Олександр Олесь

(1878—1944)

Відомому українському поетові Олександру Олесю багато років довелося прожити на чужині. Але він ні на мить не забував про рідний край, марив Україною, а його твори були сповнені суму, надії повернутися на Батьківщину. Поет вірив, що Україна буде вільною та незалежною державою. Однак цього йому не судилося побачити.

Народився Олександр Олесь (справжнє прізвище Кандиба) 5 грудня 1878 року на хуторі біля містечка Білопілля на Сумщині.

Батько його походив із чумаків, а мати — із кріпаків. Сашко рано залишився без батька, який під час роботи на рибних промислах упав з пароплава в крижану воду й загинув. Хлопчика виховувала мати та дід Василь. Першою Сашковою вчителькою була мама, яка інтуїтивно відчувала обдарованість сина й вірила в його особливе майбутнє. Щоб пересвідчитися в цьому, повела його до отця Івана Кронштадського, якого в народі вважали пророком. Подивившись пильно на хлопчика, отець сказав: «Великою будеш людиною». Через багато років пророцтво збулося — Олександр Кандиба став талановитим ліриком.

Хлопець закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років вступив до хліборобської школи в містечку Дергачі (Харківщина). Брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», у яких з'являються його перші вірші. Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки змушений був залишити його. У 1903 р. вступив до Харківського ветеринарного інституту.

1907 року вийшла перша збірка поета «З журбою радість обнялась».

Проте митець не міг повністю поринути у світ краси й залишитися осторонь від буремних подій на початку XX століття. Він захоплено вітав революції та визвольні змагання українського народу, утворення Української Народної Республіки, яка проіснувала недовго. 1919 року поет змушений був емігрувати за кордон і двадцять п'ять років прожив переважно у Празі. Саме в цей період було написано багато творів для дітей, чудові вірші про різні пори року, веселі казки у формі віршованих п'єс та багато іншого.

Молодий поет захоплювався музикою: грав на арфі, лірі й кобзі. Це мистецьке уподобання Олеся зумовило особливу музикальність його поетичних творів. Не випадково понад 80 відомих композиторів у різні часи зверталися до творчості Олександра Олеся. Серед них: Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Станіслав Людкевич та ін.

Добірку віршів «Минуле України в піснях. Княжі часи», присвячених минулому України часів Київської Русі, поет створив восени 1920 року. Описуючи складний і багатий на різноманітні події світ наших предків, митець закликав до об'єднання народу, створення міцної держави.

22 липня 1944 року Олександр Олесь помер. Похований поет на Ольшанському цвинтарі в Празі.

Запитання

• 1. Розкажи про родину Олександра Олеся.
• 2. У яких журналах були надруковані перші вірші автора?
• 3. Який факт із біографії Олександра Олеся найбільше тебе вразив?

До речі...

З 1930 по 1957 рік твори Олександра Олеся в Україні не друкували. Навпаки, їх вилучали з бібліотек і його творчість прирікали на забуття. Книги навіть не дозволяли друкувати з авторськими назвами. Усі вони називалися просто «Поезії». Лише згодом його ім'я, поетичний доробок повернули народу: творчість поета увійшла в історію української літератури.

Княгиня Ольга

Тихий, теплий літній ранок.

Сонце встало. Вітер спить.

Вийшла дівчина на річку,

Сіла в човен і сидить.

Чарівна сама, як ранок,

Задивилася на світ...

Білий шум на синіх хвилях,

На деревах — білий цвіт.

Любо жити на цім світі,

Щастя любого ждучи...

Ах, коли б лише згадати

Сон, що снився уночі.

Дивний сон... Якісь палати,

Лицар в зброї на коні...

Ліс такий страшний, таємний...

Поле... Море вдалині.

Далі хмари, грім, пожежа,

Плач і стогін з-під землі.

Лицар-велетень в кайданах,

Кров на білому чолі.

І замислилась красуня...

Згадка в серце їй вп'ялась...

Нагло* шелест... Обернулась:

Перед нею — Ігор-князь.

На йому убрання просте,

Без оздоби, без відзнак,

Лук з залізними кінцями,

Збоку стріли, сагайдак.

Привітався з нею Ігор,

Попросив перевезти...

Загойдавсь на хвилях човен

І поволі став плисти.

І очей не зводить Ігор:

Що за дівчина-краса!

Заговорить: думка — сонце;

Очі — сині небеса.

Хто вона, чия і звідки,

Князь докладно розпитав,

А на другий день по неї

І сватів своїх послав.

І за князя вийшла заміж

Проста дівчина з села,

І до смерті вірним другом

Князю Ігорю була.

Малюнок Дяченко Ольги, учителя математики спеціальної школи «ШАНС»

Словник

Нагло — раптом.

До речі...

Ольга — велика київська княгиня, дружина князя Ігоря і мати князя Святослава (890-969). Походила з простого люду.

Запитання

Перевір правильність поданих тверджень.

• Був тихий, теплий літній ранок.

• Дівчина згадувала сон, що снився уночі.

• Сон був про лицаря на коні.

• Князь Ігор попросив дівчину напоїти його коня.

• Князь через місяць прислав до неї сватів.

• Ольга відмовила князю.

1. Опиши, якою ти уявляєш княгиню Ольгу. Порівняй свій опис із малюнком.

2. Прочитай ребус.

Ярослав Мудрий

Після ката Святополка,

Що замучив трьох братів,

Брат четвертий на престолі,

Ярослав розумний, сів.

Святополком окаянним

Все зруйновано було.

Бідувало бідне місто,

Бідувало і село.

І усю свою увагу

Ярослав звернув на лад.

І небавом* Україна

Зацвіла, як пишний сад.

І небавом знову люди

Багатіти почали,

І Дніпром човни чужинців

Знову в Київ поплили.

Малюнок Дяченко Ольги, учителя математики спеціальної школи «ШАНС»

Греки, німці, італійці,

Чехи, угри — всі ішли,

Купували, продавали

І у Києві жили.

Так живий, шумливий Київ

Царгородом другим став.

Як про друга, як про сина

Дбав про його Ярослав.

Оточив його валами,

Ровом, мурами обвів.

Укріпив його, оздобив

І препишний двір завів.

До палат ішли невпинно

Чужоземні посланці.

Князь сидів на пишнім троні

З грізним берлом* у руці.

І, допущені до князя,

Низько кланялись посли,

І до ніг дари складали,

Що з чужини принесли.

В час бенкету на бандурах,

Гуслях, різних сопілках

Грали весело музики;

Вина пінились в чарках.

Співаки пісні співали,

Скоморохи*, штукарі,

Розважаючи чужинців,

Метушились у дворі.

Після ситого обіду

Всі виходили з палат

Подивитись на верблюдів,

На муштрованих звірят.

І в Європі честю мали

Королі, князі, царі

Поріднитись з Ярославом,

Побувати у дворі.

Але мудрість Ярослава

Вся була в його ділах,

У державнім будівництві,

Владі, устрою, в судах.

Щоб не нищити народу

І народного майна,

Не хотів він воювати,

Не тягла його війна.

Він прогнав лише поляків

І, щоб ворог тихшим став,

Він твердиню понад Сяном* —

Ярославль свій збудував.

Та ходив на печенігів

І черкесів під Кавказ,

Що на нашу Україну

Нападали раз у раз.

Та з Редедею касозьким

Ярославів брат Мстислав

Бивсь хоробро в поєдинку

І Редедю подолав.

Наш співець Боян* великий,

Найславніший із співців,

Сплів йому вінок безсмертний

Із пісень безсмертних слів.

Пролетіли дні короткі...

Перед смертю Ярослав

Всіх своїх синів покликав

І з любов'ю проказав:

«Вас я, діти, покидаю,

Йду я в ліпшу сторону,

Але, діти, пам'ятайте

Мою заповідь одну:

Не сваріться, жийте в згоді:

Тільки мир збере усе,

А незгода, наче вітер,

Все по полю рознесе.

Як не будете всі разом

Йти до спільної мети,

Ви, державу зруйнувавши,

Подастеся у світи.

Ви розгубите ту землю,

Що придбали вам батьки,

І тинятиметесь всюди,

Як вигнанці й жебраки».

Та недовго пам'ятали

Діти мудрий заповіт,

А нащадки Ярослава

Осміяли на весь світ...

Словник

Берло — палиця, оздоблена коштовним камінням, знак влади.

Боян — давньоруський княжий поет, співець, гусляр.

Небавом — незабаром.

Скоморохи — мандрівні актори в Київській Русі.

Сян — річка у Східних Карпатах.

До речі...

Ярослав Мудрий — син київського князя Володимира (978-1054).

Запитання

1. Перевір правильність поданих тверджень.

• Ярослав був четвертим братом, що сів на престолі.

• Незабаром Україна зацвіла, як пишний сад.

• У Києві почалася жвава торгівля.

• Було великою честю поріднитися з Ярославом.

• Ярослав любив воювати.

• Ярослав залишив своїм дітям багато заповідей.

• Діти дотримали заповіту батька.

2. Зачитай заповіт Ярослава Мудрого. Чи виконали його нащадки?

• Що з уроків історії ти пам'ятаєш про життя та діяльність великого київського князя Ярослава Мудрого? Свої думки запиши.

Домашнє завдання

Підготуйся до виразного читання заповіту Ярослава Мудрого. Прочитай його під улюблену музику.

Микита Кожум'яка

Убивши князя Святослава,

Печеніги раз у раз

Йдуть ордою на Вкраїну,

Раз у раз грабують нас

І тепер їх шатра сірі

Вкрили луг над Трубежем,

Печеніги знов з'явились

І погрожують мечем.

Наші ждуть. Але боїться

Печенізький хан іти,

Йому хочеться без бою

Перемоги досягти.

Є один вояк у його

Втроє дужчий за вола...

«Хай він б'ється», — хан хитрує

І до князя шле посла.

«Чи не викличем ми, князю,

Гніву праведних богів,

Коли річку почервоним

Кров'ю наших вояків?!

Краще ми розв'яжем сварку

Славним герцем двох борців:

Коли твій борець подужа,

Я скорюся без боїв».

Князь погодивсь, і звелів він

Найсильнішого знайти...

Та на герць ніхто в державі

Не зважається піти.

Засмутився Володимир...

Аж прийшов якийсь дідусь:

«Син побореться, мій князю,

І поборе, побожусь.

З ним колись ми посварились,

Пам'ятаю, як тепер,

М'яв він шкуру, так, повіриш,

Спересердя всю роздер».

Привели до князя хлопця:

Соромливий, мовчазний,

Невисокого і зросту,

Хоч доволі кремезний.

«Може, хочеш знати, князю,

Чи міцна моя рука,

Роздражніть на пробу жаром

Найсильнішого бика».

Роздражнили. Бик на хлопця,

Але той схопив за бік

І кавалок м'яса вирвав...

Викупав і кров'ю стік.

«Добре!» — князь сказав до хлопця,

А військам своїм звелів,

Щоб озброїлись і ждали

Щохвилини ворогів.

Третій довгий день минає

І ідуть борці на бій,

Князь і хан собі гадають:

«Хто поборе — твій чи мій?!»

Печеніг угледів хлопця

І сміється: «От, дурне,

Подолати, побороти

Воно думає мене!»

Не злякався Кожум'яка

І боротися почав.

Повертав борця і важив,

Потім, наче кожу, м'яв.

І нарешті, наче бочку,

Ухопив і кинув вмить.

На землі без руху мертвий

Печеніг-борець лежить.

І на тім славетнім місці,

Де страшний борець упав,

На тім місці Володимир

Переяслав збудував.

Запитання

• 1. Пригадай, що ти знаєш про князя Святослава.
• 2. Хто вийшов на двобій? Чому?
• 3. Як Володимир перевірив силу свого борця?
• 4. Чому Кожум'яка здобув перемогу?
• 5. Яке місто збудував Володимир на місці двобою Кожум'яки й печеніга?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 9 клас Пономаренко, Тороп (F70)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)