Войти
Закрыть

Глибини перекладної літератури: Біблія. Переклади Біблії українською мовою

9 Клас

В Україні до перекладів Біблії зверталися багато культурних діячів у різні часи, тому що завжди існувала потреба донести до вірян слово Боже зрозумілою їм мовою. У період Реформації в XVI ст. в Європі перекладають тексти Біблії в Німеччині, Англії, Франції, Нідерландах тощо, на українських землях — архімандрит місцевого монастиря в містечку Пересопниця (нині поблизу м. Рівне) Григорій. У 1556-1561 рр. він переклав Євангеліє із церковнослов'янської мови на тодішню староукраїнську. Це дорогоцінна пам'ятка, на якій нині при інавгурації на вірність своєму народові присягають новообрані президенти України. На західноукраїнських землях у першій половині ХІХ ст. за переклад частин Біблії на живу розмовну мову взялися письменники та фольклористи Маркіян Шашкевич і Володимир Александров. На східноукраїнських землях до 1860 р. переклад чотирьох Євангелій здійснив Пилип Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук. Друкувати на території Російської імперії цю працю було заборонено, тому що на той час ще не було перекладу Біблії із церковнослов'янської на російську. Перший повний переклад Біблії на українську мову здійснили Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй1 та Іван Нечуй-Левицький. Книга вийшла в 1903 р. за сприяння Британського Закордонного Біблійного Товариства у Відні....

Глибини перекладної літератури: Біблія. Притча про блудного сина

9 Клас

Ще в Старому Заповіті було передбачено, що Ісус Христос повчатиме притчами. У Новому Заповіті їх записано близько тридцяти. Кожна освічена людина знає притчі про сіяча, кукіль у пшениці, про самарянина, овечу кошару, про тісні двері, багача і Лазаря, фарисея і митаря тощо. Найчастіше для оповіді Ісус брав приклади з природи або сучасного Йому суспільного життя. Хоча притчі були відомі ще в старозавітні часи, особливу досконалість і красу вони отримали в устах Боголюдини. Ось як Ісус пояснював своїм учням вибір такої форми оповіді: «Я тому говорю до них притчами, що вони дивлячись не бачать і слухаючи не чують». Спаситель викладав своє вчення у формі алегоричних оповідань з кількох причин: по-перше, він говорив про глибокі духовні істини, осягнути які слухачам було нелегко, а конкретна і яскрава розповідь з життя впливала на них емоційно й запам'ятовувалася на багато років; по-друге, люди часто не розуміли вчення Спасителя, тому була ймовірність його спотворення, а притчі зберігали чистоту науки Христа; по-третє, притчі мали перевагу перед прямими настановами, тому що не тільки містили загальний Божественний закон, а й демонстрували його застосування в приватному та суспільному житті. Христові притчі чудові ще й тим, що вони анітрохи не втратили своєї сили й актуальності донині. Вони такі ж сучасні, як і дві тисячі років тому. Притча — це повчальна розповідь, мета якої — викласти духовні чи моральні істини. Сюжет твору будується на певній життєвій ситуації чи спостереженнях, з яких випливає дидактична ідея, тобто настанова....

Глибини перекладної літератури: Біблія. Легенда про Мойсея

9 Клас

Легенда про Мойсея розповідає епізоди з життя найвизначнішого пророка і праотця єврейського народу. Мойсеєві приписують авторство перших п'яти книг Старого Заповіту, він приніс єврейському народу Закон Божий, викарбуваний на скрижалях, і став посередником угоди між Богом Єговою та ізраїльтянами. Десять заповідей — це закон, який Бог через Мойсея передав людям тоді, коли в них унаслідок гріховного життя ослаб внутрішній орієнтир — совість. Перші чотири заповіді накладають на людину обов'язок любити Бога, наступні шість містять обов'язок любові до ближнього. На початку нової ери між людьми й Богом була укладена нова угода, посередником у якій став Ісус Христос і закони якої були викарбувані вже не на скрижалях, а в серцях людей. З десятьма заповідями пов'язано саме утворення єврейського народу. В Єгипті мешкало семітське плем'я безправних рабів, і лише після отримання десяти заповідей воно перетворилося на народ, покликаний вірити і служити Богові. З нього втілився в плоті Сам Спаситель світу — Господь Ісус Христос. Зміст легенди. Мойсей народився в Єгипті в єврейській родині за часів, коли євреї перебували в рабстві у єгиптян. Щоб їхня кількість не збільшувалася, фараон наказав убивати єврейських немовлят чоловічої статі. Рятуючи свого новонародженого сина, мати залишила Мойсея в кошику на березі річки. Там хлопчика знайшла дочка фараона і взяла на виховання, а його матір найняла годувальницею. Назвали хлопчика Мойсеєм....

Глибини перекладної літератури: Біблія. Легенда про Вавилонську вежу

9 Клас

Легенда про Вавилонську вежу розвиває тему людського гріха. Уперше гріхопадіння здійснили первісні люди Адам і Єва, за що Господь вигнав їх із раю. Але людина не зрозуміла, що вона була вінцем Божого творіння й у ній закладено образ самого Творця, не покаялася й не змінилася. На прикладах історії єврейського народу Біблія передає думку, що, здійснюючи гріховні вчинки, люди спотворюють у собі образ Божий, порушують гармонію у Всесвіті, закладену при створенні світу. Але Господь любить своє творіння й не хоче, щоб цей образ загинув, тому наставляє людину. Наприклад, Біблія описує страшні картини людського гріхопадіння та розплату за це. У людському розумінні Бог навчає жорстоко, наприклад, посилає Всесвітній потоп і знищує людство або роз'єднує людей під час побудови Вавилонської вежі. Зміст легенди. В 11 главі Книги Буття наведено легенду про Вавилонську вежу. У ній розповідається про події, які відбулися на землі невдовзі після Всесвітнього потопу. Тоді люди були ще згуртовані й розмовляли однією мовою. Впевнені у своїй силі, вони вирішили побудувати вежу до неба, щоб лишити по собі пам'ять на віки і прославити себе. Не сподобалася Богові їхня зухвалість, уклав він їм в уста різні мови, після чого люди не змогли порозумітися й добудувати вежу. Вона із часом розвалилася, а місто назвали Вавилоном, тобто «змішанням»....

Глибини перекладної літератури: Біблія

9 Клас

Біблія — невичерпна книга, яка акумулювала знання про Бога й людину. У ній Бог розмаїто розкриває людям свої таємниці; через неї людина пізнає свою сутність. Але в Біблії пояснюється не лише релігійне вчення, Божественна істина, а й життєва мудрість. Історія, географія, соціологія, мистецтво — ось неповний перелік сфер людського пізнання, які так чи інакше спираються у своїх пошуках істини на тексти Святого Письма. Без Біблії ні Мікеланджело, ні Леонардо да Вінчі, ні Рембрандт, ні Ель Греко не стали б тими визначними митцями, якими протягом століть захоплюється весь світ. На ній ґрунтувалася творчість Шекспіра, Расіна, Данте, Сковороди, Шевченка, Толстого, Достоєвського та інших видатних письменників. У чому ж секрет вічного потягу людей до цього твору? Як зауважив канадський дослідник Біблії Нортроп Фрай у книжці «Великий код: Біблія і література», «...Біблія, більше схожа на малу бібліотеку, аніж власне на книжку; можливо, про неї ми звикли думати як про одну книгу тільки тому, що для зручності її вміщують під одну обкладинку». Справді, слово Біблія у своєму первинному сенсі означало «малі книжки», або «зібрання книжок». Писали їх на трьох континентах — в Азії, Африці та Європі протягом І тис. до н.е. - II ст. н.е. Уявіть тільки: шістдесят поколінь людей змінилося за цей час!...

Найдавніші рукописні книги Київської Русі. Ізборник Святослава

9 Клас

За чималою кількістю українізмів, ужитих у творі, учені висловлюють припущення, що манускрипт було написано в Києві, звідки його перевезли на території, що належать нині Росії, де він зберігається нині в Московському історичному музеї. Книжку, з якої переписано Ізборник, імовірно, було створено на замовлення царя Симеона, на час правління якого припадав економічний і культурний розквіт Болгарського царства. На початку Х ст. він замовив переклад збірника з грецької на старослов'янську. До Київської Русі, вірогідно, рукопис потрапив після походу князя Святослава на Балкани. Із книги було зроблено кілька списків1, найдавнішим з яких вважають київську копію, виконану в 1073 р. за вказівкою сина Ярослава Мудрого Святослава. Але в наукових колах існує й інша версія, згідно з якою до Києва привезли грецький примірник, котрий перекладали київські тлумачі. 1 Список — рукописна копія твору з оригіналу. В Ізборнику Святослава вміщено статті з богослов'я, філософії, історії, літератури, географії, біології, педагогіки та інших галузей знань, авторами яких були десятки діячів того часу. Порівнявши стиль написання літер, науковці дійшли висновку, що переписували книжку в Києві двоє майстрів. Один з них залишив своє ім'я в кінці твору: «Закінчено цю книгу рукою грішного Іоанна»....

Найдавніші рукописні книги Київської Русі. Остромирове Євангеліє

9 Клас

Як ви вже знаєте, у православному Середньовіччі, щоб наблизитися до осягнення Бога, утвердитися у вірі й зміцнити свій дух, людині необхідно було «денно і нощно» читати християнську літературу. Мистецтво читання полягало в повільному, зосередженому й обдуманому сприйнятті написаного «вьсем сердцьм». Читач мав багаторазово перечитувати важливі місця, щоб проникнути в глибину змісту. Така культура читання вчила відсторонюватися від земного й осягати «духовними очима» невидимий оку світ. Найдавнішими творами перекладної літератури Київської Русі, що збереглися до наших днів і були призначені для щоденного читання, є Остромирове Євангеліє та Ізборник Святослава. У 2011 р. за рішенням ЮНЕСКО Остромирове Євангеліє1 (1056-1057) було включено до реєстру «Пам'ять світу»2 як шедевр києворуського мистецтва. Це найдавніша копія перекладу частини тексту Біблії на старослов'янську мову, яку здійснили Кирило і Мефодій. Замовив її посадник3 Новгорода в 1054-1057 рр., полководець і відомий державний діяч Київської Русі Остромир. Він належав до одного з найшанованіших руських родів. Припускають, що його дідом був дядько князя Володимира Хрестителя Добриня, якого вважають можливим прототипом фольклорного героя Добрині Микитовича....

Розвиток писемності після хрещення Руси-України

9 Клас

Стрімкий розвиток науки і техніки на початку ХХІ ст. змінив життя людства до невпізнаваності. Комп'ютерні технології відкрили нові можливості: миттєво поширюється інформація, з'являються нові професії, а скептики припускають, що електронна книжка назавжди витіснить друковану. Наше стрімке життя щомиті спрямоване в майбутнє. У цих умовах виникають логічні запитання: чи варто оглядатися на минуле, перечитувати давні фоліанти, розглядати вицвілі від часу фрески або розмірковувати над лінією орнаменту в стародавніх церквах? Відповіді повертають нас до роздумів про історичне буття народу, неперервний зв'язок поколінь. Людина — не метелик-одноденка, який весело перелітає з квітки на квітку й не знає, що було вчора й що з ним буде завтра. У її долі переплелися минуле, сучасне й прийдешнє. Людина — продукт свого часу і своєї країни. Почуття Батьківщини завжди нерозривно поєднане в неї з відчуттям причетності до історії та культури свого народу. Можливо, саме тому в години лихоліття народ шукає духовного опертя в прикладах з історії й творах мистецтва?...

Українські народні балади: героїка складних людських доль («Ой летіла стріла...», «Ой на горі вогонь горить...»)

9 Клас

Термін «балада» походить від грецького ballo, що означає «рухатися», а в латинській мові слово із цим коренем мало значення «танцювати». На півдні Франції, у Провансі, де зародилася балада, так називали пісні, які супроводжували народне танцювально-драматичне дійство. Поступово вона втратила свою функцію супроводжувати танець та елементи музичності, а на перший план вийшли епічність і драматизм у поєднанні з ліризмом. Балада — це ліро-епічний твір історичного або соціально-побутового змісту із драматичним сюжетом, що, як правило, закінчується перевтіленням героїв. Як бачимо, за тематикою балади подібні до суспільно-побутових і родинно-побутових пісень. Але відмінність між ними полягає в тому, що балади мають більшою або меншою мірою виражений сюжет. Майже неможливо знайти теми, яка не була б відображена в баладах. У них змальовано різні стосунки між людьми (коханими, членами родини, ворогами); її персонажами є як герої, що віддають життя заради батьківщини, так і негідники (розбійники, вбивці тощо). Більше того — балада може зображувати зв'язок людини з потойбічним світом (духами, мерцями, демонами), фантастичні явища й незвичайні перетворення. Головну мету творення балад точно сформулював фольклорист Олександр Дей: «Відтворюючи несподівано гострі конфлікти та психологічні стани в хвилини найвищого напруження людських пристрастей і переживань у переважно трагічних ситуаціях, балади викликають глибокі зворушення...»...

Навігація