Виникнення християнства
- 27-04-2022, 23:49
- 410
6 Клас , Всесвітня історія 6 клас Сорочинська, Мартинюк (інтегрований курс) 2019
§ 45. Виникнення християнства
Після вивчення матеріалу параграфа ви зможете:
• описувати процес появи християнства, становище перших християн;
• характеризувати зміну ставлення держави до християнства;
• застосовувати та пояснювати на прикладах поняття: «християнство», «Символ віри», «Святе Письмо», «церква», «діаспора».
Пригадайте:
1. Яку релігію сповідували римляни? Назвіть основних богів.
2. У який період Римську імперію охопила криза?
1. Виникнення християнства
Християнство виникло в умовах, коли численні верстви вільних землевласників перетворювалися на залежних орендарів, колонів, поповнювали наймане військо або лишалися без засобів існування і переселялися до великих міст, сподіваючись на якісь подачки.
Утримання армії, численних чиновників, підтримання розкоші імператорських палаців — усе це вимагало додаткових коштів і призводило до збільшення податків.
Основна маса населення в умовах імперії не лише втратила будь-яку можливість впливати на життя держави, а й відчувала себе беззахисною перед всевладдям імператора й чиновників, чужою у своїй державі.
Ще складнішим було становище в підкорених Римом провінціях, де народ потерпав від сваволі чужих і своїх правителів. Саме в одній з провінцій Римської імперії — Палестині — і зародилася нова релігія — християнство. Християнство проголошувало єдинобожжя (в основу його покладено віру євреїв у єдиного Бога), рівність перед Богом, братерство всіх народів. Засновником нової релігії вважається Ісус Христос.
2. Ісус Христос
Тривалий час точилися дискусії щодо того, чи існував Ісус Христос як реальна історична особа. Вивчення різних джерел, зокрема Біблії, яка розповідає про його життя, свідчення сучасних йому і пізніших істориків дали підстави стверджувати, що Ісус Христос — реальна особа. Він народився, можливо, бл. 3 р. до н.е. у місті Вифлеємі, на півдні Іудеї. Дитинство Ісуса минуло у Назареті. Його сприймали як Сина Божого, месію, тобто виконавця рятівної місії, посланця Бога на Землі.
Ісус Христос
У своїх проповідях Ісус Христос проголошував необхідність пошуків Царства Божого через зречення усього земного, матеріального, оскільки найвище благо і найвища мета людини не в земному житті, а за його межами. Отже, до Царства Небесного можуть увійти прості, бідні люди, здатні духовно оновитися. Проповіді Ісуса знайшли відгук у найбідніших верств населення.
Фарисеї
Успішність проповідей Ісуса Христа викликала невдоволення фарисеїв — послідовників релігійної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася особливим фанатизмом. Один з учнів Христа — Юда — видав його фарисеям, які засудили Ісуса на смерть. Вирок затвердив римський прокуратор Понтій Пілат. Ісуса Христа після численних тортур розіп’яли на хресті. Поховали його у печері за межами міста у п’ятницю, а на третій день — опівночі в неділю — Ісус воскрес. Пізніше Ісус являвся своїм учням і близьким, зміцнюючи їхню віру.
Розп’яття Ісуса Христа
Христос — перекладене грецькою мовою слово «Месія».
Месія — посланець Бога, спаситель, який врятує народ від зла та покарає його ворогів.
Євангеліє (у перекладі з грецької — добра новина) — викладене вчення Ісуса Христа та розповідь про його життя і діяння.
3. Перші християнські громади
Після загибелі вчителя його учні — апостоли — у своїх проповідях роз’яснювали суть і значення того, що відбулося. Вони сформували основні символи християнської віри — віри у спокутну смерть Ісуса Христа та його воскресіння. Апостоли були й авторами перших описів життя Ісуса — Євангелії.
Християнські катакомби
Звістка про жертовну смерть Ісуса Христа, розповіді про його воскресіння і вознесіння, які поширювалися по всій території Римської імперії, сприяли збільшенню віруючих. Прихильники нової віри — християни — утворювали християнські громади. їхні члени збиралися разом читати молитви, спілкуватися. Перші громади з’явилися в Єрусалимі, пізніше — в багатьох інших містах імперії.
Володарі Риму жорстоко переслідували перших християн, бо вони заперечували існування багатьох богів та відмовлялися вшановувати імператора. За імператора Діоклетіана християн, які відмовлялися зректися віри, спалювали живцем. Щоб здійснювати обряди, християни збиралися таємно, зазвичай уночі. Першим притулком християн у Римі були катакомби — підземні ходи природного або штучного походження.
4. Утвердження християнства в імперії
Наприкінці III — на початку IV ст. християнство вже мало велику кількість прихильників, що весь час зростала. Добре організовані християнські громади об’єднувалися, утворюючи церковну організацію імперії. Громадами керували старійшини (пресвітери), служителі (диякони) та адміністратори (єпископи). Константин оцінив міць та авторитет християнської церкви. Вирішивши скористатися цим для зміцнення імперії, він перейшов до рішучої підтримки християнства. У 313 р. Константин і його союзник на той час Ліциній у Медіолані (Мілані) видали указ (едикт), яким християнство оголошувалося рівним з іншими релігіями. Це був вирішальний крок до перетворення християнства із гнаної релігії на панівну. З наверненням у віру імператора християнство стало загальновизнаною релігією.
Один із наступників Константина — Флавій Клавдій Юліан у 361-363 рр. на короткий час повернув язичництво, за що був названий Відступником. Він заборонив християнам навчатися в школах і навіть сам виступав з промовами, спрямованими проти них.
Юліан загинув під час війни з персами у 363 р., і відтоді християни почали відновлювати свій вплив на жителів Римської імперії. Проте у віддалених від міст поселеннях ще утримувалася стара язичницька віра.
З 390 р. в країні почалося переслідування язичників і знищення храмів старих богів. У 391 р. натовп християн під керівництвом єпископа Феофіла пограбував та зруйнував величний храм бога Сонця в Александрії.
Феодосій
У 392 р. імператор Феодосій І офіційно заборонив язичницькі вірування. Християнство стало державною релігією. Переслідуючи язичників, імператор заборонив Олімпійські ігри (останні ігри відбулися у 393 р.), присвячені грецьким богам. Руйнувались або перетворювалися на християнські чудові храми.
Тоді ж світова культура зазнала, можливо, найбільшої за всю історію втрати: була спалена Александрійська бібліотека, книжки якої зберігали тисячолітню мудрість давніх цивілізацій. Зв’язок часів перервався.
5. Християнська церква
Як вже зазначалося, християни об’єднувалися у громади. Найголовніша заповідь християн — «Любіть ближнього свого». У громаді всі мали рівні права і були зобов’язані допомагати один одному. Члени громади вважалися братами, не існувало жодних відмінностей між різними племенами та народами, між рабами та вільними людьми. У перших громадах спочатку існувало загальне майно, а головним правилом було «хто не працює, хай не їсть». Віруючі вважали, що тільки бідні та знедолені мають право на винагороду у загробному житті. У проповіді говорилося: «Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти у Царство Небесне». Християни засуджували багатство, тому спочатку багаті люди могли стати членами спільноти тільки у випадку, якщо вони перед тим роздали усе своє багатство. Потім від заможних людей вимагалося лише дати щедрі пожертвування на користь спільноти.
Християнська громада. Фреска
Нікейcький Вселенський Собор. Фреска
Між громадами були встановлені тісні зв’язки, які підтримували спеціальні посланці: апостоли та проповідники. Апостоли, будучи проповідниками нової віри, ставали організаторами громад, збирали внески, необхідні для їхньої діяльності.
Згодом керівниками громад стають єпископи — «наглядачі» громадського майна. їм допомагали пресвітери (старійшини), які стежили за порядком під час молитовних зборів, диякони — організатори повсякденного життя громади.
З окремих громад утворилася єдина організація християн, яка одержала назву християнська церква. На чолі церкви стояли єпископи. Спочатку християни не мали спеціальних богослужебних споруд. Вони збиралися у звичайних будинках, разом молилися, відзначали свята, обговорювали норми поведінки в житті, слухали читання Євангелія, співали гімни Богові. Згодом стали зводитися спеціальні храми.
Церква — релігійна організація, яка об’єднує прихильників тієї чи іншої релігії; споруда, де відбуваються богослужіння.
6. Боротьба з єресями
У зв’язку зі збільшенням кількості общин християнство ще наприкінці II ст. зіткнулося з серйозною проблемою. Вона полягала в тому, що життя і діяння Ісуса Христа, описані в Євангеліях, християни розуміли й тлумачили по-різному. Щоб утвердити в усіх общинах одне розуміння вчення Ісуса Христа й однакові обряди, єпископи разом з пресвітерами збиралися для обговорення спірних питань.
Ухвалене спільне рішення було обов’язковим для всіх. Той, хто відступав від затвердженого порядку або вчення, вважався єретиком. Його відлучали від церкви. Але різні тлумачення християнського вчення охоплювали цілі регіони імперії. Так, у Карфагені згуртувалися прихильники пресвітера Доната, який вважав, що справжні християни не повинні йти на союз з державою, яка впродовж 200 років влаштовувала на них гоніння. їх називали агностиками — захисниками давніх християнських ідеалів.
Одночасно в Єгипті александрійський пресвітер Арій виступив з ідеєю, що Христос стоїть нижче Бога-Отця. Ісус Христос існував не вічно і тому він не Бог, а тільки посередник між Богом і людьми.
Щоб вгамувати суперечки, у 325 р. за ініціативою Константина Великого в місті Нікеї скликали всіх єпископів на перший Вселенський Собор. На ньому затвердили основи віри, її символи. Вони були зазначені у «Каноні» («Символ віри») — стислому викладі основних положень християнства, яких мають дотримуватися віруючі. Були визначені канонічними чотири Євангелія, що стали основою Нового Заповіту. Також засуджувалося аріанство як єресь.
З того часу Вселенські Собори скликалися, коли виникала потреба розв’язати важливі для християн питання. Другий Собор відбувся у Константинополі у 381 р.
Єресі — течії в християнстві, що відхилялися від офіційного віровчення і були заборонені церквою.
Перевірте, як ви запам’ятали
- 1. Хто такий Ісус Христос?
- 2. Як були влаштовані перші християнські громади?
- 3. Хто такі апостоли? Яка їх роль у поширенні християнства?
- 4. Які римські імператори влаштовували гоніння на християн?
- 5. Коли було ухвалено Міланський едикт?
- 6. Що таке єресь?
- 7. Коли християнство стало державною релігією, а прихильники язичництва стали переслідуватися?
Поміркуйте і дайте відповідь
- 8. Коли і чому виникло християнство?
- 9. Чому християнство знайшло відгук у серцях римських громадян?
- 10. Чому переслідування християн не дали позитивного результату?
- 11. Які положення християнства були прийнятними для державної влади?
- 12. Яка роль імператора Константина в утвердженні християнства?
Виконайте завдання
- 13. Обговоріть у групах. Як змінилося життя римського суспільства із запровадженням християнства?
- 14. Визначте основні етапи становлення християнства як державної релігії.
Завдання для допитливих
- 15. Які методи застосовували християни, утверджуючи свою віру?
Коментарі (0)