Державне управління

Правив у державі князь, влада якого впродовж ХІІІ—ХV ст. посилювалася. Він спирався на військову дружину та церкву, яка бачила в сильній князівській владі порятунок від безладу в суспільстві. Всі піддані вважалися його слугами. Влада Великого московського князя Івана ІІІ так зросла, що він уже називав себе самодержцем та «божою милістю государем всія Русі». Іван III запровадив при дворі пишний візантійський ритуал, зробив гербом Московської держави візантійський герб — двоголового орла.

При Великому князі існував дорадчий орган із представників знаті — Боярська духа. Вона була вельми впливовою, до її порад прислуховувався навіть Іван ІІІ.

Великокнязівським двором (передусім скарбницею та канцелярією) керували дворецькі та підлеглі їм дяки, містами й землями — княжі намісники. Наприкінці XV ст. виникли перші «прикази» — своєрідні міністерства. З’явилися єдині для всієї країни закони — «Судебник» Івана ІІІ.

Судова влада над селянами належала власникам маєтків — поміщикам (панам).

«Збирання земель» (їхнє політичне об’єднання), поява центральних органів влади та впровадження єдиних законів є ознаками централізованої держави. Чи стала такою державою Московія наприкінці XV ст.?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно