§ 13. ТОРГІВЛЯ Й ГІЛЬДІЇ. МІСЬКА КУЛЬТУРА Й ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

Пригадайте, яке заняття виділилось раніше — ремесло чи торгівля. Дайте визначення поняття «натуральне господарство». Яка роль торгівлі в розвитку господарства?

ТОРГІВЛЯ Й ГІЛЬДІЇ. Із становленням ремісничої справи водночас із натуральним господарством набувало розвитку товарне господарство, за якого вироби виготовляли на продаж й обмінювали за допомогою грошей. Місто було центром торгівлі, яка відбувалася здебільшого на ринках. Сюди привозили свої продукти феодали й селяни. За вилучені кошти вони купували собі меблі, одяг та інші необхідні речі. Великі міста торгували з віддаленими місцевостями й іншими країнами.

У добу Середньовіччя торгівля була небезпечною, але вигідною справою. Дороги були небруковані. Вози часто ламалися. Товар, що впав на землю, вважався власністю господаря цієї землі. На суші купців грабували рицарі, на морі — пірати. За проїзд володіннями феодала, за користування мостами і переправами купцям доводилося платити.

Щоб захиститися від розбійників і допомогти один одному, купці об’єднувались у спілки — гільдії. На зборах члени гільдії вирішували свої справи, обирали керівників. Вони наймали охорону і подорожували великими групами. Згодом гільдії утворили торговельні компанії — об’єднання купців із різних міст зі своїми представництвами.

Гільдія (нім. gilde — об’єднання) — об’єднання купців для захисту своїх інтересів або цехових привілеїв.

Розвивалася торгівля зі Сходом. Купці плавали Середземним морем до Сирії та Єгипту, Чорним морем — до берегів Криму і Кавказу. Тут європейці скуповували в східних купців предмети розкоші і з великою вигодою перепродавали багатим людям у своїх країнах. Особливо прибутковою була торгівля прянощами — перцем, корицею тощо. Прянощі зважували на аптекарських терезах і продавали невеликими порціями; їх цінували на вагу золота.

Критий ринок (мініатюра XV ст.)

Вигідні торговельні шляхи на Схід захопили купці з італійських міст — Венеції та Генуї. Ці міста змагалися з Візантією й одне з одним за кращі досягнення в торгівлі. Важливий торговельний шлях пролягав Північним і Балтійським морями. Тут продавали сіль, хутро, вовну, віск, залізо та інші товари купці з Північної Європи — від Новгорода до Лондона. Центром північної торгівлі було місто Брюгге.

Щоб витіснити конкурентів із торгівлі на Північному і Балтійському морях, купці понад 70 німецьких міст у XIV ст. об’єдналися в Ганзу (у перекладі з німецької — союз). Цей союз очолювало місто Любек. У Новгороді, Лондоні й інших містах ганзейські купці мали у своєму розпорядженні добре укріплені торгові двори. Завдяки великому флоту Ганза, найчастіше силою зброї, добивалася вигідних умов торгівлі в сусідніх країнах.

Гольштинська брама — символ німецького міста Любек і всієї Ганзи (сучасне фото)

Найбільш жвавими місцями продажу товарів були ярмарки — щорічні торги, у яких брали участь купці з різних країн. У XIII ст. найбільш відомими були ярмарки у графстві Шампань на північному сході Франції. Вони тривали майже рік.

ГОРОДЯНИ. МІСЬКА КУЛЬТУРА. Міста змінювали спосіб життя людини епохи Середньовіччя. Городяни відрізнялися від селян не лише заняттями. Вони інакше дивилися на світ, були енергійнішими, покладалися здебільшого на власні сили і пишалися своїми успіхами. Вони значно більше знали про довколишній світ, цікавилися новинами. Темп їхнього життя був не такий розмірений, як у селян. Городяни завжди поспішали, цінували час. Не випадково, що перший годинник виник у місті. Мешканці міст прагнули до успіху, намагалися розбагатіти, примножити те, що їм діставалося у спадок.

Водночас у містах зростала кількість бідняків. Вони наймалися на найбруднішу і найтяжчу роботу до багатих купців і ремісників: мили і чесали вовну, переносили важкі речі, вантажили товари. Кількість міських бідняків збільшувалась у неврожайні роки, коли із сіл до міст утікали маси голодуючих.

Чорнороби, поденники та жебраки становили міську бідноту, яку називали плебеями. Вони вели боротьбу проти утисків багатих городян. Не раз у містах спалахували їхні повстання.

У містах зустрічалося чимало пройдисвітів, авантюристів, шахраїв, тобто таких людей, які за будь-яку ціну були готові здобути жадане багатство, яке, у їх розумінні, давало свободу.

Важливим наслідком боротьби міст із сеньйорами була особиста незалежність городян. Якщо залежному селянинові, що втік від свого пана, вдавалося прожити в місті один рік і один день, він ставав вільною людиною. Недарма в середні віки з’явилось прислів’я: «Міське повітря робить вільним».

Згодом нащадки мешканців середньовічних міст змінили Європу і весь світ. Саме в містах поступово формувалося розуміння важливості людських прав і свобод, без яких сьогодні не можна уявити життя в розвинених демократичних країнах світу.

Великий торговий порт в італійському місті Амальфі. Картина художника Лео фон Кленце

Мовою документів

Із статуту цеху паризьких ткачів

Кожний паризький ткач вовни може мати у своєму будинку два широкі верстати й один вузький.

Кожний ткач вовни у своєму домі може мати не більш як одного учня. Але не менше ніж на чотири роки служби.

Усі сукна мають бути з вовни і однаково доброякісні ззовні й усередині.

Ніхто з цеху не повинен починати роботу до сходу сонця під загрозою штрафу.

Підмайстри-ткачі повинні закінчити роботу як тільки продзвенить перший удар дзвона до вечірньої молитви, але залишити роботу цілком вони можуть тільки після дзвону.

Ткалі (мініатюра XV ст.)

Які права й обов’язки мали середньовічні ткачі?

ЖИТЛО ТА ПОБУТ. У містах з XIII ст. споруджували вузькі кам’яні дво- або чотириповерхові будинки. Це було пов’язано з обмеженістю міської території. Саме в таких будинках жила основна маса городян. На першому поверсі розташовувалися крамниці чи майстерні, що виходили на вулицю, і зала або кімната для праці й відпочинку. Спальні були на другому поверсі, щоб особисте життя господарів не впадало в око сторонніх. Деякі ремісники іноді облаштовували на другому поверсі майстерні: ювеліри — із міркувань безпеки; ткачі — бо там було краще освітлення. Кімнати були невеликі.

Інтер'єр спальні в будинку феодалів (середньовічна мініатюра)

Будинки міської знаті вирізнялися розміром, розкішним оздобленням. Під час їхнього спорудження повторювали архітектуру феодального замку: обов’язковою була наявність святкової зали та круглої вежі. Ще в будинку облаштовували каплицю. Дім оточував двір із садом і господарськими будівлями. Господарі умебльовували будинки залежно від статусу та способу життя.

За Середньовіччя своєрідним було ставлення до гігієни. Туалетів не було навіть у палацах, відходи через вікна викидали на вулицю, де збиралися сморідні калюжі. Вважалося, що вмивання і миття тіла шкодять здоров’ю. Навіть монархи страждали через коросту, воші, дизентерію, гнійні захворювання. У Франції, щоб перебити неприємний запах немитого тіла, були винайдені духи із стійким ароматом. Жінки носили «блохоловку», підвішену на золотому ланцюжку.

Вікна в будинках вважалися предметом розкоші. Як у помешканнях знаті, так і в оселях городян вони були вузькими і мали багато шибок, тому що в ті часи виготовляли скло невеликих розмірів і коштувало воно дорого. Узимку віконний отвір затягували просмаленою тканиною чи прикривали різьбленими віконницями. Бідні люди віконні отвори затуляли звичайними дошками.

Усередині будинків постійно панувала темрява. У великих будинках центральну залу, крім вогнища, освітлювали ще й металеві чи глиняні плошки — блюдця, які наповнювали олією чи салом і вкладали ґніт. У невеликих приміщеннях на стінах горіли скіпки, що давали більше диму, ніж світла. Свічки використовували лише в помешканнях великих феодалів, церквах і монастирях. Оскільки віск був дуже дорогим, свічки часто виготовляли з тваринного сала. Вони страшенно коптіли, через що стіни й стелі будинків були чорними від чаду. Однак на це в ті часи ніхто не зважав.

Плошка

Меблів у будинках селян і бідних городян було небагато: скриня, грубий дерев’яний стіл, дві лави, колиска. Із кухонних предметів були: казан; глиняний, дерев’яний і навіть олов’яний посуд.

У будинках заможних городян і феодалів меблі були вишукані: столи різних розмірів, виготовлені з дерева, каменю або металу; лавки або табурети для сидіння; скрині для одягу, білизни. Верхній одяг розвішували на оленячих рогах, а штани та сорочку знімали й ховали під подушку.

Меблі в будинках заможних людей

Найпрестижнішим вважалося мати гарне й зручне ліжко. Над ним звисав балдахін, що спирався на різьблені дерев’яні стовпчики. Ліжко встилали сіном або соломою, зверху клали матрац із пір’я чи з відходів ткацького виробництва. Подушки були ватними чи пуховими. Ковдри підбивали хутром або пір’ям. Вони були здебільшого червоного кольору, який, вірили тоді, міг запобігати різним захворюванням. Слуги спали на лавах або скринях.

Стіни й стелі фарбували лише в помешканнях дуже заможних людей. Та й вимостити підлогу кольоровою плиткою також міг дозволити собі не кожен. Зазвичай підлогу встеляли солом’яними доріжками. У багатих оселях, щоб зберегти тепло, кам’яні стіни часто закривали килимами, привезеними зі Сходу. З XII ст. для опалювання кімнат у міських будинках і замках феодалів почали ставити каміни. Утім, камін давав небагато тепла й обігрітися можна було лише сидячи безпосередньо біля нього. Становище змінилося на краще тільки з появою у XIV ст. кахельних печей.

Із часом виникла спокуса зробити свій дім більш зручним і затишним. У родинах із середніми статками також з’являються дібрані зі смаком речі: підсвічники, металеві підставки для читання й письма, шафи для дорогого посуду тощо. Вироби зі срібла й золота, якими раніше могла похизуватися тільки знать, потрапляють і в оселі заможних городян. Почали розрізняти столовий і кухонний посуд. Предмети столового посуду — справжні мистецькі шедеври — виготовляли талановиті майстри-ювеліри.

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. Чим натуральне господарство відрізняється від товарного?

2. Охарактеризуйте особливості торгівлі в середньовічних містах. Чому купці об’єднувалися в гільдії?

3. Назвіть причини, чому міста прагнули звільнитися від влади сеньйорів.

4. Якими були житло та побут городян? Чи збереглися тодішні традиції облаштування житла донині?

Умію працювати з картою:

5. Покажіть на карті, уміщеній у вашому атласі, важливі торговельні шляхи доби Середньовіччя. Які сучасні європейські міста виникли як центри середньовічної торгівлі?

Обговоріть у групі:

6. Якими новими рисами відрізнялись свідомість, поведінка, ставлення до навколишнього світу городян?

7. Звідки, на вашу думку, походить приказка: «Що впало — то пропало»?

8. Як ви розумієте прислів’я: «Міське повітря робить вільним»?

Старий ринок у м. Брюгге, Бельгія (сучасне фото) У середні віки, добу свого найбільшого розквіту, місто Брюгге налічувало близько 200 тис. жителів. Нині — їх майже вдвічі менше

скачать dle 11.0фильмы бесплатно