§ 15. ХРЕСТОВІ ПОХОДИ. ДЕРЖАВИ ХРЕСТОНОСЦІВ. ДУХОВНО-РИЦАРСЬКІ ОРДЕНИ

Пригадайте, де, за християнською вірою, жив і навчав Ісус Христос. Як називалася річка, у якій його було охрещено? Назвіть місто на Сході, що є святим для юдеїв, християн та мусульман. Якими були культурні досягнення мусульман?

ПРИЧИНИ ХРЕСТОВИХ ПОХОДІВ. З перших століть християнства почалися прощі (від слова «прощення») набожних людей у місця, де жив і навчав Христос. Християни пішки йшли до Гробу Господнього і річки Йордан, у водах якої колись хрестився Ісус, з прагненням очиститися. Цих набожних мандрівників називали паломниками, бо вони, повертаючись зі святих місць, приносили пальмові гілки.

Головний вхід до Храму Гробу Господнього в м. Єрусалим, Ізраїль (сучасне фото)

За арабських часів прощі здійснювалися безперешкодно. Коли ж Палестину захопили турки, становище різко змінилося. Сельджуки нападали на паломників, перешкоджали богослужінням, вдиралися до Храму Гробу Господнього, нищили священні речі. Відомості про це доходили до Європи. Християни обурювалися, прагнули до боротьби з мусульманами.

У 1095 р. на широкій рівнині поблизу французького міста Клермон перед величезною юрбою народу виступив з промовою папа римський Урбан II. Він закликав присутніх вирушити у східні країни для «визволення Гробу Господнього з рук невірних» — мусульман. Усім учасникам походу папа обіцяв повне прощення гріхів. На знак готовності негайно вирушити багато з присутніх одразу нашивали собі на одяг хрести з червоної матерії. Тому учасників походів на Схід називали хрестоносцями, а самі походи — хрестовими.

Крім релігійних, були й інші причини хрестових походів.

— Католицька церква намагалася поширити свій вплив на Сході. Завдяки хрестовим походам мала бути збільшена кількість єпархій (церковних областей, зобов’язаних платити десятину церкві). Крім цього, хрестоносці, що вирушали в похід, часто жертвували свої заощадження церкві, віддавали під її заступництво своє майно. Отже, у результаті хрестових походів доходи церкви зростали.

— Великі феодали (королі, герцоги, графи) сподівалися захопити на Сході нові землі й розширити свої володіння. Вони, як і інші учасники хрестових походів, також сподівалися отримати «прощення за всі гріхи» через участь у «Божій справі».

— Дедалі більше збіднілих дворян у Європі в XI столітті не мали власної землі. Багато дворянських володінь були такими малими, що їхні господарі, залишаючи спадщину дітям, не могли ділити свої землі на більш дрібні ділянки. Тому старші сини з дворянських сімей одержували у спадок усю землю, а молодші лишалися ні з чим. Вони мали лише дворянський титул і бажання захопити собі володіння. Отже, війна на Сході не тільки задовольняла їхні войовничі амбіції, а й давала надію на збагачення.

— Купці християнських країн прагнули відкрити торгові шляхи на Близький Схід, чому перешкоджали мусульмани.

— Земля не могла прогодувати сільське населення, чисельність якого зростала, у містах теж були зайві робочі руки. Крім цього, наприкінці XI ст. по Європі прокотилася хвиля стихійних лих, неврожаїв, епідемій. За таких умов люди були готові шукати ліпшої долі поза межами своєї країни.

Отже, велику роль відігравали соціально-економічні причини хрестових походів, які часто мали більше значення, ніж релігійні питання.

Папа Урбан II проголошує Перший хрестовий похід у Клермоні (середньовічна мініатюра)

ПЕРШИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД. Першими вирушили до Єрусалима міщани та селяни країн Західної Європи. Навесні 1096 р. їхні неорганізовані шеренги потяглися вгору по Рейну, а потім — униз по Дунаю. Вони об’єдналися в п’ять-шість загонів, що налічували 60—70 тис. осіб. Загони бідняків очолювали рицарі, досвідчені у військовій справі. На скрипучих возах зі своїми сім’ями, погано озброєні і без запасів продовольства йшли міщани й селяни до невідомого Єрусалима.

Шлях до Святої Землі був тривалий і виснажливий, пролягав через різні країни і землі. Воїнів «війська Христового», що керувалися винятково ідеями звільнення християнських святинь, було серед хрестоносців не так багато. Велику частину войовничих загонів становили шукачі пригод і багатств, авантюристи, а інколи й просто злодії. Тож по дорозі хрестоносці захоплювали та грабували міста і села. Чимало жителів цих поселень продавалися в рабство.

Населення Угорщини і Болгарії, по територіях яких проходили хрестоносці, давало відсіч чужинцям.

Йдучи повз міста, де жили євреї, хрестоносці казали один одному: «Ми йдемо помститися ісмаїлітам, аж ось перед нами євреї, предки яких розп’яли нашого Спасителя, — помстимося спочатку їм!» І жахливі єврейські погроми відбувалися в країнах, через які йшли загони хрестоносців.

Масові вбивства євреїв відбулись у Вормсі, Кельні, Майнці, Шпеєрі. Крім Німеччини, насильства й пограбування зазнали Англія і Франція. У Майнці та деяких інших місцях євреї чинили збройний опір погромникам. Але сили були нерівними, і тисячі євреїв, у тому числі жінки та діти, були знищені. Через хрестові походи та переслідування багато євреїв шукали прихистку в країнах Східної Європи — у Польщі та Литві.

Хрестоносці занесли мечі над головами євреїв (книжкова мініатюра. XIII ст.)

Урешті-решт, зазнавши в дорозі величезних втрат, учасники походу дісталися до Константинополя. Тут селянське ополчення відмовилося чекати підходу основних сил рицарів. А візантійський імператор поспішив переправити загони, що займалися в місті грабежами, до Малої Азії. Турки-сельджуки заманили їх у засідку і багатьох знищили. Складені в одну купу тіла загиблих, за словами сучасника, «утворили щось подібне до високої гори». Лише небагатьом удалося втекти. Не волю, а загибель знайшли селяни-хрестоносці на Сході.

У серпні 1096 р. в Перший хрестовий похід вирушили феодали і рицарі. Вони рухалися на Схід різними шляхами. Навесні 1097 р. ці окремі загони об’єдналися в Константинополі. Візантійський імператор Олексій І думав тільки про те, щоб якнайшвидше позбутися хрестоносців, їх переправили в Малу Азію. Перехід через гірські безводні території був складним. Учасники походу страждали від голоду, спраги і хвороб. На хрестоносців постійно нападала легка кіннота мусульман. Проте у вирішальній битві під містом Нікея рицарі розбили сельджуків.

По дорозі хрестоносці захоплювали міста, грабували й убивали місцевих жителів. Після тривалої важкої облоги хрестоносці захопили столицю Сирії Антіохію.

У 1099 р., після трирічного походу, хрестоносці нарешті дісталися до Єрусалима. Облога тривала місяць. Мусульмани та євреї билися разом, щоб захистити місто від нападників. Проте їхня оборона виявилася невдалою, і 15 червня 1099 року хрестоносці увірвалися в місто. Тут рицарі вчинили жахливу різанину мусульманського населення. Учасник цього походу писав про здобуття Єрусалима: «Не щадили ні жінок, ні дітей. Хрестоносці розбрелися по домівках городян, захоплюючи все, що в них було».

Здобуття Єрусалима — найбільше досягнення Першого хрестового походу

ДЕРЖАВИ ХРЕСТОНОСЦІВ НА СХОДІ. РИЦАРСЬКІ ОРДЕНИ. На вузькій смузі землі вздовж морського узбережжя Сирії та Палестини хрестоносці створили свої феодальні держави на зразок західноєвропейських. Головною серед них вважали Єрусалимську державу. Королівську владу хрестоносці віддали в 1099 р. Готфріду Бульйонському (1060—1100 рр.). Але набожний хрестоносець заявив, що не можна носити королівську корону там, де Христос носив терновий вінець, і прийняв тільки титул «оборонця Гробу Господнього». Після смерті Готфріда рицарство в 1100 р. віддало корону його братові Болдуїну, який прийняв титул єрусалимського короля.

Готфрід Бульйонський (фреска в замку Манта, Італія)

Правителі таких держав хрестоносців, як графства Едеське та Тріполі, князівство Антіохійське перебували у формальній васальній залежності від єрусалимського короля.

Для захисту і розширення володінь хрестоносців у Палестині були створені духовно-рицарські ордени.

Рицар ордену тамплієрів

Перший орден — тамплієрів («храмовників») — був заснований у 1118 р. Назва цього ордену пов’язана з тим, що його головна резиденція розташовувалася на місці зруйнованого стародавнього юдейського храму (з французької «темпль» — храм). Другий орден — іоаннітів (госпітальєрів) — дістав свою назву від госпіталю Св. Іоанна біля Храму Гробу Господнього. Незабаром утворився третій орден — Тевтонський (Німецький), або Пресвятої Діви Марії.

Фігурка рицаря-госпітальєра

Люди, які входили до цих орденів, були водночас і рицарями, і ченцями. Очолювали ордени великі магістри, які підпорядковувалися лише папі римському.

Єрусалимське королівство, як і його васали, переживало тривожні часи. У 1144 р. Едеське графство захопили мусульмани. У відповідь на це в середині XII ст. був організований Другий хрестовий похід. Його очолили король Франції Людовік VII і німецький імператор Конрад III. Але тоді хрестоносці зазнали повної поразки.

Замок Тевтонського ордену в м. Мальборк, Польща (сучасне фото)

Замок госпітальєрів на острові Родос, Греція (сучасне фото)

У 1187 р. єгипетський правитель Юсуф Салах ад-Дін («захисник віри») після шестиденної облоги захопив Єрусалим. Завойовник повівся з жителями-християнами поблажливо, не вчинив різанини. За викуп він узяв по десять золотих динарів за чоловіка, по п’ять — за жінку, і по одному — за дитину. Багаті рицарі змушені були викупити і частину бідняків, які загрожували нападами. Ті, за кого не внесли викупу, стали рабами.

Юсуф Салах ад-Дін після битви (панорама в Національному музеї м. Дамаск, Сирія)

МОНАРХИ-ХРЕСТОНОСЦІ ФРИДРИХ І БАРБАРОССА, РИЧАРД І ЛЕВИНЕ СЕРЦЕ, ФІЛІПП II АВГУСТ. Намагаючись повернути Єрусалим, західні феодали організували в 1189 р. Третій хрестовий похід, який тривав до 1192 р. Першими виступили німецькі рицарі. Їх очолив войовничий 60-річний імператор Фридрих І Барбаросса (Рудобородий). Він провів у війнах у Європі більшу частину свого життя.

Попри страшні втрати німецькі рицарі пройшли через усю Малу Азію. Але несподівано під час переправи через гірську річку Барбаросса потонув. Частина його війська повернулася додому, решта рушила в Палестину.

Французький король Філіпп II Август, англійський король Ричард І Левине Серце і герцог Леопольд Австрійський виступили в похід через рік після німців. Вони прибули морем до Сицилії, а потім вирушили на Сирію. По дорозі англійці захопили острів Кіпр, який став опорною базою хрестоносців.

Ричард І Левине Серце отримує ключі від міста Акра (середньовічна мініатюра)

Після двох років облоги Ричард захопив порт Акра, і місто відтоді стало столицею Єрусалимського королівства.

Захоплення Акри Філіппом II Августом і Ричардом Левине Серце. Картина художника Меррі Жозефа Блонделя

ЧЕТВЕРТИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД. Четвертий хрестовий похід лишається однією з найганебніших сторінок в історії християнського світу. Воєнна кампанія, метою якої було відвоювати Святу Землю, завершилася віроломною усобицею.

Четвертий хрестовий похід повинен був розпочатися з удару по Єгипту, і тоді, у разі успіху, Єрусалим сам би впав у руки переможців. Для того щоб дістатися до Єгипту, хрестоносцям були потрібні кораблі. Найпотужніший флот у Середземномор’ї мала Венеція. Венеціанці за великі гроші пообіцяли допомогти з переправленням армії у Єгипет.

