1. Боротьба за спадщину Александра Македонського (323-281 рр. до н.е.). Еллінізм

Після смерті Александра Македонського створена ним імперія невдовзі розпалася на окремі держави, які мали своїх царів і свої династії. їх засновували колишні соратники та командири македонського царя — діадохи, або їх нащадки — епігони. Вони поділили імперію та почали воювати між собою. Врешті-решт виникло кілька держав. Серед них наймогутнішими були Македонія, Єгипет династії Птолемеїв та Сирійське царство Селевкідів.

Держави, що утворилися на уламках великої імперії Александра Македонського, називають елліністичними. їх політичний устрій поєднував елементи управління східних держав, які керувалися одноосібно царями, й особливості демократичного управління давньогрецьким полісом. Основою їхнього життя була грецька (еллінська) культура, що доповнювалася здобутками завойованих Александром Македонським народів. Культуру, що виникла внаслідок взаємодоповнення грецької й східних культур, прийнято називати елліністичною.

Зображення Александра Македонського на античній монеті

На неосяжних просторах імперії Александра виникли міста, що забудовою, архітектурою та управлінням нагадували грецькі поліси. Зі Сходу прийшло поклоніння царям. В еллінів стали популярними боги Шива та Кібела, яких шанували на Сході. Своєю чергою греки на Схід принесли культи своїх богів: Зевса, Афіни, Діоніса, Ніки. Під впливом греків східні митці копіювали еллінські зразки архітектури, скульптури та живопису. Тепер коринфські й іонічні колони будували від Греції до Індії. Спільною для народів елліністичного світу була також мова, яка виникла на основі афінського діалекту.

Початком періоду еллінізму вчені домовилися вважати смерть Александра Македонського — 323 р. до н.е.; кінцем — завоювання Римом елліністичних держав у 30-ті рр. до н.е.

2. Розквіт елліністичних держав

Розквіт елліністичних держав припадає на III ст. до н.е.

Найбільша з них — царство Селевкідів (або Сирійське царство), що проіснувало з 312 по 64 рр. до н.е. Його назвали так за іменем царя Селевка, колишнього охоронця Александра Великого. Селевк (358-281 рр. до н.е.) захопив частину Малої Азії, Сирію, Месопотамію, Іран, частину Середньої Азії. Це була величезна територія. Вершини могутності держава досягла за Антіоха IIІ, який правив у 222-187 рр. до н.е. Як колись Александр Македонський, він зміг дійти до Індії. Його онук Антіох IV уславився як будівничий. Він прикрасив столицю — місто Антіохію — чудовими спорудами, сприяв розвитку мистецтва. Антіохія була однією з найголовніших центрів торгівлі й ремесла у Східному Середземномор’ї. Царство Селевкідів поступово слабшало. У 64 р. до н.е. Сирійське царство захопив Рим.

Друга за значенням держава — царство Птолемеїв. Воно названо також за іменем свого засновника.

Царі Єгипту (всіх їх звали Птолемеями) створили величезний флот, чисельністю 4000 кораблів, були найбагатшими з правителів. Основним їхнім багатством стало зерно, яке вирощували в Єгипті. Але, як і Сирію, Єгипет теж підкорив Рим. Македонія була третьою великою державою. Вона була економічно слабкою, але за допомогою сильного війська їй вдалося утримувати під своєю владою міста-держави Балканського півострова. Розквіту Македонія досягла за династії, яку заснував Антигон II.

Птолемей II з дружиною

Селевк І

Незважаючи на те, що всі найсильніші грецькі держави повстали проти нього, Антигону II вдавалося успішно протистояти їм і навіть узяти штурмом Афіни. Найсерйознішим ворогом став Ахейський союз. У 168 р. до н.е. останній цар Македонії — Персей — програв вирішальну битву римлянам і його взяли у полон, а потім стратили. У 148 р. до н.е. Македонія перетворилася на провінцію Римської республіки.

Значною і впливовою державою з часом став Пергам в північно-західній частині Малої Азії. Пергам посідав друге місце після Єгипту з вивезення зерна. Тут розводили овець. Їх шкіру навчилися обробляти так, що вона ставала м’якою і гладкою. На ній можна було писати. Цей новий матеріал для письма назвали пергаменом (або пергаментом). Порівняно з папірусом він був набагато міцнішим, але дорожчим.

3. Наука доби еллінізму. Чудеса елліністичного світу

Елліністична культура, яка поєднувала духовні надбання античної та східної цивілізацій, стрімко розвивалася протягом усієї доби еллінізму. Вона стала прикладом швидкого зростання досягнень у різних сферах духовного життя — мистецтві, науці, філософії тощо.

Доба еллінізму залишила багато імен видатних учених і мислителів. Серед них і учень Платона — Аристотель (384-322 рр. до н.е.). Поблизу Афін він заснував власну школу — Лікей. Учні здобували знання з літератури, державного устрою, природи під час прогулянок алеями гаю Аполлона Лікейського.

Аристотель вважається одним із найбільших філософів і вчених усіх часів і народів. Важко, напевно, знайти таку галузь знань, якою б він не займався. Аристотель написав безліч праць про рослини, тварин, людину тощо.

Видатний вчений Аристарх родом з острова Самос висловив геніальний здогад, що Земля обертається навколо своєї осі та навколо Сонця. Він набагато випередив свій час.

Ще одним видатним філософом доби еллінізму був Епікур. Він у 306 р. до н.е. заснував у Афінах власну школу «Сад Епікура».

За часів еллінізму були зроблені значні досягнення у розвитку математики і техніки. Знання з геометрії узагальнив видатний математик Евклід (III ст. до н.е.) у своїй праці «Начала», яка довгі століття була підручником.

Численні відкриття зробив Архімед із Сиракуз (287-211 рр. до н.е.). Він сформулював закон важеля. Архімед казав: «Дайте мені точку опори, і я переверну Землю». Свої знання він використав для створення багатьох механізмів. Зокрема, збудовані ним військові машини захищали жителів Сиракуз від нападів ворогів.

Послідовник Архімеда Ктесибій (II ст. до н.е.) створив зубчасте колесо, водяний годинник, насос. Видатним механіком доби еллінізму був Герой Александрійський (150-100 рр. до н.е.). Він сконструював фонтани. Парову машину, винайдену Героном, використовували під час театральних вистав — вона рухала маріонетки й декорації, створюючи враження реальності дійства.

Епікур

Евклід

Найбільшим географом тоді був Ератосфен. Він доволі точно обчислив довжину окружності земної кулі, помилившись на 50 км.

До нашого часу збереглися твори авторів популярних на той час п’єс. Одним з найвідоміших авторів був Менандр (343-291 рр. до н.е.). Він написав понад 100 комедій. Вісім з них перемогли у змаганнях поетів.

Елліністичні правителі, щоб увічнити себе і свої діяння, тримали при собі придворних хроністів. Також історичні твори писали і видатні політичні діячі. Найвідомішим став Полівій, який написав першу «Загальну історію», котра описує події зі середини III ст. до 146 р. до н.е. Полібій не просто описував події, а намагався пояснити їхній хід.

Полібій

Греки високо цінувати мистецтво архітектури і найвидатніші творіння людських рук називали дивами світу.

Александрія Єгипетська стала найбільшим містом світу. Вона була побудована за спеціальним планом. Вулиці зробили прямими і широкими, зручними для їзди верхи і на возах. Майже посередині місто розсікала головна вулиця. Уздовж вулиці розміщувалися гімнасії, палестра, будівля суду, храми, прекрасні палаци. Поблизу Александрії Єгипетської було збудовано маяк на острові Фарос у дельті Нілу. На вершині споруди горів вогонь і містилися металеві дзеркала, щоб світло маяка заввишки 135 м було видно на великій відстані (до 60 км).

Елліністичні царі хотіли, щоб увесь світ захоплювався ними. Тому вони протегували вченим, запрошували їх з різних країн, селили у своїх обширних палацах. Такі колективи вчених виникли в Пергамі, в Сиракузах (на острові Сицилія) та в інших місцях. Найбільший з них діяв в Александрії. Його організував Птоломей І і назвав храмом Муз, грецькою Мусей. Він був створений для розвитку науки і мистецтва.

Маяк на острові Фарос

Ще одним дивом елліністичного світу була триступінчаста гробниця царя Мавсола (Мавзолей), яку увінчувала колісниця, запряжена четвіркою коней.

Шедевром був також Колос Родоський — гігантська, близько 36 м заввишки, статуя бога Сонця Геліоса на о. Родос в Егейському морі.

Колос Родоський

Сім чудес елліністичного світу: Єгипетські піраміди, Сади Семіраміди, Скульптура Зевса Олімпійського, Храм Артеміди в Ефесі, Колос Родоський, Мавзолей у Галікарнасі.