Войти
Закрыть

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності. Жартівливі пісні («Ой під вишнею, під черешнею...»)

9 Клас

Жартівливі пісні були невід'ємною частиною життя народу. Вони лунали на вечорницях, досвітках, весіллях, у святкові дні та в побуті, підбадьорювали людей, розважали їх і піднімали настрій. Але водночас жартівливі пісні виконували й важливу виховну роль. У невимушеній формі вони вказували на вади в поведінці чи характері людини і, заперечуючи їх веселим сміхом, утверджували найважливіші народні морально-етичні норми. Жартівливі пісні — фольклорні музичні твори гумористичного чи сатиричного змісту. Вони могли бути і самостійними музичними творами, і приспівками до танцю. На відміну від інших тематичних груп родинно-побутових пісень, які могли виконуватися як у широкому колі, так і на самоті, жартівливі пісні завжди потребували гурту, що підтримає дотеп співака веселим сміхом. • Про взаємини парубка та дівчини. У них відображено різні сторони стосунків молоді: залицяння хлопця, запрошення дівчини на побачення, описи зовнішності, поведінки, рис характеру коханого / коханої, страждання через зраду («Ой на горі два дубки, два дубки...», «Ой, дівчино-рибчино, куди йдеш?...», «По дорозі жук, жук, по дорозі чорний...»). До цієї групи належать також жартівливі пісні, у яких мати або стає на заваді коханню дочки, або прагне видати її заміж за багатого, хоч і нелюбого чоловіка («На вулиці скрипка грає...», «Ой била мене мати...», «Ой хотіла мене мати за першого дати...»)....
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності. Удовині й сирітські пісні

9 Клас

Особливим зворушенням пройняті родинно-побутові пісні, що змальовують долю вдів і сиріт. Український народ виявляв співчуття до них, підтримував знедолених. У ліричних піснях цієї групи автори використовували всі можливі засоби, щоб вплинути на почуття слухачів і розчулити їх. Такі твори, як правило, залишають поза увагою обставини, за яких жінка овдовіла чи діти осиротіли. На перший план виступають драматичні переживання героїв. Для вдовиці — це клопіт, як виростити дітей, вести господарство, обробляти самотужки землю. Щоб вирішити ці побутові проблеми, мати чоловічу підтримку, вона прагнула вдруге вийти заміж. Але рідко коли їй вдавалося влаштувати знову подружнє життя, і це прирікало жінку на страждання. Матері забороняли своїм синам одружуватися із вдовами, вважаючи їх чарівницями, які можуть звести чоловіка зі світу:...
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності. Пісні про сімейне життя й родинні стосунки

9 Клас

Як і пісні про кохання, ліричні твори, присвячені сімейному життю, рідко оспівували подружнє щастя. Його здебільшого затьмарювали певні стосунки між членами родини, які стали серйозною, а часто й нездоланною перешкодою на шляху до щастя. Причинами були, як правило, або конфлікти між чоловіком і дружиною, або складнощі у стосунках одного з подружжя з іншими членами родини. Це збурювало емоції, які знаходили свій вияв у сімейно-побутових піснях. Велику групу пісень про сімейне життя написано від імені жінки, яка найбільше потерпала від членів родини. Ще І. Я. Франко у своїй розвідці «Жіноча неволя в руських піснях народних» зазначав, що «між жіночими піснями... стрічаємо дуже багато так сумовитих, так жалібно болющих, розкриваючи нам таку многоту недолі, що, вдумавшись в ті пісні і в те життя, котре їх викликало, не можемо не спитати самих себе: невже ж се правда?.. Особливо замужня жінка винаходить у своїй жизні чимраз нові рани і незгоди, на котрі нарікає в піснях»....
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності. Пісні про кохання й дошлюбні взаємини («Місяць на небі, зіроньки сяють...», «Цвіте терен, цвіте терен...», «Сонце низенько...»)

9 Клас

Пісні про кохання присвячені відтворенню стосунків закоханих. Ліричним героєм у них може бути і дівчина, і хлопець. У монолозі-сповіді одного з них передаються емоції, викликані певною драматичною подією. Рідко, коли родинно-побутова пісня оспівує щасливе кохання, адже воно не потребує розради й емоційної допомоги. «Табу, "мовчанки печать” на саме кохання народ і його поети наклали, очевидно, тому, що в кожному випадку воно — типове, однакове, а не індивідуальне», — зазначає літературознавець М. К. Наєнко. Натомість трагічні обставини, які стояли на перешкоді щастю закоханих, збурювали сильні почуття й переживання, що знаходили відображення в ліричних творах. Самих драматичних подій народ у піснях не згадував, реальне життя ніби відступало на другий план, бо в центрі уваги було лише переживання ліричним героєм подій цього життя. У ній відтворено напружений і драматичний епізод: юнак слухає дівочу пісню про розлуку та порівнює її зі своїми непростими стосунками з коханою. У пісні ліричного героя зображено надмірно чутливим. Досягається таке враження через використання гіперболи: він плаче, коли чує дівочий спів, у козака від голосу дівчини «серденько мре». Як і в усіх народних піснях, портрет ліричної героїні тут змальовано через деталі. Юнак згадує лише її очі, які «темні, як нічка, ясні, як день». Але цього достатньо, щоб скласти уявлення про його ідеал жіночої краси й ставлення до нього коханої. Ліризму пісні, крім пестливих слів і постійних епітетів, надає романтичний пейзаж: Місяць на небі, зіроньки сяють, / Тихо по морю човен пливе......
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності

9 Клас

Коли мова заходить про український патріотизм, то навіть ті, для кого слово «Батьківщина» — не порожній звук, часто починають мислити шаблонами. У цьому контексті лунає традиційно «мова калинова», «пісня солов’їна», а вишиванки й рушники стають зовнішнім — необхідним, але формальним атрибутом вияву патріотизму. Частина з нас збайдужіла до української мови й вільно послуговується мовою сусіднього народу, наше серце іноді холодно мовчить, коли лунає українська народна пісня. А між тим нам є чим пишатися! Мовознавці вважають українську мову за милозвучністю другою у світі після італійської, а українським народним пісням немає рівних серед народів світу! Жодна нація за всю історію не створила такої кількості пісень, як українці, — визнає ЮНЕСКО1. За найскромнішими підрахунками — близько 200 тисяч, за іншими — майже півмільйона! Коли їх слухаєш, то чуєш, як крізь століття до тебе промовляє твій величний народ. Українські народні пісні, як і танці, вишиванки, рушники, козацькі звичаї, традиції — це той генетичний національний код, який зв'язує покоління невидимою, але міцною ниточкою. Бути патріотом — це не тільки заявляти, що любиш свою Батьківщину. Бути патріотом — означає послуговуватися мовою народу України, знати його історію, культуру й розуміти, як духовні надбання, створені нашими предками понад тисячоліття тому, пронести в майбутнє, передати наступним поколінням. 1 ЮНЕСКО — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національних культур, охороні пам'яток культури тощо....
0 Переглянути

Вступ, або Навіщо ми читаємо класиків?

9 Клас

Навіть якщо хтось і не хоче це усвідомлювати, але мистецтво супроводжує людство повсякчас. Йому властива цікава ознака: у певні періоди першість ведуть окремі види. Так, в епоху античності розквітали театр, скульптура, архітектура. В епоху Відродження — література, живопис. У ХІХ столітті людство захоплювалося літературою. А що сьогодні? Молодь віддає перевагу комп'ютерним іграм, теле- та відеофільмам, кіно, музиці, і книжки, як і сам процес читання, видаються багатьом нецікавими і втомливими. Справді, у ХХІ столітті не можна стверджувати, що художня література серед інших видів мистецтва посідає почесне місце номер один. Водночас це не означає, що, по-перше, немає її палких прихильників, а по-друге, вона не відіграє важливої ролі в духовному житті людини й народу загалом. Пригадайте з власного досвіду, чи переживали ви ось такі моменти. Перегорнуто останню сторінку твору, а на серці так тепло, так хороше, ніби не хочеться розставатися з найріднішими людьми, друзями чи близькими родичами. Чи плакали ви хоча б один-єдиний раз, коли сюжет літературного твору закінчувався трагічно? Юнаки можуть заперечити: чоловіки не плачуть. Згода. Тоді чи не замислювалися ви над тим, чому людина загинула, за які ідеали, у якому віці? Дуже пафосний твір, — скажете ви. Гаразд. А якщо ви любите детективи, то чи не розгадували разом з автором ребус про вбивцю? А пригадайте, чи у вашому серці не залишився хоча б рядок з поетичного тексту, який ви вивчили на уроках літератури? І цей рядок вряди-годи зринає у вашій пам'яті, і зринає в такі миті, коли вам ця думка чи емоція, висловлена в ньому, вкрай потрібна?...
0 Переглянути

Учора — читач, завтра — лідер, або Знову про користь читання художньої літератури

9 Клас

Уже вкотре традиційно на початку навчального року розмову з вами підручник розпочинає роздумами про користь читання. Ви можете заперечити: я читаю багато, та й пости в соцмережах приносять стільки інформації, що моїм ровесникам ще двадцять років тому не могло й наснитися. Навряд чи із цим посперечаєшся. Але мова зараз йтиме про інше читання — читання художньої літератури. Щоб ви зрозуміли, чим повідомлення в соцмережах за впливом на читача відрізняється від творів красного письменства, пошлемося на результати одного з наукових досліджень університету Ліверпуля (Велика Британія). Учені вимірювали активність мозку під час читання поезії Шекспіра, Еліота й інших відомих літераторів. Виявилося, що воно збуджує мозок, задіює багато центрів, які відповідають за уяву, пам'ять, мовленнєвий акт читача та багато іншого. Якщо ж переказати ці вірші «своїми словами», мозок «спить», «мовчить», одним словом, залишається спокійним, не реагує на текст. Щось подібне відбувається й під час читання коротких постів, повідомлень інформаційного характеру, навіть «стислих» переказів програмових художніх творів, якими рясніє Інтернет. Отже, це читання задовольняє вашу певну практичну потребу, але не розвиває, не хвилює, не збурює ваші емоції! Тому цілком можемо погодитися з видатним американським письменником-фантастом Реєм Бредбері, із творчістю якого ви ознайомитеся цього року на уроках зарубіжної літератури. Він зауважив: «Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад, не читати їх». Певна річ, це злочин перед самим собою....
0 Переглянути

Українська література 9 клас Коваленко, Бернадська 2017

9 Клас

Літературний навігатор БАРОКО Основні ознаки: переважно релігійна тематика творів, поєднана зі змалюванням людини як вершини світобудови, а природи — як довершеної краси; відтворення динамізму життя, його змін, часто катастрофічних; складна й вигадлива форма творів; використання метафор, алегорій, символів, гіпербол, антитез. РОМАНТИЗМ Основні ознаки: незвичайний герой у незвичайних обставинах; змалювання людської душі як роздвоєної: у ній змагаються почуття й розум, власні бажання й суспільні інтереси; використання фольклорних сюжетів, образів, мотивів для того, щоб оспівати дух народу, його талант і силу; звернення до подій героїчного минулого народу з метою наголосити на його значенні для сучасників письменника; найпоширеніші жанри — ліро-епічна поема, балада, пісня. СЕНТИМЕНТАЛІЗМ Основні ознаки: зацікавленість внутрішнім життям людини, зокрема людини з народу; головна письменницька настанова — розчулити читача, для цього обираються такі сюжети, у центрі яких — нещаслива історія кохання; її драматизм, як правило, посилюється соціальними й моральними проблемами, які переживають герої; фінали сентиментальних творів часто трагічні; найпоширеніші жанри — елегія, послання, соціально-побутова драма, родинний роман. РЕАЛІЗМ Основні ознаки: об'єктивне зображення людини в її залежності від обставин життя (соціального походження, характеру, виховання); психологізм; переважне звернення до сучасних письменникові тем; найпоширеніші жанри — соціально-побутові, соціально-психологічні роман, повість....
0 Переглянути

Михайло Старицький (1840-1904)

9 Клас

Михайло Старицький народився 14 грудня 1840 р. в с. Кліщинцях Золотоніського повіту на Черкащині у дворянській сім’ї. Батько Петро Іванович — відставний уланський ротмістр. Мати Настасія Захарівна походила зі славного роду козацьких старшин Лисенків, які героїчно боролися за Україну в часи Хмельниччини. Важливу роль у формуванні М. Старицького як ерудованої та творчої особистості відіграв його високоосвічений дід Захарій Лисенко: у своєму маєтку він зібрав чудову бібліотеку, де були твори зарубіжних класиків, передплачував журнали «Отечественные записки» і «Современник», добре знав французьку мову, зачитувався Вольтером. Уся родина говорила чистою українською мовою, любила народні пісні. Дитячі роки майбутнього митця проходили в діда, про якого письменник на все життя зберіг дуже теплі спогади. Коли Михасеві йшов п’ятий рік, помер батько, а на дванадцятому — і мати. Сиротою опікувався материн брат, Віталій Лисенко, — батько геніального українського композитора Миколи Лисенка. Михайло й Микола були троюрідними братами й «зразу ж зійшлися душа в душу». В інтелігентній, високоосвіченій, творчій родині Лисенків Михайло прилучився до музичної культури, пройнявся любов’ю до народних пісень, які тут часто й прекрасно співали, мав змогу читати рідну й зарубіжну літературу, зокрема заборонені вірші Т. Шевченка. Дуже вплинуло на хлопця спілкування з Олександром Лисенком (дядьком по матері), який свого часу, усупереч волі родичів, одружився із селянкою, був переконаним демократом і ревнителем національного відродження. За рік перед смертю мати віддала Михайла до «благородного пансіону» Полтавської гімназії в другий клас. Цей заклад уважали одним із найкращих в Україні. Тут, тоді ще поза класами, а нерідко й у класах, панувала рідна мова, — як згадуватиме письменник пізніше. Хлопець наполегливо займався самоосвітою, багато читав, почав писати вірші. На цей же час припадає й захоплення М. Старицького театром. «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника», «Сватання на Гончарівці», які ставив аматорський гурток, він до кінця життя згадував як найкраще з усього ним баченого....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 85 86 87 88 89 90 91 92 93 ... 229
Назад

Навігація