§ 25. Найважливіші досягнення науки та техніки. Література

• Які з наукових винаходів і технічних новинок позитивно вплинули на світову економіку й покращили повсякденне життя людей у XIX ст.?

• Які напрями в літературі й мистецтві панували в той час?

1. Досягнення науки у 20 30-х роках XX ст.

У першій третині XX ст. з’явилося кілька яскравих філософів, кожен з яких прагнув пояснити природу й передбачити майбутнє людства. Це насамперед німецький історик і філософ Освальд Шпенглер (1880-1936), автор праці «Присмерк Європи», у якій він доводив, що історія — це «живий організм», вона розвивається циклічно, переживаючи свої «весну», «літо», «осінь» і «зиму». На його думку, не існує загальнолюдської культури, а є єгипетська, індійська, вавилонська, китайська, «аполлонівська» (греко-римська), «магічна» (візантійсько-арабська), «фаустівська» (західноєвропейська) і культура майя. Кожна культура певний час існує. XIX ст., стверджував О. Шпенглер, стало початком «зими» в історії Європи, у XX ст. в боротьбі проти влади грошей перемагають кров та інстинкти; ера лібералізму, індивідуалізму, гуманізму, демократії та свободи поступається місцем ері цезаризму й планетарних воєн. Людство підкориться Цезарям (диктаторам) і знову повернеться до своєї «весни».

Англійський філософ Бертран Рассел (1872-1970) досліджував питання захисту прав жінок, розширення соціальної свободи, реформування освіти та боротьбу проти війни. На думку Б. Рассела, уникнути нової світової війни можна лише створивши світовий уряд, який заради відвернення війни матиме право застосувати засоби примусу.

Великий вплив на сучасників справив австрійський психоаналітик і філософ Зигмунд Фрейд (1856-1936), автор філософсько-соціологічної концепції людини й культури. На його думку, люди ліниві, нерозумні й не схильні до самозречення. На відміну від марксистів, З. Фрейд уважав, що не приватна власність робить людей агресивними, а навпаки, вона сама є наслідком людської агресивності.

Важливими й революційними були відкриття в інших галузях наук. Німецький фізик Макс Планк зробив вагомий внесок у термодинаміку. Своїми відкриттями в галузі квантової фізики він поставив під сумнів достовірність учення Ісаака Ньютона про абсолютність (безвідносність) матерії, часу й простору.

Освальд Шпенглер

Бертран Рассел

Зигмунд Фрейд

Узгодив суперечності між відкриттям М. Планка й ученням І. Ньютона німецький та американський фізик Альберт Ейнштейн.

Альберт Ейнштейн (1879-1955) — автор теорії відносності, один із засновників квантової механіки та статистичної фізики. Згідно з теорією відносності, матерія, час і простір є взаємозалежними. Незмінна лише швидкість світла, час може уповільнюватися, а простір — змінювати свою форму. У 1921 р. за праці з теоретичної фізики А. Ейнштейну присудили Нобелівську премію. Коли до влади в Німеччині прийшли нацисти, А. Ейнштейн емігрував до США, де активно виступав проти війни.

Завдяки важливим відкриттям у галузі фізики данця Нільса Бора, англійця Ернеста Резерфорда й італійця Енріко Фермі в 1930-х роках стало реальним отримання атомної енергії. Фредерік та Ірен Жоліо-Кюрі відкрили явище радіоактивності, революційне значення мало відкриття нейтрона.

У міжвоєнний період було розроблено засади нових наук, зокрема хімічної фізики, біофізики, біохімії, які змінили технологічні й виробничі процеси. Завдяки відкриттю механізмів спадковості було започатковано наукове розведення тварин і виведення гібридів рослин, що значно підвищило продуктивність сільського господарства.

Винайдення в 1928 р. англійцями Олександром Флемінгом і Еовардом Флореєм пеніциліну мало велике значення для розвитку медицини. Не менш важливими виявилися результати досліджень австрійським ученим Карлом Ланштейном імунної системи людини. Разом з іншими дослідниками він відкрив існування різних груп крові, резус-фактора, а також довів інфекційний характер тяжкого захворювання — поліомієліту.

У галузі суспільних наук не можна не згадати основоположників сучасної соціології — француза Еміля Дюркгейма (1858-1917) і німця Макса Вебера (1864-1920). Е. Дюркгейм справив відчутний політичний та культурний вплив на Францію. Він уважав, що немає потреби створювати нове суспільство, необхідно лише пристосувати тогочасне суспільство до реалій нового часу, урівноваживши прагнення кожної окремої людини з потребами всього суспільства.

М. Вебер був соціологом, економістом, істориком та юристом. У теорії економіки його цікавили проблема походження власності й природа прибутку. На думку М. Вебера, люди завжди прагнуть накопичувати більше, ніж їм потрібно для особистого споживання. Витоки такої жадоби накопичення вчений шукав навіть в економічній етиці провідних світових релігій.

Ірен і Фредерік Жоліо-Кюрі

Еміль Дюркгейм

Досліджуючи політичні засади суспільства, М. Вебер дійшов висновку, що існує принцип владних повноважень, від якого залежать форми права і форми управління. Серйозною небезпекою для суспільної гармонії він уважав бюрократію, яку потрібно обмежувати й тримати під політичним контролем. Значний інтерес для вченого становив феномен лідерства. М. Вебер навіть розробив теорію «демократії змагального лідерства».

2. Технічний прогрес

XX ст. було епохою науково-технічного прогресу, який зумовив грандіозні зміни в довкіллі й технічному забезпеченні людства, а також змінив світосприйняття людей. Оскільки на початку століття відбулися серйозні збройні конфлікти, не дивно, що досягнення науки й технічні винаходи широко застосовувалися в розробленні нових видів зброї. Нові види стрілецької зброї були названі на честь винахідників: американський конструктор Максим Хайрем Стівенс створив кулемет — «максим», бельгійський інженер Леон Наган - револьвер — «наган».

Та все ж поступальний розвиток техніки задовольняв насамперед нові запити людей у сфері зв’язку й транспорту, у побуті, у світі моди й розваг. У побуті й на виробництві почали активно використовувати речі з пластмаси (наприклад, грамофонні платівки), а також із штучного каучуку та капрону.

Автомобільні заводи різних країн випускали тисячі порівняно недорогих машин, які купували представники середнього класу. Лідером в автомобілебудуванні були Сполучені Штати Америки, проте й країни Західної Європи досягли неабияких успіхів. У 1935 р. кожен двадцятий американець мав автомобіль.

Завдяки створенню електронних ламп розвинулася нова галузь — радіолокація; більшість людей отримала змогу регулярно слухати різні радіопередачі.

1930-і роки — час зародження телебачення. Після того як на початку 1930-х років Володимир Зворикін створив у США першу телевізійну трубку, спочатку в Британії та Німеччині, а потім і в США телевізійні передачі стали регулярними.

Наукові відкриття змінювали побут людей: з’явились електропраски, електробритви, пральні машини, холодильники й інші пристрої. Спершу вони видавалися дивовижними, але люди швидко до них звикали й не могли уявити без них своє повсякдення.

Завдяки науковим винаходам «скорочувалася» відстань між країнами й континентами. У середині 1920-х років було прокладено першу трансатлантичну лінію телефонного зв’язку між Лондоном і Нью-Йорком, а в 1927 р. американський пілот Чарльз Ліндберг здійснив перший трансатлантичний безпосадковий авіапереліт. Удосконалення літальних апаратів зробило можливим освоєння віддалених районів планети.

Сенсаційною авіановинкою став гелікоптер, сконструйований в 1939 р. Ігорем Сікорським (1889-1972) — американцем українського походження.

Ігор Сікорський

3. Література

XX ст. — епоха політизації всіх сфер діяльності людини, тому цілком природно, що політизувалась і література. Розпад імперій, революції, дві світові війни, «Велика депресія», поява тоталітарних режимів — усе це не могло не позначитися на літературі. У СРСР виник соціалістичний реалізм, а в Німеччині — «залізний» романтизм.

Значний вплив на літературу справили філософські погляди Ф. Ніцше, З. Фрейда, К. Маркса, А. Бергсона, О. Шпенглера. Письменники, які перебували у світоглядному полоні цих філософів, з одного боку, досліджували творчі можливості людини, проблеми пошуку ідеалу, позитивних людських цінностей, поступу й майбутнього людства, а з іншого — прогнозували занепад і крах людської цивілізації.

Світові війни та зміни, які сталися після них, позначилися на всіх аспектах суспільного життя, зокрема й на літературі. Майстри пера намагались осмислити не лише згубні наслідки війни, а й природу людських страждань, витоки тоталітаризму та його вплив на долю людства, пошуки людиною душевної гармонії в умовах індустріального суспільства.

Письменники шукали відповіді на ці складні запитання, звісно, кожен по-своєму. У жанрі класичного реалізму успішно творили такі визнані літературні авторитети, як Андре Жід і Ромен Роллан (Франція), Генріх Манн (Німеччина), Теодор Драйзер (США).

Саме Теодор Драйзер (1871-1945), емігрант у першому поколінні, зумів зафіксувати спотворення уявлень про «американську мрію», яка ґрунтувалася на ідеї рівних можливостей для всіх досягти успіху завдяки енергійності, працездатності, винахідливості, ощадливості тощо.

У романі «Американська трагедія», написаному на основі газетних публікацій про судові процеси в США, письменник показав американську дійсність у всій її неоднозначності. Творчість Т. Драйзера стала предметом гострих дискусій.

Особливо вирізнялася творчість представників нового напряму — літератури «втраченого покоління»: Еріха Марії Ремарка (Німеччина), Ернеста Хемінгуея (США), Анрі Барбюса (Франція) та ін.

Австрійський поет-символіст Райнер Марія Рільке (1875-1926) прагнув зрозуміти сутність і покликання мистецтва, намагався поєднати сучасність та античну давнину. Поет прагнув за допомогою слова протидіяти ненависті, відчуженості, бездуховності, які заполонили сучасний йому світ.

Творчі пошуки в жанрі соціального роману принесли визнання американському письменнику Джону Стейнбеку. На захист людини й людського від «механічної цивілізації» виступив англійський письменник Девід Герберт Лоуренс. Майстром детективного жанру був американець Реймонд Чандлер.

Теодор Драйзер

Ернест Хемінгуей

4. Модернізм

Література реалістичного спрямування не давала вичерпної відповіді на запитання, які ставило життя, і на літературному небосхилі XX ст. засяяв усіма барвами модерн, або модернізм. Він виразив дух часу, став культурним феноменом міжвоєнної епохи. Зрілий модернізм перетворився на «мистецтво сучасності».

• «Втрачене покоління» — літературна течія, що виникла в міжвоєнний період. У творах висвітлювалися безглуздя війни, фізичне й моральне каліцтво її учасників, втрата цілого покоління, чия доля була загублена війною.

Міфотворчість, «потік свідомості», конструювання нереальних картин світу, переважання в літературних творах психологічних сюжетів — типові прояви модернізму в літературі. Модернізм мав чимало відгалужень, зокрема й авангардизм. Письменники-авангардисти заперечували традиції, канони літературних творів. Найпоширенішими авангардистськими течіями в літературі були сюрреалізм, футуризм, дадаїзм, символізм.

«Батьками» зрілого модернізму вважають Марселя Пруста (Франція), Франца Кафку (Австрія), Джеймса Джойса (Велика Британія). У романі «У пошуках утраченого часу» М. Пруст досліджував проблеми людських взаємин, занепаду аристократичної культури, пошуку сенсу буття. Письменник намагався зобразити світ через свідомість головного героя, вільний потік його спогадів і мрій.

Відомий австрійський письменник Ф. Кафка у своїх творах змальовував самотність людини в байдужому світі. У новелі «Перевтілення» він зобразив трагедію відчуження особистості. Образ головного героя — гротескний літературний «автопортрет» Ф. Кафки, уособлення «маленької людини» XX ст.

«Єврей за походженням, пражанин за місцем проживання, німецький письменник за мовою й австрійський письменникза культурною традицією, він (через ці обставини) поєднував ознаки: суспільні, родинні, творчі. Через це Кафка став об’єктом запеклих суперечок: естетичних, філософських, ідеологічних. Але — тільки вже посмертно».

Дмитро Затонський, український літературознавець (Феномен австрійської літератури // Вікно у світ. — 1998. — № 1. — С. 77)

Модернізм Дж. Джойса втілився в міфологізації, створенні моделі світу; поєднанні «миті» і «вічності», драматизму й іронії (есе «Джакомо Джойс»), він — Дж. Джойс — майстер «роману одного дня» та епопеї вічних блукань людського духу (роман «Улісс»).

