5. ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ, ВІДЛИГА

У травневому номері журналу «Знамя» за 1954 р. була опублікована повість І. Еренбурга «Відлига», що дала ім’я цілому історичному періоду.

5.1. Доповідь Хрущова на XX з’їзді КПРС. Комуністична партія була хребтом політичної системи СРСР, стояла над державними органами. З’їздам КПРС надавалося епохальне значення. У лютому 1956 р. у Москві працював XX з’їзд КПРС. Кульмінацією з’їзду стала доповідь Хрущова «Про культ особи і його наслідки», що мала закритий характер. Головні її положення і висновки свідчили про докорінний перегляд партійно-державного курсу після смерті Сталіна. М. Хрущов уперше обнародував численні факти зловживань владою за часів Сталіна, фальсифікацій ряду судових справ стосовно партійних, військових, наукових кадрів. Делегати з’їзду вперше почули про «ленінський заповіт», де давалася негативна особистісна характеристика Сталіну.

Але в доповіді Хрущова не було принципового і послідовного викриття злочинного характеру діяльності Сталіна і створеного ним режиму. Викриття сталінізму після смерті вождя здійснювалися людьми, які самі були співучасниками численних злодіянь. Головними винуватцями репресій були названі Єжов, Берія, інші керівники каральних органів, яких уже не було в живих. Про делегатів з’їзду Молотова, Маленкова, Ворошилова, Кагановича та інших соратників Сталіна, руки яких були по лікоть у крові, не було сказано ані слова. Українців обурило, що жодного слова не було сказано про голод 1932-33 рр.

Проте доповідь Хрущова шокувала делегатів з’їзду. У загальних рисах з її змістом був ознайомлений партійно-комсомольський актив країни. Інформація про доповідь Хрущова блискавично поширилася в усьому світі. 30 червня була опублікована постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи і його наслідків», що встановлювала офіційні межі критики культу особи і мала протидіяти небезпеці її поширення на партію і соціалістичний лад.

5.2. Прояви лібералізації. Одним із перших проявів лібералізації стало масове визволення і реабілітація незаконно репресованих у 1930-1950-ті рр. На волю виходили сотні тисяч чоловік.

Нове керівництво країни декларувало необхідність розвитку колективних принципів керівництва, надання більших прав союзним республікам і місцевим органам влади. Було оголошено про можливість проведення внутріпартійних дискусій, про необхідність висування керівних кадрів виключно на основі їхніх ділових якостей. Скорочувався управлінський апарат.

У 1957 р. були відновлені Чечено-Інгушська, Кабардино-Балкарська, Калмицька, Карачаєво-Черкеська АРСР, однак не були офіційно реабілітовані німці Поволжя, кримські татари, вірмени, греки, болгари, насильно виселені з Криму, і представники інших народів, які зазнали репресій.

5.3. Суперечливий характер лібералізації. У 1957 р. у Москві був проведений VI Всесвітній фестиваль молоді і студентів, почали свою роботу міжнародні московські кінофестивалі, розвивався іноземний туризм. Країна ставала більш відкритою для світу. «Потеплінню» у громадському і культурному житті сприяла реабілітація деяких діячів культури, репресованих за Сталіна.

Лібералізація (політична) - політичний курс, спрямований на відхід від тоталітарних і авторитарних методів управління, розширення демократичних прав і свобод громадян.

Волюнтаризм - свавільні рішення у політичній практиці та господарському управлінні, зневажання об’єктивних умов (у цьому значенні це слово офіційно використовувалось в СРСР відносно Хрущова).

Журнал «Новый мир», очолюваний О. Твардовським, опублікував ряд гострих статей. Однак керівництву, яке «дозувало» свободу, такі дії здалися занадто вільними. Твардовський був знятий з посади головного редактора. Роман «Доктор Живаго» Б. Пастернака став причиною його виключення із Союзу письменників. Пастернак був змушений відмовитися від присудженої йому Нобелівської премії через загрозу висилки з країни. Тиску піддавалися Є. Євтушенко, А. Вознесенський, Е. Нєізвєстний, інші діячі культури.

5.4. Загострення боротьби за владу. Після доповіді Хрущова на XX з’їзді КПРС невдоволення його колишніх соратників різко зросло. «Вірні сталінці» активізували свої дії, спрямовані на усунення Хрущова від влади. Вони обвинувачували його в економічному волюнтаризмі, у підриві авторитету КПРС через викриття культу особи Сталіна. В. Молотов, Г. Маленков, Л. Каганович почали новий виток боротьби за владу в партії та країні. Її кульмінацією став червневий (1957 р.) пленум ЦК КПРС, у ході якого Хрущова підтримали силові міністри (у тому числі маршал Г. Жуков), вищі партійні керівники нового покоління, а також оновлений партапарат. «Антипартійна група» зазнала нищівної поразки. Її членів позбавили вищих посад у партії та державі. Незабаром був знятий з посади міністра оборони і маршал Г. Жуков, якого обвинуватили в спробах посилення свого впливу в країні.

Боротьба за владу в Кремлі закінчилася перемогою Хрущова.

6. СПРОБИ ЕКОНОМІЧНИХ РЕФОРМ

Криза командно-адміністративної системи в СРСР посилювалась. Хрущов, керуючись своїми уявленнями про економіку, почав реалізацію реформ.

6.1. Реформи в промисловості. У промисловості ліквідувалися галузеві міністерства, створювалися територіальні органи управління - раднаргоспи; розширювалися права республіканських і місцевих органів управління в легкій і переробній промисловості; пріоритет у розвитку економіки надавався базовим галузям важкої індустрії, воєнно-промисловому комплексу (ВПК). Однак в цілому промисловість розвивалася звичайним екстенсивним шляхом.

6.2. Реформи в сільському господарстві. Машино-тракторні станції (МТС) перетворювали в ремонтно-тракторні станції (PTC), а сільгосптехніку продавали колгоспам і радгоспам. Були підвищені закупівельні ціни на продукцію сільського господарства, ліквідована система оплати за трудоднями і введена грошова оплата праці колгоспників. Колгоспникам видавали тимчасові паспорти, відновлювали їхні громадянські права.

Однак фантастичні програми перетворень, розроблені за ініціативою Хрущова, дискредитували багато гарних починань. Цілинна програма, у ході якої намічалося освоїти понад 40 млн га неораних земель у Казахстані, Західному Сибіру, на Уралі і за рахунок цього різко збільшити виробництво зерна, не була реалізована в запланованому обсязі. Повсюдно віддавався пріоритет вирощуванню кукурудзи і гороху, що призвело до 10-кратного розширення їхніх посівів. Політика насильницького впровадження цих культур (кукурудзу змушували вирощувати навіть в Архангельській області!) не вирішила кормової проблеми, а знизила врожайність зернових за 5-7 років у два рази.

Спроби наздогнати США у виробництві м’яса, молока, олії до 1960 р. зазнали краху. Виконуючи нереальне завдання щодо збільшення виробництва м’яса в 3,5 рази, під ніж пустили краще поголів’я худоби, що, до того ж, незаконно вилучалося в населення. Ці та інші експерименти означали відмову від інтенсивних методів розвитку сільського господарства, що скоро позначилося на його продуктивності. Почалися закупівлі зерна і м’яса за кордоном.

6.3. Реформи в соціальній сфері. Зростала зарплата і громадські фонди споживання. На 1960 р. закінчився перехід усіх робітників і службовців на 7-годинний робочий день. Пересічні громадяни почали одержувати окремі квартири. Хрущов замість будинків з «архітектурними надлишками» розпорядився будувати прості за конструкцією і дешеві п’ятиповерхові будинки, влучно прозвані в народі «хрущовками». Це дозволило збільшити житловий фонд країни в 1958-1965 рр. на 40%. У 1964 р. колгоспники одержали право на щорічну відпустку і пенсійне забезпечення. У вільний продаж надійшли автомобілі «Волга» і «Москвич». У квартирах з’явилася побутова техніка. Уряд скасував плату за навчання в старших класах шкіл і у вишах. Запроваджувалася загальна обов’язкова 8-річна освіта, створювалася єдина мережа ПТУ.

Запитайте своїх рідних, як змінився їх побут у першій половині 1960-х рр.