§ 9. ХРЕСТОВІ ПОХОДИ

1. Передумови хрестових походів

Хрестові походи — масовий військово-колонізаційний рух на Схід, у якому взяли участь західноєвропейські правителі, феодальні сеньйори, рицарство, частина городян і селянства. Своєю метою хрестоносці проголошували звільнення християнських святинь, передусім Гробу Господнього в Єрусалимі, з-під влади «невірних» — мусульман.

Наприкінці XI ст. політична ситуація на Сході була дуже важкою. Араби здійснили великі завоювання в Азії, Африці, на Піренейському півострові. Серйозну небезпеку становили турки-сельджуки, які сповідували іслам. На той час вони захопили майже всю Малу Азію, Сирію, Палестину, а також заволоділи Єрусалимом. Християнські паломники втратили можливість вільно відвідувати Гріб Господній, що знаходився саме в Єрусалимі. У цій ситуації візантійський імператор Олексій І Комнін звернувся до Папи Римського з проханням надати допомогу в боротьбі проти нових ворогів християн.

У листопаді 1095 р. Папа Римський Урбан II (1088-1099) скликав у французькому місті Клермоні церковний собор. Після його закінчення він виступив із промовою, у якій закликав християн узятися за зброю відвоювати Гріб Господній у «невірних». Усім учасникам походу було обіцяно відпущення гріхів, а душам тих, котрі загинуть, — рай. Відозва Папи Римського знайшла щирий відгук серед присутніх. Із вигуками: «Цього хоче Бог!» вони стали дерти тканину й нашивати на свій одяг хрести. Звідси й пішла назва хрестоносці. Усього відбулося вісім хрестових походів. Вони охоплювали період з 1096 по 1270 р.

2. Перший хрестовий похід. Держави хрестоносців на Сході

Першими весною 1096 р. вирушили в похід загони французьких і німецьких селян. Вони часто брали із собою сім’ї і дітей. Хаотичні, майже беззбройні юрби й численні вози заполонили дороги. Це був голодний і неорганізований натовп, до того ж цілком небоєздатний. Дорогою до селян приєднувалися жебраки й розбійники. Щоб якось вижити, учасники цього походу намагалися здобути їжу й одяг грабунками та погромами, під час яких загинуло багато євреїв. Пройшовши довгий шлях, вони нарешті прибули до Константинополя. Візантійці переправили цих злиденних вояків через Босфор у Малу Азію, де в першому ж бою їх перебили турки.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XII ст. Абат Гюїбер Ножанський про хрестовий похід селян

...Ніхто з бідняків не думав про недостатність своїх засобів і про труднощі такого шляху. Кожний полишав свій дім, виноградник, свій спадок, продавав їх за мізерну ціну й з радістю йшов у похід...

Неймовірно зворушливим видовищем були ці бідні хрестоносці: вони підковували биків, як коней, запрягали їх у двоколісні візки та лаштували на них своє небагате майно й маленьких дітей. На шляху, угледівши будь-який замок, будь-яке місто, діти простягали руки й запитувати: «Чи не той це Єрусалим, до якого ми прямуємо?»

• Як ви вважаєте, чому наголошувалося, що селяни йшли в похід «з радістю»?

Восени 1096 р. до Константинополя почали прибувати рицарські загони. Усього в Першому хрестовому поході, що тривав упродовж 1096-1099 рр., узяло участь майже 100 тис. добре озброєних воїнів.

Церковні собори — збори вищого духовенства в рамках держави (помісний собор) або всієї церкви (вселенський собор).

На відміну від правителів Західної Європи, піддані візантійського імператора вбачали в ньому володаря з необмеженою владою, священну особу. Ці уявлення підтримувалися досить складним церемоніалом. Перед появою василевса треба було впасти долілиць, у його присутності не дозволялося сидіти. Ватажки хрестоносців не тільки відмовилися виконувати ці принизливі процедури, а й один із них, граф Роберт Паризький, на очах у всіх усівся на трон Олексія Комніна. Коли його попросили встати, пояснивши, що піддані не можуть сидіти поруч із василевсом, а тим більше на його троні, Роберт відповів: «Що за дикунство! Один сидить, коли довкола нього стільки славних воїнів».

Переправившись з допомогою візантійців у Малу Азію, рицарі-хрестоносці завдали туркам кілька ударів, захопили Едессу й Антіохію. Улітку 1099 р., після п’ятитижневого виснажливого штурму, захопили Єрусалим. Переможці жорстоко пограбували місто й по-звірячому перебили більшу частину його жителів. Було винищено десятки тисяч мусульман та євреїв. Як розповідає очевидець, хрестоносці лютували в Єрусалимі так, що їхні коні йшли по коліна в крові.

У результаті завоювань хрестоносці заволоділи значною частиною Східного Середземномор’я. На цих землях вони утворили чотири держави — Єрусалимське королівство, два графства — Едесське й Триполі та Антіохійське князівство. Головну роль серед них відігравало Єрусалимське королівство. Завойовники встановили тут феодальні порядки, що побутували в Західній Європі. Місцеві селяни потрапляли в залежність від хрестоносців і були змушені віддавати їм частину врожаю.

3. Рицарсько-чернечі ордени

Хрестоносцям з великими труднощами вдавалось утримувати владу над підкореним населенням. Слабкість позицій хрестоносців на Сході спонукала папство створити там рицарсько-чернечі ордени. Рицарі, які вступали до них, давали три чернечі обітниці: бідності, послуху й безшлюбності. їхнім головним завданням була боротьба з ворогами християнства. Для захисту християнських володінь ордени збудували мережу могутніх замків. Частина з них збереглася й до сьогодні. На чолі орденів стояли великі магістри, які підпорядковувалися тільки Папі Римському.

На Сході було засновано кілька рицарсько-чернечих орденів. Найдавнішим серед них уважається орден госпітальєрів, або іоаннітів. Незадовго до Першого хрестового походу купцями з Амальфи в Єрусалимі було збудовано притулок (госпіталь) для прочан, який отримав ім’я св. Іоанна Милостивого. Під час і після Першого хрестового походу там приймали й лікували поранених і хворих рицарів. Згодом ченці, що доглядали за пораненими, також стали брати участь у бойових діях, і в 1113 р. Папа Римський затвердив статут ордену, згідно з яким госпітальєрам, або іоаннітам, належало боронити прочан і християнські володіння від невірних. Його офіційна назва — Орден вершників св. Іоанна Єрусалимського. Поверх рицарського спорядження іоанніти одягали червоний плащ із білим хрестом. На початку XIV ст. госпітальєри переселилися на острів Родос. Відтак 1530 р. вони отримали у володіння острів Мальту. З того часу орден став називатися Мальтійським. Нині цей орден існує як релігійно-політична й благодійна організація.

Печатка тамплієрів

У 1118-1119 рр. дев’ять французьких рицарів заснували в Єрусалимі орден тамплієрів, або храмовників. Резиденція ордену знаходилася на місці, де, як припускають, стояв легендарний храм, збудований ізраїльським царем Соломоном. Звідси й походить назва ордену (з фр. temple — храм). Офіційно орден називався Таємне рицарство Христове й храму Соломона. Метою його діяльності проголошували захист християн-паломників і боротьба з мусульманами. Символом тамплієрів став білий плащ із червоним хрестом.

На офіційній печатці ордену тамплієрів було зображення двох рицарів із списами в руках, які скачуть на одному коні. Це символізувало не лише їхнє братання, а й бідність. Утім, тамплієри досить швидко накопичили великі скарби. Набожна знать дарувала їм землі, замки, золото. Чималі прибутки давали військова здобич і перевезення з Європи до Палестини прочан і хрестоносців. Збагаченню ордену сприяли торгівля й лихварські операції. Тамплієри дедалі активніше стали втручатися в державні справи. В європейських правителів багатство ордену викликало заздрість і стало головною причиною його знищення на початку XIV ст.

У 1190-1191 рр. виник Тевтонський, або Німецький, орден. Його повна назва — Орден дому св. Марії в Єрусалимі. Він об’єднував переважно німецьких рицарів. Його члени вважали головним своїм завданням боротьбу з язичництвом і поширення ідей християнства. Тевтонські рицарі вдягали білий плащ із чорним хрестом. Згодом Тевтонський орден було переведено в Східну Прибалтику з метою навернення в християнство місцевих язичницьких племен пруссів.

Фрідріх Барбаросса. Мініатюра. 1188 р.

4. Другий і Третій хрестові походи

У XII ст. мусульманські держави стали об’єднувати свої сили для опору хрестоносцям і навіть захопили Едессу. Звістка про це викликала нове духовне піднесення в Західній Європі й призвела до організації Другого хрестового походу (1147-1149). Папа Римський Євгеній III видав спеціальну буллу із закликом до хрестового походу. Його головним подвижником став абат Бернар Клервоський. Похід очолили французький король Людовік VII і німецький імператор Конрад III. Однак обидві їхні армії були розбиті й похід виявився невдалим. Едесса була назавжди втрачена хрестоносцями.

У другій половині XII ст. лідерство в мусульманському світі перейшло до султана Єгипту, талановитого полководця Салах ад Діна. Він відібрав у хрестоносців значні території та захопив Єрусалим. Це стало приводом до Третього хрестового походу, що відбувся в 1189-1192рр. У ньому взяли участь німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, французький король Філіпп II Август і англійський король Річард Левове Серце. Незважаючи на таку кількість коронованих осіб, цей похід також виявився невдалим. Під час переправи через гірську річку в Сирії втопився Фрідріх Барбаросса, а Філіпп II Август і Річард Левове Серце посварилися, і французи повернулися додому. Англійський король намагався взяти Єрусалим, але марно. На зворотному шляху в Європу Річард Левове Серце був захоплений у полон своїм давнім недругом — герцогом австрійським.

Отже, Третій хрестовий похід не привів до бажаної мети — визволення Єрусалима. Натомість він загострив відносини між європейськими державами. 5

5. Четвертий хрестовий похід і утворення Латинської імперії

Найбільш загарбницьким виявився Четвертий хрестовий похід, що тривав у 1202-1204 рр. Його натхненником був Папа Римський Інокентій III. Спочатку похід планували проти Єгипту, який розглядався як ключ до завоювання Єрусалима. Учасники походу зосередились у Венеції. Звідти венеційські кораблі мали переправити їх через Середземне море. Оскільки хрестоносці не мали грошей, аби заплатити за переправу, очільник Венеції дож Енріке Дандоло змусив їх передусім напасти на християнське місто Задар. Це місто було торговим суперником Венеції. Після цього хрестоносців було втягнуто в династичну боротьбу у Візантії. Вони взяли в облогу Константинополь і у квітні 1204 р. захопили столицю Візантійської імперії. Частина населення загинула, було пограбовано православні храми та знищено чимало пам’яток античного мистецтва.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

XIII ст. З хроніки Жоффруа де Віллардуена «Завоювання Константинополя»

У цю піч ... хтось підпалив квартал, що відділяв нас від греків. І місто почало страшно горіти й було охоплене полум’ям... Це була третя пожежа в Константинополі з часів прибуття франків, і при цьому згоріло будинків більше, ніж їх було на той час у трьох найбільших містах Королівства Франція.

...Інші (крім тих, що були зайняті захопленням палаців) розбрелися містом і збирали здобич; цієї здобичі було так багато, що ніхто не був у змозі визначити кількість золота, срібла, глеків, коштовностей, оксамиту, шовкової тканини, хутра й інших речей...

Кожен обирав для себе будинок, який тільки бажав, і таких будинків вистачало всім.

1. Чим займалися хрестоносці в захопленому Константинополі? 2. Чи відповідали їхні дії меті хрестових походів і християнським ідеалам?

Після захоплення Константинополя виникла ще одна держава хрестоносців — Латинська імперія. Частина захоплених земель відійшла до Венеції. Візантійці зберегли свої володіння в Малій Азії (Нікейська й Трапезундська імперії) та на заході Балканського півострова (Епірський деспотат). Вони поступово відвойовували від Латинської імперії захоплені хрестоносцями території і в 1261 р. знову заволоділи Константинополем.

6. Занепад хрестоносного руху

Невдачі хрестоносців у боротьбі з невірними викликали своєрідну реакцію в народі. У цих умовах з’явилась ідея дитячого хрестового походу. Поширилися чутки, що Єрусалим можуть звільнити тільки невинні діти. Улітку 1212 р. в Марселі зібралося 10 тис. дітей із різних областей Франції. їх очолював 12-літній пастушок Етьєн. Юні хрестоносці повинні були відправитися на Схід морем. Однак частина дітей загинула під час шторму, а решту судновласники продали в Єгипті в рабство. Інша армія хрестоносців-підлітків, в основному з Німеччини, під проводом 10-літнього хлопчика Ніколаса зібралася на півдні Італії. Тут вони хотіли сісти на кораблі, але були затримані місцевим єпископом. Більшість із них загинула на зворотному шляху від голоду й хвороб.

Король Людовік IX зі своєю сім’єю вирушає в хрестовий похід. Мініатюра. XIV ст.

У XIII ст. було організовано ще чотири хрестові походи, однак за масштабами вони не могли зрівнятися з попередніми. За кожним із них стояв хтось з європейських правителів. У 1217-1221 рр. відбувся П’ятий хрестовий похід, у якому брав участь угорський король Андраш II. Замість здобуття Єгипту вдалося захопити лише фортецю Дам’єту.

Своєрідний характер мав Шостий хрестовий похід (1228-1229), під час якого німецький імператор Фрідріх II Штауфен завдяки успішним перемовинам із мусульманами отримав частину колишніх територій Єрусалимського королівства з містами Єрусалимом, Віфлеємом і Назаретом.

Два останні, Сьомий і Восьмий, походи були організовані французьким королем Людові ком IX проти Єгипту. Під час Сьомого хрестового походу (1248-1254) король опинився в турецькому полоні. У результаті похід завершився цілковитою невдачею. Невтішним був результат і Восьмого хрестового походу 1270 р. під проводом того ж Людовіка IX. У таборі хрестоносців спалахнула епідемія чуми, від якої помер і сам король. Цей похід став останнім в історії хрестоносного руху. Після цього європейці тільки втрачали позиції, завойовані раніше. У 1291 р. турки захопили Акру — останню фортецю хрестоносців на Сході. Єрусалимське королівство припинило своє існування.

7. Відносини європейського та східного світів

Головну мету хрестових походів — здобути й утримати Святу землю — реалізовано не було. Однак хрестові походи мали велике значення для подальшого розвитку Європи, передусім у галузі господарства, культури, науки, способі життя. Наприклад, підготовка великої кількості хрестоносців була пов’язана з фінансовою сферою, що активізувало розвиток грошових відносин у Європі. Завдяки хрестовим походам європейські купці освоїли нові торговельні шляхи, на яких до цього часу неподільно господарювали араби й візантійці.

Східний вплив викликав стремління європейських феодалів до розкоші, комфорту та вишуканості, що загострювало потребу в грошах і сприяло переходу до грошової ренти.

Араби краще за європейців були обізнані зі сферою філософських і природничих знань, зберегли в перекладах частину античної філософської спадщини, утраченої в Західній Європі. У XII—XIII ст. західні монахи активно перекладали з арабської мови трактати з філософії, математики, астрономії, медицини, вони отримали доступ до праць Арістотеля, що викликала нечуване захоплення його вченням у європейських університетах. Через арабський світ у Європу потрапила витончена індійська гра — шахи.

З одного боку, хрестові походи принесли нечувані лиха, призвели до загибелі людей, знищення пам’яток культури й надовго закріпили вороже ставлення Заходу до мусульманського Сходу. З іншого боку, контакти зі Сходом розширили горизонти європейців. Відбулися зрушення у сфері харчування: європейці стали споживати більше прянощів, цукру, культивувати запозичені зі Сходу лимони, абрикоси й гречку. В європейський побут увійшли нові елементи гігієни: лазні, звичка митися милом і гарячою водою, змінювати білизну. Щоправда, цього культурного поступу можна було досягти й ціною меншої крові. Війна — не найкращий засіб переймати позитивний досвід.

Хрестові походи, хрестоносці, рицарсько-чернечі ордени, іоанніти (госпітальєри), тамплієри (храмовники), тевтонські рицарі, Єрусалимське королівство, Латинська імперія.

1. Поясніть походження термінів «хрестові походи», «хрестоносці».

2. З наведеного переліку визначте пункти, що характеризують орден тамплієрів.

• Був заснований у Єрусалимі дев’ятьма рицарями.

• Назва ордену походить від французького слова «temple» (тампль), що в перекладі означає «храм».

• Його повна назва — Орден дому св. Марії в Єрусалимі.

• Печаткою ордену тамплієрів було зображення двох рицарів із списами в руках, які скачуть на одному коні.

• Згодом резиденцію ордену тамплієрів було перенесено на острів Мальту.

3. Які верстви європейського суспільства брали найактивнішу участь у хрестових походах і чому?

4. У чому був позитив, а в чому — негатив хрестових походів?

5. Папа Римський Урбан II, благословляючи хрестовий похід, сказав: «Хто тут знедолений і бідний, там буде радісний і багатий». Чи назвав він справжню мету походів?

6. Як узгоджувалися заклики до відвоювання в «невірних» Святої землі з християнською заповіддю «Не вбий»?

7. Поміркуйте, чому кінцеву мету хрестових походів не було реалізовано.

8. Що запозичили європейці унаслідок хрестових походів?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно