«Коломия не село, Коломия — місто». А середньовічний Париж?..

Місто розташовувалося так, щоб його зручно було оточити захисною стіною, щоб і довкілля служило йому захистом.

Перші середньовічні міста оточували земляним валом та дерев’яною огорожею, пізніші вже обносили однією, двома, а то й трьома кам'яними зубчатими стінами з круглими вежами. У місто, як і в феодальний замок, можна було потрапити лише через підйомний міст і вузькі ворота, які на ніч міцно закривали. Біля міських воріт бовваніла шибениця з тілами повішених — пересторога для тих, хто не ладить з правосуддям. Від воріт у місто вела вулиця, прокладена абияк і, звичайно, не мощена (бруківка з’явилася в європейських містах лише наприкінці середньовіччя). Посеред проїжджої частини вулиці — стічний рівчак зі смердючою гноївкою, яка витікала в нього з відхожих місць. У спеку на такій вулиці не продихнути через пилюку, а після дощу — ні проїхати, ні пройти. У середині XV ст. на одній з таких вулиць ледь не загинув зі своїм конем у непролазній багнюці імператор Фрідріх ПІ. Оскільки територія міста була невеликою (її обмежувала захисна стіна), криві міські вулиці прокладали вузькими, часом завширшки лише 1—2 м. На такій вулиці не завжди могли розминутися двоє перехожих. Удень у вулички сонячне проміння не проникало, вночі вони не освітлювалися й були царством злодіїв.

Міські будинки з крутими червоними покрівлями тісно тулилися одіта до одного й здебільшого були дерев’яними (кам’яне будівництво в містах почалося десь у XIV ст.), тому пожежі нерідко спалювали місто дощенту. Будинок мав кілька поверхів, які утворювали виступи (еркери, балкони, лоджії), що нависали над вулицею. Суміжні будинки майже торкалися один одного своїми горішніми поверхами. Будинок мав горище з вікном і блоком для підняття сіна, соломи, зерна — запасів на зиму.

Будинок заможного городянина. XIII ст.

Нічний Париж. Гравюра Г. Доре. XIX ст.

Кожна сім’я мала свій будинок, точніше — садибу, де були грядки і садок, конюшня, хлів, льох, виноградна давильня тощо. Садибу оточувала надійна стіна, вхід у будинок і вікна закривали масивні двері й віконниці (середньовічна людина всього боялася). Словом, у середньовічному місті майже все було, як у селі.

Міські будинки нумерації не мали, її замінювали розпізнавальні знаки — барельєфи на релігійні сюжети, скульптурні портрети господарів тощо. Майдани окремих міст Італії прикрашали фонтани — залишки колишньої античної пишноти.

Основною архітектурною прикрасою середньовічного міста був собор, дзвіниця якого відбивала години та повідомляла городянам про пожежу, ворожий напад чи спалах епідемії.

Наприкінці середньовіччя в містах з’явилися ратуші, в яких збиралася міська рада, криті ринки, лікарні, коледжі та гомінкі студентські гуртожитки (з їх появою городяни забули, що таке нормальний сон), складські приміщення тощо. Лазні в середньовічному місті, на відміну від античного, були рідкістю, до того ж вражали своєю антисанітарією.

Барельєф — низький рельєф, у якому опукле зображення виступає над плоскою поверхнею не більш ніж на половину свого об’єму.

Отже, середньовічні міста в Європі були позбавлені елементарного комфорту, зовнішньо непривабливі.

Водночас міста непогано забезпечувалися продуктами харчування. Довкола них, ближче до їхніх стін, за якими у разі ворожого нападу можна було заховатися, селилися хлібороби. Щодня прибували на міський ринок їхні вози, навантажені всілякою поживою, на будь-який смак та гаманець.

Джерело

XII ст. Із стародавнього опису міста Лондона

Люди різних професій, продавці різноманітних товарів і всілякі поденники щоденно вранці займають свої місця, кожен належно від його заняття. На березі річки в Лондоні, серед винних лавок, які є на суднах і в льохах, — відкрита для всіх харчевня. Тут повсякчас, залежно від пори року, можна було знайти терті, смажені, варені страви, велику й дрібну рибу, грубе м'ясо для бідних і якісніше для багатих, дичину і всіляку птицю... Скільки б воїнів і прочан не прибуло в місто чи не полишало його, в будь-яку годину дня і ночі ніхто не залишався голодним.

1. Люди яких професій дбали про забезпечення лондонців продуктами харчування?

2. Яку роль у житті Лондона відігравав міський ринок?

3. Чи однаково добре харчувалися всі лондонці?

4. Хто з гостей прибував до Лондона?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно