§ 20. «НАСТУП НА СХІД»

Німецькі феодали нічого не одержали на мусульманському Сході в Хрестових походах. Прагнень же збільшити свої володіння в них не бракувало — Німеччина здавалася їм тісною. Тому, поки імператори возилися з Італією та квиталися з папами, феодали здійснювали «натиск на Схід» — завойовували землі в Полаб’ї, Прибалтиці та Помор’ї. Цей колонізаційний рух здійснювався під гаслом навернення поганинів у віру Христову. Войовничий запал німецьких феодалів підтримували папи, які хотіли поширити свої впливи в Східній Європі.

У XII ст. німецькі феодали організували кілька Хрестових походів проти слов’ян-ободритів на схід від Ельби (Лаби). На їхніх землях вони утворили Мекленбурзьке герцогство.

Заволоділи вони й землями лютичів, де утворили маркграфство Бранденбурзьке. В ХІІІ ст. у цьому маркграфстві з’явилося місто Берлін.

Слов’ян німецькі рицарі зганяли з кращих земель, забороняли їм займатися у містах торгівлею й ремеслом, селили в окремих кварталах. Слов’яни онімечувалися, забували свою мову й культуру.

Німецька колонізація була спрямована також на землі словенів у Середньому Подунав’ї. Там утворилося Австрійське герцогство. Не проминули німецькі колонізатори й Чехію.

Маркграфство — прикордонне князівство в Німеччині.

На початку ХІІІ ст. німецьке купецтво й католицьке духовенство накинули око на Лівонські землі, заселені пращурами сучасних латишів, литовців та естонців. Щоб охрестити тамтешній люд, рицарі з усієї католицької Європи, переважно німецькі, утворили орден Мечоносців. Однак населення Східної Прибалтики зберегло свою мову й культуру.

Зайнялися німецькі феодали й пруссами, які проживали між середніми течіями Вісли й Німану. Проти пруссів вони спорядили Хрестовий похід, однак невдалий. Прусси чинили шалений опір наверненню, але Німецький (Тевтонський) орден таки зробив їх християнами. Впродовж кількох століть прусси геть онімечилися, пам’ять про них залишилася лише в назві «Пруссія».

Німецька східна колонізація у ХІІ—ХІІІ ст.

Назви народи, які були колонізовані німцями у XII—XIII ст.

1237 р. тевтонці й мечоносці об’єдналися в один орден — Тевтонський. Він утворив свою державу, до якої увійшла майже вся Східна Прибалтика. Але 1242 р. в битві на Чудському озері тевтонцям завдали нищівної поразки новгородці.

На початку XIV ст. Тевтонський орден прихопив собі землі Східного Помор’я аж до Фінської затоки. Щоб протидіяти йому, Польща і Литва об’єднатися. 1410 р. польсько-литовські і руські війська розгромили рицарів у Грюнвальдській битві, в якій загинув Великий магістр ордену. Через півстоліття по тому орден зазнав ще однієї поразки від Польщі. Затиснуті сильними державами зі сходу й заходу, німецькі феодали вгамували свої колонізаційні апетити, тим паче, що на схилку середньовіччя Німеччина послабла.

Німецький воїн. З мініатюри XII ст.

Всевладдя князів

У добу міжцарів’я (1254—1273 рр.) німецький трон не пустував: його купували іноземні принци та монархи. Проте верховної влади в державі не було. В Німеччині існувало близько сотні князівств, переважно єпископій. Усі вони були незалежними від імператора. Чимало їх взагалі були васалами іноземних монархів. Найвпливовішими в державі поставали курфюрсти.

Курфюрсти — князі, які обирали монарха

Але минуло кілька десятиліть і політичне безладдя почало всім набридати, навіть феодалам. У 1273 р. вони обрали імператором графа Рудольфа Габсбурга, який започаткував династію Габсбургів. Князі обрали саме його тому, що він був небагатим, а отже залежав від них. Але Рудольф Габсбург швидко багатів й унезалежнювався від своїх настирних опікунів. Він завоював Чехію і присвоїв землі чеської корони — Австрію, Штірію, Карінтію та Крайну. Поживився Габсбург також в Ельзасі та Швейцарії. Так виникло найбільше герцогство Німеччини — Австрійське, яке пізніше стало окремою європейською державою — Австрією.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно