Німеччина
- 21-04-2022, 22:46
- 696
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Гісем, Мартинюк 2020
Зверніть увагу!!!
§ 14. Німеччина
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як виникла Священна Римська імперія німецької нації; якими були наймогутніші імператори; чому розпочалася і які наслідки мала боротьба пап та імператорів; як виникла Швейцарія.
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Коли і як утворилася імперія Карла Великого? 2. Що передбачала Верденська угода 843 р.? 3. Чому імперія Карла Великого розпалася? 4. Що являв собою Ганзейський союз?
1. Виникнення Німецького королівства. За Верденською угодою 843 р. «землі східних франків» отримав Людовік Німецький. Вони складалися з п’яти герцогств, володарі яких майже не підкорялися королям та постійно боролися за владу. Це протистояння герцогів і королів часто мало збройний характер і тому дістало назву міжусобних війн.
Від кінця VIII ст. Східнофранкське королівство потерпало від нападів вікінгів, а з кінця X ст. — угрів (мадярів), що осіли в Паннонії (тепер Угорщина). Це спонукало герцогів до об’єднання в єдине королівство.
Генріху підносять королівський вінець. Художник Г. Фотель
У 919 р. місцева знать проголосила королем Східнофранкського королівства саксонського герцога, який увійшов в історію під ім’ям Генріх І Птахолов. Від цієї події бере початок нова європейська держава — Німецьке королівство.
Карта «Німеччина. Італія»
Генріх І поклав край постійним чварам та суперечкам німецької знаті. Для боротьби проти угорців і захисту населення він наказав будувати невеликі фортеці — бурги. Як і в інших країнах тогочасної Європи, у Німеччині було створено численну важку кінноту — рицарів. Саме за її допомогою в 955 р. син Генріха І Оттон І (936—973 рр.) завдав нищівної поразки угорцям у вирішальній битві на річці Лех у Баварії, і вони назавжди припинили напади.
Битва на річці Лех. Середньовічна мініатюра. 1457 р.
2. Поява нової імперії. «Ходіння в Каноссу». Італійська політика німецьких імператорів. На відміну від свого батька Генріха І, який після обрання королем відмовився від коронації та помазання на царство, його син Оттон І був урочисто коронований в Аахені та всіляко підкреслював перевагу короля над усією знаттю. Він вважав себе тією людиною, яка відновить Римську імперію Карла Великого.
У 961 р. Оттон І здійснив похід до Італії, підтримав Папу Іоанна XII в боротьбі проти непокірних васалів і повернув йому втрачений престол. 2 лютого 962 р. в соборі Святого Петра в Римі вдячний Папа коронував Оттона І як римського імператора. Відтоді німецька королівська й римська імператорська корони стали неподільними. Так було вдруге відновлено Римську імперію на Заході. Однак ця імперія мала інші кордони та існувала в інших історичних умовах.
Після коронації Оттон І надав Іоанну XII документ про підтвердження права Папи Римського на володіння Папською областю, підкресливши цим залежність Папи і церкви від імператора. Проте Іоанн XII вважав, що його влада вища за імператорську, оскільки вона від Бога, а імператор, у свою чергу, отримує владу від Папи.
Протистояння церковної та імператорської влади загострилося в другій половині XI ст., коли Папою Римським став Григорій VII (1073—1085 рр.), який провів низку реформ у католицькій церкві. Серед них було і скасування інвеститури — права імператора або короля затверджувати духовних осіб на церковні посади. Саме ця реформа викликала обурення в німецького імператора Генріха IV (1056—1106 рр.), який не бажав втрачати свою владу над єпископами. Розпочалася тривала й виснажлива боротьба.
Спершу імператор за підтримки німецьких єпископів позбавив Григорія VII сану. Тоді Папа відлучив від церкви Генріха IV і звільнив його підданих від присяги імператору. Цим скористалися невдоволені Генріхом IV німецькі феодали й розпочали повстання проти імператора. Генріху IV довелося шукати примирення з Папою.
Холодної зими 1077 р. імператор прибув до резиденції Папи Римського в замку Каносса на півночі Італії. Протягом трьох діб Генріх IV був змушений стояти босоніж, в одязі грішника, що кається, перед воротами замку, доки Григорій VII не пробачив свого супротивника.
Генріх IV у Каноссі. Художник Е. Швойзер. XIX ст.
Після подій 1077 р. слово «Каносса» стало символом підкорення світської влади духовній, а вислів «ходіння в Каноссу» означає глибоке приниження переможцем переможеного.
Однак Генріх IV не забув приниження і не підкорився Папі. У 1084 р. він із великою армією рушив на Рим і захопив його. Григорій VII втік на південь Італії, де наступного року помер.
Боротьба проти влади пап призвела до ослаблення Німецької імперії. Німецька знать зміцніла, перетворившись на спадкових володарів земель. Кількість герцогств та інших світських і духовних володінь значно збільшилася, адже під час боротьби між імператорами й папством обидві сторони роздавали землі й різноманітні привілеї своїм прихильникам.
Імператор залишився верховним сеньйором, але характер його влади змінився. Німецька знать закріпила за собою право обирати імператора. Він міг ще за життя примусити обрати своїм наступником сина, але все одно принцип виборності залишався.
Відновити втрачену могутність Німеччини вдалося трьом наступним імператорам із династії Штауфенів.
Імператор Фрідріх І (1155—1190 рр.) відомий в історії під ім’ям Барбаросса (Рудобородий), яке дали йому італійці. За його правління імперію почали називати Священною, хоча офіційно така назва закріпилася лише з 1254 р. Це, на думку імператора, мало підкреслити його незалежність від Папи. Мовляв, його імперія освячена Богом, а не Папою. Проте в 1157 р. представники Папи за його ж дорученням оголосили, що Фрідріх І отримав корону лише як «бенефіцій» від Папи й тому має йому підкорятися.
Фрідріх І Барбаросса. Художник X. Седенгерф. 1847 р.
У відповідь Фрідріх І пішов війною на Італію. Він хотів не лише покарати Папу, а під цим приводом підкорити заможні італійські міста. Фактично похід 1158 р. був завойовницьким. Однак волелюбні жителі міст не бажали коритися Фрідріху І. Для боротьби проти імператора вони об’єдналися в союз 15 міст — Ломбардську лігу.
29 травня 1176 р. в битві під Леньяно війська Ломбардської ліги розбили армію Фрідріха І. Після поразки імператор уклав мир з італійськими містами, проте італійці визнали Фрідріха І своїм правителем.
Зі звернення Фрідріха І Барбаросси до римлян
Рим більше не в Римі. Хочете знову побачити колишню римську славу, умілий устрій таборів, доблесть і дисципліну? Усе це перейшло до нас разом з імператорською владою. Я ваш законний господар.
• Як аргументував імператор свою владу над Римом?
Боротьбу за подальше підкорення Італії продовжив син Фрідріха І Генріх VI (1191—1197 рр.). Він завоював Сицилійське королівство і став володарем одразу чотирьох корон: німецької, італійської, сицилійської та імперської. Залежність від нього визнавали король Арагону, що на Піренейському півострові, і навіть англійський король Річард І Левове Серце.
Син Генріха VI Фрідріх II (1212—1250 рр.) був завзятим противником папства. Він називав себе світським главою всього християнського світу, тому вважав, що правителі мають визнавати його зверхність. Більше того, він дотримувався думки, що імперія освячена Богом, а сам імператор — не тільки наступник давньоримських імператорів, а й намісник Бога на Землі.
Фрідріх II. Середньовічний малюнок
Досить байдуже ставлення Фрідріха II до християнської віри стало ще одним приводом до протистояння. Папа Римський Григорій IX двічі відлучав імператора від церкви. Однак від «ходіння в Каноссу» минуло багато часу. Відлучення вже нікого не лякало. Після смерті Фрідріха II імператорська влада почала занепадати й більше не набула такої могутності, як за часів Штауфенів.
Фрідріх II до кінця життя після відлучення від церкви вів боротьбу проти Папи, який називав його «антихристом» і «сином диявола». При цьому Фрідріх II у своїх володіннях жорстоко переслідував усіх «невірних». Раптова смерть імператора в 1250 р. дала можливість церкві зітхнути з полегшенням, адже кожен день життя цього «безбожника» зменшував її авторитет.
3. Німецький «наступ на Схід». Поглинені боротьбою з папами й князями імператори мало уваги приділяли східним кордонам імперії, прагнучи лише того, щоб Польща, Чехія та Угорщина визнавали свою васальну залежність. На той час у межиріччі Ельби та Одера й на узбережжі Балтійського моря свою незалежність ще зберігали західнослов’янські племена.
У X ст. землі полабських і поморських слов’ян намагалися завоювати Генріх І та Оттон І. Однак повстання слов’ян перекреслило їхні зусилля. Перший «наступ на Схід» зазнав поразки.
Від середини XII ст. церква й німецькі князі знову спрямовували свої погляди на Схід. Під час Другого хрестового походу Папа Римський дозволив німецьким хрестоносцям під проводом герцога Саксонії та Баварії Генріха Лева здійснити свій похід не в Палестину, а на землі слов’ян (1147 р.). Хрестоносцям легко вдалося захопити землі полабських слов’ян, оскільки сили були нерівними. На завойованих землях постало маркграфство Бранденбург, центром якого в XIII ст. стало місто Берлін.
У XIII ст. почалася німецька колонізація земель Балтії, що були заселені балтськими племенами. Німецькі купці першими проклали шлях у ці землі, за ними рушили місіонери, а згодом і рицарі. У 1201 р. на землях племен лівів була заснована Рига, яка згодом стала центром нової німецької землі — Лівонії.
У 1231 р. почалося підкорення балтського племені пруссів. Головну роль у цьому відіграв Тевтонський орден, що був запрошений у 1230 р. польським герцогом Конрадом Мазовецьким, володіння якого найбільше потерпали від набігів пруссів. На місці підкорених земель тевтонці створили сильну державу, яка незабаром стала загрозою як для Польщі, так і для руських князівств.
У 1238 р. в битві під Дорогочином князь Данило Романович Галицький завдав поразки Добжицькому ордену, що відділився від Тевтонського. Після цього рицарі зосередили свою увагу на боротьбі проти литовців. Проте «литовські походи» Тевтонського ордену так і не дали бажаного результату. Литовські племена об’єдналися в єдине князівство й дали відсіч агресії. Крім того, орден зіпсував відносини і з Польщею, захопивши в неї приморські землі. У 1410 р. об’єднане військо Польщі та Литви завдало поразки ордену в битві під Грюнвальдом, а землі ордену згодом стали васальними володіннями польського короля.
Грюнвальд. Художник В. Коссак. 1931 р.
Німецька колонізація відбувалася не лише силою зброї. Багато правителів країн Східної Європи запрошували німецьких поселенців у свої володіння, сподіваючись використати їхній досвід для освоєння нових територій, розвитку ремесла. Згодом це зумовило існування в містах на сході Європи значної частки німецького населення.
4. Занепад імператорської влади. «Золота булла». У XIII ст. Священну Римську імперію охопила криза, а згодом держава занепала. У 1254 р. помер останній король із династії Штауфенів.
В імперії розпочався період міжцарів’я (1254—1273 рр.). Німеччина розпалася на багато світських і церковних володінь, міст та окремих рицарських територій. Із цього найбільше скористалися князі, які збільшували свої володіння і зміцнювали владу. Після формального відновлення влада імператора була настільки ослабленою, що в дійсності він управляв лише своїми родовими володіннями. Князі ревно стежили за посиленням імператорської влади та прагнули обрати імператором слабшого. У період міжцарів’я встановився порядок, коли імператора обирали сім наймогутніших князів імперії, яких називали курфюрстами. На імператорську корону претендували представники династій Габсбургів і Люксембургів.
Курфюрсти — князі Священної Римської імперії, за якими було закріплено право обирати імператора.
Булла — особливо важливий документ, скріплений металевою печаткою — буллою.
Карл IV видає «Золоту буллу». Середньовічна мініатюра
У середині XIV ст. політичний центр імперії перемістився в Чехію. Імператор Карл IV (1347—1378 рр.) із династії Люксембургів був одночасно й королем Чехії. У своїй політиці основну увагу він приділяв власним родовим володінням. Карл IV, розуміючи, що утримувати імперію під своєю владою він не зможе, вирішив закріпити існуюче становище, за яким імперія лише об’єднувала окремі самостійні князівства, міста тощо. Так, у 1356 р. він проголосив «Золоту буллу».
Цей документ підтверджував порядок вибору німецького короля курфюрстами більшістю голосів. Король після коронації Папою Римським ставав одночасно й імператором. Булла закріплювала привілеї князів на вищий суд, розробку копалень, карбування власної монети, збирання золота. Дозволялося вести «законно оголошені» війни. Проте війни васалів проти верховного сеньйора було заборонено. «Золота булла» стала основним документом для видання законів імперії аж до її ліквідації в 1806 р. Із XV ст. у титулі імператорів з’явилося доповнення «німецької нації». Саму імперію почали називати просто «Імперія» або «Німеччина». Із 1512 р. імперія отримала назву Священна Римська імперія німецької нації.
Ослаблення Священної Римської імперії започаткувало нове політичне утворення — Швейцарський союз. У 1291 р. общини трьох альпійських земель (кантонів) — Швіц, Урі та Унтервальден — об'єдналися проти спроб підкорити їх імператором Рудольфом І Габсбургом (1273—1291 рр.). Імператор та його наступники намагалися об'єднати всі свої володіння в єдине ціле, а вільні селяни стали йому на заваді.
За народними переказами, на чолі боротьби проти Габсбургів став житель кантону Урі Вільгельм Телль. У 1315 р. селянська піхота вщент розгромила війська Габсбургів біля гори Моргартен. Після цього до Швейцарського союзу приєдналися ще п'ять міських кантонів.
