«Без грошей у город — сам собі ворог»

З появою міст у Європі в XI—XV ст. пожвавилася торгівля. Саме міста формували місцевий ринок.

Іноді міста об'єднувалися в торгові союзи, наймогутнішим з яких стала в XIIІ—XIV ст. Ганза. До Ганзи входило майже 80 міст Північної Німеччини. Прибалтики і земель Нижнього Рейну (Гамбург, Росток, Любек та інші).

У Європі переважала транзитна торгівля. Вона зосереджувалася переважно довкола двох великих торгових районів — Середземного, Балтійського й Північного морів.

У середземноморській торгівлі брали участь Іспанія. Південна та Центральна Франція, Італія, Візантія, країни Сходу. Схід торгував переважно предметами розкоші, прянощами, вином, зерном, Захід — тканинами, золотом, сріблом, зброєю. Приторговували там також невільниками.

До Балтійського та Північного морів доправляли свої товари міста Північно-Західної Русі (Новгород, Нарва, Псков. Полоцьк та ін.), Польщі, Східної Балтики (Рига, Ревель та ін.), Північної Німеччини, Скандинавії, Фландрії, Брабанту. Північних Нідерландів, Північної Франції та, особливо, Англії. Там торгували рибою, сіллю, хутром, вовною і сукном, льоном, воском, смолою, деревиною, а з XV ст. — і зерном.

Ганза — торгове об'єднання міст, яке контролювало торгівлю в районі Балтійського і Північного морів.

Транзитна торгівля — продаж товарів, завезених з інших країн.

Торгувати в середньовічній Європі було непросто. Існування безлічі митниць (стягування мита було для феодалів дуже прибутковим) здорожувало товар, погані шляхи утруднювали його перевезення, феодальний розбій підвищував торговий ризик. Феодали, наприклад, запровадили звичай, відомий із гіркої приказки: «Що з воза впало, те пропало». Коли перекидався селянський віз, або біля берега розбивалося судно, — товар привласнював місцевий феодал.

Здогадайся, чим виправдовував феодал таке збиткування?

Навантаження товарів у Гамбурзі. З мініатюри XV ст.

Сценка на ярмарку в Парижі. З середньовічної мініатюри

Роздивися малюнки й склади розповідь про ярмаркову торгівлю в середньовічній Європі.

У кожній країні була своя грошова одиниця. Гроші доводилося обмінювати. Для цього виникла окрема професія міняйл. Міняйли за плату також переказували грошові суми, започаткувавши цим кредитні операції та лихварство. Кредитною діяльністю, тобто наданням позик, займалися спеціальні банківські контори. Перші з них виникли в Ломбардії (Північна Італія), тому в середні віки «ломбардцями» називали банкірів та лихварів (від цієї назви також походить сучасне слово «ломбард»).

Купець. З мініатюри XII ст.

Мито — плата за право торгувати та за провіз товарів.

Митниця — установа для стягування мита.

Міняйли — люди, які за плату обмінювали гроші чи переказували їх.

Лихварство — надання грошової позики за великий процент.

Католицька церква засуджувала лихварство, яке несло багатьом людям розорення, але було потрібне для нормального господарського життя. Проте сама церква була одним з найбільших лихварів середньовіччя. Роль кредитних кас виконували також грошовиті євреї, які зналися на обігу грошей і торгівлі. Лихварів ненавиділи, але їхніми послугами користувалися.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно