Тема 1. Східні держави: Індія, Китай, Японія (оглядово)

1. Особливості східного суспільства

На відміну від Європи, у таких країнах Сходу, як Індія, Китай та Японія не можна чітко прослідкувати епоху середніх віків. Коли в Європі відбувалися політичні, соціальні, культурні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, азійські країни розвивалися за власними законами, які сформувались у попередні століття.

У всіх державах Сходу суспільство було організоване приблизно однаково: його основу становили громади селян, які сплачували центральній владі визначений податок, але в усьому іншому жили за власними законами. Вони забезпечували стабільність суспільства. Той, хто порушував правила життя в громаді, міг бути покараним. Найгіршим покаранням було вигнання з громади.

Держава, крім збору податків, могла залучати селян до масштабних проектів: будівництва каналів, доріг, храмів тощо. Представниками держави на місцях були чиновники. Вони жили з того, що забирали собі частину із зібраних для держави податків. Чим вищою була посада чиновника, тим більші прибутки він мав.

2. Індія

Ще зі стародавніх часів індійське суспільство поділялося на чотири великі групи — варни. Їх було чотири: брахмани (жерці), кшатрії (воїни), вайшії (землероби), шудри (слуги). У період, що відповідає європейському Середньовіччю, у межах варн сформувалися численні малі професійні групи. Європейці назвали їх кастами. Так, наприклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, учителі тощо. Серед кшатріїв — воїни, чиновники тощо. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, прикраси, правила поведінки.

Людина народжувалась і помирала, належачи до певної касти — способів її покинути не існувало. Це було пов’язано з панівною в Індії релігією — індуїзмом. Індійці вірили, що після смерті людська душа народжується у новому тілі. Яким воно буде, залежало від того, наскільки праведною була людина у попередньому житті. Таким чином, з точки зору індійців належність до касти визначалась вищими космічними силами.

Кутб-Мінар — найвищий у світі цегляний мінарет, збудований у Делі за часів султанату. Його висота становить 73 м (сучасний вигляд)

В Індії співіснувало три великі релігії:

• Індуїзм — віра у багатьох богів, серед яких найбільш шанованими були три: Вішну, Шива та Брахма.
• Буддизм виник у VI ст. до н. е. Будда вчив, що все життя людини — страждання. Для того, щоб їх позбутися, людина повинна звільнитися від бажань і прагнути до вищого спокою.
• З XII ст. з приходом завойовників-мусульман на півночі Індостану поширився іслам.

Крім згаданих релігій, в Індії були поширені ще сотні місцевих культів.

• Що таке касти?
• Які релігії були поширені в Індії?

Тривалий час на території Індії існувала величезна кількість дрібних державок, якими правили князі — раджі. У XII ст. мусульмани з Афганістану та Персії завоювали північ Індії і заснували там власну державу — Делійський султанат. Її столицею стало місто Делі. Державною релігією у султанаті проголосили іслам. Прибульці відтіснили від влади стару індійську знать і стали правити по-своєму. Султанові належала верховна влада, першим міністром був візир, а правосуддям відало мусульманське духівництво, яке судило відповідно до норм шаріату.

Один із залів Аджанті (сучасний вигляд)

Храм Брахідеешварар, розташований на півдні Індії (сучасний вигляд)

Фреска в Аджанті (сучасний вигляд)

Індуїстський храм Лінгараджа в Бхубанешварі (сучасний вигляд)

Від кінця XIII ст. султанат постійно збільшував свою територію і до початку XIV ст. займав майже весь півострів Індостан. Найбільшої могутності ця держава досягла за правління Мухаммеда Туглака (1325-1351), який навіть планував завоювати Персію та Китай. Але постійні війни підірвали внутрішню могутність султанату. Тому він утратив значні території, став вразливим до нападів сусідів. Особливо небезпечними були набіги монголів. Так, у 1398 р. в Індію спрямував свій грабіжницький похід емір Тимур із Самарканда. 120-тисячна армія Тимура вогнем і мечем пройшла містами Північної Індії. Від столиці Делі залишились лише руїни, з яких місто відроджувалось потому більш ніж століття, а Тимур повернувся до Самарканда з величезною здобиччю.

Після вторгнення Тимура Делійський султанат остаточно занепав, хоч проіснував ще трохи більше ста років. Він виявився нездатними протистояти новим завойовникам — моголам на чолі з Бабуром. Завдяки перемозі у битві біля міста Паніпат у 1526 р. Бабур здобув контроль над Північною та Центральною Індією. Так виникла держава Великих Моголів.

Шедеврами індійської архітектури цієї доби є витесані у скелях буддійські храми. Одним із них є храм в Аджанті — цілий комплекс споруд, печер, що будувалися протягом дев’яти століть. 30 залів храму були розписані фресками (збереглися фрески лише в 16 печерах), що відображають життя тодішньої Індії, сцени з життя Будди.

Портрет Тимура — імператора із династії Юань

Дерев’яна скульптура Гуань-інь, виготовлена за часів династії Сун

Керамічна фігурка духа землі, V-VI ст.

Сучасна реконструкція вбрання придворних дам династії Тан

У місті Бхубанешвар було споруджене й обнесене могутнім муром ціле храмове містечко. Всередині індуїстські храми майже не прикрашали, зате ззовні вони були суцільно вкриті рельєфами, статуями і майстерно виконаним різьбленням по каменю.

Література середньовічної Індії створювалася переважно санскритом (найдавніша літературна мова аріїв). Ця мова виконувала ту саму роль, що й латина у Європі. Відомим поетом і драматургом тогочасної Індії був Калідаса. Після мусульманських завоювань індійські поети почали використовувати численні народні говірки, арабську та перську мови. Також у Індії винайшли гру в шахи, яка завдяки арабським купцям швидко дісталася і Європи.

• Якими були мета й наслідки походу Тимура до Індії?

2. Китай

За своєю площею та населенням Китай можна сміливо порівнювати з усією середньовічною Європою. На межі ХІІ-ХІІІ ст. населення Китаю становило приблизно 100 млн осіб — більше, ніж у тогочасній Європі.

Централізована держава на чолі з імператором склалася в Китаї ще в III ст. до н. е. Імператора у Китаї називали Сином Неба, а саму державу — Піднебесною.

Його влада нічим не обмежувалася, адже імператор вважався не тільки володарем усіх людей, а й посередником між Небом і людьми. Правитель зобов’язаний дбати про підданих. Якщо він цього не робитиме, то накличе на себе та всю країну гнів Неба: землетруси, повені, вторгнення ворогів. Небо навіть може позбавити поганого імператора трону.

Для того, щоб керувати величезною імперією, у Китаї було створено розгалужений державний апарат з великою кількістю чиновників. Щоб стати чиновником, потрібно було скласти іспити. До них допускалися всі «добрі люди», які висловили це бажання. Така система забезпечувала доступ до влади талановитих людей з різних прошарків суспільства.

• Визначте основні причини і механізм змін династій у Китаї.

Зображення імператора з династії Південна Сун

Текст, власноруч написаний Лі Бо

Щоб засвідчити свою велич, імператори династії Мін проводили активну зовнішню політику. Зокрема, під керівництвом адмірала Чжен Хе в 1403-1433 рр. організували сім морських експедицій до берегів Індії, Індонезії, Індокитаю, Малайзії, Східної Африки. Звідти він привіз жирафів як подарунок імператорові

Картина «Води та бамбукові будиночки» видатного живописця Ні Цзаня, 1343 р.

Тут зображено коня та людину, що стоять проти вітру. Малюнок виконали на папері у першій половині XIII ст.

Палацовий комплекс «Заборонене місто» (сучасний вигляд)

Китайське суспільство підкорялося суворій ієрархії, основи якої ще в середині І тис. до н. е. розробив учений Конфуцій. Головним правилом були послух та повага до старших. Крім того, добра людина мала демонструвати такі якості, як почуття обов’язку, доброту і співчуття. Конфуція називали «першим святим», «учителем 10 тисяч поколінь», «імператором без трону».

