Гуситські війни в Чехії. Угорське королівство за Іштвана І. Польське королівство за Казимира III. Велике князівство Литовське
- 18-04-2022, 01:39
- 971
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Васильків 2020
§ 21-22. Гуситські війни в Чехії. Угорське королівство за Іштвана І. Польське королівство за Казимира III. Велике князівство Литовське
Чи знаєте ви, що...
- ... у Грюнвальдській битві в складі польського війська бився невеликий чеський загін, де перебував і відзначився Ян Жижка, майбутній головнокомандувач таборитів у гуситських війнах;
- ... спосіб оборони — рухомий табір — українські козаки запровадили й удосконалили, наслідуючи традиції військового мистецтва русинів, половців та чехів, які брали участь у гуситських війнах.
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:
Гусити — прихильники протикатолицьких та національно-визвольних ідей у Чехії в першій половині XV ст., послідовники вчення Яна Гуса.
Гуситські війни — боротьба чеського народу проти католицької церкви та німецького панування, що тривала впродовж 1419-1437 рр., ініційована гуситами.
Додаткова інформація з теми
https://is.gd/TMsxyb
- QR 21-22.1. Кунігунда Ростиславівна - королева Чехії
21-22.1. Як утворилося Чеське королівство? Чому відбувалися та чим закінчилися гуситські війни?
Перші держави на території сучасної Чехії постали ще в ранньому Середньовіччі. У VII ст. там з’явилася країна Само. Її назва походила від імені напівлегендарного полководця Самона, який у кількох битвах розбив аварів. Однак після нього розпочалися усобиці, що й погубили те перше слов’янське утворення. У VIII — на початку X ст. на його теренах виникло князівство Велика Моравія, яка тривалий час протистояло наступу Східного Франкського королівства, відокремленого в результаті поділу імперії Карла Великого. Великоморавські князі запросили з Візантії проповідників, серед яких були брати Мефодій і Кирило. Упродовж 863-867 рр. вони створили слов’янську абетку, започаткували писемність, проводили богослужіння, але під тиском німецького духівництва згорнули діяльність. Пізніше й князівство впало під ударами угрів, поступившись місцем Чехії, Угорщині і частково Польщі.
Король Оттокар II та його наступники — останні з Пржемисловичів, мініатюра, XIV ст.
Чехія від XII ст. входила до складу Священної Римської імперії. Із-поміж її місцевої знаті піднісся княжий рід Пржемисловичів, представники якого в XIII ст. домоглися корони від Папи Римського. У той період королівство Богемія (назва історичного осердя Чехії) розпросторилося в Центральній і Східній Європі, а Оттокар II (1253-1278) навіть хотів стати імператором, але німецькі курфюрсти його не підтримали. Чеська знать розсварилася між собою, і в XIV ст. владний престол опинився в руках правителів Священної Римської імперії. Із одного боку, пильна увага до Богемії перетворила її столицю (місто Прага) в перлину Середньовіччя з величними соборами та знаним Празьким університетом. Водночас чужинці онімечували країну. Великими земельними угіддями володіла католицька церква, верхівка якої також походила з німців. На початку XV ст. проти таких утисків виступив Ян Гус, ректор Празького університету, вчений, мислитель. Він засуджував майнову нерівність між людьми, критикував торгівлю індульгенціями, несправедливі побори за таїнства та духовні посади, вимагав, щоби богослужіння здійснювалися чеською мовою, а не латинською. Загалом, уважав, що церква зобов’язана удосконалюватися, ставати ближчою до простих людей, а ті не повинні сліпо коритися священнослужителям. За свої погляди та вчинки вільнодумець розплатився життям. На церковному соборі, що відбувся в місті Констанц, його звинуватили в єресі й засудили до спалення. Вирок виконали 6 липня 1415 р.
Спалення Яна Гуса, мініатюра, XVI ст.
Після прилюдної страти прихильники проповідника, які йменувалися гуситами, повстали. Прикро, але ще від початку між ними стався розкол. Стримані чашники прагнули, головно, оновлення обрядів, як-от причастя не лишень хлібом, а й «чашею» — вином. Рішучі таборити (від гори Табор, що на півдні Чехії) хотіли збудувати на землі «Царство Боже», де зникнуть бідні та багаті, а житимуть лишень за приписами Біблії. Попри суперечності, обидві групи повстанців розпочали протицерковні й, певною мірою, національно-визвольні гуситські війни, що тривали впродовж 1419-1434 рр. Римські папи п’ять разів оголошували хрестові походи проти відступників, однак ті постійно перемагали. Вони створили дисципліноване й боєздатне військо, вдосконалили озброєння, повсюдно використовували гармати, а в перепочинках і в боях огороджувалися возами, які скріплювали ланцюгами, облаштовуючи в такий спосіб оборонні табори. Тривалий час гуситів очолював нездоланний Ян Жижка, але й після його смерті від чуми вони не знали поразок, завойовуючи німецькі, австрійські, угорські землі. Лише коли римські духівники пішли на поступки (дозволили богослужіння чеською мовою, причащатися вином усім віруючим), від непокірних відкололися чашники. Таборити не змогли самостійно протистояти ворожим силам, які переважали, і в 1434 р. в битві поблизу села Липани здалися. Закінчення гуситських воєн, однак, не принесло Чехії незалежності. Уже від XVI ст. вона на 300 років стала провінцією Австрії.
Думаємо і діємо!
1. Розгляньте мініатюру «Король Оттокар II та його наступники...». Як ви гадаєте, чому деяких правителів зображено з двома (трьома) коронами на головах? Поясніть свої міркування. 2. Покажіть на мапі території: держави Само, князівства Велика Моравія, Чехії в різні періоди їх існування; поширення гуситського руху та гуситських воєн, місця битв. 3. Скільки років тривали гуситські війни в Чехії? Скільки століть минуло від проповідування братів Кирила і Мефодія у Великій Моравії до виступів Яна Гуса проти церкви в Чехії? Обчислення запишіть у зошит. Після страти Яна Гуса з’явився крилатий вислів «свята простота». Запитавши у вчителя або відшукавши в мережі Інтернет, з’ясуйте його походження та значення. Пропрацюйте в групах.
21-22.2. Як виникло та розвивалося Угорське королівство? Чому канонізували короля Іштвана І?
У IX ст. племена угрів, які до того проживали між Уральськими горами та річкою Волга, вирушили через Північне Причорномор’я й гори Карпати до колишньої давньоримської провінції Паннонія. Підкоривши місцевих слов’ян, вони перемогли великоморавських князів і загрожували іншим християнським народам. Завойовницькі війни вели під командуванням Арпада — напівміфічного засновника панівної династії Арпадів. Її представники воювали з німцями, візантійцями, слов’янами, аж доки в 955 р. не зазнали поразки від Оттона І. Слава Угорщини відродилася за правління Іштвана І (1001-1038), який близько 1001 р. отримав з рук Папи Римського королівську корону. Натомість новокоронований монарх охрестився та охрестив підданих. За цей вчинок наприкінці XI ст. його проголосили святим (канонізували). Він підтримував церкву, надаючи їй привілеї, землі й маєтності. Також здійснив територіальні перетворення: розподілив країну на комітати, керівниками яких поставив ішпанів. При дворі утворив дорадчу раду, що її очолював палатин — верховний суддя, друга за значенням особа в королівстві. За наказом Іштвана І скасували рабство, населення змусили дотримуватися законів, розпочали карбувати монети.
Корона, «яблуко» («держава») та скіпетр Іштвана І, сучасне фото
Після смерті впливового можновладця потомки ворогували між собою, але то не завадило їм значно розширити володіння. Упродовж XI — першої половини XIII ст. Угорське королівство простягалося в межах сучасних Хорватії, Трансильванії, Словаччини та Закарпаття. Щоби правити такими обширами, володарям доводилося домовлятися зі знаттю. У 1222 р. король Андраш II (1205-1235) видав «Золоту буллу» — документ, що звільняв від податків титулованих осіб і закріплював за ними набуті власності. На початку 1240-х рр. монгольська навала спустошила країну: кількість її населення зменшилася вдвічі (докладніше про це в наступному параграфі). Щоби відновити господарство, приваблювали іноземців. Валлонці, італійці, німці закладали поселення вздовж річки Дунай, освоювали віддалені пустки. До Угорщини, тікаючи від монголів, перебралися половці, які в другій половині XIII - на початку XIV ст. відіграли руйнівну роль у внутрішніх конфліктах.
Король Карл Роберт Анжуйський, мініатюра, XIV ст.
У 1301 р. померли останні з Арпадів. Після складних перипетій до влади прийшли їх неаполітанські родичі — Карл Роберт Анжуйський (1308-1342), а потім — його син Людовик (1342-1382). Молодший став панувати також на польському престолі, захопив Далмацію, вигнавши звідти венеційців, намагався зібрати велику державу від Італії до Литви, але зазнав невдачі. Він помер без спадкоємця, тому за угорську корону відчайдушно змагалися найближчі сусіди. Криза виникла тоді, коли на Балканський півострів вторглися османи. їх натиск виявився згубним, адже, незважаючи на короткотривале відродження в другій половині XV ст., пік впливовості угорців минув. У 1526 р. в битві поблизу міста Мохач спільне угорсько-хорватсько-чеське військо зазнало нищівного розгрому від турецької армії. Одну з частин Угорщини захопила Османська імперія, іншу — Австрія.
Думаємо і діємо!
1. Позначте основні дати, що стосуються історії Угорщини, на лінії/стрічці/шкалі часу. Складіть та розв’яжіть дві-три хронологічні задачі. Обміняйтеся ними з однокласниками. 2. Покажіть на мані території Угорщини в різні періоди її існування. Із якими країнами вона межувала? Чи мала спільні кордони з українськими теренами? 3. Складіть і запишіть у зошити три речення про найважливіші внутрішні та зовнішні заходи короля Іштвана І.
21-22.3. Як утворилося Польське королівство? Чим уславився король Казимир III?
Першим достовірним польським правителем вважають Мешка І (960-992), який належав до династії П’ястів. У 966 р. він охрестив країну. Опісля розширював її рубежі на захід і схід, приєднуючи землі на узбережжі Балтійського моря, в Сілезії та Малопольщі (зі столицею в місті Краків). Його наступники втяглися в протистояння зі Священною Римською імперією, Чехією, Руссю. Рід П’ястів швидко розростався, тому сварки за престол спалахували чи не щоденно. Упорядкувати успадкування влади намагався Болеслав II, який у 1138 р. заповів розподілити повноваження між синами. Так утворилися Краківське (чільне), Сілезьке, Мазовецьке, Великопольське та Сандомирське князівства. Однак спадкоємці теж перегризлися, і Польща поринула у вир феодальних воєн. Як не дивно, але на початку 1240-х рр. деякий лад внесло монгольське вторгнення (докладніше про це в наступному параграфі). Після нього польські князі, як і угорські королі, запрошували переселенців із Заходу, переважно, німців, які принесли свої традиції господарювання, що позитивно впливало на внутрішнє життя.
Об’єднав Польщу Владислав І Локєток (1320-1333), який у 1320 р. отримав королівську корону. Незважаючи на невисокий зріст (звідки й прізвисько — висотою «по лікоть»), він енергійно долав опір конкурентів — П’ястів та німецьких колоністів. Роздаючи привілеї містам і знаті, отримав надійних союзників для протистояння з Тевтонським орденом.
Його сина Казимира III, освіченого юнака, коронували в 1333 р. Він одразу заручився підтримкою вищого католицького духівництва, налагодив добросусідські взаємини з Угорщиною, підібрав надійних союзників у Західній Європі. Проте розв’язання зовнішніх питань коштувало дорого. Щоб помиритися з чехами, він поступився Сілезією, а заради згоди з Тевтонським орденом пожертвував Помор’ям, що на узбережжі Балтійського моря. Водночас, цей мир дав змогу повести війну за галицько-волинську спадщину. У 1349 р. після низки успішних походів Казимир III захопив місто Львів та значні території Галицького князівства. Він дбав про розвиток власної країни: упорядкував управління, захищав селян від свавілля феодалів, карбував монету, надавав пільги містам, заснував Краківський університет. Після його смерті в 1370 р. династія П’ястів припинила існування.
Монета Казимира III, XIV ст.
Мовою історичного джерела
Уривок про захоплення Казимиром III Галицької землі (хроніст Янко з містечка Чарнков, XIV ст.): «(Король) змурував місто, котре на честь свого імені назвав Казимиром, а також змурував багато інших міст, насамперед: в землі руській місто Ламбург, інакше Львів, і два замки, замок Перемишль, замок і місто Сянок, місто Коросно, замки Любачев, Теребовлю, Галич, Тустань. Всі ці міста її замки дуже міцними мурами, домами й високими вежами, надзвичайно глибокими ровами й іншими оборонними речами оточив задля оздоби народу, задля оборони й опіки Польського королівства. За часів цього короля в лісах, гаях та дібровах було засновано стільки сіл та міст, що стільки ніколи не виникало у Польському королівстві...».
Думаємо і діємо!
1. Назвіть три-чотири події з історії Русі-України, що відбувалися синхронно з польськими впродовж X — середини XIV ст. Виконайте завдання в парах. 2. Покажіть на мапі територіальні зміни в польських князівствах, королівстві. Із якими тогочасними українськими теренами межувала Польща? 3. Використовуючи текст параграфа та уривок із хроніки, складіть план розповіді про внутрішні та зовнішні заходи короля Казимира III. Чому його прозвали Великим? Виконайте завдання в групах.
21-22.4. Як утворилося Велике князівство Литовське?
Литовські племена чи не найдовше в Європі залишалися язичниками. У XIII ст., щоби протистояти нападам Польщі, Тевтонського ордену й Русі, вони заходилися об’єднуватися в князівство. У 1253 р. князь Міндовг отримав корону від Папи Римського Інокентія IV. Того ж року коронували галицько-волинського князя Данила Романовича. Такий обопільний крок — це реакція на монгольське вторгнення (докладніше про це в наступному параграфі). Адже Литва й королівство Руське мали би стати міцним бар’єром між монголами та європейцями. Однак Міндовг скоро повернувся до язичництва, а після його смерті в країні вчинилася внутрішня колотнеча.
У XIV ст. найуспішніше правили Гедимін (1316-1341), Ольгерд (1345-1377) та Ягайло (1377-1434). Гедимін згуртував під своїм правлінням численні уділи, на рівних воював з Тевтонським орденом. Щоб почуватися впевненіше, він одружив доньку Анну з майбутнім польським королем Казимиром III. Під орудою Гедиміна литовці взялися потроху приєднувати руські землі. Його сини продовжили експансію на південь. Князь Ольгерд приєднав Смоленщину, від 1349 р. вів боротьбу за території Галицько-Волинської держави (або королівства Русі), опісля прилучив місто Київ, виборов у Константинопольського Патріарха право на відновлення православної митрополії для русичів і литовців. У 1362 р. він у битві поблизу річки Сині Води розбив ординців. Як наслідок, його кордони простяглися від Балтійського до Чорного морів. Цікаво, що у велетенській державі послуговувалися руською мовою.
У 1385 р., щоб убезпечитися від Тевтонського ордену, Ягайло Ольгердович уклав Кревську унію з Польщею. За умовами угоди князівство зобов’язувалося ввійти до складу королівства, а власних «громадян» навернути в католицьку віру. Ягайло прийняв ім’я Владислав II, одружився з королевою Ядвігою, стаючи воднораз польським королем та Великим князем Литовським. Хоча об’єднання сприйняли не всі, зокрема, литовці, упродовж XV XVI ст. обидва народи невпинно зближувалися й міцніли. Згодом Ягайло уступив князювання у Литві двоюрідному братові Вітовту, котрий значно розширив межі держави.
Думаємо і діємо!
1. Назвіть три події з історії Русі-України, що відбувалися синхронно з литовськими впродовж середини XIII-XIV ст. Виконайте завдання в парах. 2. Покажіть на мапі територіальні зміни у Великому князівстві Литовському. Із якими тогочасними українськими теренами воно межувало? 3. Попрацюйте з відповідною схемою на форзаці.
Ще раз про головне
Перевірте себе!
1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами:
Коли ____ ? Що ____ ? Хто ____ ? Де ____ ? Звідки ми можемо дізнатися про ____ ? Чому ____ ? Як ____ ? Який результат ____ ? Запропонуйте свої запитання однокласникам.
2. Як ви розумієте значення понять «гусити», «гуситський рух», «гуситські війни». Доберіть десять слів чи словосполучень для розповіді про діяльність Яна Гуса. Складіть із кількома речення та запишіть їх у зошити.
3. А. Укладіть синхроністичну таблицю основних подій, що відбувалися в Польському, Угорському, Чеському королівствах, Великому князівстві Литовському впродовж середини IX-XV ст. Виконайте завдання в групах. Б. Як відомо, в 959 р. руська княгиня Ольга відрядила посольство до німецького короля (згодом імператора) Оттона І. Використовуючи мапу, прокладіть найкоротший шлях із Русі в Східне Франкське королівство. Якими слов’янськими країнами мандрували посли? У яких найбільших містах могли побувати? В. Розкажіть про внутрішні та зовнішні заходи королів Іштвана І, Казимира III Великого, короля і князя Владислава II Ягайла.
4. Об’єднайтеся в групи. Обґрунтуйте думку про взаємодію й зіткнення на теренах Центральної, Східної Європи візантійської, руської (православних) і західноєвропейської (католицької) культурних традицій.
5. Передбачте й оцініть наслідки монгольського вторгнення для суспільств Центральної і Східної Європи.
6. Об’єднайтесь у групи. Використовуючи текст, ілюстрації параграфа, мережу Інтернет, додаткову літературу, виготовте «газету», де висвітліть проповідницьку і просвітницьку діяльність братів Кирила і Мефодія або здобутки культури Польського, Угорського, Чеського королівств, Великого князівства Литовського впродовж середини IX-XV ст.
Коментарі (0)