Одним із найяскравіших і найсуперечливіших американських авангардистських поетів 1920-х років був Езра Паунд. На його думку, у США панував бездушний лихварський практицизм. Зневіра в цінностях американського способу життя з його демократією та лібералізмом стала причиною захоплення поета постатями найжорстокіших диктаторів: А. Гітлера, Б. Муссоліні та Й. Сталіна. Щоправда, тоталітарними вождями захоплювалося багато інтелектуалів того часу.

• Модерн, або модернізм (від фр. moderne — сучасний, новітній) — загальна назва течій у мистецтві XX ст., яким властиві захоплення не стільки змістом, скільки формою; культ краси як єдиної цінності; індивідуалізм; пошук нових естетичних принципів.

• Авангардизм (від фр. avant-garde — передовий загін) — назва «лівих» течій у мистецтві. Виникає в кризові періоди в історії мистецтва, коли певний напрям або стиль вичерпує свої зображально-виражальні можливості й продовжує існувати за інерцією.

Андре Бретон

Гійом Аполлінер — видатна постать не лише французького, а і європейського літературного авангарду. Саме він символізує характерні ознаки цього напряму: формальний пошук, спроби перетворити світ за допомогою слова.

Чи не найепатажнішою авангардистською течією був дадаїзм (від фр. dada незв’язний дитячий лепет). Методи дадаїстів зводилися до абсурдних сполучень слів і звуків, створення колажів з випадкових предметів або наклейок. Вони влаштовували скандальні літературні вечори, на яких вправлялись у стихійній словотворчості. Основним мірилом був відхід від загальноприйнятих норм.

З дадаїзму зародилась інша авангардистська течія — сюрреалізм (від фр. surrealite — надреальне). Сюрреалісти розробили особливу поетику, що ґрунтувалася на парадоксальному «порівнянні непорівнюваного». Автор «Маніфесту сюрреалізму» Андре Бретон та його послідовники наголошували, що особистість почувається справді вільною лише в мареннях і снах. Більшість митців міжвоєнної доби належала саме до сюрреалістів: Поль Елюар, Луї Арагон та ін. Сюрреалісти прагнули очистити мистецтво від недосконалої дійсності завдяки надреальним відчуттям людини. Оновлене мистецтво з часом мало оновити матеріальне буття.

Однією з найяскравіших течій авангардизму був футуризм (від латин. futurum — майбутнє). Його засновником уважають італійського поета Філіппо Томмазо Марінетті — автора «Маніфесту футуризму». Футуристи відхиляли суспільні норми й культурні традиції, захоплювалися технікою та динамізмом сучасного життя великого міста.

У СРСР офіційно визнаним літературним напрямом був соціалістичний реалізм. По суті, це була пропагандистська література, покликана змальовувати життя таким, яким воно мало бути. Трагічність полягала в тому, що, з одного боку, цілі покоління виховувалися на цьому «нереальному реалізмові», а з іншого — по-справжньому талановиті письменники й поети мусили або замовкнути, або прислуговувати комуністичному режиму.

• А. Ейнштейн сформулював теорію відносності.

• Відкриття Н. Бора, Е. Резерфорда, Е. Фермі, Ф. та І. Жоліо-Кюрі в галузі ядерної фізики.

• Відкриття пеніциліну та препаратів для лікування імунної системи.

• Поширення радіо, телебачення та інших засобів зв’язку.

• Творчість представників «втраченого покоління».

• Подальший розвиток модернізму в літературі.

1. Розкрийте зміст понять «модернізм», «авангардизм».

2. Доведіть чи спростуйте правомірність твердження, що «розвиток літератури нерозривно пов’язаний з важливими для кожної епохи подіями».

3. Чому, на Вашу думку, критичний реалізм у 1920-1930-х роках втратив панівне становище, поступившись місцем модернізму? Визначте основні відмінності між реалізмом і модернізмом.

4. Чимало письменників і поетів мали недемократичні політичні погляди. Як Ви вважаєте, чи правильно ототожнювати творчість митця з його громадянською позицією?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно