Узагальнення до курсу

1. Основні тенденції розвитку світу в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Друга світова війна започаткувала новий світовий порядок. Світ став біполярним (двополюсним). Відбулися якісні зміни в розвитку світової економіки, а також у повсякденному житті людей. У перші п'ятнадцять повоєнних років спостерігалися високі темпи розвитку індустріальних країн. Сталися «економічні дива» в Німеччині, Італії та Японії.

Відмова від надмірного втручання держави в економіку стимулювала приватну ініціативу й підприємливість. Створення міжнародної фінансової системи під опікою США та «план Маршалла» стали передумовою соціально-економічних перетворень у європейських державах.

У країнах радянського блоку в умовах «холодної війни» за відсутності іноземної фінансової допомоги матеріальні умови життя людей покращувалися повільно. СРСР диктував соціалістичним країнам лінію поведінки не тільки на міжнародній арені, а й у внутрішній політиці. Спроби звільнитися від радянського впливу придушувалися із застосуванням військ країн Організації Варшавського договору.

Міжнародні відносини між Сходом і Заходом до кінця 1980-х років перебували під впливом «холодної війни». Траплялися гострі кризи: блокада Західного Берліна, Корейська війна, В'єтнамська війна, Карибська криза та ін. Символом «холодної війни» було протистояння між НАТО й Організацією Варшавського договору.

Важливою подією в післявоєнній історії став крах світової колоніальної системи. Цей процес пройшов здебільшого мирно, оскільки, з одного боку, у залежних країнах на початок 1960-х років уже сформувалися національні еліти, а з іншого — країни-метрополії усвідомлювали, що колонії як форма політичного й економічного управління територіями відходять у минуле.

Наприкінці 1940-х — у 1950-х роках розпочався період активної інтеграції європейських країн (створення Ради Європи (1949), Європейського об'єднання вугілля й сталі (1951) та Європейського Економічного Співтовариства (1957).

Наприкінці 1980-х років у східноєвропейських країнах відбулися демократичні революції, унаслідок яких були знищені комуністичні режими й більшість з цих країн стали повноправними членами ЄС. З іншого боку, було створено Європейський Союз, уведено в обіг спільну валюту — євро.

Єдиним арбітром у міжнародних спорах залишається створена у квітні 1945 р. Організація Об’єднаних Націй, однією з країн-засновниць якої є Україна. Незважаючи на проблеми, які виникають, ООН загалом виконує свої функції.

Прогрес у галузі техніки й технологій, у науці відображений у нових формах мистецтва й архітектури.

В останній третині XX ст. у світовій економіці відбулися докорінні зміни: провідні індустріальні країни досягли постіндустріального (інформаційного) етапу розвитку.

2. Національні та глобальні виклики

У XXI ст. у світі проявляються такі тенденції:

• подолання бідності, епідемій, неписьменності;
• справедливіший розподіл матеріальних і культурних благ;
• подолання расової, національної, релігійної та гендерної дискримінації;
• пошуки альтернативних, екологічно безпечних джерел енергії;
• стрімкий розвиток інформаційного суспільства тощо.

З іншого боку, перед людством постали серйозні технологічні, соціально-економічні та гуманітарні виклики:

• необхідність подолання наслідків природних і техногенних катастроф;
• криза міжнародного права й усієї системи безпеки, що існувала від закінчення Другої світової війни й більш-менш надійно гарантувала безпеку та недоторканність кордонів держав, їхню територіальну цілісність, незважаючи на посилення імперських та експансіоністських проявів у політиці Росії;
• війни та локальні збройні конфлікти (агресія Росії проти України, війна в Сирії, вірмено-азербайджанський збройний конфлікт у Нагірному Карабасі та ін.);
• падіння ряду диктаторських режимів на Сході («арабська весна») та складні пошуки шляхів демократизації цих країн;
• урегулювання міграційної кризи в Європі, спричиненої збройними конфліктами на Близькому Сході.

Однією з найбільших глобальних загроз у сучасному світі є міжнародний тероризм. На початку XXI ст. у світі налічувалося майже півтисячі організацій з ознаками терористичних. Для боротьби з цією загрозою створено Європейський антитерористичний центр зі штаб-квартирою в бельгійській столиці м. Брюсселі. Крім того, існує необхідність створення глобальної інформаційної системи, яка допоможе завчасно виявляти наміри терористів.

Економічна глобалізація тісно пов'язана з демографічними викликами й еміграцією. Стрімке зростання населення світу стало предметом серйозного занепокоєння ООН.

Унаслідок численних збройних конфліктів у світі збільшується кількість біженців. На початку ХХІ ст. Схід потерпає від постійних воєн, чимало жителів Іраку, Сирії, Лівії, Афганістану залишили домівки й вирушили до заможніших країн Європейського Союзу. Неконтрольований потік мігрантів з Африки та Близького Сходу набув масштабів гуманітарної катастрофи.

Європейському Союзу доводиться надавати значні кошти на вирішення проблем, пов'язаних з мігрантами. Потік мігрантів став серйозним випробуванням для відкритих кордонів країн у межах Шенгенської зони.

Кількість біженців у Європі (тис. осіб)

Відеосюжет «Як зміниться населення планети» (укр.): https://youtu.be/wCyIAElr2cY

3. Виміри цінностей людського буття в сучасному світі

Інформаційна епоха змінює світ, спонукає до вироблення нових ідеалів, передбачає взаємодію представників різних націй і культур, взаємоповагу, співпрацю, культурний обмін.

Завдяки інформаційній революції не тільки прискорюється поширення інформації, а й стираються відмінності в культурі та поведінці цілих народів і континентів. Завдяки діалогу культур виникає нова соціальна, культурна й політична спільність людей.

Економіка в сучасному світі менш вразлива до загроз глобалізації, ніж культура й духовна сфера людини.

4. Україна у світовому співтоваристві

Україна є однією з європейських країн, які мають багатовікову історію. Наша країна — найбільша за площею держава Європи, а за чисельністю населення посідає п'яте місце. Територіально, культурно й ментально Україна завжди належала до європейської цивілізації. Перед країною стоїть завдання забезпечити реалізацію своїх національних інтересів у динамічному світі. Успіх будь-якої нації у ХХI ст. залежить від її спроможності реалізувати свої національні інтереси через участь у процесах глобалізації.

Україна бере активну участь у всіх програмах ООН, надаючи великого значення діяльності цієї організації. Також Україна взаємодіє зі спеціалізованими установами ООН та іншими міжнародними організаціями з багатьох питань, уключаючи боротьбу з бідністю, охорону навколишнього середовища, удосконалення системи охорони здоров'я тощо.

Пріоритетним національним інтересом України у сфері зовнішньополітичної діяльності є стратегічне партнерство України з НАТО.

Після Революції гідності, на початку російсько-української війни, наша країна відмовилася від позаблокового статусу й узяла курс на вступ до НАТО. Україна бере участь у всіх основних поточних миротворчих місіях (Косово, Ірак, Афганістан).

Членство України в Раді Європи також є важливим чинником інтеграції нашої країни в єдиний європейський правовий простір завдяки приведенню національного законодавства відповідно до європейських норм. Основні напрями співробітництва України та Ради Європи полягають у забезпеченні прав людини й соціальної єдності, реформуванні судової системи, боротьбі з корупцією.

Україна не залишається осторонь гуманітарних катастроф, пов'язаних зі збройними конфліктами в різних країнах. Завдяки послідовній і виваженій позиції в ООН та інших міжнародних організаціях, Україна отримує значну технічну допомогу спеціалізованих установ ООН, її фондів і програм.

На початку XXI ст. в Україні виникли різні військові, економічні, політичні, соціальні та культурні проблеми, які потребують не тільки мобілізації внутрішніх ресурсів, а й згуртування суспільства, активної міжнародної співпраці для національної оборони й розвитку. Участь України в процесах глобалізації полягає у взаємодії зі світом у рамках наднаціональних інститутів (ООН, Світовий банк, Світова організація торгівлі тощо), участі у формуванні глобальної економіки й політики, а також на рівні двосторонніх відносин з міжнародними партнерами. Зокрема, важливою є співпраця зі США, Китаєм, країнами Європейського Союзу. Серед пріоритетних завдань: просування українських технологій, боротьба за ринки збуту для сільськогосподарської та промислової продукції, пропагування української освіти.

На початку XXI ст. Європа обережно ставиться до подальшого розширення ЄС, узявши певну «паузу» щодо прийняття нових членів. З іншого боку, Україна докладає зусиль для приведення національних стандартів життя до стандартів ЄС. Визнанням прогресу України на цьому шляху стало встановлення в 2017 р. безвізового режиму між Україною та країнами-членами Європейського Союзу.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 11 клас Полянський (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)