§ 41. Завершення і підсумки Другої світової війни

1. Завершення бойових дій у Європі. Капітуляція Німеччини

З початком 1945 р. розпочалися вирішальні бої із розгрому нацистської Німеччини. 12 січня 1945 р. радянські та польські війська розгорнули Вісло-Одерську операцію, яка згодом переросла у Берлінську. Протягом уже перших днів наступу німецьку оборону було прорвано й 17 січня звільнено Варшаву. Розвиваючи наступ, на початку 1945 р. радянські війська просунулися до берегів р. Одер, за 60-70 км від Берліна. Також було оточено німецьке угруповання у Східній Пруссії, яке незабаром знищили.

Після початку радянського наступу в Польщі (Вісло-Одерська операція) німецьке командування вирішило припинити наступ в Арденнах і перекинуло найбільш боєздатні частини на Східний фронт, в район озера Балатон (Угорщина), де гітлерівські війська намагалися наступальними діями деблокувати оточене угруповання в Будапешті, але безуспішно. Відбивши запеклі атаки ворога, Червона армія перейшла у контрнаступ і 13 лютого оволоділи Будапештом, 4 квітня — Братиславою, а 7 квітня — Віднем.

8 лютого 1945р. війська союзників, перегрупувавши і поповнивши частини, що зазнали значних утрат під час німецького наступу, почали операцію із форсування Рейну та захопленню Руру (промислового центру Німеччини). Ця операція супроводжувалася стратегічними бомбардуваннями Німеччини. Під час авіанальотів на Дрезден загинули 135 тис. мирних громадян. 9 квітня 1945р. розпочався наступ англо-американських військ на півночі Італії, завершивши визволення країни, за допомоги партизанів, 2 травня. Мільйонне угруповання німецьких військ склало зброю. Під час цих боїв партизани захопили у полон Муссоліні та багатьох керівників фашистської партії і держави. Всі вони були страчені. Розвиваючи успіх, союзницькі дивізії звільнили Баварію, західну Австрію і частину Чехії (міста Пльзен і Карлові Вари). У результаті успішного форсування Рейну німецьке угруповання в районі Руру було оточено і 17 квітня 1945 р. воно припинило опір.

У полон потрапили 325 тис. солдатів. Після цієї поразки гітлерівці майже не чинили опору на Західному фронті. Війська альянтів швидко просувалися на схід, і 18 квітня їхні передові частини вийшли до Ельби. 26 квітня в районі Торгау відбулась зустріч американських і радянських військ.

Найдраматичнішою сторінкою Другої світової війни стала Берлінська операція.

Зустріч радянських та американських солдатів на річці Ельба, 1945 р.

При обороні столиці рейху гітлерівське командування робило все для реалізації гасла: «Берлін залишиться німецьким!». Мобілізовувалося все населення, здатне тримати в руках зброю. На оборонних роботах працювали близько 400 тис. осіб. З боєздатних частин створювались армійські групи для завдавання ударів по флангах радянських військ.

Співвідношення сил на початку Берлінської операції

З радянського боку у Берлінській операції брали участь війська трьох фронтів: 2-го Білоруського, 1-го Білоруського і 1-го Українського. Ними командували відповідно К. Рокоссовський, Г. Жуков і І. Конєв.

Битва почалася 16 квітня. Війська під командуванням Жукова наступали через так звані Зеєловські висоти. Лінію оборони противника перед висотами було подолано досить швидко. 22 квітня фронти Жукова і Конєва зімкнули кільце навколо міста.

Усі спроби деблокувати місто з боку інших угруповань гітлерівських військ були марними. Майже кожен будинок доводилося брати приступом. 30 квітня штурмом узяли рейхстаг. Над ним замайорів червоний прапор.

1 травня на командний пункт 8-ї Гвардійської армії доставили начальника генштабу сухопутних військ Німеччини генерала Кребса. Заявивши про те, що Гітлер 30 квітня наклав на себе руки, він запропонував розпочати переговори про перемир’я. Про це доповіли Сталіну, який зажадав вести переговори тільки про беззастережну капітуляцію. Відповіді від наступників Гітлера не надійшло, і бойові дії поновилися. Наступного дня штаб берлінської оборони віддав наказ про припинення опору. Берлін упав. Під час штурму німецької столиці радянські війська втратили 300 тис. убитими й пораненими.

7 травня в штабі Ейзенгауера в Реймсі генерал Йодль підписав попередній протокол про капітуляцію Німеччини. 8 травня 1945 р. в передмісті Берліна Карлсхорсті перед представниками СРСР, США, Англії, Франції генерал-фельдмаршал В. Кейтель від імені німецького уряду підписав Акт про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил. Це була перемога.

Однак угруповання гітлерівських військ на території Чехословаччини й Австрії ще не склало зброї. Його частини в Празі вели бої з учасниками антинацистського повстання, яке почалося 5 травня. Кидок військ 1-го Українського фронту, насамперед танкових підрозділів, дав змогу врятувати місто і його мешканців. 9 травня бойові дії в Європі скінчилися.

Над рейхстагом

2. Кримська (Ялтинська) і Потсдамська конференції та їх рішення

Наближення завершення війни все гостріше ставило на порядок денний питання про повоєнний устрій Європи та світу. Розв’язанню цього питання були присвячені дві конференції — Ялтинська і Потсдамська — лідерів США, Англії і СРСР, що відбулися у 1945 р. Рішення, ухвалені на цих конференціях, лягли в основу Ялтинської системи повоєнного світу, яка змінила Версальсько-Вашингтонську.

4—11 лютого 1945 р. «велика трійка» зібралась у Ялті в тому ж складі, що і в Тегерані. Ця зустріч стала кульмінаційною в розвитку відносин між Сталіним, Рузвельтом і Черчіллем. Атмосфера майбутньої перемоги мовби відсувала на другий план розбіжності й прагнення кожної зі сторін зміцнити своє становище у повоєнному світі. З багатьох питань вдалося досягти реальних домовленостей. Серед них — погодження принципів беззастережної капітуляції гітлерівської Німеччини: ліквідація таких її інститутів, як нацистська партія, репресивний апарат гітлерівського режиму, розпуск збройних сил, встановлення контролю над німецькою військовою промисловістю, покарання воєнних злочинців.

Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати Організацію Об’єднаних Націй. Для ухвалення статуту ООН сторони погодилися скликати конференцію в Сан-Франциско. Вирішено було питання і про участь Радянського Союзу у війні з Японією. Рузвельт вважав, що це необхідно для якнайшвидшого закінчення бойових дій на Далекому Сході. Саме тому він не заперечував пропозицію Сталіна зафіксувати у спеціальному документі повернення Радянському Союзові після перемоги над Японією Південного Сахаліну, Курильських островів, відновлення права на Порт-Артур як військово-морської бази СРСР. Не було до кінця погоджено питання про повоєнні зони окупації Німеччини, про репарації на користь переможців. Та все ж удалося домовитись про створення репараційної комісії.

Найскладнішими були дискусії з польських проблем. Якщо питання про кордон Польщі з СРСР було вирішено — він має проходити по «лінії Керзона» з деякими відхиленнями на користь Польщі, то щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: «Польща повинна дістати істотне прирощення на півночі й на заході».

Решта нерозв’язаних питань була розглянута на Потсдамській конференції (17 липня — 2 серпня 1945 р.), що відбулася по завершенні бойових дій в Європі.

У складі її учасників сталися зміни: інтереси США представляв Г. Трумен, якого обрали президентом після смерті Ф. Рузвельта; В. Черчілля з 28 липня змінив новообраний прем’єр-міністр К. Еттлі. З «Великої трійки» залишився тільки Сталін.

Учасники Ялтинської конференції

У центрі уваги стояло німецьке питання: демілітаризація та денацифікація країни, покарання воєнних злочинців, репарації, кордони Німеччини з сусідами та ін. Радянський Союз підтвердив, що вступить у війну з Японією відповідно до ялтинської угоди. За домовленостями, СРСР передавалися території колишньої Східної Пруссії з містом Кенігсбергом. А кордони Польщі встановлювалися згідно з результатами Ялтинської конференції.

У порядок денний були внесені питання про мирні договори з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною та Фінляндією. Незважаючи на суперечності між учасниками конференції, вона дала позитивний імпульс в розвиток міжнародних відносин в умовах повоєнного миру.

На жаль, цей історичний шанс країни-переможниці не використали. Через рік почалася «холодна війна», яка зайняла цілу історичну епоху.

3. Розгром Японії. Атомне бомбардування Хіросими та Нагасакі

Розгром нацистської Німеччини не означав припинення Другої світової війни. Японія ще продовжувала чинити опір союзникам.