Остаточно міжнародне визнання незалежності Швейцарія здобула лише в 1648 р.
Вільгельм Телль. Гравюра І. Рааба за малюнком Ф. Пехта. 1859 р.
5. Ганза. Особливою складовою імперії були імперські міста, що підкорялися лише імператору. Відсутність сильної центральної влади в імперії зумовлювала розвиток міського самоуправління, але не захищала міста від зазіхань сусідніх князівств. Таке становище імперських міст спонукало їх до об’єднання.
Найбільшим став Ганзейський союз (Ганза) — об’єднання купецьких міст, що вели посередницьку торгівлю. Союз було започатковано в 1241 р., коли міста Гамбург і Любек уклали між собою договір. Остаточно союз сформувався в 1356 р. До нього входило майже 80 міст Північної Німеччини, Балтії та нижньорейнських земель. Метою союзу було утримання монопольного (виключного) права на торгівлю з Англією, Нідерландами, скандинавськими державами й руськими князівствами. Ганзейські факторії розміщувалися від Лондона до Новгорода.
Хоча Ганза не була політичним об’єднанням, вона відігравала важливу роль у політичному житті сусідніх держав, вела війни, укладала союзи. Так, у 1367 р. Ганза спільно зі Швецією і герцогством Мекленбурзьким вела війну проти Данії. Перемога у війні дала їй повний контроль над протоками з Північного в Балтійське море та право брати участь у виборах данського короля.
Вибори короля колегією із семи курфюрстів. Середньовічна мініатюра. XIV ст.
Від кінця XV ст. Ганза почала занепадати. Це було зумовлено переміщенням головних торговельних шляхів до Атлантичного океану та зростанням морської могутності Нідерландів та Англії.
Ганзейський порт. Гамбург. Середньовічна мініатюра. XV ст.
Запам'ятайте дати
• 919 р. — обрання королем Генріха І Птахолова. Заснування Німецького королівства
• 962 р. — коронування Оттона І Великого в Римі імператорською короною
• 1077 р. — «ходіння в Каноссу»
• 1155—1190 рр. — правління німецького імператора Фрідріха І Барбаросси
• 1356 р. — проголошення «Золотої булли»
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
• Німецьке королівство утворилося після розпаду імперії Карла Великого. У 962 р. Король Оттон І був коронований як римський імператор. Відтоді німецька королівська й римська імператорська корони стали неподільними. Так вдруге було відновлено Римську імперію, яку згодом назвали ще і Священною. Найвидатніші імператори імперії походили з династії Штауфенів.
• На відміну від французьких та англійських королів, німецькі імператори мало турбувалися про зміцнення своєї влади всередині країни. Усі їхні зусилля були спрямовані на боротьбу з папами римськими, підкорення Італії. Зрештою це призвело до послаблення влади, втрати єдності й закріплення роздробленості («Золота булла» 1356 р.).
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Із вуст в уста».
Правила гри. Троє учнів та учениць виходять із класу. Ведучий(-а) зачитує текст одного з пунктів параграфа. Четвертий(-а) учень(-иця) уважно слухає. Потім до класу повертається перший(-а) учень(-иця), якому(-ій) четвертий(-а) переказує текст. Перший(-а) учень(-иця) у такий самий спосіб передає інформацію другому(-ій), другий(-а) — третьому(-ій), а третій(-я) розповідає всім остаточний варіант. Гра має проходити у швидкому темпі, без пауз. Після цього ведучий(-а) читає первинний варіант розповіді. Далі доцільно обговорити те, що було складним для переказу.
2. У результаті яких подій виникло Німецьке королівство? Як воно стало імперією? 3. У чому полягали причини боротьби між римськими папами та німецькими імператорами? 4. Назвіть імена трьох найвідоміших імператорів із династії Штауфенів. Які факти свідчать про відновлення могутності Римської імперії за часів правління династії Штауфенів? 5. На які території здійснювався німецький «наступ на Схід»? Якими були його результати й наслідки? 6. Що таке «Золота булла»? Якими є її основні положення та наслідки прийняття? 7. Що таке Ганзейський союз? Із якою метою він утворився?
8. Продовжте роботу із синхроністичною хронологічною таблицею «Європа в добу Середньовіччя» (с. 7). 9. Колективне обговорення. Якою є роль «Золотої булли» в розвитку німецьких земель? Визначте позитивні і негативні наслідки. 10. Робота в малих групах. Складіть таблицю «Німецька імперія за часів правління Штауфенів».
11. Робота в парах. Чому Ганза виникла саме в межах Священної Римської імперії? 12. Із чим пов'язані зміни в назві імперії: Римська імперія — Священна Римська імперія — Священна Римська імперія німецької нації?
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 7 клас Гісем, Мартинюк 2020", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)