Войти
Закрыть

Тема жіночої долі у творчості Тараса Шевченка. Особистісна лірика Тараса Шевченка (1847—1861)

9 Клас

Досі йшлося про Т. Шевченка як поета — виразника дум, мрій і прагнень свого покріпаченого, багатостраждального народу. Вони художньо втілилися в темах філософських, історичних, соціальних, побутових. Проте поет не залишався пасивним спостерігачем, не просто фіксував певні події, навіть найтрагічніші, а й висловлював до них своє ставлення, виливав свою душу. Мається на увазі глибинний ліризм поета, який ще більше виявився в його особистісній ліриці. Вона писалася в найскладніші періоди життя Т. Шевченка — арешт, заслання, заборона жити в Україні. Але в ній нема ані крихти зневіри, жалю, нарікань. Натомість з'являються автобіографічні мотиви — спогади про дитинство, мрії про власну родину, згадки про самотність. Наприклад, автобіографічний вірш «І виріс я на чужині...» (1848) написано на засланні, в Кос-Аралі. Його задум виник від згадок про першу подорож до України в 1843 р., зокрема про перебування в рідному селі. Розпочинається цей твір пронизливим зізнанням ліричного героя, голос якого зливається з думками самого поета й нагадує про його долю: «І виріс я на чужині, / І сивію в чужому краї...». Ці рядки позначені сумом. Проте ліричного героя зігрівають спогади про Дніпро, про далекий рідний край, про «найкраще» село, про матір, яка просила в Бога добра для своєї дитини. Але про свій «талан» насильно відірваної від домівки людини ліричний герой уже сказав. Тому він окреслює долю його рідного села: «..Аж страх погано / У тім хорошому селі...», адже воно перетворилося на пустку, руїну, згарище. Найстрашніше ж, що люди в ньому нагадують примар, вони...

Тема жіночої долі у творчості Тараса Шевченка. «На панщині пшеницю жала...»

9 Клас

Ідейно-тематичний зміст. Ця лірична поезія має ще одну назву — «Сон», яка підказує читачеві: йтиметься про те, що наснилося. А наснилася матері-кріпачці щаслива доля її сина, відтворена Т. Шевченком як ідилія. Уже в самому цьому задумові поет протиставив жорстоку реальність підневільного життя світлій мрії всіх матерів — бачити свою дитину щасливою. Уже в перших рядках поезії вимальовується образ жінки, яка змушена важко працювати. Вона втомлена від роботи настільки, що до немовляти «пошкандибала», тобто ледве йшла, ледве піднімала ноги. Але її турбота про сина простежується в усьому. Так, мати змушена брати дитину із собою на поле, щоб годувати. Водночас вона ховає сина «у холодочку за снопом», пестить. У цьому виявляється її безмірна любов до своєї дитини, відповідальність за неї. Зморена жінка засинає на хвилину над немовлям. Вона бачить сон-мрію: її син і вродливий, і багатий, й одружений. А головне — вільний і сам, і його сім'я, яка, за моральними приписами українців, щаслива передусім у праці:...

Тема жіночої долі у творчості Тараса Шевченка. «Наймичка»

9 Клас

Історія створення. Поема «Наймичка» написана в 1845 р. Вона увійшла до збірки «Три літа» й належить до тих небагатьох творів, які опубліковані за життя Т. Шевченка. Зробив це друг поета Пантелеймон Куліш у 1857 р. в другому томі своїх «Записок о Южной Руси», коли Т. Шевченко був на засланні, а його твори були під забороною. П. Куліш вигадав історію про те, що текст цього твору знайшов в альбомі якоїсь панночки, отож прізвище автора не було вказано. Удруге поему надруковано в «Кобзарі» 1860 р. Звідси — відлік її читацької популярності донині. Орієнтовно в 1852-1853 рр. Т. Шевченко написав однойменну повість російською мовою. Ідейно-тематичний зміст. Як і в поемі «Катерина», тема «Наймички» — драматична доля дівчини-покритки. Але вона набуває нового звучання. Молода мати Ганна, відчуваючи всю відповідальність за життя сина, вирішує підкинути його бездітним заможним людям, а сама стати до них за наймичку. Це сильна жінка, яка, безмірно люблячи свою дитину, готова зникнути, розчинитися в натовпі, аби лиш її син був щасливим. Лише після того, як пройшов рік, вона з'являється на хуторі, постійно тривожиться, бо боїться зрадити саму себе. І водночас радіє тому, що її дитина живе в добрі й затишку, мужніє, створює сім'ю, народжує дітей. Таємниця наймички — це її спокута за дівочий гріх....

Тема жіночої долі у творчості Тараса Шевченка. «Катерина»

9 Клас

Ідейно-тематичний зміст. Коли ви поцікавитеся чи в батьків, чи в будь-кого зі старших, який твір Т. Шевченка про жіночу долю найбільше їм запам'ятався, відповідь буде однозначна — поема «Катерина» (1838-1839). Справді, це один із найпопулярніших творів, що приваблював і приваблює читачів історією зневаженого кохання, яка оповідана так емоційно, що безталанна доля сина й матері-покритки не може не викликати безмір співчуття. Сьогодні слова «покритка» практично не почуєш, його вважають застарілим. А що воно значить? Покритка — це дівчина, що народила позашлюбну дитину. Тогочасна сільська громада засуджувала такий учинок, вимагала обряду покривання: чорну хустку або навіть ганчірку накидали на голову матері позашлюбної дитини, і це засвідчувало зневагу до неї як до жебрачки. Трагедія покритки — тема Шевченкової «Катерини». Її історія — це історія щирої, довірливої й безпосередньої в почуттях красуні, яка вперше покохала — «полюбила москалика, як знало серденько». Обранець Катерини — офіцер-дворянин, росіянин, тому драматизм їхніх стосунків підкреслюється не лише соціальною нерівністю, а й національними відмінностями. Так само протиставляється у творі мораль народна і мораль панська, власне, аморальна поведінка представника народу-колонізатора. Адже пан і розбещений, і егоїстичний, і немилосердний. Він жорстоко скривдив Катерину, збезчестивши її, покинувши з дитиною. Дівчина для нього — лише тимчасова примха. Він живе за законами вседозволеності кріпосника («любить жартуючи, жартуючи кине»), забуває про свої обіцянки, відмовляється від рідного сина....

Тема жіночої долі у творчості Тараса Шевченка

9 Клас

У кожного поета є своє коло улюблених тем. У Шевченка їх дві — це Україна та жінка-мати. У художньому розкритті цих тем талант Кобзаря сягнув найвищих вершин, бо вони пройшли крізь його серце як згусток найщирішої любові й неймовірного суму, як сплав ліричного почуття й довершеної форми, втілених у художньому творі. Дуже слушну думку висловив Максим Рильський: «Такого полум'яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері». Сам поет сказав про це афористично:...

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861). «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»

9 Клас

Історія створення. Т. Шевченко написав «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» в 1845 р. Цей твір, як і поема «Сон» («У всякого своя доля...»), не міг пройти крізь лещата цензури, тому розходився в списках, які були знайдені й у членів Кирило-Мефодіївського товариства. Послання фігурувало в слідчій справі й також вплинуло на жорстокий вирок його автору. Уперше твір надруковано в 1859 р. в лейпцизькому виданні «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». Ідейно-тематичний зміст. Як і в поемі «Сон» («У всякого своя доля...»), у посланні Т. Шевченко художньо розкрив найголовніший соціальний конфлікт свого часу — протистояння закріпаченого народу й панів-кріпосників. Проте в «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» ця суперечність набула нових відтінків. З одного боку, поет продовжує тему «земляків», а з іншого — увиразнює її. Один з них, чи не найважливіший, у розгортанні думки про те, що і пани, і пригноблені селяни — нащадки «славних прадідів великих», які боролися за Україну, її волю. Звідки ж узялися «погані правнуки»? На думку поета, це козацька старшина, яка, дбаючи про власні інтереси, зрадила народ, перетворилася на кріпосників-визискувачів «незрящих гречкосіїв», також козацьких правнуків. Так у посланні вимальовуються два образні ряди: сучасна поетові національна «еліта», яка втрачає людську подобу, бо запрягає людей «в тяжкі ярма», дере з них шкуру. Це жорстокі кріпосники, які схиляються перед закордонною освітою, проте забули рідну культуру, літературу, мову, історію. Вони одягли на себе фальшиву маску народолюбців, а насправді визискують простий люд. Саме народ і є другим образним рядом, який змальовує Т. Шевченко. Тяжка підневільна праця знесилила його, перетворила на раба....

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861). «Кавказ»

9 Клас

Історія створення. Поема Т. Шевченка «Кавказ» написана в 1845 р. під час перебування поета в Україні. Поштовхом до роботи над нею, ймовірно, стала трагічна звістка про смерть поетового щирого друга Якова де Бальмена (1813-1845) на Кавказі. З ним Т. Шевченко познайомився в 1843 р.: колишній кріпак й освічений молодий граф щиро заприятелювали. Вони були майже ровесниками, їх об'єднали спільні творчі інтереси. Яків де Бальмен (це прізвище шотландського походження, у Шотландії жили його предки) народився на Полтавщині, здобув блискучу освіту в Ніжинській гімназії, захоплювався літературою й живописом. Яків де Бальмен зробив для поета чудовий подарунок: переписав «Кобзаря» та «Гайдамаків» латинським алфавітом в окремий альбом, ілюстрував його й передав Т. Шевченкові з надією, що з такою книжкою зможуть ознайомитися інші слов'янські народи. Саме Я. де Бальмену поет присвятив поему «Кавказ». Уперше твір надруковано разом з віршами О. Пушкіна в Лейпцигу 1859 р. Ідейно-тематичний зміст. Головна тема твору — несправедлива війна Росії з горцями, художнє осмислення загарбницької політики царизму на Кавказі. Вона розкривається багатогранно через почуття ліричного героя: від печалі й суму за вбитим другом до грізних звинувачень царизму, до заклику знищити несправедливий суспільний лад:...

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861). «Сон» («У всякого своя доля...»)

9 Клас

Історія написання. Повернувшись до Петербурга після подорожі до України, під великим враженням від побаченого, Т. Шевченко в 1844 р. пише поему «Сон» («У всякого своя доля...»). Вона поширювалася в рукописних списках, зокрема серед членів Кирило-Мефодіївського братства. Коли арештовували В. Білозерського1 та М. Костомарова — учасників цієї організації, то в них було знайдено текст поеми. Слідство використало художній твір як основний доказ антиурядової діяльності Т. Шевченка. Цар Микола І особисто брав участь у визначенні вироку поету, найсуворішого серед усіх учасників братства. Так, скажімо, М. Костомаров був засланий до Саратова, де працював у статистичному комітеті, а також мав змогу займатися науковою діяльністю як історик. Т. Шевченка ж відправлено в солдати із забороною писати й малювати. 1 Білозерський Василь Михайлович (1825-1899) — український громадський і культурний діяч, один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства, брат Ганни Барвінок, дружини П. Куліша. За життя поета твір не друкувався. Уперше «Сон» («У всякого своя доля...») побачив світ у 1907 р. Ідейно-тематичний зміст. Тексту поеми передує епіграф з Євангелія від Іоанна: «Люди (світ) не можуть прийняти істини, доки не побачать і не пізнають її». Вам відомо, що в художньому творі не може бути нічого випадкового. Це стосується й епіграфа, який покликаний скеровувати читача до правильного сприйняття змісту написаного, його суті. Тож розуміння й пізнання якої істини має на увазі поет?...

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861). «До Основ'яненка»

9 Клас

Історія написання. Вірш Т. Шевченка «До Основ'яненка» створено 1839 р. Це один з восьми творів, який увійшов до першого «Кобзаря», виданого 1840 р. Прочитавши його, вдумливий учень неминуче поставить перед собою питання: чому у творі, присвяченому Г. Квітці-Основ'яненку, йдеться переважно про історичні реалії? Відповідь на нього стане зрозумілою, якщо пригадати, що підштовхнуло Т. Шевченка до такого творчого задуму. Річ у тім, що поет ознайомився з історичним нарисом Г. Квітки-Основ'яненка про Антона Головатого — кошового отамана Чорноморського козацького війська. На той час поет знав Г. Квітку-Основ'яненка як українського письменника, можна сказати, що їхнє знайомство було заочним, через посередництво Є. Гребінки, який у листах до прозаїка захоплено й щиро писав про молодого талановитого поета. Сам Г. Квітка-Основ'яненко схвально відгукнувся про «Кобзар» і поему «Гайдамаки», листувався з Т. Шевченком, але особисто з ним не зустрічався. Під враженням від прочитаного історичного нарису, у якому йшлося про легендарну постать А. Головатого, оспівану в народних думах і піснях, а також згадувалося зруйнування Запорозької Січі, Т. Шевченко написав вірш-послання «До Основ'яненка»....

Тарас Шевченко: гідність, дух і пам'ять (1814—1861)

9 Клас

Тарас Шевченко — геніальний поет, вірний син народу, пророк національного відродження. Він жив і творив з іменем України, прославляв її минуле, прозирав у майбутнє й картав сучасників за довготерпіння, покірність. І понад усе любив просту людину, співчував її стражденному існуванню, пролитим нею сльозам. Сьогодні немає українця, хто б не читав «Кобзаря», хто б не знав хоча б одну поезію Т. Шевченка напам'ять, хто б не співав «Реве та стогне Дніпр широкий...». Поет був, є і буде совістю нації, її сумлінням навіки. Іван Дзюба справедливо зазначив: «Шевченко, як явище велике й вічно живе, — невичерпний, нескінченний і незупинний». • Під час вручення Національної шевченківської премії 2017 року письменник і видавець Іван Малкович наголосив: «Я мрію дожити до того моменту, коли дітям у школі перестануть сльозливо оповідати про "горепашного кріпака”, який служив безправним та безсловесним попихачем у панів, а замінять парадигму і вестимуть натхненну мову про неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, який без тата і мами, без, здавалося, жодних шансів на успіх створив сам себе». Знайдіть в Інтернеті повний текст виступу Івана Малковича і сформулюйте для себе відповідь на проблемне питання: «Для чого сучасний молодий українець має знати творчість Тараса Григоровича Шевченка?»....

Навігація