У Китаї, подібно до Індії, співіснувало кілька релігій. Вся країна дотримувалася вчення Конфуція, але його не можна вважати релігією. Поширеним був культ предків: китайці вірили, що померлі родичі допомагають живим. Але для цього покійних треба було забезпечити всім необхідним для потойбічного життя. Згодом справжні речі були замінені на паперові. Також у Китаї поширилися буддизм і даосизм. На основі поклоніння буддійським святим виникла віра у божества, наприклад — захисниці людей від бід богині Гуань-інь.

У VIII ст. в країні відкрилася Академія наук, у XV ст. були створені багатотомні енциклопедії з історії, географії, медицини, мистецтва тощо. VIII-IX ст. називають «золотою добою» китайської поезії. Поет Лі Бо (701-762) написав близько 30 томів ліричних творів, у яких оспівував рідну природу. Інший поет — Ду Фу (712-770) мріяв про краще майбутнє, коли люди збудують величезний дім і в ньому знайдуть притулок «мільйони скривджених долею бідняків».

У середньовічній Європі уявлення про Китай сформувалося завдяки записам італійського купця Марко Поло (1254-1324), який нібито побував при дворі імператора з династії Юань. Проте донині точно не відомо, чи Марко Поло справді описував те, що бачив, чи переказував розповіді та щоденники інших мандрівників.

Значні здобутки мали архітектори Китаю. Вироблений ними стиль, ознакою якого були дахи із загнутими вгору краями, став своєрідною візитівкою країни. Цей стиль робив привабливими навіть похмурі будівлі фортець і палаців.

Однією з найвидатніших пам’яток середньовічного Китаю стало Заборонене місто — комплекс споруд особистої резиденції імператора, збудований упродовж 1406-1420 рр.

• Які винаходи були здійснені у Китаї в середні віки?

3. Японія

У період V-XV ст. Японія, з одного боку, розвивалася під сильним впливом Китаю, а з іншого — зберегла низку особливостей.

У VI-VII ст. японці перейняли з Китаю систему управління державою, складовими якої були:

• Верховний правитель — імператор;
• Розгалужений чиновницький апарат;
• Державна власність на землю. Селяни орендували її у держави, за що сплачували податки, а також були зобов’язані брати участь у громадських роботах;
• Загальна військова повинність;
• Регулярні переписи населення.

У Японії, на відміну від Китаю, не склалася система іспитів для отримання чиновницьких посад. Замість цього державні посади автоматично отримували повнолітні представники аристократичних сімей. Проста людина майже не мала шансів потрапити до апарату управління. Знатні роди змогли добитися того, що землі, які вони «орендували» у держави, фактично стали їхньою спадковою власністю. Великі аристократи-землевласники відігравали значну роль у політиці Японії. Особливо могутнім став рід Фудзівара, який у X-XI ст. фактично правив країною замість імператорів.

Зображення імператора, XIII ст.

Йорімото Мінамото

Вхід до святилища комі Інарі — покровителя рисівництва (сучасний вигляд)

Самурай-вершник

Башта-пагода в місті Оцу, X-XI ст.

Зображення Мурасакі Сікібу, виконане у XVII ст.

Унаслідок жорстокої і тривалої внутрішньої боротьби між родами Мінамото і Тайра до влади прийшов Йорімото Мінамото. У 1192 р. він отримав титул військового правителя — сьогуна. Сьогуни правили Японією на власний розсуд, попри те, що офіційно країною продовжували правити імператори. Нерідко вони намагалися повернути собі всю повноту влади, або ж у боротьбу за неї вступали різні знатні роди Японії. Країна перебувала у стані політичної роздробленості аж до XVII ст.

Аристократичні роди утримували власні армії. Це сприяло появі замкнутого прошарку професійних воїнів — самураїв. Слово «самурай» походить від дієслова зі значенням «служити господарю». Ці воїни жили у відповідності зі строгим морально-етичним кодексом — бусідо («шлях воїна»). Головними рисами самураїв мали бути вірність господарю та стійкість.

Японія мала власну релігію — Сінто. Це була суміш культів предків, віри у надприродних істот та богів — камі. Для поклоніння богам та духам держава зводила численні храми, які утримувала, а також надавала їм у вічне користування землі та селян. З VIII ст. у Японії також поширився буддизм.

Попри складну політичну ситуацію та майже безперервні міжусобиці, у Японії розвивалися міське життя та культура. В XI ст. виникла власна азбука — кана, що стало поштовхом для розвитку літератури. Особливо популярним був жанр повісті — моноґатарі. Придворне життя описується в «Ісе моноґатарі», «Щоденниках» Ідзумі Сікібу та «Гендзі моноґатарі» авторства Мурасакі Сікібу. Пізніше розвинувся жанр дзуйхіцу — неформальних записок про все, що оточує автора. Перлиною цього жанру вважаються «Записки коло подушки» Сей Сьонагон.

• Хто такий сьогун? Чи заміняв він імператора на престолі?
• Хто такі самураї? Назвіть причини формування цього суспільного прошарку.

Мовою документа

Уривок із «Записок коло подушки» Сей Сьонагон (966-1017/1025)

Те, що надокучає:

Гість, який без кінця просторікує, коли тобі ніколи. Якщо з ним можна не рахуватися, спроваджуєш його без довгих церемоній: «Потім, потім»... Але яка ж бере прикрість, якщо гість — людина поважна і перервати її ніяково.

Людина, далеко не розумна, базікає про все на світі з дурною посмішкою на обличчі.

Заздрити іншим, скаржитися на свою долю, приставати з розпитуваннями з будь-якої дрібниці, а якщо людина не піде на відвертість, зі злості очорнити її.

Краєм вуха почути цікаву новину і потім усім розповідати з таким виглядом, ніби знаєш усі подробиці, — як це бридко!

Тебе хилить в сон, ти лягла і вже засинаєш, як раптом тонким-тонким голосом жалібно співає москіт, він кружляє над самим твоїм обличчям і навіть, такий маленький, примудряється навіювати вітерець своїми крильцями. Доведе до краю!

Людина, близька твоєму серцю, раптом починає хвалити до небес свою колишню кохану. Не дуже це приємно, навіть якщо мова йде про далеке минуле. Але, припустимо, він лише недавно розлучився з нею. Тут вже тебе зачепить за живе. Щоправда, у такому випадку легше судити, що до чого.

Коли собаки десь далеко хором здіймають протяжне виття, просто жах бере, до чого неприємне відчуття!

Висновки

Країни Сходу у період, що відповідає європейському Середньовіччю, розвивалися за власними законами. Для них були характерними державна власність на землю, існування розгалуженого чиновницького апарату, стійкість структури суспільства попри політичні зміни, співіснування кількох релігій у межах однієї держави.

Закріпимо знання та вміння

Перевірте себе

1. Хто здійснював державну владу на місцях у країнах середньовічного Сходу? 2. Якою була організація влади у Делійському султанаті? 3. Яким був внесок індійської культури у світову скарбницю? 4. Назвіть династії, що правили в Китаї в середні віки. 5. Якими були відмінності між організацією влади у Японії та Китаї? 6. Як була влаштована система управління середньовічного Китаю?

Опрацюйте разом

1. Обговоріть у групах: чи був в історії Сходу період середніх віків. Свою думку обґрунтуйте. 2. Перелічіть чинники стабільності східних цивілізацій. 3. Який поділ існував в індійському суспільстві? Що нового в цьому поділі заявилось у середні віки? 4. Скільки років тривало монгольське панування в Китаї? До яких наслідків призвело монгольське завоювання Китаю? 5. Обговоріть у парах можливі причини постійних міжусобних війн у Японії. 6. Підготуйте презентацію на тему «Культурні здобутки країн Сходу у V-XV ст.».

Запитання та завдання на узагальнення за розділом

VI «Середньовічний Схід: Індія, Китай, Японія»

Завдання для тематичного оцінювання

Словник термінів і понять

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 7 клас Сорочинська, Гісем 2020", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)