На кінець 1944 р. США фактично знищили японський флот, що стало визначальним для ведення бойових дій у Тихоокеанському регіоні. Отримана на морі перемога дала змогу американцям звільнити від японських військ Філіппіни та ряд тихоокеанських островів. Навесні 1945 р. англійські війська вибили японців з Бірми. Американські «літаючі фортеці» (В-17, В-29) продовжували нарощувати систематичні бомбардування японських островів.

Незважаючи на це, японці були сповнені рішучості битися до останнього. Про таке свідчили бої за острови Іводзіма й Окінава. Так, для захоплення невеликого острова Окінави, який захищало 120-тисячне японське угруповання, американській 500-тисячній армії при повній перевазі на морі і в повітрі знадобилося два місяці запеклих боїв (травень-червень 1945 р.). Японці лише тоді припинили опір, коли загинув останній захисник. Американські втрати становили 50 тис. убитих і поранених.

Розуміючи, що бої за Японію будуть не менш запеклими і кривавими, американське керівництво наважилося на використання нової зброї — атомної бомби. Хоча більшою мірою рішення про атомне бомбардування мало політичне значення: показати всьому світові, зокрема СРСР, могутність США.

Підняття прапору над о. Іводзіма

6 серпня 1945 р., за два дні до передбачуваного вступу СРСР у війну з Японією, з бомбардувальника В-29 на японське місто Хіросиму скинули атомну бомбу. 9 серпня цей «експеримент» повторили з містом Нагасакі. Загальна кількість загиблих досягла 200 тис. осіб, постраждалих — 500 тис. осіб. Ще 5 квітня 1945 р. від імені радянського уряду японському послові в Москві було зроблено заяву про те, що СРСР денонсує пакт про нейтралітет з Японією. Про мотиви денонсації говорилося, що «обстановка змінилася докорінно... Японія, союзниця Німеччини, допомагала останній у її війні проти СРСР. Крім того, Японія воює зі США й Англією, які є союзниками Радянського Союзу». У самій Японії ця заява спричинила зміну уряду. 8 серпня 1945 р. СРСР оголосив Японії війну.

Документи розповідають

З висловлювання Г. Трумена (1945 р.)

(Атомна бомба) найбільша штука у світі... Наші капіталовкладення у 2 млрд дол. окупилися. Баланс сил у світі кардинально змінився... Атомна зброя не тільки революціонізує війну, а може змінити й хід історії.

Відповідно до своїх планів радянські війська основного удару завдали по Квантунській армії, яка дислокувалася в Маньчжурії і налічувала 1,1 млн осіб. Уперто чинили опір фанатично налаштовані японські частини, особливо підрозділи смертників. Незважаючи на це, Квантунська армія за короткий час була розгромлена. 14 серпня японський уряд приймає рішення про капітуляцію.

Під ударами сталінських дивізій японські війська складають зброю. В полон було взято близько 640 тис. осіб. 1 вересня радянський десант висаджується на південні острови Курильської гряди. Вся кампанія Червоної армії проти Японії тривала 24 дні. Втрати японських військ становили 84 тис., радянських — 12 тис. убитими.

2 вересня 1945 р. у Токійській бухті, на борту американського крейсера «Міссурі», у присутності представників країн, що брали участь у війні з Японією, відбулася церемонія підписання акта про беззастережну капітуляцію країни. Друга світова війна завершилася.

Власне Японія потрапила в американську окупаційну зону, і 6 вересня 1945 р. американські війська висадились на її території.

Знищене атомною бомбою місто Хіросима

4. Результати й наслідки Другої світової війни

Друга світова війна не мала собі рівних за розмахом бойових дій, застосування техніки, кількістю учасників і жертв, політичними, економічними та технологічними наслідками.

Людські втрати основних учасників Другої світової війни

*В дужках за іншими даними.

З усіх континентів найбільш постраждала Європа. Її поля були зриті траншеями, окопами, нашпиговані мінами, снарядами, осколками. Багато міст і сіл лежали в руїнах. Мільйони людей залишились без житла, опинилися на чужині. Промислове виробництво у країнах Європи скоротилося на 40%. Сильно постраждали всі види транспорту. Фінансове становище більшості воюючих країн стало катастрофічним.

Друга світова війна була складним політичним і соціальним явищем. Протягом шести років її характер і цілі учасників змінювалися. Досвід війни показав, що в ній велику роль відіграють політичні домагання лідерів. Амбіції державних керманичів особливо зросли на завершальному етапі війни, коли війська за наказами своїх головнокомандувачів, незважаючи на жодні людські втрати, прагнули захопити якомога більше територій, аби досягнути повоєнних геополітичних переваг.

