
0 Переглянути

Тарас Шевченко (1814—1861)

9 Клас

Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в родині селянина-кріпака. Розумним, допитливим, мрійливим виростав Тарас. Мав чудову пам'ять. Усе, що почув і побачив, у найтонших деталях зберіг у душі й втілив у творчості. Особливо захоплювали хлопця народні пісні, знав їх без ліку й переймав з першого разу. Дуже рано виявився в Тараса ще один хист — до малювання. Прагнення навчитися малювати водило хлопчика від села до села, від п'яного дяка-вчителя до петербурзького майстра-живописця В. Ширяєва. Доля послала Тарасові щасливі зустрічі з хорошими людьми. Слідом за паном Енгельгардтом Т. Шевченко переїздить до Санкт-Петербурга — тодішньої столиці Росії. Білими ночами він часто приходив у Літній сад перемальовувати скульптури, що прикрашали алеї. Якось за такими вправами зустрів юнака Іван Сошенко — студент Академії мистецтв. Сошенко першим помітив неабиякий талант Шевченка та розпочав справу викупу юнака з кріпацтва. За викуп Тараса пан запросив дві з половиною тисячі карбованців. Щоб зібрати такі гроші, друзі Шевченка придумали ось що: К. Брюллов написав портрет В. Жуковського, який розіграли в лотерею в царській родині. 22 квітня 1838 року Шевченкові була підписана відпускна. Тарас став вільною людиною, і юнака зарахували до Академії мистецтв. Розпочався новий етап у його житті. Він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною. Друзі-земляки посприяли виходу у світ першої книги його віршів — «Кобзаря». Видана в 1840 р. під назвою «Кобзарь Т. Шевченка», тоненька книжечка містила всього вісім творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Нащо мені чорні брови», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»....
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794)

9 Клас

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака. Початкову освіту здобув у сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві. Згодом навчався у Києво-Могилянській академії, жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші. Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн. 1753 року повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови, написав підручник з етики. Незабаром мусив залишити колегіум. Впродовж 1754-1759 років жив у селі Коврай на Переяславщині, працював домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем у Харківському колегіумі. Протягом 1769-1774 років Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські» та ін. З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки. У 71 рік поет пішки пройшов триста верст аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А коли повертався, зупинився в селі Іванівка, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час»....
0 Переглянути

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)

9 Клас

Іван Семенович Левицький народився 25 листопада 1838 р. в містечку Стеблів, нині — Корсунь-Шевченківський район, що на Черкащині, у родині сільського священника. Хлопець зростав серед чарівної природи Надросся. Вихованням і навчанням Івана займався батько. «Сам батько вчив мене читати та писати разом із хлопцями, котрі приходили до нас навчатися. Батько завів школу для селян, набрав хлопців і вчив їх літом у пасіці в катразі, а зимою — у кухні. Разом із тими хлопцями вчився і я». Іван Левицький навчався у Богуславському духовному училищі, у Київській духовній семінарії і в Київській духовній академії. Про навчання в цих закладах письменник згадує: «...то було царство різок і паль... Наука в училищі була суха й мертва...». Після закінчення академії Іван Левицький відмовляється від духовної кар'єри й працює учителем у Полтавській духовній семінарії, у гімназіях польських міст Каліш та Сєдлець, у Кишинівській гімназії. Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати під прибраним ім'ям Нечуй Іван Левицький. Друкує перші твори у львівському журналі «Правда»: «Дві московки», «Рибалка Панас Круть», «Причепа» та ін. Коли працював викладачем словесності у Кишинівській чоловічій гімназії, брав активну участь у громадській роботі, багато подорожував....
0 Переглянути

Олександр Олесь (1878—1944)

9 Клас

Відомому українському поетові Олександру Олесю багато років довелося прожити на чужині. Але він ні на мить не забував про рідний край, марив Україною, а його твори були сповнені суму, надії повернутися на Батьківщину. Поет вірив, що Україна буде вільною та незалежною державою. Однак цього йому не судилося побачити. Народився Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) 5 грудня 1878 року на хуторі біля містечка Білопілля на Сумщині. Батько його походив із чумаків, а мати — із кріпаків. Сашко рано залишився без батька, який під час роботи на рибних промислах упав з пароплава в крижану воду й загинув. Хлопчика виховувала мати та дід Василь. Першою Сашковою вчителькою була мама, яка інтуїтивно відчувала обдарованість сина й вірила в його особливе майбутнє. Щоб пересвідчитися в цьому, повела його до отця Івана Кронштадського, якого в народі вважали пророком. Подивившись пильно на хлопчика, отець сказав: «Великою будеш людиною». Через багато років пророцтво збулося — Олександр Кандиба став талановитим ліриком. Хлопець закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років вступив до хліборобської школи в містечку Дергачі (Харківщина). Брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», у яких з'являються його перші вірші. Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки змушений був залишити його. У 1903 р. вступив до Харківського ветеринарного інституту....
0 Переглянути

Василь Симоненко (1935—1963)

9 Клас

Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспниками, усе дитинство минало в селі у важкі воєнні та повоєнні часи. Хлопець виростав без батька. Матері доводилося тяжко працювати, щоб заробити на шматок хліба. Допомагали дідусь та бабуся, які дуже любили свого кмітливого онука. 1952 року закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях газет у Черкасах. Автор кількох збірок поезій, казок «Цар Плаксій та Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки». Василь Симоненко був люблячим батьком. Син Олесь згадував, як батько грався з дітьми, розповідав їм казки, читав вірші. А пишучи власні казки, він робив так: спершу читав їх синові, і ті рядки, що дитина запам'ятовувала, друкував, а інші — доробляв. Так, зокрема, було з казкою «Цар Плаксій та Лоскотон». Може, саме тому вона так подобається дітям. Помер він 14 грудня 1963 р. Поет прожив лише 28 років. З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося надрукувати його твори: 1964 р. — «Земне тяжіння», 1965 р. — збірку новел «Вино з троянд», 1966 р. — «Поезії», 1981 р. — «Лебеді материнства»....
0 Переглянути

Василь Королів-Старий (1879—1943)

9 Клас

Відомий український дитячий письменник А. Костецький зробив припущення, що додатком «Старий» Василь Королів хотів підкреслити, «що він начебто такий-собі сивобородий дідусь, який малим онучатам розповідає всілякі химерні казочки»... Василь Королів-Старий народився 4 лютого 1879 року в мальовничому селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині (нині Чернігівська область). Хлопця віддали спочатку у Полтавську духовну бурсу, потім — у Полтавську семінарію. Але юнак бути священником не захотів. Його завжди цікавило мистецтво, він захоплювався фольклором, досконало вивчив творчість Т. Шевченка, М. Гоголя. 1902 року він закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював за фахом і пробував сили в літературі. Революційні події 1917-1919 років захопили письменника. У цей час він працював редактором журналу «Книгар» і підтримував борців за незалежність Української держави. 1919 року Василь Королів-Старий виїхав до Чехо-Словаччини. Обставини склалися так, що на Батьківщину він не повернувся. Але туга за рідним краєм присутня у всіх його творах: і в романі «Чмелик», що розповідає про мандри юнака з Полтавщини, і в оповіданнях, і у збірці казок «Нечиста сила», яка вийшла друком 1923 року в чеському місті Каліш. У доробку письменника є і п'єси-казки «Русалка-жаба», «Лісове свято», і твір про Бориса Грінченка, і чимало перекладів із чеської мови, і навіть малюнки, на яких відтворено природу й побут Закарпаття....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 123 124 125 126 127 128 129 130 131 ... 229
Назад

Навігація