§ 24. ПОВАЛЕННЯ ІГА

У другій половині XIV ст. руські князі вже злагоджено виступали проти ординців. У 1378 р. військові сили Московського та Рязанського князівств, очолювані московським князем Дмитром Івановичем, завдали на Рязанщині першої військової поразки татарам. Але на допомогу ординцям поспішив литовський великий князь Ягайло, якого русичі лякали більше, ніж татари. Щоб не дати татарам і литовцям об’єднатися, Дмитро Іванович вирішив дати бій татарам в ординському степу. Йому на допомогу прийшли Ростовське та Ярославське князівства. Чисельна перевага була однак на боці ординців.

Ранок на Куликовому полі. Художник О. Бубнов. XX ст

Що, кого і як зобразив художник?

8 вересня 1380 р. руські війська переправилися через Дон і вишикувалися на Куликовому полі між річками Доном та Непрядвою. Перед боєм до руських дружинників звернувся з грамотою засновник Троїце-Сергієвого монастиря Сергій Радонезький. Це підняло їх бойовий дух, бо воїни відчули, що битимуться за Святу Русь (християнською Північно-Східна Русь стала в XIV ст.). 29-річний князь Дмитрій розташував своє військо так, щоб татарська кіннота не змогла вдарити по ньому з флангів, і сховав у засідці полк, яким командували князь Володимир Серепуховський і воєвода Дмитрій Боброк-Волинець (родом з Волині). Сам Дмитрій Іванович бився в передніх лавах, щоб вселити мужність у новобранців.

Для всезнайок

Зберігся переказ, буцімто битва почалася з поєдинку між руським монахом-воїном Пересвєтом і «злим печенігом», який «бе всем страшен зело» — дуже лякав усіх. Вершники на повному скаку смертельно вразили один одного списами.

Татари спершу кинули проти русичів легку половецьку кінноту, а потім і важку монгольську. Під їх натиском русичі почали відступати, проте в цю небезпечну хвилину на татар напав «засадний полк». Татари кинулися тікати. Ворога було розгромлено. Князя Дмитра за цю блискучу перемогу назвали Донським.

Битва на Куликовому полі закріпила за Московським князівством провідну роль у боротьбі за незалежність і політичну єдність руських земель.

Джерело

Кінець XIV ст. Із історичної повісті «Задонщина» про Куликовську битву 1380 р.

І промовив (після битви) князь великий Дмитро Іванович: «Порахуйте, брати, скільки у нас воєвод не стало і скільки молодих людей?» Тоді відповідає Михайло Андрійович, московський боярин, князю Дмитру Івановичу: «Пане князе великий Дмитре Івановичу! Немає в нас сорока бояр великих московських, дванадцяти князів білозерських, тридцяти бояр — новгородських посадників, двадцяти бояр коломенських, сорока бояр переяславських, двадцяти п'яти бояр костромських, тридцяти п’яти бояр володимирських, п’ятдесяти бояр суздальських, сімдесяти бояр рязанських, сорока бояр муромських, тридцяти бояр ростовських, двадцяти трьох бояр дмитрівських, шістдесяти бояр звенигородських, п'ятнадцяти бояр углицьких. А полягло в нас усієї дружини двісті п'ятдесят тисяч... а татар загинуло сила-силенна».

Ціною яких жертв дісталася русичам перемога на Куликовому полі?

Чи можна поручитися за точність наведених цифр?

«Збирання земель» у XV ст.

Після Куликовської битви Московське князівство почало «збирати» довкола себе руські землі. Подбав про це, зокрема, великий московський князь Іван ІІІ (1462—1505 рр.), який вдавався й до підкупу, й до насильства. Іван ІІІ рано став удівцем. Хитрющі італійські дипломати, щоб схилити його до союзу проти Туреччини, переконали князя, що Москва має стати спадкоємницею Константинополя, захопленого в 1453 р. турками. Вони рекомендували Іванові ІІІ одружитися з племінницею останнього візантійського імператора Софією Палеолог, за їхніми словами — кралею з краль. Іван ІІІ зважився на цей шлюб. Одруження з розумною, хитрою й вельми огрядною родичкою візантійського імператора зробило його вагомішим і в князівстві, і за кордоном.

Іван ІІІ. Гравюра XVI ст.

Печатка Івана ІІІ. 1504 р.

Що на ній зображено?

Софія Палеолог. Реконструкція

Велике князівство Московське 1300—1533 рр.

Знайди на картах Москву. Новгородську республіку, територію Золотої Орди, місце Куликовської битви, ханства, на які розпалася Золота Орда.

Івану ІІІ судилося остаточно повалити монголо-татарське іго. Орда, яку наприкінці XIV ст. розгромили полчища середньоазійського завойовника Тамерлана (Тимура), в XV ст. почала розпадатися. На її території утворилися самостійні Кримське, Ногайське, Астраханське, Казанське й Сибірське ханства. Скориставшись цим, Іван ІІІ відмовився платити татарам данину. Тоді 30—40 тисяч татар підійшли в 1480 р. до кордонів Московії. Бони зупинилися на березі р. Угри. На протилежному березі вишикувалися руські війська. Впродовж кількох місяців воїни не наважувалися розпочати бій. Тим часом настала зима, до якої ординці не були готові (як повідомляв літописець, «бяху бо татары нагы й босы, ободралися» — були татари голі й босі, у лахмітті).

Стояння на річці Угрі в 1480 р. З давньоруської мініатюри

Руські вершники. Гравюра XV ст.

Урешті-решт татари розбрелися на зимівлю. Відтепер Московське князівство могло вільно розправити плечі: монголо-татарському ігу настав кінець.

Розпад Орди і поява в Причорномор’ї войовничих турків спонукали руських князів жертвувати своїм честолюбством і переходити на службу до великого князя московського. Новгородський вічовий дзвін доправили в Москву, Новгородська республіка перестала існувати. Але згубну для Московської держави систему уділів — дрібних князівств — Іван ІІІ зберіг.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно