Узагальнюємо вивчене в розділі «Невичерпні джерела мудрості»
- 14-01-2023, 12:46
- 295
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
Прислів'я - влучний образний вислів, переважно ритмізований, наділений узагальненою думкою, з ненав’язливою повчальністю та чітко вираженим висновком. Приказка - влучний образний вислів, який близький до прислів’я, але більш стислий і без висновку, властивого прислів’ю. Здебільшого прислів’я та приказки виникали на основі одиничних фактів, але назавжди залишалися в мові тільки після довготривалого використання. Одиничний випадок міг бути, наприклад, історичною подією, як-ось ганебна втеча вельможного шляхтича Пилипа зі своїм могутнім військом із добре укріпленого містечка Коноплі зі страху перед козацькими полками Богдана Хмельницького, які, до речі, перебували досить далеко від цього населеного пункту. Проте в наш час прислів’я «Вискочив, як Пилип із конопель» ми розуміємо не з історичного погляду. Так трактуємо вчинок необачної людини як недоречний, нерозумний, бо така людина не тільки перебільшила ймовірну небезпеку чи загрозу, а й обрала ганебну, смішну поведінку. На жаль, пояснити причину виникнення деяких прислів’їв і приказок узагалі неможливо, бо вже втрачено саме ту достовірну інформацію, яка й лягла в основу цих фольклорних мініатюр. Наприклад, усі ми не раз чули приказку «Коли рак на горі свисне». Що ж вона означає? Однозначно засвідчує, що чогось не відбудеться ніколи й ні за яких умов, адже раки не свистять. Утім, загадкою залишається те, як виникла ця приказка.... |
Ви, напевно, полюбляєте загадки. А чому ці перлинки народної творчості мають саме таку назву? Тому що треба міркувати (думати-гадати) і вловити щось ніби й приховане, але водночас явне, вгадуване, що нібито зримо існує, його легко розпізнати на основі подібності. У загадках зіставлені предмети, явища, події за найважливішою схожістю між ними. Наприклад, нічне небо можна уявити безмежним простором, зорі - вівцями, яких нібито пасе рогатий місяць-пастух. Якби не було таких підказок, натяків, зумисних акцентів на подібності, загадок ніхто розгадати не зміг би. У давні часи загадкам відводилось особливе місце, адже ними перевіряли розум і кмітливість того, хто мітив на керівне місце в громаді. Загадки були мірилом мудрості й розуму людини. Загадки трапляються в казках, коли, наприклад, зла відьма загадує їх героєві. А в казці «Мудра дівчина» багатому й бідному братам загадує загадки пан. Є ці перлинки навіть у піснях, наприклад русальних, коли русалка обіцяє відпустити малу дівчинку й не затягати її під воду, якщо та відгадає загадки:... |
Перекази виникли й розвивалися разом із людиною та її мовою. Вони допомагали пізнавати світ, передавати знання від покоління до покоління, виховували мужність, учили любити й захищати рідну землю. Найбільше до наших днів дійшло переказів про славних запорожців, їхні подвиги. А ще є перекази про кріпаччину, про Устима Кармалюка, Семена Палія, Олексу Довбуша тощо. За змістом перекази близькі до легенд. Але якщо в легендах є фантастичні, неймовірні, вигадані елементи, то в переказах їх майже немає. Перекази більше наближені до реального життя, минуле в них завжди подане правдоподібно. Тому їх можна вважати виявом історичної пам’яті народу. От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де там їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати. А вони й чують, та не озиваються. Він гукає-гукає та й давай плакати: - От занесла мене нечиста сила між ції запорожці! Лучче б було дома сидіти при батькові та при матері. А то ще перекипить каша, то прийдуть і битимуть, вражі сини! Ой бідна ж моя головонько! Чого мене понесло між ції запорожці?... |
У міфах, як і в казках, предмети і явища природи можуть мислити й розмовляти, їх наділено властивостями людей. Але якщо казку наші предки сприймали як результат людської фантазії, то до міфів ставилися як до реального, імовірного. Вони вважали, що рослини й тварини спілкуються між собою, причому одні допомагають людям, а інші - шкодять. Найраніше у предків сформувалися уявлення про походження і розвиток небесних тіл, виникло поклоніння світилам в образах богів. Особливо прославляли Сонце, Місяць і зірки. Міфи виникли через відчуття людиною своєї беззахисності перед стихійними силами природи. Найдавніші міфологічні зразки донесли до нас імена богів, яким поклонялися праукраїнці: Сварога (бога вогню), Дажбога (бога світла, Сонця), Дани (покровительки води і річок), Стрибога (бога вітрів), Перуна (бога блискавки і грому), Велеса (покровителя тварин), Ярила (покровителя сили весняного сонця), Берегині (хранительки людського роду) тощо. Первісна людина вірила також у добрих і лихих чарівних істот (земних духів): русалок, мавок, лісовиків, водяників, домовиків, відьом. У легендах здебільшого йдеться про походження народу, міста чи села, про важливі історичні події та улюблених народних героїв. Найпопулярніші легенди розповідають про Івана Сірка, Богдана Хмельницького, Олексу Довбуша, Устима Кармелюка, Семена Палія. Цих персонажів наділено богатирською силою, хоробрістю, відвагою. Наприклад, Олекса Довбуш, за легендою, у трирічному віці піднімав через пліт теля, а Устим Кармелюк умів ставати невидимим, щоб утекти із в’язниці.... |
Згодом виникла необхідність пояснити будову Всесвіту, розповісти молодшому поколінню про минуле племені, про подвиги, перемоги й поразки. Так зароджувалися міфи, легенди, перекази, казки. Ці твори і стали початком словесного мистецтва. Оскільки писемності тоді ще не було, то від покоління до покоління твори словесного мистецтва передавали в усній формі, з уст в уста. Звідси й назва - усна народна творчість. Авторами творів були талановиті люди. Хтось під впливом сильних почуттів створював, наприклад, пісню. Її запам’ятовували, співали іншим. Якщо пісня припадала до душі, то її підхоплювали й вона ставала надбанням народу. Окремі рядки чи слова твору могли змінити, доповнити, удосконалити. Так виникали варіанти тієї самої пісні. Про справжніх автора/авторку з часом забували, але сама пісня переходила з роду до роду.... |
Здатність не просто працювати, а творити - одна з основних рис людини. Творча праця суттєво відрізняється від звичайної роботи для забезпечення себе житлом, продуктами, одягом. Творчу працю ще називають майстерністю, мистецтвом. Тобто це надзвичайне, найвище вміння в якійсь справі, галузі. Проте є також ціла сфера людської діяльності, яку називають мистецтвом. Мистецтво - це художня неповторна дійсність, створена митцем. Це додатковий шар реальності, організований за законами краси, в якому людині надано більше свободи для відображення бажаного світу. У моменти натхнення автори за допомогою знаків, узагальнених образів намагаються донести у своїх творах якусь важливу для них думку. Зараз є дуже багато видів мистецтва. Деякі процвітали ще у давні часи: архітектура, хореографія (мистецтво танцю), скульптура, музика, театр, література. Інші види виникли порівняно недавно: у 18-19 століттях - оперне мистецтво, пантоміма, графіка, балет; у 20 столітті - мистецтво художньої фотографії, кіно, телебачення. Розгляньте зразки сучасного мистецтва. Поясніть, у чому особливість створення кожної роботи. Що нового принесли сучасні технології в мистецтво?... |
Алегорія — це художній прийом, що полягає в наділенні тварин, рослин і предметів рисами характеру й особливостями поведінки людини. Віршована мова — це мова, яка має ритм, вона розмірена. Гіпербола — це художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності. Улюблений засіб народної творчості. Головний герой чи головна героїня літературного твору — це дійова особа, що перебуває в центрі уваги письменника/письменниці, з нею пов’язані основні події твору. Головні герої/героїні наділені яскравими характерами, їх зображають широко, усебічно. Дійова особа — образ, що наділений яскравим характером, його зображено у взаєминах із довкіллям. Дійовими особами в казках, байках і фантастичних творах, крім людини, можуть бути й тварини, рослини, речі, природні стихії та фантастичні істоти. Драматичний твір — це художній твір, що призначений для постановки на сцені. Другорядний герой чи другорядна героїня літературного твору — це ті персонажі, які відіграють у творі допоміжну роль. Вони сприяють глибшому висвітленню характеру та вчинків головних героїв. Загадка — це короткий та дотепний опис людей, тварин, предметів, подій та явищ, які треба розпізнати й відгадати. Легенда — це усний прозовий народнопоетичний розповідний твір казкового або фантастичного характеру про давноминулі події міфологічного змісту.... |
Господарем маєтку в селі Заньки — з великим будинком, розкішним садом і довгою, аж до ставу, липовою алеєю — був Костянтин Адасовський. Та хіба цьому дивуватися? Рід Адасовських уже не в одному поколінні має дворянський титул, шляхетне ще з української козацької старшини коріння. У таких родинах заведено шанувати звичаї предків, а ще — знатися на високому мистецтві. (...) До гостинного дому Адасовських часто приїздили гості з Ніжина та Чернігова... У такі дні господарі влаштовували невеличкі сімейні виступи. А на храмові свята Костянтин Костянтинович збирав студентів і розучував із ними різноманітні хорові номери. Зазвичай це відбувалося у великій залі будинку: усі співаки ставали півколом, праворуч — баси, а ліворуч — дисканти. Господар брав камертона й керував співом. (...) Невдовзі Адасовський вирішив організувати й церковний хор. Тодішня церква в Заявках була дещо незвична за своєю будовою. Не така, як інші церкви Чернігівської губернії. Але що напрочуд красива — ніхто не міг цього заперечити. (...) Селяни ходили до храму за давньою звичкою, прищепленою батьками та дідами, часто навіть не розуміючи до ладу істинної суті християнства. Але відколи поміщик Адасовський створив у селі Заньки церковний хор, щонедільні літургії перетворилися для заньківчан на найпрекрасніші години їхнього вбогого кріпацького життя. Чарівний та воістину божественний спів — коли всі голоси творили одну величну гармонію — піднімав приземлену душу хлібороба високо до небес.... |