Але коштів бракувало. Дож (правитель) Венеціанської республіки погодився пробачити борг за умови, що хрестоносці допоможуть йому взяти місто Задар (сьогодні — в Хорватії). Деякі з хрестоносців були проти війни та знищення єдиновірців, це забороняв і папа римський. Але домовленість було виконано: Задар був взятий штурмом, під час битви загинуло чимало християн.

На черзі був Константинополь — столиця православної Візантійської імперії. З цією державою ворогували венеціанці, та й вождь хрестоносців Боніфацій Монфератський мав особисті рахунки з візантійцями.

Улітку 1203 р. хрестоносці розпочали облогу Константинополя та невдовзі захопили місто. Далі належало розрахуватися з «визволителями», але в імператорській скарбниці не знайшлося такої кількості грошей. Коли їх почали силою стягувати з населення, вибухнуло повстання. Хрестоносці влаштували новий штурм Константинополя. 13 квітня було взято і по-варварськи пограбовано місто, вбито тисячі його мешканців.

Сучасник так розповідав про пограбування міста: «Те, що не згоріло, було розграбовано. Армія, розсипавшись містом, почала грабувати, - так багато, що воістину не можливо було визначити кількість чи цінність здобичі. Тут і золото, і срібло, посуд, коштовне каміння, сукна і шовк, хутряний одяг — узагалі все найкраще, що можна було відшукати у місті».

Мовою документів

Папа Іннокентій III про безчинства хрестоносців у Константинополі

Ви, не маючи ніякого права, ні влади над Грецією, безрозсудно ухилилися від нашого чистого наміру, кинувшись не на завоювання Єрусалима, а на завоювання Константинополя, віддаючи перевагу земним благам над небесними. Але ваша провина куди більше обтяжується тим, що нікому не буде пощади, ні релігійному санові, ні віку, ні статі. І не досить вам було вичерпати до дна багатства імператора й оббирати малих і великих, ви протягли руку до майна церков і, що ще гірше, до святині їх, зриваючи з вівтарів срібні дошки, розбиваючи ризниці, привласнюючи собі ікони, хрести і реліквії для того, щоб грецька церква відмовилась повернутися до покори апостольському престолові, вбачаючи з боку латинян лише безувірства і діла диявольські, і мали б право ставитися до них з огидою, як до собак.

Наведіть приклади безчинств хрестоносців у Константинополі. Якими ще прикладами з історії ви можете підтвердити принцип: «Мета виправдовує засоби»?

Іннокентій III (барельєф)

КІНЕЦЬ ХРЕСТОВИХ ПОХОДІВ. У 1212 р. був організований так званий дитячий хрестовий похід. Релігійні фанатики думали, що Свята Земля не підкоряється рицарям, та Єрусалим може впасти перед безгрішними дітьми. До Палестини з Франції та Німеччини вирушило близько 50 тис. беззбройних дітей і підлітків. Цей похід закінчився ганебно. Діти не витримали труднощів походу: багато з них загинули, частково були продані в рабство.

Діти вирушають у хрестовий похід. Картина художника Гюстава Доре

Пізніше відбулися ще чотири хрестові походи — усі невдалі: 1217—1221 рр., 1228—1229 рр., 1248—1254 рр., 1270 р. А 1291 року Палестина була завойована султаном Єгипту. Тоді впало останнє володіння західних християн у Сирії — м. Акра. Тому 1291 р. вважають кінцем хрестових походів у Передню Азію.

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. Поясніть поняття: «хрестові походи», «тамплієри».

2. Назвіть причини хрестових походів. Хто брав у них участь?

3. Коли відбувся Перший хрестовий похід?

4. Чому хрестові походи припинилися до кінця XIII ст.?

Мислю творчо і самостійно:

5. Розкажіть про Перший хрестовий похід:

а) від імені селянина;

б) від імені рицаря-хрестоносця.

Обговоріть у групі:

6. Якими землями проходили хрестоносці? Охарактеризуйте їхні відносини з місцевим населенням.

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1096—1270 рр. • хрестові походи

скачать dle 11.0фильмы бесплатно