Але головним підсумком війни був розгром нацистської Німеччини, фашистської Італії і мілітаристської Японії. Нищівної поразки зазнав фашизм (нацизм) — одна з найбільш людиноненависницьких моделей тоталітаризму. Перемога над нацизмом була перемогою демократії та гуманізму. Однак вона не усунула всіх суперечностей у світі. Для народів Східної Європи і частини країн Азії перемога над нацизмом і мілітаризмом не стала торжеством свободи і демократи, обернувшись насадженням тоталітаризму, але радянського зразка. Тоталітаризм радянського зразка (комунізм) завдяки тимчасовому союзу з демократичними країнами і спільній перемозі над нацизмом зміцнив свої позиції у світі, розширив ареал свого панування й кинув виклик тій же демократії і свободі.

Стратегічна мета — покінчити з тоталітаризмом, — яку виношували найбільш сміливі й далекоглядні політики Заходу, не була досягнута. Перемога в цьому плані була половинчатою, не для всіх. У такій ситуації стало формуватися протиборство між Сходом і Заходом, комунізмом і демократією. Уособленням цієї боротьби стало протистояння двох наддержав — США і СРСР, що вилилось у «холодну війну»: нестримну гонку озброєнь, неприховану недовіру й ворожнечу протилежних таборів.

Війна поклала початок розпаду колоніальної системи. Боротьба народів колоній проти агресії злилася з національно-визвольним рухом проти метрополій, зростанням національної самосвідомості в країнах Азії та Африки, що, зрештою, призвело до падіння колоніальних Імперій та демократизації ряду європейських країн.

Друга світова війна змінила не тільки політичну карту світу, а й долю цілих народів, зокрема депортованих І тих, що були піддані масовому геноциду (євреї, роми, серби тощо). Відбувся розкол окремих націй і країн на два державні формування (В’єтнам, Корея, Німеччина, Китай), що на довгі роки затримало процес їхнього об’єднання.

Друга світова війна дала могутній поштовх розвитку науки й техніки. До найбільших відкриттів періоду війни варто зарахувати виготовлення спільними зусиллями вчених кількох країн атомної бомби. Радарні установки, котрі були винайдені в Англії для виявлення німецьких повітряних армад, дали могутній поштовх для подальшого розвитку радіоелектроніки.

Німцям вдалося, хоча й на кінець війни, розпочати серійне виготовлення літаків з реактивними двигунами. До серйозних відкриттів періоду війни належать і німецькі ракети «ФАУ-1» та «ФАУ-2», що в подальшому зусиллями вчених США й СРСР трансформувалися у ракети-носії ядерної зброї та космічних кораблів.

Запитання і завдання:

1. Назвіть ключові події останнього етапу війни? 2. За словами англійського історика Л. Гарта, військова політика Англії у 1939-1945 рр. визначалася принципом: «Під час ведення війни треба постійно пам’ятати про ті цілі, яких ви прагнете досягти після війни». Розкрийте зміст цього висловлювання й підтвердіть його фактами з історії Другої світової війни. 3. З’ясуйте основні рішення Кримської і Потсдамської мирних конференцій. Як було розв’язано німецьке питання? Як було розв’язано польське питання? 4. Яка роль Берлінської операції у Другій світовій війні? 5. Що зумовило вступ СРСР у війну проти Японії? 6. Яку мету ставили собі США, застосовуючи атомні бомби проти Японії? 7. Поміркуйте над причинами поразки Німеччини та її союзників і перемоги країн антигітлерівської коаліції. 8. Кому належить головна заслуга у перемозі в Другій світовій війні? 9. Які основні підсумки Другої світової війни?

Запам’ятайте дати:

4-11 лютого 1945 р. — Кримська (Ялтинська) конференція лідерів СРСР, США, Великої Британії.

2 травня 1945 р. — капітуляція Берліна.

8 травня 1945 р. — підписання акта про беззастережну капітуляцію Німеччини.

17 липня - 2 серпня 1945 р. — Потсдамська конференція СРСР, США, Великої Британії.

6, 9 серпня 1945 р. — атомні бомбардування США японських міст Хіросима й Нагасакі.

2 вересня 1945 р. — підписання акта про капітуляцію Японії. Завершення Другої світової війни.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно